Вісник наукових досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos <p><em>Науково-практичний журнал видається щоквартально, присвячений питанням систематичного інформування лікарів і науковців про найновіші досягнення у сфері медицини, про досвід і перспективи діагностики та лікування і профілактики основних захворювань; висвітлення новітніх даних про етіологію та патогенез і експериментальні дослідження, об’єднання зусиль українських вчених і лікарів у розробці та впровадженні нових методів діагностики, лікування і профілактики.&nbsp;Журнал публікує оглядові та оригінальні статті статті, які охоплюють різні галузі медицини (внутрішні хвороби, хірургія, педіатрія, неврологія, акушерство і гінекологія, онкологія та експериментальні дослідження тощо) які мають наукове й практичне значення для лікарів усіх спеціальностей.&nbsp;</em><br><em><strong><span lang="EN-GB">ISSN&nbsp;</span></strong><strong><span lang="EN-US">2415-8798</span></strong><strong><span lang="EN-GB">&nbsp;(Online), ISSN 1681-276X (Print)</span></strong></em></p> uk-UA <p>Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:</p> <ol type="a"> <li class="show">Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії&nbsp;<a href="http://creativecommons.org/licenses/by/3.0/" target="_new">Creative Commons Attribution License</a>, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.&nbsp;<img src="https://www.eff.org/sites/all/themes/frontier/images/cc-by-logo.png" alt="Результат пошуку зображень за запитом &quot;CC-BY logo&quot;">&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;&nbsp;</li> <li class="show">Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.</li> <li class="show">Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.&nbsp;<a href="http://opcit.eprints.org/oacitation-biblio.html" target="_new">The Effect of Open Access</a>).</li> </ol> bsr@tdmu.edu.ua (Prof. Ihor Zhulkevych) kovbasyuk_i@tdmu.edu.ua (Ihor Kovbasyuk) Tue, 13 Nov 2018 12:18:48 +0200 OJS 3.1.1.4 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss 60 СУЧАСНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ КІСТКОВИХ ДЕФЕКТІВ ЩЕЛЕП, ЩО УТВОРИЛИСЬ ПІСЛЯ ВИДАЛЕННЯ РАДИКУЛЯРНИХ КІСТ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ) https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9403 <p>У практиці хірургічної стоматології 40,6 % операцій в умовах амбулаторного прийому складають операційні втручання з приводу радикулярних кіст щелеп. В основному застосовують радикальний метод хірургічного лікування – цистектомію. Якщо після хірургічного втручання рана гоїться під кров’яним згустком, то репаративна регенерація кісткової тканини в ділянці дефекту щелепи перебігає повільно, що підтверджується даними рентгенологічного дослідження. Тому розробка нових методів оптимізувального впливу на репаративний остеогенез є актуальною для сучасної медицини і стоматології. За останнє десятиріччя в наукових дослідженнях та в клінічній практиці досягнуто значного успіху у вирішенні цієї проблеми.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – провести поглиблений аналіз сучасної фахової літератури, присвяченої сучасним методам лікування внутрішньокісткових дефектів щелеп, що утворилися після видалення радикулярних кіст.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> У фондах наукової бібліотеки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та у відомих наукометричних базах інформації (PubMed, Google Scholar, SciVerse, Embase) проведено пошук, огляд, аналіз та систематизацію фахових публікацій, присвячених проблемі застосування сучасних методів лікування внутрішньокісткових дефектів щелеп, що утворилися після видалення радикулярних кіст.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Усі існуючі кістковопластичні матеріали поділяють, залежно від походження, на декілька груп, а саме: аутогенні, алогенні, ксеногенні, алопластичні (штучно синтезовані кісткові замінники) та композиційні. За вираженням індуктивного потенціалу, усі матеріали для заміщення кісткової тканини можна поділити на остеоіндуктивні, остеокондуктивні, остеонейтральні й матеріали для забезпечення скерованої тканинної регенерації. Результати наукових досліджень останніх років показали, що найвищим остеоіндуктивним потенціалом володіє аутогенна кістка, тому її вважають золотим стандартом. Однак відсутність легкості й можливості отримання в достатній кількості істотно обмежує її застосування. В останні роки почали застосовувати методи клітинної терапії, що базуються на застосуванні остеогенних клітин, отриманих із різних тканинних джерел: периферійної крові, кісткового мозку, жирової тканини, окістя щелеп тощо. У міру накопичення й аналізу даних, що стосуються клітинної інженерії, формується новий напрямок: розробка різних конструкцій, які за своїми біологічними властивостями наближаються до нативної кісткової тканини. Мезенхімальні стромальні стовбурові клітини (МСК), отримані з цих тканин, можуть бути диференційовані у фібробласти, а також у клітини кісткової тканини. Розроблено технології формування шару кісткових клітин на штучних носіях і в біоматеріалах шляхом спрямованого остеодиференціювання мезенхімальних стромальних стовбурових клітин. Ці технології використовують з метою корекції розмірів і форми щелеп, інших операцій в щелепно-лицевій ділянці, для заміщення кісткових дефектів після цистектомії.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Виповнення кісткових дефектів, що утворились після видалення радикулярних кіст різноманітними сучасними остеопластичними матеріалами, забезпечує профілактику вторинного інфікування рани, прискорення регенерації кісткової тканини і відновлення форми і функції щелеп, сприяє стоматологічній реабілітації пацієнтів.</p> S. T. Havryltsiv ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9403 Tue, 09 Oct 2018 00:00:00 +0300 ТРУДНОЩІ ДИФЕРЕНЦІЙНОЇ ДІАГНОСТИКИ СКЛЕРОДЕРМОПОДІБНОГО ПАРАНЕОПЛАСТИЧНОГО СИНДРОМУ Й СИСТЕМНОЇ СКЛЕРОДЕРМІЇ ЯК ФАКТОРА ОНКОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9267 <p>Системна склеродермія (ССД) – автоімунне захворювання сполучної тканини, що характеризується прогресуючим фіброзом шкіри та внутрішніх органів. Характерні клінічні ознаки ССД можуть маскувати онкологічні захворювання, а паранео­пластичний процес, у свою чергу, маскується симптомами ССД.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong>&nbsp;– показати необхідність диференційної діагностики склеродермоподібного паранеопластичного синдрому та ССД як фактора онкологічного ризику.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong>&nbsp;Проведено огляд та аналіз даних науково-медичної літератури.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>Імунні реакції, що беруть участь у патогенезі ССД, можуть сприяти розвитку онкологічної патології; тому пацієнти з факторами ризику розвитку захворювання вимагають спостереження за можливим розвитком неопластичного процесу. Пацієнти з ССД і аутоантитілами до РНК-полімерази III мають значний ризик розвитку раку. Ризик канцерогенезу найвищий у перший рік після постановки діагнозу ССД. З іншого боку, симптоми ССД можуть бути маскою різних видів раку. Паранеопластичний склеродермоподібний синдром, безпосередньо не пов’язаний з первинною пухлиною і її метастазами, а зумовлений складними вторинними запально-дегенеративними змінами системного, локального або дистантного характеру, часто перебігають у вигляді проявів “перехрещення” (overlap) ревматичного та пухлинного захворювань. Передбачається, що ракові клітини можуть індукувати синтез речовини, що ініціює фіброз шкіри і внутрішніх органів. Диференціація між ідіопатичною формою ССД, склеродермоподібним паранеопластичним синдромом і розвитком раку на тлі ССД спричиняє безліч труднощів. У статті представлено аналіз диференційно-діагностичних заходів, пропонується схема скринінгу для ведення пацієнтів із діагнозом ССД, які перебувають у групі ризику розвитку малігнізації.</p> <p><strong>Висновки.</strong>&nbsp;Результати аналізу джерел літератури доводять актуальність поглибленого вивчення пацієнта із вперше виявленими склеродермоподібним синдромом, особливо в похилому віці.</p> I. Yu. Holovach, Ye. D. Yehudina ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9267 Wed, 05 Sep 2018 00:00:00 +0300 КОМОРБІДНА ПАТОЛОГІЯ У ХВОРИХ З ОЖИРІННЯМ ІІІ СТУПЕНЯ В ДИНАМІЦІ ЗНИЖЕННЯ МАСИ ТІЛА ПІСЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ВНУТРІШНЬОШЛУНКОВОГО БАЛОНА ТА ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ РУКАВНОЇ РЕЗЕКЦІЇ ШЛУНКА https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9203 <p>Витрати на медичне обслуговування людей з ожирінням значно більші, ніж для людей із нормальною масою тіла.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – проаналізувати коморбідні стани у людей з ожирінням III ступеня та їх динаміку після встановлення внутрішньошлункового силіконового балона (ВШБ) та лапароскопічної рукавної резекції шлунка (ЛРРШ), що сприяють зниженню маси тіла.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Обстежено 20 пацієнтів (16 жінок та 4 чоловіки) віком 19–55 років, яких шпиталізували в ДУ “Республіканський спеціалізований науково-практичний медичний центр хірургії імені акад.&nbsp;В. Вахідова" у 2016–2018 рр. Усім пацієнтам діагностовано ожиріння III ступеня (за WOG, 2011). Коморбідність оцінювали за рекомендаціями С. В. Недогода (2016); метаболічне здоров’я – за шкалою Cardiometabolic Disease Staging (Guo, 2015).</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Встановлено, що ожиріння III ступеня (ІМТ (49,4±2,5) кг/м<sup>2</sup>) асоціюється з дисліпідемією/гіпертригліцеридемією у 85 %; цукровим діабетом 2 (ЦД2)/переддіабетом – у 50 %, артеріальною гіпертензією (АГ) в – 45 %; неалгокогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) – в 35 % випадків. ЛРРШ та ВШБ дозволяють досягнути зниження ІМТ на 21,1 и 16,2 % від вихідних даних відповідно (p&gt;0,05); при цьому коморбідність переддіабетом знижується у 2 рази, АГ – у 3 рази; дисліпідемією – в 1,9 раза; зниження НАЖХП – у 1,8 раза через 6 місяців після втручання. ЛРРШ та ВШБ також покращують показники за шкалою Cardiometabolic Disease Staging, при цьому нульовий кардіометаболічний ризик зафіксовано у 35 % пацієнтів, а в решти – перехід у більш легку стадію. Зниження маси тіла та коморбідності в результаті ЛРРШ та застосування ВШБ супроводжуються достовірним зниженням прозапальних цитокінів ІЛ-6, ФНП-α та СРБ.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Застосування ЛРРШ та ВШБ дозволяє достовірно ефективно знизити масу та коморбідність через 6 місяців після втручання.</p> F. G. Nazirov, Sh. Kh. Khashimov, Z. R. Khaybullina, U. M. Makhmudov ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9203 Wed, 05 Sep 2018 00:00:00 +0300 КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ NT PRO-BNP У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА: АНАЛІЗ ДАНИХ ЛІТЕРАТУРИ ТА ВЛАСНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9348 <p>Статистичні дані останніх років свідчать про те, що однією з основних причин зниження якості життя у хворих, які перенесли інфаркт міокарда (ІМ), є розвиток серцевої недостатності (СН). Ішемічна хвороба серця – превалююча причина смерті в Європі, що забирає щорічно життя у 862&nbsp;000 чоловіків (19 % від загальної смертності) та в жінок 877&nbsp;000 (20 % від загальної смертності). В Україні, згідно з ECVDS – 2017, чоловіча смертність становить 59 % від загальної, жіноча – 75 %. Тому оптимізація методів ранньої діагностики та лікування ІМ на сьогодні вкрай важлива в щоденній клінічній практиці.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – оцінити клінічні переваги визначення Nt pro-BNP у хворих на гострий інфаркт міокарда.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Ми провели оцінку динаміки Nt pro-BNP імуноферментним методом у 58 хворих, на гострий ІМ. Середній вік обстежених становив (62,7±1,07) року. Оцінювали зв’язок показників із перебігом ІМ, післяінфарктним ремоделюванням серця та виживанням хворих.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Кореляційний аналіз, який ми провели, підтвердив дані літератури про вплив на рівень Nt pro-BNP віку (r=0,391; p=0,003), тютюнокуріння (r=0,322; p=0,046). Свідченням зв’язку даного маркера із СН cтала кореляція з частотою серцевих скорочень як в гострий період ІМ, так і через 3 місяці (відповідно r=0,433; p=0,008 і r=0,457; p=0,009). Показники післяінфарктного ремоделювання серця, за даними ехокардіоскопії, чітко корелювали з рівнем Nt pro-BNP, зокрема систолічний розмір лівого шлуночка (ЛШ) (r=394 p=0,022), ступінь систолічного вкорочення ЛШ (r=-0,425; p=0,015) фракція викиду ЛШ (r=-0,352; p=0,044). В динаміці також змінювалася товщина стінок ЛШ та індекс маси міокарда ЛШ (r=0,319; p=0,048 та r=0,361; p=0,028). Важливим підтвердженням прогностичного значення Nt pro-BNP став аналіз виживання пацієнтів після ІМ. Було чітко встановлено збільшення смертей у хворих із перенесеними коронарними подіями та підвищеним рівнем Nt-proBNP (r=0,297; p=0,023).</p> <p><strong>Висновки. </strong>Визначення Nt pro-BNP у клінічній практиці має важливе значення для прогнозування перебігу післяінфарктного періоду. Підвищений рівень NT pro-BNP після виникнення ІМ вказує на розвиток СН, що дозволяє оптимізувати лікування та попередити можливі ускладнення.</p> M. V. Hrebenyk, L. Yu. Bidovanets ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9348 Wed, 10 Oct 2018 00:00:00 +0300 БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ У СПОРТСМЕНІВ ВИСОКОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПІСЛЯ ЗМАГАЛЬНОГО ПЕРІОДУ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9450 <p>У процесі інтенсивної м’язової діяльності й адаптації до неї виникає перебудова в роботі усіх систем і органів, а також організму в цілому. Адаптація до фізичних навантажень визначається різноманітними функціями печінки, які забезпечують і дотримують високу працездатність спортсменів вищої професійної майстерності.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – вивчити стан печінкового метаболізму в спортсменів високої професійної майстерності у період максимальних фізичних навантажень.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> З дотриманням принципів біоетики та деонтології на базі фізкультурного диспансеру було обстежено 32 практично здорових осіб і 34 спортсменів-біатлоністів високої професійної майстерності. При дослідженні використали наступні методи діагностики: імунотурбідиметричний, колориметричний ферментний, непрямий 2-ступеневий хемілюмінесцентний імуноаналіз (CLIA), проточну цитофлуориметрію і моноклональні антитіла.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Визначені біохімічні показники функції печінки у спортсменів вищої професійної майстерності в період максимальних фізичних навантажень.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Отримані дані свідчать про негативний вплив надмірних фізичних навантажень на функцію печінки.</p> V. С. Grushko ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9450 Thu, 18 Oct 2018 00:00:00 +0300 ЕФЕКТИВНІСТЬ УРАТОЗНИЖУВАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ АЛОПУРИНОЛУ ТА ФЕБУКСОСТАТУ У ХВОРИХ НА ПОДАГРУ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9433 <p>Подагра є найбільшим захворюванням суглобів із різним спектром клінічної маніфестації. Окрім рецидивного гострого артриту, підшкірних тофусів і хронічного болю, вона значно впливає на рівень захворюваності та передчасної смертності як коморбідна патологія.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– оцінити ефективність уратознижувальної терапії (УЗТ) із застосуванням алопуринолу та фебуксостату у хворих на подагру.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>У дослідженні взяли участь 110 хворих на подагру (100 % чоловіків, середній вік – (52,6±9,6) року). Серед обстежених 37 осіб із наявністю тофусів. З метою зниження сироваткового вмісту сечової кислоти (СК) хворі застосовували фебуксостат чи алопуринол. Ефективність лікування оцінювали через 24 тижні.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Під впливом УЗТ відмічали позитивну динаміку клініко-лабораторних показників, однак у пацієнтів із наявністю тофусів вона була менш вираженою. У хворих, які використовували в якості УЗТ фебуксостат, відмічали кращу динаміку таких показників, як частоту загострень подагричного артриту протягом останнього року, сироватковий рівень СК, активність захворювання за GAS, інтенсивність болю за ВАШ. А також вірогідність досягнути цільових рівнів СК у пацієнтів, які отримують фебуксостат, є утричі вищою (OR=3,52; 95% ДІ 1,46; 8,45), ніж у пацієнтів, що застосовують алопуринол.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Застосування фебуксостату для уратознижувальної терапії дозволяє швидше досягти цільових рівнів сечової кислоти та регресу артрологічного статусу.</p> I. V. Orlova, M. A. Stanislavchuk ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9433 Thu, 18 Oct 2018 00:00:00 +0300 ВПЛИВ АТОРВАСТАТИНУ НА РІВЕНЬ ОМЕНТИНУ-1 ТА ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ У ПАЦІЄНТІВ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ ТА ОЖИРІННЯМ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9413 <p>Жирова тканина є потужним ендокринним органом, що синтезує значну кількість біологічно активних речовин – адипокінів. Унаслідок адипокінової дисфункції виникає спектр захворювань, пов’язаних з ожирінням, а саме, ішемічна хвороба серця (ІХС), цукровий діабет, гіпертензія та онкологія. Провідну роль у патогенезі кардіометаболічних ускладнень у пацієнтів з ожирінням відіграє гіперінсулінемія та інсулінорезистентність, які запускають патологічний каскад реакцій, що призводить до серцево-судинних захворювань, а оментин-1 має антиатерогенну дію та здатний модифікувати периферичні ефекти інсуліну.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– проаналізувати зміни концентрації оментину-1 та стану інсулінорезистеності у пацієнтів з ішемічною хворобою (ІХС) та ожирінням під час лікування аторвастатином.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Було обстежено 55 пацієнтів з ожирінням, яким проводили загальноклінічні обстеження, досліджували ліпіди крові, рівень сечової кислоти та печінкових ензимів, визначали глікований гемоглобін, глюкозу, інсулін із розрахунком індексу НОМА та концентрацію оментину-1. Хворих поділили на 2 групи: перша група – 20 пацієнтів з ожирінням, котрі не мали ІХС та не приймали аторвастатин, друга – хворі на ІХС та ожиріння, які приймали аторвастатин. Для другої групи проводили визначення цих показників у динаміці через 12 місяців.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> У групі пацієнтів з ІХС та ожирінням, які приймали аторвастатин, були достовірно нижчі рівні ліпідів, проте концентрація глюкози натще, сечової кислоти та печінкових ферментів була вища, ніж в осіб, котрі його не приймали. Через 12 місяців у хворих на ІХС та ожиріння спостерігали зростання оментину-1 в сироватці крові паралельно зі збільшенням рівня інсуліну та зниженням чутливості тканин до нього.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Прийом аторвастатину в пацієнтів з ішемічною хворобою серця та тлі ожиріння супроводжується підвищенням концентрації інсуліну, посиленням інсулінорезистентності та зростанням рівня оментину-1.</p> T. А. Maksymets ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9413 Tue, 16 Oct 2018 00:00:00 +0300 ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЄДНАННЯ СТАБІЛЬНОЇ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ ТА ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9269 <p>Дослідження демонструють динаміку гендерних особливостей ішемічної хвороби серця протягом останніх років. У випадку поєднання з хронічним обструктивним захворюванням легень клінічний перебіг патологій може змінюватись, що потребує оцінки залежно від статі пацієнтів.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– визначити клініко-функціональні особливості перебігу стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень при їх поєднанні, залежно від статі пацієнтів.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Обстежено 98 пацієнтів із поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень, з них 78 чоловіків та 20 жінок. Проаналізовано дані загальноклінічного обстеження, тяжкість задишки за шкалою Medical Research Council (mMRC), тест з оцінки хронічного обструктивного захворювання легень (ТОХ), ЕКГ, показники спірографії, добового моніторування ЕКГ, ехокардіографії, параметри якості життя за анкетою MOS SF 36.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>Гендерних відмінностей за клінічними формами ішемічної хвороби серця, ступенем ураження коронарних артерій та групами хронічного обструктивного захворювання легень не встановлено. Показники функції зовнішнього дихання не відрізнялись у чоловіків та жінок, але для жінок характерна більш виражена задишка за даними анкетування mMRC (р=0,007) та ТОХ (р=0,009). Сумарний показник фізичного статусу якості життя у жінок нижче, ніж у чоловіків – 25,8±2,8 проти 38,1±2,3 відповідно (р=0,005). Визначено тенденцію до більшої кількості шлуночкових екстрасистол у чоловіків – 428 (91; 1361) на добу, тоді як у жінок, – 247 (7; 496) на добу. В усіх пацієнтів наявні ознаки ремоделювання лівих та правих камер серця, але достовірної гендерної відмінності не встановлено.</p> <p><strong>Висновки. </strong>У жінок із поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень спостерігаються нижчі показники якості життя, більша потреба у медичній допомозі, порівняно з чоловіками, хоча достовірної відмінності між інструментальними показниками не виявлено.</p> Y. M. Mostovoy, L. V. Rasputina, D. V. Didenko ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9269 Fri, 12 Oct 2018 00:00:00 +0300 ДЕЯКІ АСПЕКТИ КОРЕКЦІЇ ЛІПІТЕНЗІЇ – НОВОЇ ПРОБЛЕМИ У СУЧАСНІЙ КАРДІОЛОГІЇ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9204 <p>Ліпітензія – це&nbsp;сучасний термін, що описує адитивний вплив артеріальної гіпертензії та&nbsp;гіперхолестеринемії на&nbsp;ризик серцево-судинних захворювань (ССЗ). Згідно з&nbsp;епідеміологічними дослідженнями, понад 50 % пацієнтів з&nbsp;артеріальною гіпертензією (АГ) мають гіперліпідемію.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – оцінити ефективність сучасної антигіпертензивної терапії у поєднанні зі статинотерапією та урсодезоксихолевою кислотою (УДХК) у хворих із ліпітензією (АГ та гіперхолестеринемією).</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Обстежено 36 пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) ІІ стадії 2–3 ступенів та гіперхолестеринемією, яким на тлі потрійної антигіпертензивної терапії (валсартан, амлодипін, тіазидний діуретик), аторвакору, урсохолу проводили комплексне клінічне дослідження, моніторування артеріального тиску (АТ) та ліпідного метаболізму.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Результати моніторування АТ свідчать про сприятливий вплив лікування на добовий профіль АТ: через 2 місяці терапії зареєстровано достовірне зниження середньодобового систолічного та діастолічного артеріального тиску. Під впливом аторвастатину та урсохолу відбулось поліпшення показників ліпідного обміну, що проявлялось достовірним зниженням рівня загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів низької щільності, зростанням вмісту ліпопротеїнів високої щільності.</p> <p><strong>Висновки.</strong> У статті обґрунтовано поєднане використання потрійної антигіпертензивної терапії, статинотерапії та урсохолу в пацієнтів із ліпітензією, особливо у клінічних випадках, при яких необхідно обмежити дозування статинів з точки зору поліпшення прогнозу хворих на ГХ за рахунок синергізму антигіпертензивного та ліпідознижувального потенціалів і плейотропних ефектів цих препаратів, дія яких направлена на сповільнення прогресування ГХ і атеросклерозу.</p> L. V. Radetska, N. I. Yarema, I. V. Smachylo, A. O. Bob, Z. P. Mandzii, A. I. Khomitska, I. P. Savchenko, L. V. Naumova ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9204 Tue, 09 Oct 2018 00:00:00 +0300 ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ У ЖІНОК ПОСТМЕНОПАУЗАЛЬНОГО ПЕРІОДУ З ПОРУШЕННЯМИ МІНЕРАЛЬНОЇ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ТА ДИСЛІПІДЕМІЄЮ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9252 <p>Актуальність проблеми зумовлена виявленням зв’язку порушень ліпідного і мінерального обміну із зростанням ризику смертності у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – вивчити особливості мінеральної щільності кісткової тканини, ліпідного спектра та пероксидного окиснення ліпідів та активності антиоксидантної системи у жінок із гіпертонічною хворобою в постменопаузальному періоді.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Обстежено 193 пацієнтки із гіпертонічною хворобою ІІ стадії віком від 45 до 62 років. До першої (основної) групи увійшло 137 пацієнток (70,9 %) у постменопаузальному періоді, другу (групу порівняння) склали 56 (29,1 %) жінок зі збереженою менструальною функцією. Контрольну групу становили 30 здорових жінок, з яких 19 (63,3 %) були у постменопаузальному періоді та 11 (36,7 %) – зі збереженою менструальною функцією. Усім обстеженим було проведено двофотонну рентгенівську денситометрію, дослідження ліпідного спектра і показників ліпопероксидації.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>У пацієнток постменопаузального періоду із гіпертонічною хворобою показники мінеральної щільності кісткової тканини достовірно нижчі, порівняно з контрольною групою жінок без артеріальної гіпертензії, відповідно на 11,3 (p&lt;0,05) і на 14,4 % (p&lt;0,05), що може бути зумовлено негативним впливом саме артеріальної гіпертензії на кісткову тканину. В пацієнток із гіпертонічною хворобою у постменопаузальному періоді виявлено кореляційну залежність між коефіцієнтом атерогенності й тривалістю менопаузи (r=0,40, p&lt;0,01), а також обернену кореляційну залежність між ко­ефіцієнтом атерогенності й віком настання менопаузи (r=-0,27, p&lt;0,01). При збільшенні тривалості менопаузи виявлено більш високі показники процесів ліпопероксидації із одночасним зниженням активності антиоксидантних ферментів.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Незалежними предикторами прогресування остеопорозу в пацієнток із гіпертонічною хворобою є давність артеріальної гіпертензії, а також сам факт настання менопаузи і тривалість постменопаузального періоду. Чим раніше настає менопауза у жінок із гіпертонічною хворобою, тим швидше прогресує атерогенність ліпідів плазми крові, з достовірно вищими показниками ліпопероксидації і зниженням антиоксидантного захисту.</p> N. I. Yarema, N. V. Pasiechko, L. V. Radetska, I. P. Savchenko, A. O. Bob, I. V. Smachylo, M. Ye. Gavryliuk, L. V. Naumova, A. I. Homitska, T. I. Krytskyi, O. I. Kotsyuba ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9252 Mon, 29 Oct 2018 00:00:00 +0200 СТАТЕВІ ОСОБЛИВОСТІ ГЕМОГРАМИ ТА ЛІПІДОГРАМИ У ХВОРИХ ІЗ ГОСТРИМ КОРОНАРНИМ СИНДРОМОМ БЕЗ ПІДЙОМУ СЕГМЕНТА ST НА ТЛІ ЕСЕНЦІАЛЬНОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ, ІНФІКОВАНИХ HELICOBACTER PYLORI https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9451 <p>Гострий коронарний синдром (ГКС) є важливою причиною інвалідизації та смерті пацієнтів, незважаючи на значні успіхи в діагностиці та лікуванні, причому ГКС без елевації сегмента ST спостерігають частіше і характеризується він удвічі вищими показниками смертності у віддаленому періоді, ніж ГКС з елевацією сегмента ST. До важливих факторів ризику розвитку ГКС відносять есенціальну артеріальну гіпертензію (ЕАГ), дисліпідемію і системне запалення.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – вивчити статеві особливості гемограми та ліпідограми у хворих із гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST на тлі есенціальної артеріальної гіпертензії, інфікованих Helicobacter pylori.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Обстежено 134 хворих віком 45–83 роки з діагнозом гострого коронарного синдрому без підйому сегмента ST на тлі есенціальної артеріальної гіпертензії із диспептичними скаргами відповідно до діючих протоколів ведення гострого коронарного синдрому без підйому сегмента ST, есенціальної артеріальної гіпертензії і диспепсії. Пацієнтів поділили на групи: чоловіків та жінок, інфікованих і неінфікованих Helicobacter pylori. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб відповідного віку та статі.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> За наявності інфекції Helicobacter pylori спостерігали достовірно вираженіше збільшення печінки і вищі показники відношення тромбоцитів до лімфоцитів серед чоловіків, порівняно з жінками, разом з тим, як у групах пацієнтів, неінфікованих Helicobacter pylori, достовірних статевих відмінностей серед цих показників ми не виявили. Показники ШОЕ, загального холестеролу, ліпопронеїнів низької щільності, тригліцеридів та коефіцієнт атерогенності плазми були достовірно вищими серед пацієнтів обох статей, інфікованих Helicobacter pylori, порівняно з неінфікованими. Крім того, виявлено достовірно вираженіше збільшення печінки, нижчу фракцію викиду, підвищення ШОЕ і відношення тромбоцитів до лімфоцитів у чоловіків, інфікованих Helicobacter pylori, порівняно з неінфікованими, чого не спостерігали серед жінок.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Отримані дані вказують на можливе поглиблення серцевої недостатності, дисліпідемії і системного запалення у чоловіків, інфікованих Helicobacter pylori, порівняно з неінфікованими, а також порівняно з жінками, незалежно від фактора інфекції Helicobacter pylori.</p> М. I. Shved ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9451 Fri, 19 Oct 2018 00:00:00 +0300 ВИБІР МЕТОДУ РЕКОНСТРУКЦІЇ ДЕФЕКТІВ ПОКРИВНИХ ТКАНИН ТУЛУБА ТА КІНЦІВОК У ТРАВМОВАНИХ ХВОРИХ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9434 <p>Об’єм реконструктивних втручань із відновлення дефектів покривних тканин, які виникають унаслідок травматичного ушкодження, визначає результат як з функціональної, так і з естетичної точки зору.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– обрати оптимальний метод відновно-реконструктивного втручання із закриття ранових дефектів тулуба та кінцівок після травми.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> У роботі проаналізовано дані 242 хворих із дефектами покривних тканин тулуба та кінцівок, які виникли унаслідок механічного ушкодження за період 2008–2016 рр. Пацієнтам виконали 697 оперативних втручань, з них 492 (70,6 %) операцій з приводу відновлення ушкоджених тканин.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>Хворих поділили на 4 групи залежно від розмірів, глибини та ступеня ушкодження м’яких тканин та інших структур тулуба й кінцівок. Перша група – 44 (18,2 %) хворих з обмеженою (до 5 см у діаметрі) ділянкою ушкодження шкіри та підлеглих тканин до глибокої фасції. Їм було виконано 61 (8,8 %) втручання. Друга група – 67 (27,7 %) хворих із великою та надвеликою рановою поверхнею й ушкодженням м’яких тканин нижче глибокої фасції. У цій групі виконано 144 (20,6 %) оперативних втручань. Третю групу склали 90 (37,2 %) пацієнтів з дефектами покривних тканин, які виникли разом або унаслідок ушкодження кістково-суглобового апарату. Було виконано 272 (39 %) операцій. Четверта група – 41 (16,9 %) хворих з поєднаною або множинною травмою, що супроводжується ушкодженням магістральних судин, нервів частковим або повним відокремленням кінцівки. В цій групі було виконано 220 (31,6 %) операцій.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Використання васкуляризованих клаптів у 21,3 % усіх можливих реконструкцій підвищило функціональні та косметичні результати лікування, знизило кількість ішемічних розладів та запальних процесів (1,9 % післяопераційних ускладнень). Ретельний підхід до вибору відновного втручання дефектів покривних тканин, які зумовлені механічними ушкодженнями, дозволив досягти задовільних результатів у 98,9 % випадків.</p> E. V. Ponomarenko ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9434 Mon, 29 Oct 2018 00:00:00 +0200 ВПЛИВ ХІРУРГІЧНОГО ВТРУЧАННЯ НА ПАЦІЄНТОК З АПОПЛЕКСІЄЮ ЯЄЧНИКА В АСПЕКТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ОВАРІАЛЬНОГО РЕЗЕРВУ ТА ПОЛІПШЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9404 <p>Серед причин, що можуть призвести до порушення репродуктивного здоров’я жінок, особливу роль набувають гінекологічні захворювання, які вимагають хірургічного лікування.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– поліпшити хірургічне лікування хворих на апоплексію яєчників (АЯ) для максимального збереження оваріального резерву.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Ми провели ретроспективне вивчення результатів лікування 150 хворих на апоплексію яєчника за період з 2014 до 2017 р. у гінекологічному відділенні Тернопільської міської комунальної клінічної лікарні № 2. Питома вага оперативних втручань з приводу апоплексії яєчника за останні 3 роки склала (11,5±0,5) %. Усього в дослідження було включено 120 жінок, з них 60, хворих на АЯ, яким вперше проведено лапароскопічну операцію. Цих пацієнток включили в проспективне дослідження і поділили на 2 групи залежно від методу гемостазу, використаного під час операції. У першу групу увійшли 30 хворих, гемостаз яким здійснювали за допомогою біполярної коагуляції, в другу групу – 30 хворих, кровотечу з яєчника яким було зупинено за допомогою накладання швів. Групу порівняння склали 30 жінок із АЯ, які отримали консервативне лікування.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення</strong><strong>. </strong>Апоплексія яєчника у 40 % випадках вимагає екстреного оперативного втручання, яке призводить до втрати частини органа. У післяопераційному періоді спостерігається погіршення порушеного репродуктивного здоров’я, гормонального гомеостазу, порушення кровообігу, що зумовлені не тільки травмою яєчника та зниженням оваріального резерву, а й виникненням злукового процесу в органах малого таза. Зупинку кровотечі у хворих на АЯ за допомогою біполярної електрохірургії здійснюють швидше, але це призводить до більш значного зниження ОР (АМГ – на 30 %, АФ – на 10 %), ніж застосування з цією метою гемостатичних швів (АМГ – на 22 %, АФ – на 8 %) (р&lt;0,05). З метою максимального збереження оваріального резерву при операціях у жінок із АЯ завжди краще здійснювати гемостаз шляхом вилущування капсули кісти в межах здорових тканин та накладання на рану яєчника розсмоктувальних синтетичних ареактивних швів із наступним інтракорпоральним зав’язуванням вузлів. Незалежно від використаного методу гемостазу під час хірургічного лікування АЯ у хворих 36 років і старших, спостерігається більше зниження ОР (АМГ – на 30 %, АФ – на 20 %), ніж у хворих, чий вік не перевищує 35 років (АМГ – на 20 %, АФ – на 12 %) (р&lt;0,05). У хворих із реалізованою дітородною функцією, незалежно від віку, та в усіх хворих у віці до 35 років, які піддаються операції з приводу АЯ вперше, для зупинки кровотечі допустимо використовувати біполярну коагуляцію. При здійсненні біполярного гемостазу в пацієнтів із АЯ необхідно проводити точкову коагуляцію судин, що кровоточать, уникаючи ушкодження навколишніх тканин.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Виконання оперативного втручання у щадному обсязі з максимальним збереженням здорової тканини до­зволяє зберегти яєчниковий резерв і репродуктивне здоров’я жінки.</p> O. M. Ishchak, R. M. Semkiv, M. S. Khmil ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9404 Tue, 09 Oct 2018 00:00:00 +0300 МОЖЛИВОСТІ ПОКРАЩЕННЯ КРОВОПОСТАЧАННЯ ЕНДОМЕТРІЯ У ЖІНОК ЗІ ЗНИЖЕНИМ ОВАРІАЛЬНИМ РЕЗЕРВОМ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9414 <p>На межі ХХ–ХХІ ст. у клінічну практику було введено високоефективні допоміжні репродуктивні технології (ДРТ), що дозволило різко підвищити ефективність подолання безпліддя, незалежно від його причин. Методи допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) є найефективнішими в подоланні різних форм чоловічого і жіночого безпліддя.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– вивчити ефективність скретчингу ендометрія для покращення його кровопостачання у жінок зі зниженим оваріальним резервом та невдалими спробами екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) в анамнезі.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Обстежено 120 пацієнток репродуктивного віку з безпліддям зі зниженим оваріальним резервом та невдалими спробами ЕКЗ в анамнезі. Усіх жінок поділили на 2 групи: основну (група О, n=60) та порівняння (група П, n=60). У кожній групі були 2 підгрупи: підгрупи 1 включали пацієнток зі зниженим оваріальним резервом у зв’язку з оперативними втручаннями на яєчниках в минулому (О1 та П1) та підгрупи 2 – з генетично зниженим оваріальним резервом (О2 та П2). Усім жінкам на 7–8 дні менструального циклу, що передував кріоембріопереносу, виконували діагностичну гістероскопію з біопсією ендометрія. Жінкам основної групи під час втручання проводили скретчинг ендометрія. З метою визначення стану кровопостачання ендометрія проводили ехографію органів малого таза в динаміці двох циклів (попереднього до кріоембріотрансферу та в лікувальному циклі) на 7; 14 та 21 дні. Дослідження включало двовимірну ехографію, тривимірну ехографію і тривимірну енергетичну доплерографію.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> За отриманими двними об’єм ендометрія збільшувався в динаміці лікувального циклу, причому це зростання було статистично значуще, порівняно з попереднім циклом в основній групі ((2,85±0,06) см<sup>3</sup>, порівняно з (2,69±0,05) см<sup>3</sup> у підгрупі О1, та (2,88±0,03) см<sup>3</sup> порівняно з (2,74±0,06) см<sup>3</sup> в підгрупі О2, p&lt;0,05). На 21-й день було відмічено подальшу тенденцію до його збільшення лише у жінок з оперованими яєчниками та проведеним скретчингом ендометрія в попередньому циклі ((2,81±0,07) см<sup>3 </sup>порівняно з (2,53±0,11) см<sup>3</sup>, p&lt;0,05). Визначення індексу васкуляризації на 21-й день циклу ЕТ показало його подальше зростання в групі О як порівняно з попереднім циклом, так і в динаміці: (33,85±1,17) % порівняно з (27,33±2,25) % в попередньому циклі у підгрупі О1; (33,56±1,36) % та (26,43±2,17) % відповідно в підгрупі О2 (p&lt;0,05). У групі П індекс васкуляризації (VI) суттєво не змінювався. Васкуляризаційно-потоковий індекс у пацієнток підгрупи О1 на 7-й день циклу ембріотрансферу був вірогідно вище за аналогічний в підгрупах О2, П1 та П2 ((1,83±0,04) порівняно з (1,14±0,02), (1,18±0,03) та (0,91±0,04), p&lt;0,05). На 21-й день циклу ЕТ він залишався вірогідно вище за такий у попередньому циклі в обох підгрупах групи О (p&lt;0,05) без суттєвих змін у групі П (p&gt;0,05).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Проведене дослідження показало, що виконання скретчингу ендометрія в циклі, що передував ембріотрансферу, покращує його кровопостачання у жінок зі зниженим оваріальним резервом та невдалими спробами ЕКЗ у минулому.</p> T. A. Prodan ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9414 Thu, 18 Oct 2018 00:00:00 +0300 МУЗИЧНИЙ СЛУХ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПАРАНОЇДНОЮ ШИЗОФРЕНІЄЮ ТА ШИЗОАФЕКТИВНИМ РОЗЛАДОМ: МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9224 <p>У роботі наведено методику діагностики музичного слуху та результати його визначення у пацієнтів із параноїдною шизофренією та шизоафективним розладом порівняно зі здоровими особами.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– науково обґрунтувати важливість та ефективність методики діагностики музичного слуху в пацієнтів із параноїдною шизофренією та шизоафективним розладом.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> У роботі досліджували музичний слух у 160 осіб віком від 18 до 35 років, з яких 40 пацієнтів із параноїдною шизофренію (F20), 40 – із шизоафективним розладом (F25), які проходили лікування у третьому клінічному відділенні КЗ “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня” за період 2015–2017 рр. та 80 здорових осіб. Лабораторну діагностику музичного слуху проводили на основі адаптованої методики Дж.&nbsp;Айот. Загальний лабораторний діагностичний тест складався із семи субтестів, кожен з яких було спрямовано на виявлення якості сприйняття музики.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Порівняння психоакустичних властивостей поміж здоровими та хворими особами показало достовірну (р&lt;0,05) різницю у цих групах не тільки в цілому, але й за статтю. Найбільша кількість осіб обох статей мала розвинутий музичний слух серед пацієнтів із шизоафективним розладом – (80,00±6,32) % ((92,86±6,88) % чоловіків та (73,08±8,70) % жінок із цією патологією). У групі пацієнтів із параноїдною шизофренією була найменша частка осіб із розвиненим музичним слухом – (30,00±7,25) % ((33,33±8,21) % чоловіків та (14,29±13,23) % жінок цієї групи). У контрольній групі здорових осіб частка людей із розвиненим музичним слухом становила (66,25±5,29) % ((59,26±9,46) % чоловіків та (69,81±6,31) % жінок).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Дане дослідження показує доцільність визначення музичних здібностей у пацієнтів із психопатологічними станами, так званого ендогенного спектра, що дозволить розширити прогностично-діагностичні перспективи в психіатричній практиці.</p> N. V. Kostyuchenko, O. O. Filts ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9224 Fri, 12 Oct 2018 00:00:00 +0300 ПРОГНОСТИЧНИЙ ІНДЕКС ВІДНОВЛЕННЯ СВІДОМОСТІ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ТРИВАЛИМИ ЇЇ РОЗЛАДАМИ ПІСЛЯ ТЯЖКОЇ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9421 <p>В основу роботи покладено результати діагностики, реабілітації та відновного лікування 220-ти хворих із посткоматозними тривалими розладами свідомості після тяжкої черепно-мозкової травми (ЧМТ). Головну увагу приділяють актуальній темі прогнозування відновлення свідомості відповідно до стадій класифікації Т. А. Доброхотової у ході реабілітаційного маршруту. Розкрито особливості 28-ми ключових зведених високоінформативних показників, які використовували для розрахунку прогностичного індексу відновлення свідомості, проведено аналіз маловивчених та спірних донині питань щодо їх кореляції із клінічними показниками переходу від вегетативного статусу до вищих стадій синдромів посткоматозної свідомості. В дослідженні акцентується на тому, що прогностичний індекс відновлення свідомості виконував практичну і визначальну функцію, а не був лише умовою в плануванні тактики подальших реабілітаційних заходів та визначенні їх вірогідної ефективності. На основі отриманих даних зробили висновок про суттєву перевагу нейрофізіологічних методів діагностики (кількісної ЕЕГ) над нейровізуалізуючими (СКТ, МРТ) в прогнозуванні відновлення свідомості після тривалої посттравматичної коми. Найінформативнішою та найчутливішою виявилися група показників нелінійної нейродинаміки та детермінованого хаосу: ентропія, розмірності атракторів, мультифрактальні властивості сигналів ЕЕГ, а також показників кореляційного та спектрального аналізу. Саме ці показники і їх значення утворювали 16 з 28 специфічних індексованих величин, одночасна наявність чи відсутність яких у конкретного хворого на конкретній стадії відновлення свідомості формувала ядро їх прогностичного індексу відновлення, а динаміка змін у часі доклінічно свідчила за напрямок еволюції біоелектричної активності головного мозку, а тому й еквівалентних коркових функцій. Усі інші методи проведеної діагностики були допоміжними і тільки посилювали або послаблювали ймовірний прогноз.</p> O. V. Kulyk ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9421 Mon, 29 Oct 2018 00:00:00 +0200 КОМПЛЕКСНА СИСТЕМА РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9417 <p>Згідно з сучасними поглядами на депресивні розлади, метою реабілітації необхідно вважати попередження рецидивів, досягнення та підтримання найможливішого рівня соціального функціонування для конкретного пацієнта, що передбачає після досягнення ремісії продовження терапії, в тому числі з урахуванням резидуальної симптоматики.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– розробити комплексну диференційовану систему реабілітації депресивних розладів з урахуванням клініко-психопатологічних та патопсихологічних особливостей їх перебігу та стандартів терапії.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Обстежили 122 пацієнтів із депресивними розладами. Із загальної кількості обстежених 40 осіб були із депресивними епізодами (F 32.0, 32.1, 32.2), 44 – із рекурентними депресивні розладами (F 33.0, 33.1, 33.2), 38 пацієнтів – із дистимією (F 34.1). Діагноз депресивних розладів було встановлено з урахуванням критеріїв МКХ-10. Для проведення дослідження використовували клініко-психопатологічний, психометричний (шкалу Гамільтона (HDRS), шкалу депресій центра епідеміологічних досліджень (CES-D)), психодіагностичний (методику E. Heim для визначення провідних копінг-стратегій, методику “Семантичний диференціал часу”, “Тест самоактуалізації”) методи.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>Система заходів реабілітації включала медико-психіатричну, психотерапевтичну та соціальну складову й охоплювала стабілізувальний та профілактичний етапи терапії. Медико-психіатрична складова реабілітації включала в себе психофармакотерапію, спрямовану на стабілізацію стану хворих, купірування виражених поведінкових порушень, призначення препарату тривалої терапії. Основними завданнями психотерапевтичної складової реабілітації були: запобігти інвалідизації, розпаду сім’ї, розриву соціальних зв’язків, зберегти соціальне функціонування пацієнта, допомогти в подоланні почуття провини, безнадійності, неприязні. Психосоціальна складова реабілітації була спрямована на удосконалення соціальних навичок пацієнта, розширення кола сприйняття і міжособистісного спілкування (вироблення адекватних форм поведінки, тренування спілкування і підвищення впевненості в собі). Найефективнішими методами для цієї категорії хворих були групова когнітивно-поведінкова психотерапія, група взаємодопомоги й арт-терапія. При виборі технік когнітивно-поведінкової терапії застосовувався диференційований підхід, що спирався на виділення мішеней психотерапевтичного впливу окремо для депресивних епізодів, рекурентних депресивних розладів та дистимії залежно від вираженості та комбінації порушень у специфічних проблемних зонах.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Застосування комплексної диференційованої системи реабілітаційних заходів у роботі з пацієнтами з депресивними розладами, які базуються на урахуванні особливостей перебігу сучасних депресивних розладів та спираються на стандарти терапії, дає можливість підвищити ефективність надання допомоги для цієї категорії пацієнтів.</p> V. Y. Fedchenko ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9417 Mon, 29 Oct 2018 00:00:00 +0200 ОЦІНКА СТАНУ ТКАНИН ПАРОДОНТА У СТАРШОКЛАСНИКІВ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9411 <p>Аналіз пародонтологічного статусу школярів міста Стрия показує низький рівень гігієни порожнини рота, що, у свою чергу, впливає на розвиток захворювань тканин пародонта.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – проаналізувати результати стоматологічного огляду та визначити основні етіологічні чинники розвитку захворювань тканин пародонта серед старшокласників школи № 1 та № 2 міста Стрий Львівської області.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> У дослідженні взяло участь 114 учнів віком від 15 до 17 оків, серед них 63 юнаки та 51 дівчина (64 та 36 %). Стан тканин пародонта підлітків визначали за допомогою індексу СРІ, гігієнічний індекс порожнини рота – за допомогою індексу Гріна–Вермільйона (I. G. Green, I. R. Vermillion, 1964) та стан кісткової тканини альвеолярного відростка аналізували на підставі даних ортопантомографії.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>У результаті проведених досліджень ми встановили, що середній показник гігієни порожнини рота за індексом OHI-S Гріна–Вермільйона в обстежених був у межах 0,7–1,60 одиниць (46 %), що свідчить про задовільний стан гігієни, тоді як у 14 % обстежених такий показник становив 1,8 одиниць, що відповідає показнику “погана” гігієна ротової порожнини. Підлітки з “дуже поганою” гігієною становили лише 4 %, тоді як з “доброю” гігієною було 36 %.</p> <p><strong>Висновки. </strong>За результатами проведених досліджень можна зробити висновок, що в підлітків даного віку встановлено високий рівень захворювань тканин пародонта, що спричинене низьким рівнем індивідуальної гігієни порожнини рота, наявністю каріозних порожнин на контактних поверхнях молярів, неякісних реставрацій, скупченням зубів у фронтальній і бічних ділянках щелеп.</p> K. M. Duda, O. I. Lebid, H. V. Stoykevych ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9411 Fri, 12 Oct 2018 00:00:00 +0300 АКТИВНІСТЬ ПРОЦЕСІВ ПЕРОКСИДАЦІЇ ЛІПІДІВ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ І ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9402 <p>З патогенетичної точки зору, діабет асоціюється із порушенням захисних систем організму, включаючи імунний та антиоксидантний захист, а також із розвитком оксидативного стресу.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – встановити особливості процесів пероксидації ліпідів у плазмі крові хворих на хронічний генералізований пародонтит у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Проведено обстеження 20 практично здорових осіб (контрольна група), 36 хворих із клінічно встановленим діагнозом цукрового діабету 2 типу (ЦД) (друга група), 32 пацієнтів із підтвердженим діагнозом хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП) (третя група) і 32 хворих із поєднанням ЦД і ХГП (четверта група).</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Встановлено підвищений вміст ТБК-АП у плазмі крові пацієнтів четвертої групи з ХГП на тлі ЦД 2 типу, які перевищували на 23,4 % результати другої і на 53,7 % − третьої груп (р&lt;0,05). Рівень активних форм оксигену, показників дієнових і трієнових кон’югатів також був найвищим у хворих на ЦД 2 типу з поєднаною патологію тканин пародонта. Отримані дані вказують на надмірну активацію вільнорадикальних процесів за рахунок гіперпродукції АФК в усіх дослідних групах, що зумовлювало розвиток досліджуваних патологій.</p> <p><strong>Висновки.</strong> У пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом встановлено інтенсифікацію процесів вільнорадикального окиснення, що характеризувалася зростанням АФК та концентрації дієнових, трієнових кон’югатів та ТБК-активних продуктів.</p> O. Yu. Balitska, Yu. I. Bondarenko, G. G. Habor ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9402 Tue, 09 Oct 2018 00:00:00 +0300 ОЦІНКА КЛІНІЧНОГО СТАНУ ТКАНИН ПАРОДОНТА В ОСІБ ІЗ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИМИ РЕАКЦІЯМИ ДЕЗАДАПТАЦІЇ У НАЙБЛИЖЧІ ТЕРМІНИ ЛІКУВАННЯ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9333 <p>У статті представлено результати оцінки клінічного стану тканин пародонта за даними папілярно-маргінально-альвеолярного індексу в осіб із різними клінічними варіантами реакцій психофізіологічної дезадаптації після застосування лікувально-профілактичних комплексів, які розробили та впровадили автори даної роботи, у найближчі терміни спостереження.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – оцінити клінічний стан тканин пародонта в осіб молодого віку з різним психофізіологічним станом у найближчі терміни лікування (3–6 місяців) за даними папілярно-маргінально-альвеолярного індексу.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>У дослідженні взяли участь 48 пацієнтів із запальними захворюваннями тканин пародонта та 52 осіб із запально-дистрофічними захворюваннями тканин пародонта з різним психофізіологічним станом організму. Для оцінки ефективності запропонованих лікувально-профілактичних комплексів було сформовано дві основні лікувальні підгрупи.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>У середньому через 6 місяців після лікування значення папілярно-маргінально-альвеолярного індексу зменшувалось стосовно значень до лікування в першій основній лікувальній підгрупі у 2,0 рази та в другій основній лікувальній підгрупі – у 1,5 раза (р&lt;0,01). В осіб із захворюваннями тканин пародонта з контрольних лікувальних підгруп через 6 місяців спостережень у результаті застосування традиційних лікувальних заходів значення папілярно-маргінально-альвеолярного індексу збільшувалось при усіх типах психофізіологічних реакцій дезадаптації і дорівнювало даним до лікування (р&gt;0,05).</p> <p><strong>Висновки. </strong>Проведені клінічні дослідження переконливо доводять ефективність лікувально-профілактичних комплексів при лікуванні захворювань тканин пародонта у пацієнтів основних лікувальних підгруп, які ми запропонували, що підтверджено зниженням інтенсивності запальних процесів у тканинах пародонта за даними папілярно-маргінально-альвеолярного індексу в найближчі терміни спостережень.</p> L. V. Pyasetska, M. A. Luchynskiy ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9333 Fri, 12 Oct 2018 00:00:00 +0300 ДОСЛІДЖЕННЯ ВИМОГ ДО ІНСТРУМЕНТА ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЕЛЕКТРОЗВАРНОГО З’ЄДНАННЯ СТІНОК КИШЕЧНИКА В ЕКСПЕРИМЕНТІ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9243 <p>Створення електрозварного міжкишкового анастомозу є очікуваною новою технологією. Упровадження результатів досліджень у спеціалізованому інструменті вимагає попереднього вивчення змін у місці електрозварювання.</p> <p><strong>Мета досліджень </strong>– на основі стендових досліджень із прототипом спеціалізованого інструмента установити вимоги до інструментів для створення електрозварного з’єднання в міжкишковому анастомозі для клінічних випробувань.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>В умовах гострого експерименту на свині та лабораторних досліджень на органокомплексах виконали 98 серій досліджень із лінійними та циркулярними електродами. Джерелом електрозварювальних імпульсів були адаптовані клінічні апарати ЕК-300М1 та ЕКВЗ-300 “Патонмед”. Тиск втрати герметичності порівнювали з тиском, який визначали ми раніше, для скобкового анастомозу – (24,2±3,2) мм рт. ст.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Моделювали розташування кишки в циркулярному анастомозі та стискали електродами в діапазоні від 2,0 до 3,0 Н/мм<sup>2</sup>. Застосовували напругу до 140 В, струм – до 5 А. У 32,4 % спостережень виявлено ділянки від 1/3 до 1/4 довжини кола, із менш щільним з’єднанням, або розрізали струмом. Середня міцність анастомозу в дослідженні склала (36,2±12,3) мм рт. ст., діапазон міцності нещільних ділянок – 12–34 мм рт. ст. При тиску 3,0 Н/мм<sup>2 </sup>розподіл ефектів електрозварного струму в тканинах був рівномірним.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Розміри електродів, величина та межі стиснення тканини, функціональний стан стінки кишки, відведення пари та фіксація від розмикання є чинниками стабільної щільності тканини між електродами, перебігу електрозварного струму та досягнення характеристик електрозварного міжкишкового з’єднання, прийнятних для клінічного впровадження.</p> S. S. Podpriatov, S. E. Podpryatov, S. G. Gichka, A. V. Makarov, G. S. Marinsky, V. A. Tkachenko, O. V. Chernets, D. V. Tarnavsky, K. G. Lopatkina ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9243 Fri, 12 Oct 2018 00:00:00 +0300 КЛІНІКО-БІОХІМІЧНІ ЗМІНИ КРОВІ ЩУРІВ ІЗ МОДЕЛЬОВАНИМ ГАЛАКТОЗАМІНОВИМ ГЕПАТИТОМ НА ТЛІ МЕРКАЗОЛІЛІНДУКОВАНОГО ГІПОТИРЕОЗУ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9382 <p>На сегодняшний день заболевания щитовидной железы по своей распространенности занимают одно из первых мест среди эндокринных патологий во многих странах. Гормоны щитовидной железы регулируют уровень базального метаболизма всех клеток, включая гепатоциты, что сказывается на функционировании печени, а печень, в свою очередь, метаболизируется тиреотропный гормон (ТГ). Нарушение функции щитовидной железы могут приводить к изменениям функции печени, а при заболеваниях печени могут возникать отклонения в метаболизме ТГ. Печени принадлежит центральная роль в дейодировании ТГ с образованием их активных или инактивированных форм. Дефицит гормонов щитовидной железы в организме приводит к нарушению водно-электролитного, белкового, липидного, углеводного обменов, вызывая морфофункциональные и биохимические изменения в различных органах и системах.</p> <p><strong>Цель исследования</strong> – изучить динамику изменений биохимических показателей в крови и ткани печени крыс с острым гепатитом на фоне мерказолилиндуцированного гипотиреоза.</p> <p><strong>Материалы и методы.</strong> В данной работе представлено исследование динамики изменений биохимических показателей в крови и ткани печени крыс с острым гепатитом на фоне мерказолилиндуцированного гипотиреоза. Исходя из этого, гипотиреоз моделировали ежедневным введением per os с помощью специального зонда фармакопейного тиреостатика мерказолила. Контроль осуществляли по уровню тироксина, трийодтиронина и тиреотропного гормона, а также по массе животных и их двигательной активностью. В группу сравнения входили животные, которым мерказолил не вводили. Влияние гипотиреоза на течение воспалительного процесса в печени изучали на модели галактозаминового гепатита, который вызвали путем внутрибрюшного введения подопытным животным галактозамина. Через первый и седьмой день после моделирования гепатита крыс декапитировали под тиопенталовым наркозом.</p> <p><strong>Результаты исследований и их обсуждение.</strong> В эксперименте на крысах изучены особенности динамики биохимических показателей в крови и гомогенате печени при моделируемом галактозаминовым гепатитом на фоне гипотиреоза. При этом установлено, что токсическое повреждение печени у крыс сопровождается активацией системного ответа местной воспалительной реакции, увеличением содержания активных нейтрофилов в периферической крови, вызванной интенсификацией неспецифических факторов иммунной защиты, уменьшение показателей резерва и биохимических показателей тиол-дисульфидной системы.</p> <p><strong>Выводы.</strong> У крыс с моделируемым гипотиреозом зафиксировано уменьшение показателей глутатионовой цепи тиол-ди­сульфидной системы, а именно, глутатионпероксидазы (ГП), глутатионредуктазы (ГР) и показателей восстановительного глутатиона. Также обнаружено повышенное показателей сНСТ и іНСТ. При остром галактозаминовом гепатите установлено уменьшение показателей глутатионовой цепи тиол-дисульфидной системы, а именно, глутатионпероксидазы (ГП), глутатионредуктазы (ГР) и восстановительного глутатиона и обнаружено повышенное показателей сНСТ и іНСТ. При экспериментальном галактозаминовом гепатите на фоне гипотиреоза мы наблюдали аналогичные изменения.</p> O. Y. Zarichna, I. M. Klishch ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9382 Fri, 12 Oct 2018 00:00:00 +0300 ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СТРУКТУРНИХ ПОРУШЕНЬ М’ЯЗІВ ЗАДНІХ КІНЦІВОК ТА ЗМІН БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ СИРОВАТКИ КРОВІ ЩУРІВ ПРИ ГОСТРІЙ ІШЕМІЇ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9247 <p>Гостра ішемія кінцівки виникає в результаті раптового зниження її перфузії, що зазвичай утворюється при обтурації просвіту великих артерій унаслідок гострого тромбозу чи емболії або порушення прохідності судин, спричиненого травмами чи стисненням (включаючи накладання кровоспинних турнікетів). При відновленні кровопостачання раніше ішемізованих тканин виникає ішемічно-реперфузійний синдром (ІРС), патофізіологічні ланки якого є вагомими механізмами альтерації тканин.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – провести порівняльний аналіз структурних порушень м’язових волокон та змін біохімічних показників сироватки крові при гострій ішемії, спричиненій накладанням артеріального турнікета на задні кінцівки щурів.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Проведено гістологічне та морфометричне дослідження тканин чотириголових м’язів задніх кінцівок 60 щурів за умов експериментальної гострої ішемії. У контрольній групі було 11 інтактних тварин. Гостру ішемію викликали шляхом накладання гумових джгутів SWAT (Stretch–Wrap–And–Tuck) на задні кінцівки тварин. Гістологічне дослідження проводили за загальноприйнятими методиками. Досліджували поверхневі шари чотириголового м’яза задньої кінцівки щура у середній третині стегна нижче ділянки накладання джгута. При морфометричному дослідженні визначали такі показники: пересічна площа поперечного перерізу м’язових волокон, пересічні діаметр та площа ядер м’язових волокон. Біохімічні зміни, а саме показники вмісту загального білірубіну, тригліцеридів (ТГ), холестерину, креатиніну, загального білка (ЗБ), лужної фосфатази (ЛФ) та рівень трансаміназ (АлАТ, АсАТ) визначали у сироватці крові в кожній піддослідній групі. Кількісні показники обробляли статистично.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>Результати аналізу отриманих даних встановили, що патологічні зміни м’язової тканини виникали вже в ранній період постішемічного ураження та наростали до кінця першої доби. При гістологічному дослідженні спостерігали наступні зміни тканин м’язів: дезорганізація структурних компонентів м’язових клітин, зменшення посмугованості, набряк, розрихленість, розволокненість та розриви м’язових волокон. Найзначнішим набряк м’язових волокон був на першу добу в третій групі щурів. Пересічна площа поперечного перерізу волокон – (1369,15±26,57) мкм<sup>2</sup> на 6,72 % вища від показника контрольної групи (р&lt;0,05), а пересічний діаметр – (41,73±0,39) мкм на 3,37 % перевищував контрольний показник (р&lt;0,05). Пересічна площа ядер м’язових волокон – (64,03±0,08)&nbsp;мкм<sup>2</sup> у третій групі лише незначно перевищувала відповідний показник – (63,95±0,07)&nbsp;мкм<sup>2</sup> групи контролю (p&gt;0,05). Лабораторні дослідження біохімічних показників сироватки крові показали зростання активності трансаміназ, ЛФ та загального білірубіну, зниження рівня креатиніну та ЗБ у ранній реперфузійний період. Зокрема, порівняно з відповідним показником контрольної групи, рівень АлАТ досяг свого найвищого значення на першу добу (більше на 89,5 %) (р&lt;0,05), а показник АсАТ найвищим був у тварин з двогодинною реперфузією (більше на 78,73 %) (р&lt;0,005), рівень ЛФ та загального білірубіну досягли свого максимуму на сьому добу (більше на 45,78 та 105,3 % відповідно) (р&lt;0,005). Кореляційний аналіз виявив прямий кореляційний зв’язок між показниками пересічної площі (s<sub>s</sub>) м’язових волокон та пересічних площ їх ядер (s<sub>n</sub>) (+0,7), показниками креатиніну (+0,1), холестерину (+0,4), загального білірубіну (+0,1), АлАТ (+0,5), АсАТ (+0,5) та ЛФ (+0,1), а також зворотний кореляційний зв’язок між показниками пересічної площі (s<sub>s</sub>) м’язових волокон і рівнем тригліцеридів (−0,1) досліджуваних груп. Аналогічна закономірність виявлялась і щодо пересічної площі їх ядер (s<sub>n</sub>) та згаданих біохімічних показників.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Результати ремоделювання м’язових волокон підтверджують розвиток у піддослідних тварин ішемічно-реперфузійного синдрому. При дослідженні скелетної мускулатури задніх кінцівок білих щурів після гострої ішемії, спричиненої накладанням турнікета, встановлено, що ремоделювання м’язових волокон проявлялося в основному набуханням, гомогенізацією саркоплазми, порушенням лінійного розміщення ядер в міоцитах та лейкоцитарною інфільтрацією ендо- і перимізію, міолізом із руйнуванням сарколеми та виходом ядер у міжклітинний простір. Реактивні порушення розвивались і в мікросудинах усіх сегментів та були максимально вираженими до кінця першої доби.</p> A. T. Televiak, T. O. Veresiuk, P. P. Selskyy ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9247 Fri, 12 Oct 2018 00:00:00 +0300 ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА КРОВОНОСНОГО РУСЛА ПРИВУШНИХ ЗАЛОЗ БІЛИХ ЩУРІВ У НОРМІ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9227 <p>Дослідженню стану великих слинних залоз у нормі та при різних патологічних станах присвячено ряд наукових робіт. Проте необхідно зазначити, що в науковій літературі обрану проблематику висвітлено недостатньо. Незважаючи на певну кількість наукових публікацій із цієї проблеми, багато принципово важливих питань теорії залишаються нез’ясованими.</p> <p><strong>Мета</strong> <strong>дослідження</strong> – установити особливості структурної організації привушних залоз щурів та їх органних судин у нормі, а також охарактеризувати їх морфометрично.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Експерименти проведено на статевозрілих білих лабораторних щурах-самцях. Було використано такi морфологiчнi методи дослiдження, як гiстологiчні дослiдження, морфометричну оцiнку компонентiв паренхiми та iнтраорганних судин. Морфометрично визначали площу епітеліоцитів кінцевих секреторних відділів, зовнішній діаметр посмугованих проток, діаметр їх просвіту та площу епітеліоцитів цих проток, а також величини зовнішнього і внутрішнього діаметрів судин. Оцінку функціонального стану судин проводили шляхом вирахування коефіцієнта індексу Вогенворта (КІВ) – відношення площі середнього шару артерій до площі їх просвіту.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>У результаті проведених досліджень щодо структури привушних залоз iнтактних щурів, встановлено морфометричнi параметри структурних компонентiв паренхіми та внутрішньоорганних артерій залоз тварин. Площа секреторних клiтин ацинусiв привушних залоз інтактних білих щурів становить (270,90±7,24) мкм<sup>2</sup>, зовнiшнiй дiаметр посмугованих проток привушних залоз складає (34,16±2,34) мкм, а просвiт – (11,0±0,28) мкм. Гiстологiчно встановлено, що внутрiшньоорганнi артерiї великих слинних залоз є артерiями м’язового типу та мають характерну для цих судин будову. Вени мають структуру, характерну для них, у яких м’язовi елементи розвиненi слабко. Оцінку функціонального стану судин проводили шляхом вирахування коефіцієнта пропускної здатності судин за індексом Вогенворта, що у дрiбних артерiях привушних залоз становить (184,40±6,57), у середнiх – (142,54±4,85) вiдповiдно.</p> <p><strong>Висновки. </strong>У результаті досліджень, проведених із використанням гістологічних та морфометричних методiв, встановлено, що компоненти паренхіми привушних залоз iнтактних щурiв не мають видових особливостей структурної організації. Отримано морфометричнi параметри структурних компонентiв паренхіми та органних артерій, якi можуть складати основу для порiвняння.</p> I. M. Yavorska-Skrabut, S. I. Yavorska ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9227 Mon, 29 Oct 2018 00:00:00 +0200 ОСОБЛИВОСТІ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПЕРЕБУДОВИ КРОВОНОСНИХ СУДИН НИРОК ЗА УМОВ ГОСТРОГО ОТРУЄННЯ АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЮ КИСЛОТОЮ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9418 <p>Як відомо, нирки відіграють в організмі важливу дезінтоксикаційну роль. Усі отруйні речовини, що потрапляють в організм, виводяться з нього в основному трьома шляхами: фільтрацією, екскрецією та секрецією. Однією із таких речовин є ацетилсаліцилова кислота. Її токсична дія у великих дозах і при помилковому застосуванні може спричиняти важкі отруєння, нерідко з летальними наслідками. Тим більше, що поширеність аспіриновмісних знеболювальних продуктів, які наявні майже у кожному домогосподарстві, робить їх загальндоступними джерелами ненавмисного та суїцидального прийому. Зокрема, використання саліцилатів продовжує бути досить частою причиною отруєння у дітей і підлітків.</p> <p><strong>Мета</strong> <strong>дослідження</strong> – установити особливості морфофункціональної перебудови кровоносних судин нирок за умов гострого отруєння ацетилсаліциловою кислотою тяжкого ступеня та їх кількісна характеристика.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Експерименти проведено на 24 білих лабораторних статевозрілих щурах-самцях. З них 12 тварин склали контрольну групу, іншим 12 тваринам одноразово внутрішньошлунково вводили ацетилсаліцилову кислоту з розрахунку 500 мг на 1 кг маси тіла для моделювання тяжкого ступеня токсичності. Дослідження проводили з використанням ін’єкційних, рентгенангіографічних, гістологічних, морфометричних і статистичних методик.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>Встановлено, що при тяжкому ступені гострого отруєння ацетилсаліциловою кислотою у нирках виникають виражені морфофункціональні ознаки розладів органного кровообігу, що проявляються значним застійним венозним повнокровʼям. У відповідь на це артеріальний відділ кровоносного русла рефлекторно реагує підвищенням тонусу міжчасточкових артерій та артеріол зі зменшенням їх пропускної здатності, що може бути захисною реакцією для попередження гемодинамічного перевантаження гемомікроциркуляторної ланки й у науковій літературі описують як рефлекс Китаєва. При цьому одночасно спостерігають компенсаторне розширення просвіту зі збільшенням ємності дугових і міжчасткових артерій. Виявлені судинні реакції можуть бути причиною розвитку функціональних і дистрофічних змін у структурних компонентах паренхіми органа як морфологічного підґрунтя ниркової недостатності, що цілком узгоджується із сучасними уявленнями про механізми розвитку органної дисфункції.</p> <p><strong>Висновки. </strong>При тяжкому ступені гострого отруєння ацетилсаліциловою кислотою у нирках щурів виникають виражені морфофункціональні ознаки розладів органного кровообігу, які полягають у застійному венозному повнокров’ї, рефлекторному підвищенні тонусу міжчасточкових артерій та артеріол і компенсаторному розширенні просвіту дугових та міжчасткових артерій. Виявлені судинні реакції можуть бути причиною розвитку функціональних і дистрофічних змін у структурних компонентах паренхіми органа як морфологічного підґрунтя ниркової недостатності.</p> I. E. Herasymiuk, A. H. Korytskyy ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9418 Tue, 16 Oct 2018 00:00:00 +0300 ЦИТОКІНОВІ МЕХАНІЗМИ В РАННЬОМУ ПЕРІОДІ РОЗВИТКУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО БАКТЕРІАЛЬНО-ІМУННОГО ПАРОДОНТИТУ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9415 <p>У статті наведено результати досліджень показників цитокінового профілю як посередника імунного захисту, що визначали за рівнем прозапальних та протизапальних цитокінів у сироватці крові інтактних тварин та на 7-му добу розвитку експериментального бактеріально-імунного пародонтиту. Звертають увагу на характерну зміну показників цитокінової ланки імунітету на ранньому етапі розвитку експериментального пародонтиту. Зокрема, у період гострих проявів запальної реакції на 7-му добу дослідження відбувалося підвищення у сироватці крові концентрації IL-1β та THF-α, а вміст IL-10, IL-4 за даних умов зменшувався. При цьому співвідношення про- та протизапальних цитокінів (IL-1β/IL-10), як важливий показник імунної реакції, значно підвищувався. На підставі даних результатів було доведено, що формування патологічного процесу в пародонтальному комплексі супроводжується дисбалансом у системі цитокіногенезу вже в ранній період розвитку запальної реакції, що свідчить про їх модулювальну роль у регуляції імунно-запальної відповіді при даному модельованому патологічному процесі.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– визначити патогенетичну роль цитокіногенезу на ранніх стадіях експериментального розвитку бактеріально-імунного пародонтиту.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Дослідження проводили з використанням білих клінічно здорових щурів-самців масою тіла 150–200 г в умовах віварію. Експериментальних тварин відібрали та поділили на дві експериментальні групи: перша група – здорові тварини, контроль; друга група – тварини з експериментальним періодонтитом на 7-й день.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Експериментальний бактеріально-імунний пародонтит у дослідних тварин викликали введенням у тканину комплексу пародонта суміші мікроорганізмів, розбавлених яєчним білком. Щоб зміцнити імунну відповідь, одночасно проводили ін’єкцію у кінцівку щура ад’юванта Фрейнда. Досліджували сироватку крові, в якій визначали вміст фактора некрозу пухлини альфа (TNF-α), інтерлейкіну-1 бета (IL-1β), інтерлейкіну-4 (IL-4), інтерлейкіну-10 (IL-10).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Формування експериментального пародонтиту супроводжується комплексом патологічних змін, що характеризуються надійним прогресуючим зростанням прозапальних цитокінів на ранній стадії розвитку запальних реакцій, що підтверджує участь TNF-α та IL-1β у патогенезі захворювань пародонта.</p> A. Ye. Demkovych, Yu. I. Bondarenko, K. Ye. Yuriyiv ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9415 Thu, 18 Oct 2018 00:00:00 +0300 ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕНЬ ПРОЦЕСІВ ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ТА АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ В КРОВІ У ДИНАМІЦІ РОЗВИТКУ ІММОБІЛІЗАЦІЙНОГО СТРЕСУ ПРИ АДРЕНАЛІНОВОМУ УШКОДЖЕННІ МІОКАРДА https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9416 <p>Стресові реакції організму людини та тварин – одна з найважливіших проблем сучасності, процеси адаптації до яких активно досліджуються. Гостре адреналінове ушкодження міокарда зумовлює розлади серцевої діяльності, які проявляються зниженням його помпувальної функції, що призводить до зменшення хвилинного об’єму серця.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– з'ясувати особливості динаміки змін показників пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту в крові у щурів за умов розвитку іммобілізаційного стресу та адреналінового ушкодження міокарда.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Дослід проводили на білих щурах-самцях лінії Вістар масою 180–200 г, яких поділили на 4 групи по 10 тварин (одна контрольна та три дослідні). Стан процесів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) оцінювали за вмістом дієнових кон’югатів та малонового діальдегіду в крові, що визначали в різні періоди (1-ша, 3-тя і 5-та доби) після проведення іммобілізаційного стресу (ІС) в щурів. Антиоксидантний захист (АОЗ) оцінювали за активністю ферментів каталази та супероксиддисмутази.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Проведені комплексні біохімічні дослідження показників пероксидного окисненя ліпідів і антиоксидантної системи у тварин різних груп (інтактних, іммобілізаційний стрес, адреналінове ушкодження міокарда, окремо та в їх поєднанні), довели, що на всіх етапах їх формування відбувається поступове надмірне утворення продуктів ліпопероксидації на тлі зниження активності каталази і супероксиддисмутази (1-ша, 3-тя, 5-та доби) в крові, що вказує на розвиток оксидантного стресу.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Проведений експеримент дозволив встановити суттєве порушення прооксидантної рівноваги у тварин за умов іммобілізаційного стресу та адреналінового ушкодженя міокарда.</p> O. B. Lys, M. S. Regeda, O. I. Hrushka ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9416 Tue, 16 Oct 2018 00:00:00 +0300 СТАН СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ КЛУБОВОЇ КИШКИ ПРИ РЕЗЕКЦІЯХ РІЗНИХ ОБ’ЄМІВ ПЕЧІНКИ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9419 <p>Резекцію печінки широко застосовують у сучасних хірургічних клініках. Видалення великих об’ємів печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії, що ускладнюється кровотечами з варикозно розширених вен стравоходу, шлунка, прямої кишки, асцитом, спленомегалією, вторинним гіперспленізмом, паренхіматозною жовтяницею та портосистемною енцефалопатією. Широка розповсюдженість даної патології, висока смертність від її ускладнень свідчать, що вона є важливою медичною та соціальною проблемою.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– вивчити особливості структурних змін у слизовій оболонці клубової кишки при резекціях різних об’ємів печінки.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Дослідження проведено на 45 статевозрілих щурах-самцях, яких поділили на 3 групи: перша нараховувала 15 інтактних практично здорових тварин, друга – 15 щурів після резекції лівої бокової частки – 31,5 % паренхіми печінки, третя – 15 тварин після видалення правої та лівої бокових часток печінки (58,1 %). Евтаназію дослідних тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через один місяць від початку експерименту. Клубову кишку вивчали гістологічно, електронно-мікроскопічно та морфометрично. На електронограмах при однаковому збільшенні у стовпчастих епітеліоцитах з облямівкою слизової оболонки визначали кількості мітохондрій в електронограмі, крист у мітохондрії, площі мітохондрії, мікроворсинок, відносний об’єм мітохондрій, відносний об’єм ендоцитозних везикул у цитоплазмі. Кількісні показники обробляли статистично.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Встановлено, що резекція 31,5 % паренхіми печінки не призводила до структурних змін клубової кишки. Резекція 58,1 % паренхіми печінки ускладнювалася пострезекційною портальною гіпертензією. Світлооптично структурні зміни у слизовій оболонці характеризувалося набряком, вираженим розширенням, повнокров’ям переважно венозних судин, деформацією, потовщенням ворсинок, поглибленням крипт, дистрофією, некробіозом, десквамацією епітеліоцитів, мукоїдизацією залоз, перивазальним та стромальним розростанням сполучної тканини, інфільтрацією лімфоцитами та гістіоцитами. Електронномікроскопічно стовпчасті епітеліоцити з явищами набряку, мітохондрії набряклі з просвітленим матриксом та деструкцією крист. Ядра переважно круглої форми, дещо збільшені в розмірах, локалізовані на різних рівнях клітини, місцями з осередками лізису каріолеми, деякі ядра пікнотично змінені. Канальці ендоплазматичної сітки розширені та місцями вакуолізовані. Відмічалося зменшення кількості мікроворсинок та їх деструкція. Спостерігалося також зниження числа ендоцитозних везикул у досліджуваних клітинах. Результати кількісного морфологічного дослідження ультраструктур стовпчастих епітеліоцитів показали, що через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки число мітохондрій в одній електронограмі статистично достовірно (р&lt;0,001) зменшилося на 22,1 %, а кількість крист в одній мітохондрії – на 18,7 %. Площа мітохондрій досліджуваних клітин статистично достовірно (р&lt;0,01) збільшилася на 10,5 %. Відносний об’єм мітохондрій в епітеліоцитах з облямівкою виявився зменшеним на 32,8 % (р&lt;0,001), площа мікроворсинок – на 26,6 %, а відносний об’єм ендоцитозних везикул у цитоплазмі досліджуваних клітин – на 23,1 %. Отримані дані свідчать про погіршання біоенергетики клітин та порушення пристінкового всмоктування.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Видалення значних об’ємів паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та вираженого ремоделювання структур слизової оболонки клубової кишки, яке характеризується порушенням венозного дренажу, гіпоксією, дистрофічними, некробіотичними змінами епітеліоцитів, стромальних структур, інфільтрацією та склерозуванням, вираженим ураженням та зменшенням кількості ультраструктур, що забезпечують біоенергетику клітин та процеси всмоктування. Вираженість структурної перебудови структур слизової оболонки клубової кишки залежить від об’єму видаленої паренхіми печінки.</p> A. H. Shulgay, L. V. Tatarchuk, M. S. Hnatjuk ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9419 Tue, 16 Oct 2018 00:00:00 +0300 ПЕРВИННІ ІМУНОДЕФІЦИТИ: РЕГІОНАЛЬНІ, НАЦІОНАЛЬНІ ТА ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9270 <p>Первинні імунодефіцити – група захворювань, що зумовлені генетичними дефектами та проявляються порушенням функції імунної системи. За останні роки спостерігається позитивна динаміка виявлення первинних імунодефіцитів в Україні та в Тернопільській області, проте рання діагностика захворювань залишається важливою проблемою.&nbsp;</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – проаналізувати проблеми діагностики та лікування первинних імунодефіцитів в Україні та регіоні для визначення напрямків їх удосконалення. Протягом останніх років у країнах Східної Європи та в Україні відбулися значні зрушення в діагностиці первинних імунодефіцитів. Кількість захворювань в Україні за останні 10 років зросла втричі, проте ще значна кількість випадків залишається не виявленою. З 2012 р. в Україні ведеться реєстр хворих з первинними імунодефіцитами. В Тернопільській області спостерігається недостатнє виявлення дефектів антитілоутворень та комбінованих імунодефіцитів, порівняно з Україною та Європою, не використовуються усі можливості діагностики імунодефіцитів із синдромними ознаками, зокрема Ніймеген-синдрому та синдрому Ді-Джорджі. Проведений аналіз показав недостатню обізнаність студентів-медиків, лікарів-інтернів різних спеціальностей та практичних лікарів як первинної ланки, так і вузьких спеціалістів щодо діагностики та ведення первинних імунодефіцитів. Міждисциплінарна співпраця фахівців різних галузей (первинної ланки, імунологів, алергологів, пульмонологів, ревматологів, хірургів, неонатологів, оториноларингологів, гастроентерологів тощо) є важливим аспектом у питаннях діагностики і лікування пацієнтів із первинними імунодефіцитами. Розширення спектра генетичної діагностики первинних імунодефіцитів, забезпечення пацієнтів усіх вікових груп високоякісними імуноглобулінами для внутрішньовенного та підшкірного введень, доступність алогенної трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин від родинного та сумісного неродинного донора є на сьогодні основними викликами розвитку дитячої імунології в Україні та в регіоні. Впровадження моделі освіти лікарів та підвищення громадської настороженості з удосконаленням інфраструктури діагностики первинних імунодефіцитів дозволить покращити ранню діагностику захворювань та якість життя дітей.</p> O. R. Boyarchuk, A. P. Volokha, T. V. Hariyan, L. M. Dmytrash ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9270 Tue, 06 Nov 2018 10:50:34 +0200 ВИЯВЛЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ СІМЕЙНОЮ ГІПЕРХОЛЕСТЕРИНЕМІЄЮ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9412 <p>Сьогодні проблема виявлення та лікування хворих на атеросклероз, головним чином, полягає в тому, що немає всеукраїнської програми боротьби з цією хворобою, скринінгу рівня холестерину та інших факторів ризику, відсутністні достатня інформованість населення з питаннь данного фаху та підтримка у засобах масової інформації, неефективність судинних центрів щодо зниження летальності, недостатня прихильність пацієнтів до лікування, недосягнення цільових рівнів ліпопротеїнів низької щільності та притаманний страх призначення максимальних доз статинів. В останнє десятиріччя багато даних накопичено стосовно захворювань із сімейною гіперхолестеринемією, та достоіменно відомо, що поширеність їх виявилась частішою, ніж очікувалась попередньо. Сімейна гіперхолестеринемія – це спадкове захворювання, що асоціюється з раннім розвитком агресивного атеросклерозу та серцево-судинних захворювань у молодому віці, що характеризується тяжким перебігом та високою летальністю. У статті викладено оглядові дані сучасного стану епідеміології, профілактики та керування пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією, акцентовано увагу на раннє виявлення хворих та скринінгу сім’ї.</p> O. O. Yakimenko; Ie. O. Maznichenko ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9412 Fri, 12 Oct 2018 00:00:00 +0300