Екстракорпоральна детоксикація у хворих на сепсис при ускладненому синдромі діабетичної стопи
DOI:
https://doi.org/10.11603/2414-4533.2016.1.5885Анотація
ід спостереженням перебували 713 хворих на сепсис, які лікувалися в міському гнійно-септичному центрі з ліжками діабетичної стопи у період 1991–2015 рр. У 90,9 % випадків (648 хворих) причиною розвитку сепсису були флегмони м’яких тканин різної локалізації (1-ша група), в (9,1 %) випадків 65 хворих – волога гангрена нижньої кінцівки та гнійно-некротичні процеси стопи діабетика (2-га група). У процесі комплексного дослідження хворих на сепсис встановлено, що останній виник у 81,2 % випадків (579 хворих) на тлі супутніх захворювань, які в 15,1 % (108 пацієнтів) мали ознаки декомпенсації. При цьому випадки суміжної патології вірогідно частіше (р<0,05) було зареєстровано в пацієнтів із тяжким сепсисом і його ускладненими формами. Інтоксикаційний синдром того або іншого ступеня тяжкості відмічали у всіх хворих на сепсис. Тому проведення детоксикаційних заходів було обов’язковим компонентом комплексної інтенсивної терапії. Незважаючи на певну ефективність сеансів дискретного плазмаферезу (ПФ), якщо судити про позитивну динаміку об’єктивних маркерів ендотоксикозу та інших показників гомеостазу, кінцеві результати лікування хворих на сепсис бажають бути кращими. Проаналізовано виживаність у репрезентативній групі хворих (n=216), яким у системі комплексного лікування ПФ не проводили. З позиції доказової медицини ‘крапкою відліку’ була 28-ма доба післяопераційного періоду. На 25–30 доби перебування в стаціонарі померли 12 хворих, в яких використовували ПФ 2–3 рази, ще 11 пацієнтів із процедурами ПФ 3–5 разів померли в строки більше 30 діб. Летальність при септичному шоці становила 68,9 % (померли 40 з 58 хворих) пацієнтів 1-ї групи та 76,2 % (10 з 13 хворих) пацієнтів 2-ї групи, при синдромі полі органної недостатності 77,3 % (34 хворих) та 87,5 % (6 пацієнтів) відповідно.Посилання
Мюррей П. Молекулярные и немолекулярные методы в диагностике инфекций кровотока / П. Мюррей // Сепсис и инфекции кровотока : ХVI Международный конгресс МАКМАХ по антимикробной терапии, 22 мая 2014 г. – М., 2014.
Surviving sepsis Campaing : international guidelines for management of severe sepsis and septic shock: 2012 / R. P. Dellinger, M. M. Levi, A Rhodes [ et al.] // Crit. Care Med. – Feb; Vol. 41 (2). – P. 580–637.
The Surviving Sepsis Campaing: result of an international guideline-based performance improvement program targeting severe sepsis / M. M. Levi, R. P. Dellinger, S. R. Townsend [ et al.] // Intensive Care Med. – 2010. – Vol. 36 (2). – P. 222–231.
Лупальцов В. И. Современные взгляды на патогенетические механизмы развития сепсиса / В. И. Лупальцов, Н. А. Клименко // Сучасні медичні технології. – 2011. – № 4. – С. 56–59.
Радзиховский А. П. Оценка тяжести больных с перитонитом с использованием модифицированной системы АРАСНЕ- II / А. П.
Радзиховский, О. Е. Бобров, Н. А. Мендель // Клінічна хірургія. – 1997. – № 9–10. – С. 20–22.
Федоренко В. П. Бальна оцінка ступеня тяжкості стану хворих на цукровий діабет, ускладнений некротично-запальними ураженнями стопи, за модифікованою системою АРАСНЕ-II / В. П. Федоренко, О. В. Загородній, Ю. С. Мота // Шпитальна хірургія. – 2014. – № 2. – С. 5–8.
Are small hospital with small intensive care units adle to treat patients with severe sepsis? / M. Reinikainen, S. Karisson, T. Varpula [et al.] // Intensive Care Med. – 2010. Vol. 36, № 4. – P. 673–679.
Relationship between the timing of administration of IgM and IgA enriched immunoglobulins in patients with severe sepsis and septic shock and outcome : a retrospective analisis / G. Berlot, M. C. Vassalo, N. Busetto // J. Crit. Care. – 2012. № 27(2). – P. 167–171.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у журналі «Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука», погоджуються з такими умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в цьому журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
