ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ СЕРЕД МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

N. A. Kavetska; S. M. Andreychyn; N. Z. Yarema

doi:10.11603/me.2414-5998.2020.4.11654

Автор(и)

N. A. Kavetska Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України https://orcid.org/0000-0002-8365-6990
S. M. Andreychyn Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України https://orcid.org/0000-0002-8770-7353
N. Z. Yarema Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України https://orcid.org/0000-0002-4378-1084

DOI:

https://doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.4.11654

Ключові слова:

професійне вигорання, стрес, професійна деформація, компетентності, психотип

Анотація

У статті показано особливості професійного вигорання у медичних працівників. У літературі ця проблема вивчена недостатньо, є мало даних про вивчення придатності людей до медичних професій з точки зору їх психологічних особливостей, тим більше мало рекомендацій щодо адаптації до професійної діяльності. Досить детально індивідуальні психологічні особливості людей досліджено в рамках теорії К. Юнга, який перший стверджував, що мислення і поведінка людини безпосередньо залежать від структури її психіки. У подальшому його вчення розвинули послідовники, які виділили 16 психологічних типів за спільністю процесів сприйняття і обробки інформації, мислення, поведінки. Психотип – це інтегральне поняття, яке визначає психологічні особливості взаємодії індивіда з навколишнім середовищем. В основі юнгівських психотипів лягли такі властивості вищої нервової діяльності, як темперамент, швидкість процесів збудження і гальмування, у структурі психотипів взята за основу модель психіки З. Фрейда (свідоме і підсвідоме).

Ми зробили спробу розподілити основні професійні компетентності лікаря й медсестри за юнгівськими функціями, такими, як: інтуїція, сенсорика, логіка, етика. Встановлено, що у професійній діяльності медичних працівників несуть навантаження усі юнгівські функції. З точки зору вищенаведеної теорії, слід припустити, що саме тривале навантаження на слабкі функції в практичній діяльності медичного працівника веде до швидкого їх виснаження.

Отже, застосування типологічного підходу, що ґрунтується на теорії Юнга, дало б можливість як конкретизувати підходи до набуття професійних компетентностей медичними працівниками з урахуванням їх індивідуальних особливостей, так і окреслити заходи профілактики розвитку професійного вигорання.

Біографії авторів

N. A. Kavetska, Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України

ResearcherID Q-7278-2016

S. M. Andreychyn, Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України

ResearcherID Q-7047-2016

N. Z. Yarema, Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України

ResearcherID Q-7395-2016

Посилання

Anyshchenko, S., & Tarasova, Y. (2006). Medytsynskye sestry – kakye oni? [Nurses – who they are]. Sestrynskoe delo – Nursing, 3, 16-17 [in Russian].

Boiko, V.V. (1996). Energiya emotsiy v obshchenii: vzglyad na sebya i na drugikh [The energy of emotions in communication: looking at yourself and others]. Moscow: Filin [in Russian].

Vodopianova, N.E., & Starchenkova, E.S. (2016). Syndrom vygoraniya: diagnostika i profilaktika [Burnout

syndrome: diagnosis and prevention]. Moscow- St. Petersburg: Yurayt [in Russian].

Honcharova, I.M. (2016). Profesiino-emotsiine vyhorannia ta zakhody yoho poperedzhennia [Occupational emotional burnout and measures to prevent it]. Priorytety rozvytku medychnykh nauk u ХХΙ stolitti: materialy naukovo-praktychnoi konferentsii – Priorities of Development of Medical Sciences in the XXI Century: Materials of Scientific Practical Conference. Odesa: Pivdenna fundatsiia medytsyny [in Ukrainian].

Hulenko, V. (2008). Praktykum po sotsyonike [Socio¬nics workshop]. Minsk: Sovremennaya shkola [in Russian].

Zapysky kyevskogo vracha [Kyiv doctor’s notes]. Retreived from: http://alexeima2.livejournal.com/215053.html [in Russian].

Zeer, E.F., Pavlova, A.M., & Sadovnykova, N.O. (2008). Proforyentologiya: Teoriya i praktika: Ucheb. posobye dlya vysshey shkoly [Vocational guidance: Theory and practice: a textbook for higher education]. Moscow: Akademicheskiy Proekt Fond “Mir”[in Russian].

Kundiiev, Yu.I., Cherniuk, V.I., & Shevtsova, V.M. (2005). Napruzhenist pratsi yak faktor profesiinoho stresu ta ryzyku zdoroviu [Labor stress as a factor of occupational stress and health risk]. Ukrainskyi zhurnal z problem medy¬tsy¬ny pratsi – Ukrainian Journal of Occupational Medicine, (3), 90-98 [in Ukrainian].

Nahornyi, I.A., Khalimov, Ye.H., & Ostapenko, D.M. (2017). Osobystisni kharakterystyky, shcho spryiaiut profesiinomu vyhoranniu likariv shvydkoi ta nevidkladnoi dopomohy [Personal characteristics that contribute to the professional burnout of ambulance and emergency physicians]. Materialy ХІІI mizhnarodnykh Pryhozhynskykh – Materials of the XIII International Pryhozhyn’s Readings (on the occasion of the 100th I.R. Pryhozhyn’s anniversary). Odesa: Pechatnyi dom [in Ukrainian].

Plotkyn, F. (2015). Syndrom emotsyonalnogo vygoraniya: fantom ili klinicheskaya realnost? [Emotional burnout syndrome: phantom or clinical reality?]. Teoria i praktyka okhrany psikhicheskogo zdorovya – Theory and Practice of Mental Health, (1), 121-141 [in Russian].

Prokofieva, T.N. (2011). Upravleniye kachestvom zhyzny. Uchebno-praktycheskoe posobiye [Quality of life management: a textbook]. Moscow [in Russian].

Sydorov, P. Syndrom emotsyonalnogo vygoraniya: prychyny, lechenye i profilaktyka [Emotional burnout syndrome: causes, treatment and prevention]. Retreived from: http://health.mpei.ac.ru/sindrom.htm [in Russian].

Prokofieva, T.N., Prokofiev, V.G., & Devyatkin, A.S. (2008). Sotsyonyka dlya professyonalov. Sotsyonicheskye tekhnologii v pedagogike i upravlenii personalom [Socionics for professionals. Socionic technologies in pedagogy and personnel management]. Moscow [in Russian].

Treglown, L., Palaiou, K., Zarola, A., & Furnham, A. (2016). The dark side of resilience and burnout: A moderation–mediation model. PLoS One, 11 (6), e0156279.