СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В ГАЛИЧИНІ ЗА ЧАСІВ АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЇ: ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗАСНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ УМОВИ

С. В. Бондаренко; В. Ф. Котубей; В. В. Грицько

doi:10.11603/m.2414-5998.2022.3.13402

Автор(и)

С. В. Бондаренко Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України https://orcid.org/0000-0002-7986-8819
В. Ф. Котубей Мукачівський державний університет https://orcid.org/0000-0001-8050-8549
В. В. Грицько Мукачівський державний університет

DOI:

https://doi.org/10.11603/m.2414-5998.2022.3.13402

Ключові слова:

лікарня, крайовий статут, галицька автономія, Галичина, Відень, Львів

Анотація

Система галицької автономії ґрунтувалася на розподілі повноважень між центральною владою у м. Відні та галицькими автономними установами. У деяких аспектах цей поділ не був повним і, як наслідок, одні й ті самі питання входили до компетенції як віденської влади, так і місцевої автономної влади.

Так було й у сфері охорони здоров’я, яка інколи віддавала перевагу вирішенню проблем (наприклад, у періоди епідемічної загрози), але й часто ставала причиною нескінченних дискусій і суперечок щодо повноважень. У результаті проблеми охорони здоров’я в Галичині регулювалися як центральною владою у м. Відні, так і автономною владою у м. Львові.

Відень брав участь у створенні правових та організаційних засад структур громадського здоров’я та в активній діяльності щодо забезпечення ефективного функціонування таких структур. Про це свідчать численні правові акти, видані Державною Радою та Міністерством внутрішніх справ. Натомість у самій Галичині значну частину постанов видавало Намісництво, тобто представництво державної влади.

За галицької автономії питання охорони здоров’я входили до «культури країни». Таким чином, ці проблеми були поглинені установами місцевого самоврядування на всіх рівнях, як Національним парламентом, так і Національним департаментом, а також представництвом повітів і ґмін.

Неодноразово на сесіях Крайового парламенту домінували питання запобігання поширенню інфекційних захворювань, розвитку медичного персоналу в Галичині, а також фінансові аспекти охорони здоров’я, або проблеми, пов’язані з організацією закладів охорони здоров’я, особливо будівництво нових лікарень. Питання охорони здоров’я знайшли відображення в Крайовому статуті та Акті про повітове представництво, а також в Акті про устрій ґмін 1866 р.

Для створення правового порядку в галузі охорони здоров’я в Галичині вирішальними були Державний акт від 30 квітня 1870 р. про організацію охорони здоров’я та Акт від 2 лютого 1891 р., чинний у Королівстві Галичини і Лодомерії з Великим князівством Краківським.

Посилання

Basta, J. (1997). Ochrona zdrowia w dziewięt¬nastowiecznym Rzeszowie. Studium z dziejów lecznictwa w mieście galicyjskim średniej wielkości. Prace Historyczno-Archiwalne, V, 69-92.

Franaszek, P. (1999). Szpitale galicyjskie w drugiej połowie XIX i na początku XX wieku. Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego, MCCXXX, 126.

Jakubowski, M.L. (1886). Szpital św. Ludwika dla dzieci w Krakowie. Jego powstanie, rozwój i działalność dziesięcioletnia od 1876–1885. Kraków.

Kasparek, J.R. (1885). Zbiór ustaw i rozporządzeń administracyjnych w Królestwie Galicji i Lodomerii z Wielkim Księstwem Krakowskim. Lwów.

Pierwsze sprawozdanie Komitetu Towarzystwa Opieki Szpitalnej dla dzieci w Krakowie za rok 1872 i 1873. Kraków.

(1908). Sprawozdanie c.k. Krajowej Rady Zdrowia o stosunkach zdrowotnych w Galicji w roku 1905. Lwów.

(1900). Sprawozdanie c.k. Krajowej Rady Zdrowia o stosunkach zdrowotnych w Galicji w roku 1898. Lwów.

(1907). Sprawozdanie c.k. Krajowej Rady Zdrowia o stosunkach zdrowotnych w Galicji w roku 1904. Lwów.

(1912). Sprawozdanie c.k. Krajowej Rady Zdrowia o stosunkach zdrowotnych w Galicji w roku 1908 i 1909. Lwów.

(1904). Sprawozdanie Wydziału Krajowego o postępie budowy nowych pawilonów i przeobrażeń w zakładzie dla obłąkanych w Kulparkowie. Alegaty do Stenograficznych Sprawozdań Sejmu Krajowego, 296, 1-2.

(1906). Sprawozdanie Wydziału Krajowego o utwo¬rzeniu posady krajowego inspektora szpitali. Stenograficzne Sprawozdania Sejmu Krajowego, Alegat Nr 2, 1-2.

(1868). Sprawozdanie Wydziału Krajowego w przedmiocie ponoszenia kosztów leczenia i utrzymania ubogich chorych w szpitalach publicznych. Alegaty do Stenograficznych Sprawozdań Sejmu Krajowego, XXII, 4.

(1912). Sprawozdanie Wydziału Krajowego w sprawie utworzenia posady drugiego krajowego inspektora szpitali. Stenograficzne Sprawozdania Sejmu Krajowego, Alegat Nr 949, 1.

(1870). Ustawa o nadzorze nad szpitalami posiadającymi charakter szpitali powszechnych i publicznych. Dziennik Ustaw i Rozporządzeń Krajowych, 10.

(1870). Ustawa o ustanowieniu rad szpitalnych dla szpitali powszechnych i publicznych. Dziennik Ustaw i Rozporządzeń Krajowych, 9.

(1892). Ustawa państwowa z 22 grudnia 1891 r., o zaprowadzeniu izb lekarskich. Dziennik Urzędowy Państwa, 6.

(1897). Ustawa z dnia 28 lipca 1897, urządzająca prawne stosunki szpitali powszechnych i publicznych tudzież zakładów dla położnic i obłąkanych, obowiązująca w Królestwie Galicji i Lodomerii z Wielkim Księstwem Krakowskim. Dziennik Ustaw i Rozporządzeń Krajowych, 47.

Wachholz, L. (1921). Szpitale krakowskie. Сzęść II. Kraków.

Wachholz, L. (1924). Szpitale krakowskie, 1220–1920. Сzęść II. Kraków.

Zwoździak, W. (1965). Historia Wydziału Lekarskiego Uniwersytetu Lwowskiego. Archiwum Historii Medycyny, 22, 313-315.