Результати хірургічного лікування хворих на післяопераційний перитоніт

Автор(и)

  • I. M. Shevchuk Івано-Франківський національний медичний університет
  • M. M. Dronyak Івано-Франківський національний медичний університет
  • O. Ya. Popadyuk Івано-Франківський національний медичний університет
  • M. B. Fedorkiv Івано-Франківський національний медичний університет
  • V. M. Dronyak Івано-Франківський національний медичний університет

DOI:

https://doi.org/10.11603/2414-4533.2018.1.8860

Ключові слова:

післяопераційний перитоніт, релапаротомія, абдомінальний сепсис.

Анотація

 

 Мета роботи: покращити результати хірургічного лікування хворих на післяопераційний перитоніт, ускладнений абдомінальним сепсисом, шляхом покращення своєчасної діагностики та впровадження оптимальної хірургічної тактики.

Матеріали і методи. За 2010–2017 рр. внутрішньоочеревинні ускладнення діагностовано у 209 (2,4 %) із 8762 хворих, прооперованих у клініці із приводу гострих і хронічних захворювань органів черевної порожнини.

Результати досліджень та їх обговорення. Абсцеси черевної порожнини спостерігали у 142 (67,9 %) хворих, розповсюджений перитоніт – 67 (42,1 %) хворих. Міні-інвазивні технології (лапароскопічні втручання, дренування гнійника під контролем УЗД) були ефективними у 129 (61,7 %) хворих. Релапаротомію (РЛ) виконали у 80 (38,3 %) хворих, з них при розповсюдженому перитоніті – у 61 (91 %) із 67 хворих, при абсцесах черевної порожнини – у 19 (13,4 %) із 142 хворих. Перші прояви інтраабдомінальних ускладнень мали характер гострої дихальної недостатності – у 95 (45,5 %), серцево-судинної недостатності – у 68 (32,5 %), печінково-ниркової дисфункції – у 46 (22 %) хворих за відсутності чітких місцевих ознак захворювання. Серед 80 хворих, яким виконали РЛ за шкалою Marshall J.C., 9–12 балів встановлено у 34 (42,5 %). Одну РЛ виконано у 46 (57,5 %) хворих. По дві РЛ виконано у 26 (32,5 %), по три РЛ – у 8 (10 %) хворих. Виникнення потреби у проведенні повторних РЛ у 34 (42,5 %) супроводжувалося значним зростанням рівня летальності. Так, після першої РЛ померли 7 (15,2 %) із 46 хворих, після другої РЛ – 12 (63,2 %) із 19, після третьої РЛ 6 (75 %) із 8 хворих. Застосування прецизійної техніки, лаважу черевної порожнини розчинами антисептиків (8–12 л) до чистих промивних вод, інтраабдомінальне застосування “Екстранілу”, назоінтестинальної інтубації тонкої кишки, поряд з іншими методами лікування, сприяли більш швидкій ліквідації ознак абдомінального сепсису, зниженню числа повторних РЛ, зменшенню післяопераційної летальності з 47,7 до 11,1 %.

Біографія автора

I. M. Shevchuk, Івано-Франківський національний медичний університет

 

Посилання

Bondarev, R.V. & Bondarev, V.I. (2008). Sravnitelnye rezultaty lecheniya bolnykh ostrym razlitim peritonitom pri ispolsovanii metodov khirurgicheskoy detoksikatsii [Comparative results of treatment of patients with acute diffuse peritonitis using surgical detoxification methods]. Ukrainskyi zhurnal khirurhii – Ukrainian Journal of Surgery, 2, 73-77 [in Ukrainian].

Voronov, D.Ye., Kostyrnoi, O.V. & Polenok, P.V. (2012). Sanatsiia cherevnoi porozhnyny v likuvanni rozpovsiudzhenoho hniinoho perytonitu [Rehabilitation of the abdominal cavity in the treatment of diffuse purulent peritonitis]. Shpytalna khirurhiia – Hospital Surgery, 4, 114-116 [in Ukrainian].

Honchar, M.H. & Kuchirka, Ya.M. (2011). Suchasni metody likuvannia terminalnoi fazy zahalnoho perytonitu [Modern methods of treatment of the terminal phase of general peritonitis]. Ukrainskyi zhurnal khirurhii – Ukrainian Journal of Surgery, 6 (15), 90-92 [in Ukrainian].

Zhebrovskyy, V.V., Timoshin, A.D. & Gotye S.V. (2006). Oslozhneniya v khirurgii zhivota: Rukovodstvo dlya vrachey [Complications in abdominal surgery: Manual for Doctors]. Moscow: OOO “Meditsinskoye informatsionnoe agenstvo” [in Russian].

Kryvoruchko, I.A., Boyko, V.V., Ivanova, Yu.V. & Krasnoselskiy, N.V. et al. (2008). Povtornye operatsii pri vnutribryushnykh posleoperatsionnykh oslozhneniyakh [Repeated operations with intra-abdominal postoperative complications]. Klinichna Khirurhiia – Clinical Surgery, 11-12, 50-51 [in Ukrainian].

Popadiuk, O.Ya. (2017). Zastosuvannia biodehraduiuchykh polimernykh materialiv u abdominalnii khirurhii [Application of biodegradable polymeric materials in abdominal surgery]. Klinichna Khirurhiia – Clinical Surgery, 11.2 (908), 89 [in Ukrainian].

Savelyev V.S., Gelfand, B.R. & Philimonov, M.I. (2006). Peritonit: Prakticheskoye rukovodstvo [Peritonitis: Practical Guide]. Moskow: Literra [in Russian].

Shaprynskyi V.O. (1997). Zastosuvannia prohramovanoi relaparotomii v likuvanni –pisliaoperatsiinoho perytonitu [Application of programmable relaparotomy in the treatment of postoperative peritonitis]. Klinichna Khirurhiia – Clinical Surgery, 3-4, 74-76 [in Ukrainian].

Dhainaut, J.F., Yan, S.B., & Cleassens, Y.E. (2004). Protein C/activatedprotein C pathway: overview of clinical trial results in severe sepsis. Crit. Care Med., 32, 194-201.

Foitzik, T., & Hotz, В. (2002). Persistent multiple organ microcirculatory disorders in severe sepsis. Experimental findings and clinical implications. Dig. Dis. Sci., 47, 130-138.

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-05-05

Як цитувати

Shevchuk, I. M., Dronyak, M. M., Popadyuk, O. Y., Fedorkiv, M. B., & Dronyak, V. M. (2018). Результати хірургічного лікування хворих на післяопераційний перитоніт. Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, (1), 61–66. https://doi.org/10.11603/2414-4533.2018.1.8860

Номер

Розділ

З ДОСВІДУ РОБОТИ