ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ

Анотація

У статті визначено зміст поняття «мовленнєва компетентність майбутнього лікаря» як інтегральної якості студента-медика, що виявляється в загальній здатності й готовності до користування мовними засобами, закономірностями їх функціонування для побудови та розуміння мовленнєвого висловлювання в контексті професійної діяльності лікарів; обґрунтовано лінгводидактичні засади розвитку мовленнєвої компетентності майбутніх лікарів. З’ясовано, що в основі методики розвитку мовленнєвої компетентності майбутніх лікарів лежить комплекс чинників. До них належать закономірності засвоєння рідної мови, що сприяють інтенсивному розвиткові комунікативно-мовленнєвих умінь і навичок; загальнодидактичні та специфічні принципи, що визначають напрям в розробці засобів розвитку мовленнєвих умінь і навичок; форми, методи та прийоми, що відповідають основним формам роботи в закладі вищої освіти; засоби навчання, використання яких впливає на підвищення ефективності змісту навчання. Зазначено, що розвиток мовленнєвої компетентності майбутніх лікарів можна здійснювати за допомогою таких методів навчання мови, як: усний виклад викладача (розповідь, пояснення, лекція), бесіда, робота з підручником, спостереження й аналіз мовних явищ, метод вправ, програмоване навчання та інтерактивні методи. Цінними для формування мовленнєвої компетентності студентів-медиків стали методи інтерактивного навчання: робота в малих групах, імітація, симуляція, дискусія, мікрофон, ток-шоу, ротаційні трійки. Усі зазначені методи об’єднують в одне ціле діяльність викладача та студентів, яка спрямована на вдосконалення мовних знань, розвиток комунікативно-мовленнєвих умінь і навичок, дозволяють продуктивно керувати пізнавальною діяльністю студентів і реалізують освітню, виховну, розвивальну, мотиваційну, контрольно-корекційну функції навчання в умовах закладу вищої освіти.