УКРАЇНСЬКА МОВА В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ СЬОГОДЕННЯ

Анотація

Анотація. Про актуальність теми вивчення української мови свідчать численні факти протистояння країн, ультимативні вимоги ворогів, антагонізм політичних сил, дискусії на рівні рішень Конституційного суду, який остаточно визначив мову як невіддільний атрибут державності, обґрунтував її юридичний статус на рівні національної безпеки. Водночас стаємо свідками парадоксального явища, коли нормативні документи випереджують зміст підручників. Особливо очевидним це явище стало після затвердження Державного стандарту базової середньої школи. Автори на чільне місце поставили вимоги щодо «наскрізних вмінь у всіх ключових компетентностях». З одинадцяти головних умінь більшість має «філологічну спрямованість»: сприймання, усвідомлення, розуміння прочитаного тексту, вибір аргументів і контраргументів; здатність висловлювати думку, вибираючи мовленнєві стратегії відповідно до рівня учасників комунікації; розпізнавати спроби маніпулювання; логічно обґрунтовувати судження та висновки; творчо діяти; адекватно реагувати на конфліктні ситуації; перевіряти й обґрунтовувати гіпотези; аналізувати причини й наслідки. Вивчення змісту підручників дає змогу зробити висновок про певне відставання від системних завдань. Особливо це помітно в контексті пропозицій експертів Римського клубу, висловлених у ювілейній доповіді (грудень 2017 р.) щодо важливості інтегрального мислення. У підручниках ця тема навіть не згадується, а обговорення серед дидактів ще не починалося. Ураховуючи вплив на різновікові групи населення, зміст підручників особливо важливий, адже вони відповідно до рівня інформації можуть сприяти вихованню впевнених у своїх силах переможців або невдах із почуттям меншовартості, зневіри, «навченої інтелектуальної безпорадності». Важливо враховувати рівень дидактичної культури учасників навчального процесу, вміння вчити й уміння вчитися. Цілеспрямована організація «ситуації успіху» потребує системного розв’язання проблем, які виникали впродовж десятиліть. У базовому навчальному плані середньої школи на вивчення предметів мовно-літературної галузі передбачено 1 820 годин (мінімальна кількість – 1 575, максимальна – 2 170). Це потребує належної оцінки усіх чинників, які сприятимуть вирішенню поставлених завдань.