КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА У ПАЦІЄНТІВ МОЛОДОГО ВІКУ

Анотація

У статті наведено результати клінічного дослідження ефективності застосування різних протоколів лікування запальних захворювань тканин пародонта в осіб молодого віку. Розроблення та впровадження нових підходів у комплексному лікуванні запальних уражень пародонта дозволить підвищити клінічну ефективність реабілітації таких пацієнтів, скоротити тривалість і вартість лікування і, таким чином, покращити рівень стоматологічного здоров’я та якість життя населення. Мета дослідження – визначити клінічну ефективність комплексного лікування запальних захворювань тканин пародонта в пацієнтів молодого віку. Матеріали та методи. До дослідження залучили 120 пацієнтів віком від 18 до 35 років, яких випадковим чином розподілили на дві рівні групи. Учасники І групи отримали лікування за розробленим протоколом, а пацієнти ІІ групи – за загальноприйнятим. Кожному хворому провели пародонтологічне обстеження перед лікуванням, на 7-й день, через місяць і через 3 місяці після лікування. Під час кожного контрольного огляду визначали спрощений індекс гігієни порожнини рота (OHI-S), папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (PMA) та індекс кровоточивості ясенних сосочків (PBI). Клінічну ефективність лікування оцінювали за шкалою «покращення», «нормалізація», «без змін». Результати. Клінічна ефективність лікування запальних уражень пародонта через 3 місяці після лікування була вищою в пацієнтів І групи. У 51 особи (85,0%) спостерігали «нормалізацію» клінічного стану тканин пародонта. В інших 9 хворих (15,0%) зафіксували стан «покращення». Серед пацієнтів ІІ групи «нормалізацію» виявили лише у 28 осіб (46,7%), «покращення» у 18 учасників (30,0%), стан «без змін» – у 14 хворих (23,3%). Крім того, в осіб І групи визначили достовірне (p<0,01) зниження середніх показників OHI-S, PMA та PBI через 3 місяці після проведеного лікування, на відміну від хворих, яким виконали реабілітацію за стандартизованим підходом. Висновки. Застосування розробленого протоколу лікування запальних захворювань пародонта дозволяє підвищити клінічну ефективність до рівня 85,0% через 3 місяці спостереження. Використання ж стандартизованого підходу забезпечує одужання лише у 46,7% пацієнтів у такий самий термін, що свідчить про доцільність удосконалення наявних протоколів лікування та врахування патогенетичних особливостей розвитку запальних процесів у пародонті під час складання плану лікування.