Попередні результати хірургічного лікування синдрому грудного виходу з використанням системи для прямої довготривалої електростимуляції
DOI:
https://doi.org/10.11603/1681-2778.2013.1.1616Анотація
У роботі представлено результати хірургічного лікування 17 хворих із синдромом грудного виходу. 10 хворих було прооперовано за традиційною методикою з використанням нетривалої електростимуляції, а семеро хворих - із використанням системи для прямої довготривалої електростимуляції “Нейсі ЗМ”. Це індивідуальна система вітчизняного виробництва, що дозволяє проводити сеанси електростимуляції в домашніх умовах декілька разів на добу протягом тривалого часу. В першій групі (з використанням нетривалої електростимуляції) протягом перших трьох місяців спостерігали рецидив больового синдрому у трьох хворих - 30 %, а відновлення рухових та чутливих розладів розподілялось таким чином: добре (до рівня М4-М5 та 84-85) - у двох хворих (20 %), задовільне (до М2-МЗ та 82-З) - у семи хворих (70 %), без змін - в одної хворої. У групі з використанням довготривалої електростимуляції рецидив больового синдрому спостерігали в однієї пацієнтки, а функціональні результати відновлення рухової функції кінцівки були такі: добре відновлення у трьох хворих (4З %), задовільне відновлення у чотирьох (57 %). Таким чином, при неефективності консервативного лікування та наявності показань для оперативного втручання у хворих із синдромом грудного виходу використання довготривалої електростимуляції дає більше шансів для відновлення втрачених функцій кінцівки та регресу больового синдрому.##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у журналі «Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука», погоджуються з такими умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в цьому журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).