Показники гемостазу запалення та ендотеліальної дисфункції у хворих на гострий варикотромбофлебіт нижніх кінцівок до і після хірургічного лікування

Анотація

Проблема хірургічного лікування гострого варикотромбофлебіту є важливою не тільки в медичному, а й у соціальному аспекті. Без чіткого уявлення про патогенез захворювання неможливе його ефективне лікування. Немає чіткої позиції щодо застосування флебосклерозивної терапії у хворих на гострий варикотромбофлебіт. Ми не знайшли відомостей про дію склерозантів на змінену тромбофлебітичним процесом стінку вени. Проаналізовано результати стану гемостазу в 50 хворих із гострим варикотромбофлебітом вен нижніх кінцівок стадії С4, С5 згідно з класифікацією СЕАР. Першу групу склали 25 хворих зі стовбуровим гострим варикотромбофлебітом, другу — 25 пацієнтів із субтотальним гострим варикотромбофлебітом. Контрольну групу склали 20 добровольців з варикозним розширенням вен СЕАР 3—4.

У 25 хворих зі стовбуровим гострим варикотромбофлебітом великої пішкірної вени виконано традиційну венектомію. У 25 пацієнтів із субтотальним гострим варикотромбофлебітом виконано кросектомію, короткий стрипінг на стегні з катетерною склерооблітерацією 2 % розчином фібровейну за методикою “foam-form” дистальної частини великої підшкірної вени на гомілці.

Методом імуноферментного аналізу визначали Р-селектин, а за допомогою хроматогенного аналізу досліджували рівень фактора фон Віллебранда у сироватці крові — до та після хірургічного лікування.

У своїй роботі дійшли таких висновків: збільшення Р-селектину є свідченням запальних змін в організмі у ранньому післяопераційному періоді; збільшення фактора фон Віллебранда може бути маркером не тільки ендотеліальної дисфункції, але і гострого варикотромбофлебіту; ні хірургічне лікування, ні застосування скле-розантів не викликають значимого дисбалансу в системі гемостазу у хворих на гострий варикотромбофлебіт.