ЗМІНА АКТИВНОСТІ ЛУЖНОЇ ФОСФАТАЗИ ПРИ МОДЕЛЮВАННІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТКАНИН ПАРОДОНТА ТА ЗА ЙОГО КОРЕКЦІЇ

Анотація

Вивчення причин захворювань тканин пародонта та способів їх лікування невпинно привертає увагу науковців і лікарів-стоматологів. Індивідуальні особливості кожного організму, наявність супутніх захворювань спонукають до формування та дослідження різноманітних способів лікування. Важливим аспектом є дослідження змін певних біохімічних показників, які є відповіддю організму на дію як окремих лікарських засобів, так і на їх синергетичний вплив у разі поєднаного використання. Особливий інтерес викликає вивчення сукупної дії препаратів з пероральним і локальним застосуванням на ключові показники ферментних систем організму в процесі лікування пародонтиту. Мета дослідження – вивчити зміни показників активності лужної фосфатази (ЛФ) у сироватці крові та гомогенаті тканин пародонта безпородних білих щурів у нормі, за експериментального пародонтиту та за умови його лікування з використанням деяких субстанцій з антиоксидантною активністю. Досліджували вплив вітаміну С, рутину та препарату «Аскорутин», а також сукупний вплив «Аскорутину» та настойки шавлії. Методи дослідження. Для моделювання захворювання тканин пародонта було реалізовано модифікований спосіб моделювання пародонтиту. З метою уникнення некрозу в тканинах пародонта дорослих статевозрілих щурів масою 180–220 грамів запропоновано спосіб, у котрому через зміну кількості ділянок прикладання наконечника скалера та регулювання експозиції механічного збудника з ультразвуковою частотою досягнуто достатнього рівня запальних та дистрофічних змін у тканинах пародонта експериментальних тварин (без некрозу). Лабораторні дослідження проводили з метою визначення активності ЛФ у 1-й день експерименту, на 8-му та на 15-ту доби експериментальних досліджень. Активність ЛФ у зразках визначали фотометрично з використанням фотометра HumaLyzer 4000. Етапи лабораторного дослідження виконали згідно з інструкцією, яка є невід’ємною частиною стандартного набору для визначення активності ЛФ. Проведено статистичне оброблення отриманих результатів. Достовірність відмінностей між показниками для різних груп тварин визначали за величиною розрахункового значення критерію Стьюдента. Результати. Дослідження сироватки крові експериментальних тварин з усіх груп показалo, що активність ЛФ в особин з патологією на 8-му добу достовірно у 2,01 раза була більшою за її активність у групі інтактних тварин. На 15-ту добу лабораторних досліджень у тварин з викликаною патологією активність ЛФ перевищила показник групи інтактних тварин в 1,94 раза, але була достовірно меншою (в 1,04 раза) у порівнянні з показником тварин з патологією на 8-му добу. Під час дослідження гомогенату тканин пародонта піддослідних тварин активність ЛФ в особин з викликаною патологією на 8-му добу проведення експерименту була на 6,08% меншою, ніж у групі інтактних тварин. На 15-ту добу в групі тварин зі змодельованим пародонтитом активність ЛФ була меншою в порівнянні з групою інтактних тварин в 1,38 раза і в 1,3 раза меншою за порівняння з особинами з викликаною патологією без проведення корекції на 8-му добу. За результатами дослідження сироватки крові піддослідних тварин було спрогнозовано, що значення активності ЛФ, визначеної для інтактної групи, у тварин, які зазнали комплексного застосування препаратів «Аскорутин» та «Шавлії настойка», можна досягнути на 8-му добу від початку корекції, а у тварин, лікованих препаратом «Аскорутин», – на 18-ту добу. У випадку корекції з виокремленим застосуванням препарату рутину активність ЛФ на рівні інтактних тварин можна було б досягти лише на 26-ту добу, а за виокремленого застосування вітаміну С та препарату «Шавлії настойка» такий період становить понад 66 діб. У процесі дослідження активності ЛФ у гомогенаті тканин пародонта встановлено, що лише в піддослідних тварин із комплексним лікуванням препаратами «Аскорутин» та «Шавлії настойка» можна досягти рівня активності ЛФ, яка характерна для інтактних тварин, на 10-ту добу від початку корекції. Для інших груп тварин не встановлено позитивної динаміки в змінах показників у межах періоду проведення експериментальних досліджень. Висновки. Встановлено, що використання модифікованого способу моделювання запальних явищ у тканинах пародонта щурів дало змогу уникнути критичних дистрофічних змін та явищ некрозу в тканинах пародонта експериментальних тварин. Застосування вітаміну С, рутину та настойки шавлії не завжди ефективно впливало на відновлення рівня активності ЛФ у сироватці крові та гомогенаті тканин пародонта. Встановлено, що комплексне лікування з використанням препарату «Аскорутин» (перорально) та «Шавлії настойки» (локальне зрошування) є оптимальним.