ГІПЕРАЛЬДОСТЕРОНІЗМ – ПОШИРЕНІСТЬ ТА ДЕ ЙОГО ШУКАТИ
DOI:
https://doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7553Ключові слова:
симптомокомплекс гіперальдостеронізму, артеріальна гіпертензія, клінічні критерії пошуку.Анотація
Гіперальдостеронізм являє собою складний патологічний клініко-метаболічний гормональний симптомокомплекс, що включає синдроми порушень судинного тонусу (артеріальна гіпертензія), мінерального метаболізму, ниркових і нейром’язових розладів, зумовлених надмірною нерегульованою секрецією основного мінералокортикоїдного гормону кори надниркових залоз – альдостерону та близьких до нього мінералокортикоїдів.
Мета дослідження – ознайомлення лікарів загальної практики, кардіологів, ендокринологів із симптомокомплексом гіперальдостеронізму.
Матеріали і методи. Проведено аналіз основних фундаментальних досліджень із визначення сутності й поширеності гіперальдостеронізму серед пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що частота первинного гіперальдостеронізму серед пацієнтів зі стійкою артеріальною гіпертензією за даними різних статистик становить від 8 до 15 %. Для правильної організації лікування хворих на гіперальдостеронізм має значення розподіл на хірургічно корегувальні й некорегувальні форми. Критеріями пошуку гіперальдостеронізму є стійка, погано контрольована артеріальна гіпертензія, поєднана з аритмією, парестезіями, судомами, болем у серці, головним болем; гіпертензія, резистентна до антигіпертензивної терапії не менше ніж трьома препаратами; поєднання артеріальної гіпертензії із гіпокаліємією; гіпертензія в осіб молодого віку, особливо до 20 років; гіпертензія та обтяжений сімейний анамнез ранньої гіпертензії; випадки гіперальдостеронізму в сім’ї у прямих родичів.
Висновки. Гіперальдостеронізм є складний симптомокомплекс, одним із проявів якого є стійка артеріальна гіпертензія. У 15 % хворих на артеріальну гіпертензію причиною її є гіперальдостеронізм. В таких випадках хірургічне лікування, видалення альдостероми є єдиним ефективним методом лікування артеріальної гіпертензії.
Посилання
Funder, J., Carey, R., Fardella, C., Gomez-Sanchez, C., Montero, F., Stowasser, M., … Montori, V. (2008). Case detection, diagnosis and treatment of patients with primary aldosteronism. An Endocrine Society Clinical Practice Guideline. J. Clin. Endocrinol. Metab., 93, 3266-3281.
Conn, J. (1955). Presidential address. I Painting background. II Primary aldosteronism A new clinical syndrome. J. Lab. Clin. Med., 45, 3–17.
Conn, J. (1964). Plasma rennin activity in primary aldosteronism. Importance in differential diagnosis and in research of essential hypertension. JAMA. 190, 222–225.
Nwanko, T., Yoon, S., Burt, V., & Gu, Q. (2013). Hypertension among adults in US: National Health and Nutrition Examination Survey, 2011–2012. National Center for Health Statistics, 133, 1–8.
Hajjar, I., & Kotchen, T. (2003). Trends in prevalence, awareness, treatment and control of hypertension in United States, 1988–2000. JAMA, 290, 199–206.
Tyler, C., Sung-Sung, Y., Orthis, E. et al. (2012) National surveillance definitions of hypertension prevalence and control among adults. Circ. Cardiovasc. Qual. Outcomes, 5, 343–351.
James, P., Oparil, S., Carter, B., Cushman, W., Dennison-Himmelfarb, C., Handler, J., … Ortiz, E. (2014). 2014 evidence-based guidelines for the management of high blood pressure in adults: report from the panel members appointed to the 8th Joint National Committee. JAMA, 311, 507–520.
Kovalenko, V. N. (Eds.). (2008). Rukovodstvo po kardiologii [Cardiology guidance]. Kyiv : Morion [in Russian].
Eurostat. Eurostat Statistics. Luxembourg: Statistical Office of the European Comission ( 2012).
Shchetinin, V. V., Maistrenko, N. A., & Eqiev, V. N. (2002). Novoobrazovanie nadpochechnikov [Growth of adrenal glands]. Moscow : Medpractika [in Russian].
Kalinin, A. P., Maistrenko, N. A. & Vetshev, P. S. (2004). Khirurgicheskaya endokrinologiya : Rukovodstvo [Surgical Endocrinology Guidelance]. St. Petersburg : Piter [in Russian].
Gordon, R. (1995). Primary aldosteronism. J. Endocrinol. Invest., 18, 495–511.
Ganguli, A. (1998). Primary aldosteronism. New Engl. J. Med., 339, 1828–834.
Gupta, V. (2011). Mineralocorticoid hypertension. Indian J. of Endocrinol. and Metab., 15, 8, 298–312.
Mattsson, C., & Young, W. (2006). Primary aldosteronism: diagnostic and treatment strategies. Nephrology, 2, 198–208.
Young, W. (2007). Primary aldosteronism: renaissance of syndrome. Clin. Endocrinol. (Oxf.), 66, 607–618.
Lukyanchikov, V. S., Kalinin, A. P. & Agaev, R. A. (1991). Giperaldosteronism : metodichiskie rekomendatsii [Hyperaldosteronism : methodical recommendations]. Moscow : Moniki [in Russian].
Amar, L., Ploun, P. F., & Steichen O. (2010). Aldosterone-producing adenoma and other surgiccaly correctable forms of primary aldosteronism. Orphanet. J. of Rare Diseases, 5.
Iacobone, M., Citton, M., Viel, G., Rossi, G., & Nitti, D. (2015). Approach to the surgical management of primary aldosteronism. Gland Surgery, 4, 69–81.
Fishman, L., Kuchel, O., Liddle, J, Michelakis, A., Gordon, R., & Chick, W. (1968). Incidence of primary aldosteronism uncomplicated “essential” hypertension. A prospective study with elevated aldosterone secretion and suppressed plasma rennin activity used as diagnostic criteria. JAMA, 205, 497–502.
Berlund, G., Andersson, O., & Wilhelmen, L. (1976). Prevalence of primary and secondary hypertension: studies in a random population sample. Brit. Med. J., 2, 554–556.
Tucker, R., & Labarth, D. (1977). Frequency of surgical treatment for hypertension in adults at the Mayo clinic from 1973 through 1975. Mayo Clin. Proc., 52, 549–555.
Sinclair, A., Isles, G., Brown, L., Cameron, H., Murray, G., & Robertson, J. (1987). Secondary hypertension in blood pressure clinic. Arch. Int. Med., 147, 1289–1293.
Kaplan, N. (1994). Clinical hypertension. Baltimore: Wilkins & Wilkins.
Conn, J., Knoff, R., & Nesbit, R. (1964). Clinical characteristics of primary aldosteronism from analysis of 145 cases. Am. J. Surg., 107, 159–172.
Conn, J., Cohen, N., Rovner, D. (1964). Suppression of plasma renin activity in primary aldosteronism. JAMA, 190, 213–221.
Mulatero, P., Stowasser, M., Loh, K., Fardella, C., Gordon, R., Mosso, L., & Gomez-Sancher, C. Increased diagnosis of primary aldosteronism including surgically correcrable forms in centers from five countries. J. Clin. Endocrinol. Metab., 89, 1045–1050.
Saydah, S., Franklin, J., & Cowice, C. (2004). Poor control of risk factors for vascular disease among adult with previously diagnosed diabetes. JAMA, 291, 335–342.
Mukherjee, J., Khoo, C., Thai A., Chionh, S., Pin, L., & , K. (2010). Type 2 diabetic patients with resistant hypertension should be screened for primary aldosteronism. Diabetes & Vascular Disease Res., 7, 6–13.
Umpierrez, G., Cantey, P., & Smiley C. (2007). Primary aldosteronism in diabetic subjects with resistant hypertension. Diabetes Care., 30, 1699–1703.
Omura, M., Saito, J., Yamaguchi, K., Karuta, Y., & Nishikawa, T. (2004). Prospective study of the prevalence of secondary hypertension among hypertensive patients visiting a general outpatient clinivc in Japan. Hypertens. Res, 27, 293–302.
Andersen, G., Toftdahl, D., Lund, J., Strandgaard, S., & Nielsen, P. (1988). The incidence rate of phaeochromocytoma and Conn′s syndrome in Denmark 1977–1981. J. Hum. Hypertens., 2, 187–189.
Takayanagi, R., Miura, K., & Hakagawa, H. (2000). Epidemiologic study of adrenal gland disorders in Japan. Biomed. Pharmacother., 54, 1, 164–168.
Mosso, L., Carvajal, C., González, A., Barraza, A., Avila, F., Montero, J., … Fardella, C.E. (2003). Primary Aldosteronism and Hypertensive Disease. Hypertension., 42, 161–165.
Newton-Chen, C., Guo, C., Gona, P., Larson, M., Benjamin, E., Wang, N., … Vasan, R. (2007). Clinical and genetic correlates of aldosterone – to - renin ratio and relations to blood pressure in a community sample. Hypertension., 49, 846–856.
Calhoun, D. (2006). Aldosteronism and hypertension. Clin. J. Am. Soc. Nephrology., 1, 1039–1045.
Rossi, J., Bernini, G., Caliumi, C., Desideri, G., Fabris, B., Ferri, C., … Mantero, F. (2006). A prospective study of the prevalence of primary aldosteronism in 1,125 hypertensive patients. J. Am. Coll. Cardiol., 48, 2293–2300.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
