Ефективність антикоагулянтної терапії у пацієнтів із гострим тромбозом глибоких вен нижніх кінцівок
DOI:
https://doi.org/10.11603/2414-4533.2020.2.10769Ключові слова:
тромбоз глибоких вен, антикоагулянтна терапія, рецидив, D-димер, залишкова непрохідність венАнотація
Мета роботи: оцінити ризик рецидиву ТГВ, шляхом визначення ступеня реканалізації тромба та значення рівня D-димеру на момент закінчення антикоагулянтного лікування.
Матеріали і методи. Обстежено та проліковано 98 пацієнтів з тромбозом глибоких вен (ТГВ) різної локалізації. Пацієнтів спостерігали в період антикоагулянтної терапії (n-98) та після її проведення (n-76) в терміни від 7 до 120 місяців. Залежно від схеми антикоагулянтної терапії пацієнти були поділені на три групи: перша група (32) отримували варфарин, друга група (34) – ривароксабан, третя (32) – дабігатран етексилат. Усіх пацієнтам з метою верифікації діагнозу і моніторингу якості терапії проводили ультрасонографічне дослідження та оцінювали рівень D-димеру в крові.
Результати досліджень та їх обговорення. Більшість пацієнтів з ТГВ не потребувала подовженої антикоагулянтної терапії. В терміни початкової та тривалої антикоагуляції, незалежно від вибору схеми лікування, рецидиву ТГВ або випадків ТЕЛА ми не спостерігали. У пацієнтів всіх груп, після закінчення лікування, найчастіше спостерігались рецидиви ТГВ впродовж першого року. Загалом, протягом всього терміну спостереження, частота рецидивів серед пацієнтів першої групи склала 10 випадків, другої групи 4 випадки, третьої – три (р<0,05). Між пацієнтами, які приймали ривароксабан і дабігатрану етексилат, не спостерігалося достовірної різниці у частоті рецидивів тромбозу, тоді як між групою пацієнтів, які отримували варфарин, та другою і третьою групами різниця була достовірна (р<0,05). До кінця терміну лікування хворих з ТГВ позитивні результати відновлення прохідності вен та значення рівня D-димеру < 500 нг/мл були виявлені у 2 раза частіше у пацієнтів, що приймали новітні оральні антикоагулянти (НОАК). Це і пояснює, на нашу думку, низький відсоток рецедиву у другій та третій групах порівняно з першою групою, де пацієнти приймали АВК.
Підвищений рівень D-димеру в крові >500 нг/мл на момент завершення антикоагулянтної терапії є фактором ризику рецидиву у пацієнтів із ТГВ, як і залишкова непрохідність вен. Тривала антикоагуляція варфарином є найменш прогнозованою щодо ризику рецидиву ТГВ (р<0,05), тоді як при застосуванні ривароксабану і дабігатрану етексилату не спостерігалося достовірної різниці у частоті рецидивів ТГВ.
Посилання
Hudz, I.M., & Hudz, O.I. (2016). Problemy retsedyvu trombozu hlybokykh ven nyzhnikh kintsivok u svitli dokazovoi medytsyny [Problems of thrombosis recurrence of deep veins of lower extremities in the light of evidence-based medicine]. Halytskyi likarskyi visnyk – Galician Doctor’s Bulletin, 3 (3) (part1), 72-74 [in Ukrainian].
Baglin, T., Bauer, K., Douketis, J., Buller, H., Srivastava, A., & Johnson, G., et al. (2012). Duration of anticoagulant therapy after a first episode of an unprovoked pulmonary embolus or deep vein thrombosis: Guidance from the SSC of the ISTH. J. Thromb. Haemost., 10, 698-702. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1538-7836.2012.04662.x
Kearon, C., Akl, E.A., & Ornelas, J. (2016). Antithrombotic therapy for VTE disease: CHEST guideline and expert panel report. Chest, 149, 315-352. DOI: https://doi.org/10.1016/j.chest.2015.11.026
Iorio, A., Kearon, C., & Filippucci, E. (2010). Risk of recurrence after a first episode of symptomatic venous thromboembolism provoked by a transient risk factor: a systematic review. Arch. Intern. Med., 170, 1710-1716. DOI: https://doi.org/10.1001/archinternmed.2010.367
Kyrle, P.A., Kammer, M., & Eischer, L. (2016). The long-term recurrence risk of patients with unprovoked venous thromboembolism: an observational cohort study. J. Thromb. Haemost., 14, 2402-2409. DOI: https://doi.org/10.1111/jth.13524
Kearon, C., Parpia, S., Spencer, F.A., Schulman, S., Stevens, S.M., Shah, V., Bauer, K.A., Douketis, J.D., Lentz, S.R., Kessler, C.M., & Connors, J.M. (2019). Long term risk of recurrence in patients with a first unprovoked venous thromboembolism managed according to D-dimer results; a cohort study. Journal of Thrombosis and Haemostasis, (17), 1144-1152. DOI: https://doi.org/10.1111/jth.14458
Cosmi, B., Legnani, C., & Tosetto, A. (2010). PROLONG Investigators (on behalf of Italian Federation of Anticoagulation Clinics). Lsefulness of repeated D-dimer testing after stopping anticoagulation for a first episode of unprovoked v venous thromboembolism: the PROLONG II prospective study. Blood, 115, 481-488. DOI: https://doi.org/10.1182/blood-2009-08-237354
Siragusa, S., Malato, A., & Anastasio, R. (2008). Residual vein thrombosis to establish duration of anticoagulation after a first episode of deep vein thrombosis: the Duration of Anticoagulation based on Compression UltraSonography (DACUS) study. Blood, 112 (3), 511-515. DOI: https://doi.org/10.1182/blood-2008-01-131656
Prandoni, P., Prins, M.H., & Lensing, A.W. (2009). AESOPUS Investigators. Residual thrombosis on ultrasonography to guide the duration of anticoagulation in patients with deep venous thrombosis: a randomized trial. Ann. Intern. Med., 150, 577-585. DOI: https://doi.org/10.7326/0003-4819-150-9-200905050-00003
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у журналі «Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука», погоджуються з такими умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в цьому журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
