KЛIHIKO-MOPФOЛOГIЧHI АСПЕІ<ТИ ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНОГО ГАСТРОДУОДЕНІТУ У ДІТЕЙ РІЗНОГО ВКУ.
DOI:
https://doi.org/10.11603/24116-4944.2014.1.6605Анотація
В статті відображені основні клініко-морфологічні особливості формування і перебігу хронічного гастродуоденіту удітей різного віку. Встановлено, що при ендоскопічно виявлених еритематозних змінах слизової оболонки шлунку і дванадцятипалої кишки гістологічно були діагностовані не тільки запальні, атакождистофічні та атрофічні процеси. У більшості дітей 8-10 років, на
відміну від пацієнтів старших вікових груп, відзначали ерозивні зміни слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Атрофічні зміни слизової оболонки органів гастродуоденальноїзони були діагностовані лише у хворих старшої вікової групи. Вікові морфологічні'особливості'хронічного'гастродуоденіту'виражалися'в'тому,'що'серед'пацієнтів'старшого'віку'відзначали'зростання показників порушень місцевого гомеостазу слизової оболонки щлунку з явищами множинних крововиливів і тромбозів, зростала частота виявлення у слизовій оболонці шлунку фіброзу строми, деструкції та атрофії залоз і серед хворих 8-10 років частіше діагностували гіперплазію брунерових залоз і деструктивні зміни слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Серед
дітей 8-10 років відмічено значне зниження рівня глікозаміногліканів слизу порівняно з пацієнтами 11-13 і 14-16 років, тому у більшості хворих цього віку достовірно (р<0,05) частіше виявляли пошкодження захисного слизового бар'єру у порівнянні з показниками у дітей старшого шкільного віку. У більшості (66,7±15,7 %) дітей 11-13 років статистично (р<0,05) достовірно вищим був показник експресії ПГЕ2, ніжу пацієнтів 14-16 років (38,9±11,5 %). На відміну від хворих старшої вікової'групи, серед дітей 8-10 років в жодної'дитини не було відмічено високого рівня ПГЕ2 в біоптаті СОШ і лише у 63,6±14,5 % хворих діагностували помірний рівень експресії'ПГЕ2. Встановлені вікові особливості хронічного гастродуоденіту необхідно враховувати при розробці лікувальних і профілактичних заходів удітей різного віку.
Посилання
Bobrova V. I. Osoblyvosti klinichnoho perebihu zakhvoryuvanʹ shlunka y dvanadtsyatypaloyi kyshky v ditey pry riznykh porushennyakh shlunkovoyi sekretsiyi / V. I. Bobrova, O. V. P'yankova, N. I. Nadtochiy, S. S. Voronina, V. V. Zamula//Zdorovʹe rebenka. - 2010. - № 4. - S. 7-12.
Maydannyk V. H., Korneychuk V. V., Khaytovych N. V., Saltykova H. V. Zabolevanyya pyshchevoda, zheludka y dvenadtsatyperstnoy kyshky u detey. - K.: VB «AvanpostPrym», 2008. - 432 s.
Klymov P. K., Barashkova H. M. Fyzyolohyya zheludka: mekhanyzmy rehulyatsyy. - L. : Nauka, 1991, 215 s.
Potrokhova E. A. Heiicobacter pyiori - assotsyyrovannyy hastryt u detey : otdalënnye rezulʹtaty éradykatsyonoy terapyy // Russkyy medytsynskyy zhurnal. - 2005. - № 4. - S. 4-7.
CoverT. L., Biaser M. J. Heiicobacter pyiori in heaith and disease //Gastroenteroiogy. - 2009. - N136 (6). - P. 1863-1873.
Task J., Taiiey N.J., Camiiieri M. et ai. Functionai Gastroduodenai Disorders//Gastroenteroiogy. - 2006. - 130. - P. 1466-1479.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
