ДЕЯКІ АСПЕКТИ РОЛІ БАТЬКІВ У ПРОЦЕСІ ЛІКУВАННЯ ТРАВМ ТА ЗАХВОРЮВАНЬ ДИТЯЧОГО ВІКУ

Анотація

Мета дослідження – базуючись на тридцятилітньому практичному досвіді дитячого ортопеда-травматолога, вивчити три основні фактори, від яких залежить результат лікування, – «дитина та її батьки», «лікар», «захворювання». Якщо лікар та батьки дитини працюють співдружньо, то результати лікування будуть набагато кращими, ніж у випадку, коли така співпраця не налагоджена, коли батьки не довіряють лікарю і займаються самолікуванням.

Матеріали та методи. Багаторічні спостереження показали, що батьки хворих дітей по-різному реагують на хворобу дитини. Мистецтво практичного лікаря полягає у тому, щоб правильно оцінити роль таких батьків у процесі лікування. Цей процес надзвичайно складний, делікатний, інтимний і маловивчений. Батьків можна поділити на три групи. Перша: батьки допомагають. Друга: батьки нейтральні, усе залежить від лікаря. Третя: батьки свідомо або несвідомо заважають процесу лікування.

Результати дослідження та їх обговорення. Найкраще працювати з батьками першої групи. Роль лікаря полягає в тому, щоб у стислій формі дати інформацію про особливості хвороби та допомогу, яку батьки можуть надати в процесі лікування. Такі батьки адекватно реагують на перебіг хвороби, всіляко допомагають та підтримують дитину, лікаря, що дуже важливо, адже кожен малюк хворіє по-своєму. Процес відновлення у дітей таких батьків перебігає швидше, легше. Великі проблеми трапляються тоді, коли неадекватна поведінка батьків заважає здійснювати лікувальний процес. Як правило, це спостерігається, коли в сім’ї немає взаєморозуміння, коли кожен має свою думку про хворобу дитини. Намагання відстояти тільки свою «правильну» точку зору породжує приховану, а іноді й відкриту боротьбу між батьками та лікарем. Такі батьки дуже «начитані», володіють величезним багажем комп’ютерної інформації яку, на їхню думку, чомусь не враховує лікар. Результат лікування такої групи маленьких пацієнтів завідомо негативний. До проміжної групи входять батьки, які процес лікування пускають на самоплив. Головна їхня тактика полягає в такому: «Якось воно буде!» або «Виходиться!». Стан дитини їх мало цікавить, всю відповідальність перекладають на плечі лікарів. У даному разі, залежно від хвороби, наслідки лікування можуть бути непередбачуваними.

Висновки. Наші клінічні спостереження показали, що є різні батьки, які своєю поведінкою допомагають подолати недугу або, навпаки, свідомо чи несвідомо цьому перешкоджають. У процесі лікування бажано звертати увагу на таку поведінку батьків і, якщо це можливо, своєчасно здійснювати її корекцію. На жаль, ця тема в медицині вивчена недостатньо, і практичні лікарі вирішують її на власний розсуд.