Використання штучної електричної фібриляції серця і розчину Бретшнайдера при реваскуляризації міокарда

Автор(и)

  • О. А. Лоскутов

DOI:

https://doi.org/10.11603/1681-2778.2013.1.1615

Анотація

У роботі розглядається порівняльна ефективність кардіопротекційної дії штучної електричної фібриляції (ШФ) серця і розчину Бретшнайдера при виконанні операцій аорто-коронарного шунтування в умовах штучного кровообігу. Дослідження показало, що використання ШФ серця може провокувати більшу аритмогенну активність порівняно з розчином Бретшнайдера. Однак при застосуванні ШФ серця спостерігали достовірно менше збільшення показників прооксидантів і достовірно більший рівень антиоксидантів. Динаміка рівня тропоніну І не виявила статистично достовірної міжгрупової різниці. Таким чином, ШФ серця, як і розчин Бретшнайдера, забезпечував надійний рівень кардіопротекції в досліджуваних групах.

##submission.downloads##

Опубліковано

2013-11-18

Як цитувати

Лоскутов, О. А. (2013). Використання штучної електричної фібриляції серця і розчину Бретшнайдера при реваскуляризації міокарда. Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, (1). https://doi.org/10.11603/1681-2778.2013.1.1615

Номер

№ 1 (2013)

Розділ

ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Ліцензія

Автори, які публікуються у журналі «Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука»,  погоджуються з такими умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в цьому журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.

3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).