https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/kl-stomat/issue/feedКлінічна Стоматологія2024-02-29T17:39:08+02:00Ya. P. Nahirnyinahirnyi@ukr.netOpen Journal Systems<p><em>Науково-практичний рецензований стоматологічний журнал, який видається щоквартально, публікує науково-практичні статті провідних вітчизняних та зарубіжних фахівців з усіх розділів стоматології, найновішу інформацію про високоякісне обладнання, інноваційні методики, стоматологічні матеріали провідних світових фірм-виробників, вітчизняні і міжнародні спеціалізовані конференції та симпозіуми. Журнал входить до переліку наукових фахових видань, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів<span class="apple-converted-space">.</span></em><br><strong><em>ISSN 2415-3036 (Online), ISSN 2311-9624 (Print)</em></strong></p>https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/kl-stomat/article/view/14255Гістологічні зміни структурних компонентів ясен при ліпополісахаридному пародонтиті2023-11-29T09:44:50+02:00О. А. Беденюкbedenyukoa@tdmu.edu.uaТ. І. Дзецюхbedenyukoa@tdmu.edu.uaО. С. Беденюкbedenyukoa@tdmu.edu.uaА. Б. Воробецьbedenyukoa@tdmu.edu.ua<p><strong>Резюме</strong><strong>. </strong>Запальні захворювання тканин пародонта є однією з найважливіших проблем у стоматології. Існує стійкий зв’язок між патологією пародонта і запальними захворюваннями шлунка.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – вивчити патоморфологічні зміни у тканинах пародонта щурів із генералізованим ліпополісахаридним пародонтитом, асоційованим з хронічним атрофічним гастритом.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Досліди виконані на білих безпородних щурах-самцях масою тіла 160 г. У процесі роботи використано 30 тварин. Дослідних тварин поділили на групи: перша – інтактні щури (контроль); друга – тварини з моделлю генералізованого ліпополісахаридного пародонтиту. Для морфологічного дослідження пародонта виділяли фрагмент верхньої щелепи. Гістологічні препарати вивчали за допомогою світлового мікроскопа SEOSCAN та фотодокументували за допомогою відеокамери Vision CCD Camera. Такі класичні методи досліджень дають можливість вивчити структуру тканин, а також характер і глибину морфологічних змін, послідовність розвитку деструктивних та регенераторних процесів.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Встановлено, що при генералізованому ліпополісахаридному пародонтиті відбувається реорганізація усіх структурних компонентів тканин ясен. Вона проявляється змінами епітелію в слизовій оболонці ясен, збільшенням зроговілого шару, зменшенням остистого шару, розширенням міжклітинних просторів, зростанням лімфоцитарної інфільтрації, набряком сполучної тканини слизової оболонки, розширенням, кровонаповненням вен і гемокапілярів, потовщенням стінки артерій, набряком аморфної речовини сполучної тканини й ушкодженням її волокнистих структур.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Супутній хронічний атрофічний гастрит суттєво погіршує патоморфологічну картину пародонтиту, індукованого у тварин ендотоксином грамнегативної мікрофлори ліпополісахаридом.</p>2024-02-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2024 Клінічна Стоматологіяhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/kl-stomat/article/view/14493Взаємозв’язок між сагітальними цефалометричними параметрами і ступенем вираження трансверзального дефіциту в пацієнтів зі скелетними формами аномалій прикусу2024-02-28T10:10:02+02:00М. М. Столярчукmarynastoliarchuk@gmail.comА. В. Копчакmarynastoliarchuk@gmail.com<p><strong>Резюме. </strong>Трансверзальний дефіцит (ТД) верхньої щелепи (ВЩ) часто поєднується з сагітальними аномаліями прикусу. Результати сучасних досліджень вказують на існування етіопатогенетичного зв’язку між даними видами аномалій, що вимагає комплексного підходу до діагностики та лікування. Але характер взаємозв’язків між ТД та параметрами латеральної цефалометрії та його вплив на планування ортогнатичного лікування вивчені недостатньо.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – вивчити взаємозв’язок між вираженням ТД ВЩ та значенням цефалометричних показників, що характеризують сагітальні параметри обличчя у пацієнтів зі скелетними формами аномалій прикусу.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Дослідження базується на аналізі даних мультиспіральної комп’ютерної томографії пацієнтів із скелетними формами аномалій щелеп, які потребували хірургічного лікування. Включення у дослідження визначалися наявністю скелетних форм аномалій лицевого черепа із сагітальним компонентом, виключення – віком менше 16 років, минулими хірургічними втручаннями та іншими критеріями. Використовувалася техніка мультиспіральної КТ лицевого черепа, а дані аналізувались за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Виміряно 12 кутів та 4 відстані, що характеризували сагітальні та вертикальні параметри щелепи, а також 11 відстаней, що характеризували трансверзальні параметри обличчя. Пацієнтів розділено на 2 групи за значенням кута ANB: ІІ скелетний клас (ANB≥4°) та ІІІ скелетний клас (ANB≤0°). Референтні точки та площини були визначені для подальшого цефалометричного аналізу. Статистичний аналіз та визначення кореляційних зав’язків між вказаними параметрами проводився за допомогою SPSS Statistics v.22.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення</strong>. Дослідження включало 100 пацієнтів зі скелетними аномаліями прикусу, серед яких 38 % чоловіків із віковим діапазоном від 18 до 40 років. 32 % пацієнтів належали до III скелетного класу, а 68 % – до II класу. Аналіз продемонстрував, що вертикальний тип росту був більше характерний для III класу, а горизонтальний – для II класу. Поширеність різних типів прикусу, зокрема відкритий і глибокий прикус, також варіювалася залежно від класу. Трансверзальні виміри показали зв’язок між шириною щелеп і типом сагітальної аномалії, а статистичний аналіз підтвердив ці зв’язки. Дослідження визначає важливість оцінки параметрів росту, розвитку та оклюзії обличчя в ортодонтії. Результати аналізу показують, що сагітальні порушення можуть бути пов'язані з величиною ТД. До того ж виявлено, що оцінка трансверзальних параметрів вимагає комплексного підходу, що включає різні рівні вимірювань, і виявлені кореляції між різними параметрами обличчя.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Впровадження методів КТ-діагностики і 3D-цефалометрії суттєво збільшило можливості комплексної оцінки складних типів аномалій і деформацій прикусу. В дорослих зі скелетними сагітальними аномаліями прикусу, які потребували хірургічного лікування, перехресний прикус зустрічався в 21 % випадків. Непрямі ознаки трансверзального дефіциту були виявлені у 74 % випадків, незалежно від скелетного класу. Адекватна оцінка трансверзального дефіциту ВЩ вимагає використання 3D-цефалометрії для вимірювань на різних рівнях та їх зіставлення із шириною нижньої щелепи та середньої зони обличчя.</p>2024-02-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2024 Клінічна Стоматологіяhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/kl-stomat/article/view/14494Клінічно-рентгенологічна оцінка ефективності застосування автологічного дентин-графту при атиповому видаленні нижніх третіх молярів 2024-02-28T11:24:03+02:00Ю. І. Фединvares-dent@ukr.netЯ. Е. Варесvares-dent@ukr.netН. В. Штибельvares-dent@ukr.netЯ. Я. Варесvares-dent@ukr.net<p><strong>Резюме.</strong> Питання оптимізації загоєння кісткових дефектів після операції атипового видалення ретинованих третіх молярів не втрачає своєї актуальності. Технології виготовлення та клінічного застосування автологічного дентин-графту, які запропонували нещодавно іноземні фахівці, дозволяє по-новому підійти до вирішення згаданої вище проблеми.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – провести біометричну та денситометричну оцінку застосування автологічного дентин-графту для заміщення залишкових кісткових порожнин після видалення ретинованих нижніх третіх молярів.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Проведено обстеження та лікування 16 хворих (10 жінок та 6 чоловіків віком (25,2±7,0) року) з ретенцією та дистопією, ускладненнями карієсу та перикоронаритом нижніх третіх молярів, яких поділили на основну (9 пацієнтів, виконували їм заміщення післяекстракційних дефектів автологічним дентин-графтом (АДГ) та контрольну (7 осіб, післяекстракційні дефекти у яких загоювались під кров’яним згустком). Приготування АДГ із видалених зубів у пацієнтів основної групи відбувалось в умовах операційної безпосередньо під час виконання хірургічного втручання за допомогою пристрою Smart Dentin Grinder (KometaBio, США) з його наступною стерилізацією спиртовим розчином та нейтралізацією фосфатним буферним розчином згідно з рекомендованим протоколом. Контрольні клінічні огляди призначали на 1, 3, 8–10 доби після операції. У післяопераційному періоді усі пацієнти отримували однакову протизапальну та симптоматичну терапії та проводили певні дослідження.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Терміни повної епітелізації рани та зняття швів були швидшими у пацієнтів основної групи ((8,56±0,72) доби) порівняно з хворими контрольної ((10,13±0,5) доби), p<0,05, що може свідчити про опосередкований вплив факторів росту, які містяться в АДГ для загоєння м’яких тканин. Глибина пародонтальної кишені ззаду другого моляра була достовірно меншою (p<0,05) у пацієнтів основної групи як на 3-й, так і на 6-й місяці порівняно з хворими контрольної групи. При визначенні рівня втрати кісткової тканини по горизонталі на сканах конусно-променевої комп’ютерної томографії (КПКТ) зафіксовано достовірну розбіжність (р<0,05) між показниками у пацієнтів основної та контрольної груп. На 3-й місяць виявлено значні статистичні відмінності у показниках щільності кісткової тканини у ділянці післяекстракційних дефектів у хворих основної та контрольної груп (р<0,001). На 6-й місяць спостереження вищезгадана тенденція зберігалась.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Використання власних ретинованих зубів пацієнтів у вигляді дентинного грануляту для заміщення післяекстракційних дефектів сприяє мінімізації кістковотканинної втрати у ділянці операції, попереджає утворення пародонтальної кишені ззаду другого моляра, пришвидшує процес формування кісткової тканини з оптимальною мінеральною щільністю в ділянці колишнього дефекту.</p>2024-02-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2024 Клінічна Стоматологіяhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/kl-stomat/article/view/14495Eпуліс: класифікація, клініко-морфологічні ознаки, диференційна діагностика2024-02-28T11:34:12+02:00Ю. Г. Чумаковаyuliyapar@gmail.comВ. С. Чернецьyuliyapar@gmail.com<p><strong>Резюме.</strong> Епуліс – це збірний клінічний термін, яким називають пухлиноподібне утворення тканин пародонта. На даний час більшість дослідників визначає епуліс як реактивний проліферативний процес у відповідь на тривале місцеве подразнення або механічне ушкодження ясен. Також на розвиток епулісу має вплив рівень статевих жіночих гормонів, чим можна пояснити виникнення піогенної гранульоми (судинного епулісу) у вагітних жінок.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – визначити клініко-морфологічні критерії диференційної діагностики різних видів епулісу.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>За період 2020–2023 рр. обстежено 15 пацієнток з епулісом, з яких 1 дівчинка 16 років та 14 дорослих жінок віком 21–84 роки. Серед них було 5 жінок 7 на III триместрі вагітності та 2 жінки з протезною часточковою фібромою (epulis fissuratum). У всіх пацієнток проведено хірургічне видалення епулісу та патогістологічне дослідження ексцизійного біоптату.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Встановлено, що епуліси зустрічаються переважно у жінок молодого віку (78,6 %), середній вік пацієнтів склав (36,0±4,7) року (n=15). Клінічні спостереження свідчать, що епуліс частіше виникає на верхній щелепі (66,7 %), ніж на нижній (33,3 %), при цьому локалізація його на верхній щелепі переважно в ділянці різців і премолярів, а на нижній – у ділянці ікл. Епуліс може бути невеликого розміру (до 0,5 см – 26,7 % випадків), середнього розміру (0,6–2,0 см – 53,3 %) та великого розміру (20 %), частіше неправильної форми. Доведено, що ймовірною причиною розвитку його у 60,0 % жінок була хронічна травма, у 33,4 % – гормональні зміни, а саме вагітність. За гістологічним типом піогенна гранульома зустрічається частіше (60 % випадків), ніж фіброзний епуліс (40 %), що можна пояснити розвитком судинного епулісу у вагітних жінок (epulis gravidarum). Показано, що з метою диференційної діагностики епулісу з іншими новоутвореннями м’яких тканин ротової порожнини необхідно проводити рентгенологічне дослідження зубів (щелеп) у ділянці пухлиноподібного утворення та патоморфологічне дослідження ексцизійного біоптату.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Для діагностики епулісу обов’язковим є патоморфологічне дослідження. Уточнення гістологічного типу епулісу стає основою для визначення лікувально-профілактичних заходів та тактики подальшого спостереження за пацієнтом з метою попередження рецидиву утворення.</p>2024-02-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2024 Клінічна Стоматологіяhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/kl-stomat/article/view/14496Слизова оболонка порожнини рота – ділянка маніфестації червоного плескатого лишаю та інших захворювань, асоційованих з аутоімунним компонентом2024-02-28T11:47:41+02:00О. В. Авдєєвradchuk@tdmu.edu.uaВ. Б. Радчукradchuk@tdmu.edu.ua<p><strong>Резюме.</strong> Результати напрацювань останніх років дають можливість розглядати слизову оболонку пророжнини рота (СОПР) як ділянку первинної маніфестації значної кількості загальносоматичних захворювань, зокрема, таких, як червоний плескатий лишай (ЧПЛ), вульгарна пухирчатка, рецивний афтозний стоматит (РАС), системний червоний вовчак, що, у свою чергу, підкреслює актуальність та своєчасність моніторингу, який планується провести.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – провести моніторинг літературних джерел, що дають можливість пояснення високої частоти оральної маніфестації на слизовій оболонці пророжнини рота червоного плескатого лишаю, рецидивного афтозного стоматиту шляхом імунологічних характеристик епітеліоцитів.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Огляд та аналіз наукової та медичної літератури на основі баз даних Scopus, Web of Science, MedLine, PubMed, NCBI, вивчення яких не перевищує 5 років, включаючи огляди літератури та результати клінічних досліджень.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>Будучи частиною системи слизових оболонок, букальний епітелій зберігає елементи її активної позиції у взаєминах із дратівливими факторами, що виходять із зовнішнього та внутрішнього середовищ. Це дозволяє використовувати його для вивчення фізіології та реактивності слизових оболонок, у тому числі як індикатор місцевих та загальних порушень гомеостазу. Зміна диференціювання епітеліоцитів СОПР спостерігається при великій кількості аутоімунних захворювань, зокрема при ЧПЛ, виникнення якого опосередковане Т-клітинами, при якому аутоцитотоксичні CD8+ Т-клітини ініціюють апоптоз базальних епітеліоцитів СОПР. Доведено роль епітеліоцитів СОПР у реалізації імунної відповіді й запалення при РАС. Поширеною є гіпотеза, яка базується на наявності специфічних білків муцину, які відіграють роль у формуванні захисної оболонки слизової оболонки, яка слугує першою лінією захисту між епітеліоцитами СОПР і можливими ініціюючими чинниками з боку порожинин рота.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Надзвичайно значущою є клінічна інформативність цитоспецифічності епітеліоцитів СОПР при ЧПЛ і РАС, що свідчить про реактивність епітелію слизових оболонок у загальній системі гомеостазу та дозволяє використовувати найбільш доступні з його елементів у клініко-лабораторній практиці.</p>2024-02-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2024 Клінічна Стоматологіяhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/kl-stomat/article/view/14497Профілактика малосимптоматичних передракових захворювань ротової порожнини з урахуванням можливості усунення їх причинних факторів2024-02-28T12:31:15+02:00Н. В. Ватаманюкvatamaniuk.nataliia@bsmu.edu.ua<p><strong>Резюме.</strong> Згідно з опублікованими статистичними даними, в Україні щорічно реєструють близько 3 тис. первинних випадків пухлинних захворювань порожнини рота. Можливість виникнення запальних захворювань зубів та змін у слизовій ротової порожнини у формі лейко- та еритроплакій, гіперкератозів та папілом пов’язана із впливом мікрофлори. Фактори, що сприяють цьому, включають тривале тиснення зубних протезів, відламки зубів, тютюнокуріння, вживання алкоголю та тривалу експозицію шкідливостей на робочому місці.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – обґрунтувати можливість профілактики раку ротової порожнини, враховуючи його причинні фактори та ефективність лікувально-діагностичної тактики з оцінкою результатів.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Дослідження проводили з метою визначення лікувально-діагностичної тактики за допомогою візуальної оцінки. У ньому взяли участь 34 пацієнти з передраковими станами ротової порожнини. За даними анамнезу, локальні зміни були малосимптомними, безболісними і виявлені в ході стоматологічного лікування. Результати показали наявність різноманітних змін, таких, як папіломатозні утворення, гіперкератози, лейкоплакії та бородавчасті лейкоплакії. Результати гістологічного дослідження підтвердили атипію базальноклітинного епітелію, свідчачи про початковий етап малігнізації.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>У статті звернено увагу на важливість профілактичних заходів щодо раку ротової порожнини, особливо з урахуванням його великої летальності через запізнілу діагностику. Результати дослідження підтверджують, що передракові зміни в слизовій ротової порожнини являють собою багатоступінчастий процес. Це важливо враховувати при розробці стратегій профілактики та ранньої діагностики. Зазначається, що передракові зміни можуть мати різний вигляд, але через відсутність болісних відчуттів стають основною причиною відкладеного звернення хворих за медичною допомогою.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Зроблено висновки про реальність профілактики раку ротової порожнини з урахуванням можливості усунення його причинних факторів та необхідності регулярного огляду для виявлення передракових змін.</p>2024-02-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2024 Клінічна Стоматологіяhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/kl-stomat/article/view/14498Аналіз результатів цифрового дослідження оклюзійних співвідношень у пацієнтів із генералізованим пародонтитом на тлі атеросклерозу2024-02-28T12:36:10+02:00І. С. Данькевич-Харчишинsmolyak.83@ukr.net<p><strong>Резюме. </strong>Захворювання тканин пародонта зачіпають усі галузі стоматології, вимагаючи комплексного підходу до вирішення даної проблеми. Діагностика та лікування захворювань тканин пародонта, безумовно, мають бути комплексними, включно з оцінкою не тільки ступеня запалення, а й функціонального стану зубощелепного апарату. Завдяки аналізу результатів оклюзійних співвідношень, котрі можуть бути зумовлені видаленням зубів, реставрацією твердих тканин зубів, деформаціями, наявністю супраконтактів, ми будемо мати можливість диференціювати ці контакти, простежити траєкторію руху нижньої щелепи під час переходу з одного оклюзійного положення в інше, визначити силу та послідовність виникнення оклюзійних контактів при статичній і динамічній оклюзіях. Результати оклюзійних співвідношень з використанням приладу T-Scan дозволять чітко відокремити нормативні контакти від надсильних контактів-перешкод та проаналізувати наявні контакти.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– визначити частоту та клінічну значущість оклюзійних порушень упацієнтів із генералізованим пародонтитом на тлі атеросклерозу.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Аналіз оклюзійних співвідношень і оцінку стану оклюзії провели у 76 пацієнтів із генералізованим пародонтитом (ГП) на тлі атеросклерозу (АТ) – основна група та у 27 осіб із ГП без загальносоматичних захворювань – порівняльна група. Клінічну діагностику та аналіз оклюзійних контактів проводили за допомогою апарату Т-Scan, який розробила фірма Tekscan Boston, MA, 1987. На основі цифрових показників оклюзійних співвідношень між зубами і розпрацьованими критеріями їх оцінки обчислювали цифровий індекс оклюзії. Статистичне обчислення отриманих результатів проводили з використанням прикладних програм Statistica 8.0 (StatSoft, USA) та пакета статистичних функцій програми Мicrosoft Ехсеl, 2021.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>Результати аналізу оклюзійних співвідношень із використанням Т-Scan дозволили встановити, що в осіб із ГП на тлі АТ у 1,3 раза частіше реєстрували надсильні оклюзійні контакти в центральній оклюзії та у 1,2 раза – контакти-перешкоди при зміщенні нижньої щелепи з положення центральної оклюзії у передню оклюзію, ніж в пацієнтів із ГП без супутніх соматичних захворювань. При цьому час оклюзії та дезоклюзії в осіб основної групи був суттєво вищим, порівняно з аналогічними даними у досліджуваних порівняльної групи, особливо при ГП ІІІ ст. За даними цифрового індексу оклюзії, у пацієнтів із ГП на тлі АТ визначено порушення оклюзії середнього ступеня, тоді як в обстежених із ГП без соматичних захворювань – легкого ступеня.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Результати аналізу отриманих даних переконливо довели, що при ГП спостерігається значне порушення оклюзійних співвідношень, яке поглиблюється не тільки зі збільшенням інтенсифікації дистрофічно-запальних змін у тканинах пародонта, а й за наявності соматичної патології.</p>2024-02-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2024 Клінічна Стоматологіяhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/kl-stomat/article/view/14499Клінічна характеристика результатів лікування пацієнтів із рецесією ясен2024-02-28T12:42:29+02:00Р. О. Древніцькаdrevnitska_ro@tdmu.edu.uaА. Б. Бойківdrevnitska_ro@tdmu.edu.uaО. В. Авдєєвdrevnitska_ro@tdmu.edu.ua<p><strong>Резюме.</strong> Ретельний аналіз літературних джерел щодо лікування рецесії ясен, який провели, дозволив виокремити препарати природного походження пластикостимулювальної дії, що містять гіалуронову кислоту, колаген, еластин тощо та їх синтетичні аналоги. Такі препарати, завдяки особливим протизапальним властивостям, пришвидшують процеси загоєння ран, зменшують набряк і болючість, покращують регенерацію та позитивно впливають на остеоіндукцію; в аугментаційній хірургії виконують роль біологічних мембран, що зумовлено повільним всмоктуванням даних препаратів.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – оцінити клінічну ефективність препарату гіалуронової кислоти при лікуванні пацієнтів із рецесією ясен.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>У дослідження було включено 48 пацієнтів віком 28–54 роки з рецесією ясен, яких шляхом випадкового відбору поділили на основну групу – 28 осіб (на етапі підтримувальної терапії застосовували препарат «Hyadent BG» шляхом мікропапулярних ін’єкцій в ясна тонкою голкою, згідно з інструкцією) та контрольну групу – 20 пацієнтів із рецесією ясен без використання пластикостимулювальних препаратів на етапі підтримувальної терапії. Для вивчення інтенсивності та поширеності запального процесу в яснах ми використали модифіковану методику визначення папілярно-маргінально-альвеолярного індексу (РМА), індекс кровоточивості ясен визначали зондуванням за H. R. Mühlemann (Ікр), втрату зубоясенного епітеліального прикріплення (ВЕП) – за методикою Г. Ф. Білоклицької (2010). Гігієнічний стан порожнини рота визначали за індексими гігієни (OHI-S), індексом подразнення ясен О’Лірі (ІП) та індексом ефективності гігієни (ІЕГ), а також індекси розповсюдження гіперестезії зубів (ІРГЗ) та інтенсивності гіперестезії зубів (ІІГЗ).</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>Через 6 місяців після проведеного лікування хворих із рецесією ясен відбулось покращення стану гігієни порожнини рота за індексом OHI-S: в осіб контрольної групи у 1,3 раза, в пацієнтів основної групи – у 1,8 раза від показника до лікування. Індекс ефективності гігієни порожнини рота зменшився у 1,6 раза від початкових даних (р<0,05) при лікуванні рецесії ясен за допомогою засобу «Hyadent BG». Обстеження показало значне зменшення гіперестезії зубів через 6 місяців клінічних спостережень. Значення індексу РМА було достовірно меншим відносно значень до лікування: при застосуванні препарату гіалуронової кислоти – у 4 рази, в пацієнтів контрольної групи – в 1,6 раза. Індекс кровоточивості ясен при застосуванні препарату «Hyadent BG» був достовірно меншим відносно даних до лікування (р<0,05). Індекс рецесії (ІР) ясен зменшився у 2,1 раза (р<0,05), зменшувалась втрата епітеліального прикріплення (ВЕП) на 16,8 % (р<0,05).</p> <p><strong>Висновки. </strong>Проведені дослідження показали, що у віддалені терміни спостереження у пацієнтів із рецесією ясен, яким виконували пластикостимулювальну терапію препаратом «Hyadent BG», нормалізовувався та покращувався клінічний стан тканин пародонта. Таким чином, для лікування рецесії ясен у комплексне лікування необхідно включати препарати пластикостимулювальної дії для отримання кращих результатів.</p>2024-02-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2024 Клінічна Стоматологіяhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/kl-stomat/article/view/14500Комплексний погляд на етіологію хронічного рецидивного афтозного стоматиту з урахуванням потенційних факторів ризику2024-02-29T00:30:24+02:00Н. О. Гевкалюкgevkalyuk@tdmu.edu.uaД. Р. Кутоловськийgevkalyuk@tdmu.edu.ua<p><strong>Резюме. </strong>Хронічний рецидивний афтозний стоматит (ХРАС) є на сьогодні одним із найпоширеніших захворювань слизової оболонки порожнини рота, що уражає від 5 до 66 % населення у різних країнах світу. Патогенез ХРАС невідомий, його вважають багатофакторним захворюванням, пов’язаним із місцевими і системних факторами, тому подальші дослідження можуть бути цінними для профілактики та лікування ХРАС.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– проаналізувати дані наукових джерел літератури щодо потенційних факторів ризику, механізмів патогенезу, включаючи імунну відповідь слизових оболонок та механізми її модифікації для оптимізації діагностики та лікування ХРАС.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Застосовано бібліосемантичний метод для з’ясування стану проблеми, вивчення аналізу результатів попередніх наукових досліджень на основі джерел літератури та електронних ресурсів.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>Клінічні характеристики ХРАС на сьогодні чітко визначені, тим не менше, етіологія та патогенез захворювання до теперішнього часу залишаються нез’ясованими. Важливим залишається питання всебічного дослідження виникнення та рецидивування захворювання для розуміння основних патогенетичних ланок, що стане цінним для профілактики та лікування ХРАС. Повідомляється про потенційні фактори ризику виникнення ХРАС, зокрема, обтяжений сімейний анамнез, психологічний стрес, гормональні зміни, харчова алергія, дефіцит харчування, дефіцит вітамінів і мікроелементів, шлунково-кишкові розлади, деякі вірусні та бактерійні інфекції, приймання лікарських препаратів, механічні травми слизової рота. Важлива роль у дослідженнях відводиться генетично зумовленим порушенням вродженого та набутого імунітету при розвитку та рецидивуванні, генетичним факторам ризику, які змінюють індивідуальну сприйнятливість до ХРАС. Повідомляється, що при цьому включаються різноманітні поліморфізми ДНК, поширені в усьому геномі людини, особливо пов’язані зі змінами в метаболізмі інтерлейкінів. Ряд авторів припускає, що в генетично схильних пацієнтів вплив певних факторів ініціює каскад прозапальних цитокінів, спрямованих проти певних ділянок слизової оболонки порожнини рота, що є потужним тригером для прояву рецидиву. Модулює імунітет і таким чином впливає на прогресування захворювання кілька факторів, зокрема, на склад мікробіоти на слизовій оболонці порожнини рота. Хоча жодні окремі збудники не були переконливо доведені як збудники ХРАС, незбалансований склад мікробіоти порожнини рота може відігравати ключову роль. Повідомляється також про харчові маркери, пов’язані з дефіцитом вітамінів і мікро- та макроелементів, які частіше зустрічаються у пацієнтів із ХРАС.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Результати опрацьованих джерел літератури показали, що ХРАС вважають багатофакторним захворюванням, проте мало відомо про механізми патогенезу та можливості впливу на основні його ланки. Тому надзвичайно важливим і вирішальним для оцінки стану пацієнтів, які страждають від ХРАС, є комплексний підхід, розробка та організація комплексних планів реабілітації.</p>2024-02-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2024 Клінічна Стоматологіяhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/kl-stomat/article/view/14502Пост-COVID-19-синдром: діагностичні критерії, механізми патогенезу та імунна відповідь слизових оболонок2024-02-29T01:05:10+02:00Н. О. Гевкалюкgevkalyuk@tdmu.edu.uaТ. В. Пальчевськийgevkalyuk@tdmu.edu.ua<p><strong>Резюме. </strong>Пандемія COVID-19 і сьогодні залишається у центрі уваги світової науки, оскільки безпрецедентно вплинула на світ своїми негативними наслідками. Потенційні шляхи зараження та патогенез COVID-19 до кінця не вивчені, тому подальші дослідження можуть бути цінним для профілактики та лікування коронавірусної інфекції.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– проаналізувати дані наукових джерел літератури щодо проявів постковідного синдрому, механізмів патогенезу коронавірусної інфекції, включаючи імунну відповідь слизових оболонок, зокрема, слизової порожнини рота, методів діагностики з використанням слини як багатообіцяючого діагностичного інструмента COVID-19 у стоматологічній практиці.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>У статті використано бібліосемантичний метод для з’ясування стану проблеми, вивчення аналізу результатів попередніх наукових досліджень на основі джерел літератури та електронних ресурсів.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>На сьогодні важливим залишається всебічно дослідити та надати розуміння імунологічних аспектів тривалого перебігу COVID-19, явища, коли люди продовжують відчувати низку симптомів і ускладнень навіть після того, як гостра фаза інфекції COVID-19 стихла. Постковідний синдром – новий феномен, який переслідує як лікарів, так і пацієнтів, та стає новою світовою проблемою. Періодична модель симптомів «довгого хвоста» захворювань, пов’язаних із COVID-19, включає цілу низку скарг з боку різних органів і систем, включаючи зміни в стані здоров’я порожнини рота (зубів, ясен, слизової оболонки). Повідомляється про потенційні шляхи інфікування 2019-nCov на слизовій оболонці ротової порожнини, зокрема, показано, що ACE2 експресується в порожнині рота, включаючи епітеліальні клітини, Т-клітини, В-клітини та фібробласти. Встановлено, що серед різних оральних ділянок експресія ACE2 є вищою в епітеліальних клітинах язика, ніж на слизовій оболонці щік та ясен. Попередньо ці висновки пояснили основний механізм того, що порожнина рота є потенційно високим ризиком інфекційної сприйнятливості до 2019-nCoV, що надає докази для майбутньої стратегії профілактики в стоматологічній клінічній практиці.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Результати опрацьованих джерел літератури показали, що дані про клінічну історію COVID-19 після гострої фази дуже обмежені й мало відомо про середньо- та довгострокові результати. Тому надзвичайно важливим і вирішальним для оцінки стану пацієнтів із постковідним синдромом є мультидисциплінарний підхід, розробка та організація комплексних індивідуальних планів реабілітації.</p>2024-02-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2024 Клінічна Стоматологіяhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/kl-stomat/article/view/14501Клінічне дослідження стану ясен навколо зубів та зубних протезів з опорою на дентальні імплантати, що виготовлені з різних видів конструктивних матеріалів2024-02-29T00:13:11+02:00І. І. Паливодаdr.igorstom@yahoo.comР. Г. Осначdr.igorstom@yahoo.comС. М. Клочанdr.igorstom@yahoo.comЕ. М. Павленкоdr.igorstom@yahoo.comО. Ю. Кілбасdr.igorstom@yahoo.com<p><strong>Вступ. </strong>Пріоритетним методом ортопедичного лікування при наявності дефектів зубних рядів є відновлення цілості зубного ряду за допомогою ортопедичних конструкцій з опорою на дентальні імплантати, що, у свою чергу, може призводити до великої кількості ускладнень з боку тканин супракрестального комплексу, таких, як мукозит та периімплантит.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– підвищити ефективність ортопедичного лікування хворих незнімними конструкціями шляхом вивчення стану тканин пародонта інтактних зубів та зубних протезів з опорою на дентальні імплантати, виготовлені з різних видів конструкційних матеріалів.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Опитування, первинний огляд, оцінка стану гігієни порожнини рота. Для визначення наявності запального процесу ясен навколо інтактних зубів та зубних протезів з опорою на дентальні імплантати застосовували індекс гінгівіту – GI (Loe, Silness, 1967). Дослідження кровообігу слизової оболонки ротової порожнини проводили методом лазерної доплерівської флуометрії (ЛДФ) на комп’ютеризованому лазерному аналізаторі мікроциркуляції крові «ЛАКК-02» із програмою запису та обробки параметрів. Ступінь кровоточивості ясен визначали за показником папілярного індексу кровоточивості – РВI, за Muchlemann-Son (1971).</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>При оцінці зубних протезів та м’яких тканин навколо ортопедичних конструкцій з опорою на дентальні імплантати, у досліджуваних осіб було визначено, що власне стан самих протезних конструкцій, а також індекс гігієни, кровоточивості та стан мікроциркуляції залежать як від загального гігієнічного статусу досліджуваних осіб, так і від самих протезних конструкцій, а саме, форми та конструктивних матеріалів, з яких вони були виготовлені. Також зазначили, що зубні протези, виготовлені з діоксиду цирконію, мали кращі результати з боку реакції м’яких тканин навколо протезних конструкцій порівняно з композитними та металокерамічними за усіма показниками.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Реакція та стан м’яких тканин, що знаходяться в контакті з ортопедичними конструкціями та опорою на дентальні імплантати, залежить не тільки від гігієнічного статусу пацієнта, а й від конструктивних матеріалів, які застосовують для виготовлення самих протезних конструкцій.</p>2024-02-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2024 Клінічна Стоматологія