Ефективність антикоагулянтної терапії у пацієнтів із гострим тромбозом глибоких вен нижніх кінцівок

  • S. M. Vasyliuk Івано-Франківський національний медичний університет
  • V. M. Atamaniuk Івано-Франківський національний медичний університет
Ключові слова: тромбоз глибоких вен, антикоагулянтна терапія, рецидив, D-димер, залишкова непрохідність вен

Анотація

Мета роботи: оцінити ризик рецидиву ТГВ, шляхом визначення ступеня реканалізації тромба та значення рівня D-димеру на момент закінчення антикоагулянтного лікування.

Матеріали і методи. Обстежено та проліковано 98 пацієнтів з тромбозом глибоких вен (ТГВ) різної локалізації. Пацієнтів спостерігали в період антикоагулянтної терапії (n-98) та після її проведення (n-76) в терміни від 7 до 120 місяців. Залежно від схеми антикоагулянтної терапії пацієнти були поділені на три групи: перша група (32) отримували варфарин, друга група (34) – ривароксабан, третя (32) – дабігатран етексилат. Усіх пацієнтам з метою верифікації діагнозу і моніторингу якості терапії проводили ультрасонографічне дослідження та оцінювали рівень D-димеру в крові.

Результати досліджень та їх обговорення. Більшість пацієнтів з ТГВ не потребувала  подовженої антикоагулянтної терапії. В терміни початкової та тривалої антикоагуляції, незалежно від вибору схеми лікування, рецидиву ТГВ або випадків ТЕЛА ми не спостерігали. У пацієнтів всіх груп, після закінчення лікування, найчастіше спостерігались рецидиви ТГВ впродовж першого року. Загалом, протягом всього терміну спостереження, частота рецидивів серед пацієнтів першої групи склала 10 випадків, другої групи 4 випадки, третьої – три (р<0,05). Між пацієнтами, які приймали ривароксабан і дабігатрану етексилат, не спостерігалося достовірної різниці у частоті рецидивів тромбозу, тоді як між групою пацієнтів, які отримували варфарин, та другою і третьою групами різниця була достовірна (р<0,05). До кінця терміну лікування хворих з ТГВ позитивні результати відновлення прохідності вен та значення рівня D-димеру < 500 нг/мл були виявлені у 2 раза частіше у пацієнтів, що приймали новітні оральні антикоагулянти (НОАК). Це і пояснює, на нашу думку, низький відсоток рецедиву у другій та третій групах порівняно з першою групою, де пацієнти приймали АВК.

Підвищений рівень D-димеру в крові >500 нг/мл на момент завершення антикоагулянтної терапії є фактором ризику рецидиву у пацієнтів із ТГВ, як і залишкова непрохідність вен. Тривала антикоагуляція варфарином є найменш прогнозованою щодо ризику рецидиву ТГВ (р<0,05), тоді як при застосуванні ривароксабану і дабігатрану етексилату не спостерігалося достовірної різниці у частоті рецидивів ТГВ.

Посилання

Hudz, I.M., & Hudz, O.I. (2016). Problemy retsedyvu trombozu hlybokykh ven nyzhnikh kintsivok u svitli dokazovoi medytsyny [Problems of thrombosis recurrence of deep veins of lower extremities in the light of evidence-based medicine]. Halytskyi likarskyi visnyk – Galician Doctor’s Bulletin, 3 (3) (part1), 72-74 [in Ukrainian].

Baglin, T., Bauer, K., Douketis, J., Buller, H., Srivastava, A., & Johnson, G., et al. (2012). Duration of anticoagulant therapy after a first episode of an unprovoked pulmonary embolus or deep vein thrombosis: Guidance from the SSC of the ISTH. J. Thromb. Haemost., 10, 698-702.

Kearon, C., Akl, E.A., & Ornelas, J. (2016). Antithrombotic therapy for VTE disease: CHEST guideline and expert panel report. Chest, 149, 315-352.

Iorio, A., Kearon, C., & Filippucci, E. (2010). Risk of recurrence after a first episode of symptomatic venous thromboembolism provoked by a transient risk factor: a systematic review. Arch. Intern. Med., 170, 1710-1716.

Kyrle, P.A., Kammer, M., & Eischer, L. (2016). The long-term recurrence risk of patients with unprovoked venous thromboembolism: an observational cohort study. J. Thromb. Haemost., 14, 2402-2409.

Kearon, C., Parpia, S., Spencer, F.A., Schulman, S., Stevens, S.M., Shah, V., Bauer, K.A., Douketis, J.D., Lentz, S.R., Kessler, C.M., & Connors, J.M. (2019). Long term risk of recurrence in patients with a first unprovoked venous thromboembolism managed according to D-dimer results; a cohort study. Journal of Thrombosis and Haemostasis, (17), 1144-1152.

Cosmi, B., Legnani, C., & Tosetto, A. (2010). PROLONG Investigators (on behalf of Italian Federation of Anticoagulation Clinics). Lsefulness of repeated D-dimer testing after stopping anticoagulation for a first episode of unprovoked v venous thromboembolism: the PROLONG II prospective study. Blood, 115, 481-488.

Siragusa, S., Malato, A., & Anastasio, R. (2008). Residual vein thrombosis to establish duration of anticoagulation after a first episode of deep vein thrombosis: the Duration of Anticoagulation based on Compression UltraSonography (DACUS) study. Blood, 112 (3), 511-515.

Prandoni, P., Prins, M.H., & Lensing, A.W. (2009). AESOPUS Investigators. Residual thrombosis on ultrasonography to guide the duration of anticoagulation in patients with deep venous thrombosis: a randomized trial. Ann. Intern. Med., 150, 577-585.

Опубліковано
2020-01-21
Як цитувати
Vasyliuk, S. M., & Atamaniuk, V. M. (2020). Ефективність антикоагулянтної терапії у пацієнтів із гострим тромбозом глибоких вен нижніх кінцівок. Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, (2), 75-79. https://doi.org/10.11603/2414-4533.2020.2.10769
Номер
Розділ
З ДОСВІДУ РОБОТИ