Власний досвід застосування відеоасистованої паратиреоїдектомії для лікування пацієнтів із первинним гіперпаратиреозом

Анотація

Мета роботи: вивчити переваги та недоліки відеоасистованої паратиреоїдектомії.

Матеріали і методи. У нашій клініці від лютого 2010 року до лютого 2019 року оперовано 103 пацієнти з приводу ПГПТ, з них було 84 жінки, середній вік хворих склав (58,2±12,1) року. Діагноз ПГПТ базувався на класичних симптомах, а саме наявності підвищених рівнів загального та/або йонізованого кальцію та інтактного паратгормону (ПТГ) у сироватці крові. Усіх пацієнтів розділено на дві групи: І група – 36 пацієнтів (35 %), яким виконано відеоасистовану паратиреоїдектомію, IІ група – 67 пацієнтів (65 %), яких оперували відкритим способом із двобічною експлорацією шиї.

Результати досліджень та їх обговорення. У 35 % хворих виконано відеоасистовану паратиреоїдектомію, у яких за результатами топічних досліджень виявлено солітарну аденому ПЩЗ – ці пацієнти утворили І групу. У 59 (57 %) хворих ІІ групи виявлено супутню патологію щитоподібної залози, 4 пацієнти (4 %) в анамнезі мали операції на шиї в ділянці щитоподібної залози, ще у 4-х (4 %) – діагностовано рецидив або персистенцію ПГПТ. Обидві групи вірогідно не відрізнялися за віком та статтю, рівнями загального та йонізованого кальцію, ПТГ перед операційним втручанням. Тривалість операційного втручання була вірогідно меншою та довжина розтину коротшою у пацієнтів І групи. У двох (2 %) хворих ІІ групи та у жодного пацієнта І групи після операційного втручання розвинувся транзиторний парез поворотного гортанного нерва. Отримані результати дозволяють твердити, що відеоасистована паратиреоїдектомія у ретельно відібраних пацієнтів (35 %), за результатами ультрасонографії та сумнівних випадках сцинтиграфії із 99mТс-MIBI, є ефективним мініінвазійним методом операційного лікування хворих на ПГПТ, який дозволяє скоротити час хірургічного втручання та частоту післяопераційних ускладнень.