Ультразвукова характеристика гострих та хронічних неодонтогенних піднижньощелепних лімфаденітів у дітей
DOI:
https://doi.org/10.11603/1811-2471.2015.v23.i2-3.5243Анотація
Резюме. Метою роботи було вивчити особливості ультразвукової картини при гострому гнійному та хронічному гіперпластичному неодонтогенному піднижньощелепному лімфаденіті у дітей.
У результаті дослідження проведено аналіз обстеження 20 хворих на гострий гнійний одонтогенний піднижньощелепний лімфаденіт та 10 дітей, хворих на хронічний гіперпластичний неодонтогенний піднижньощелепний лімфаденті, у віці від 7 до 12 років.
Зіставлення даних проведеного доплерівського сканування дозволило встановити, що на першу добу звернення від початку захворювання відмічається значна активація судинного компонента, що супроводжується підвищенням в 2,8 раза індексу резистентності, в 3,2 раза – пульсаційного індексу. Кінцева діастолічна швидкість зростала в 4,5 раза. У пацієнтів, що звернулись за допомогою на 2–3 добу від початку захворювання, мало місце зниження, порівняно з першою добою, індексу резистентності в 1,5 раза, пульсаційного індексу – в 1,3 раза, кінцевої діастолічної швидкості – в 1,5 раза, але вони не досягали показників контрольних величин. Сонографічна картина піднижньощелепних лімфатичних вузлів при хронічному гіперпластичному неодонтогеннему лімфаденіті характеризувалась на момент дослідження наступними показниками: поперечний розмір становив (0,93±0,08) см; передньо-задній розмір складав (1,63±0,10) см; співвідношення поперечного та передньо-заднього розміру (індекс Solbiati) становило (0,5±0,03); зображення воріт – присутнє; кортикальний шар візуалізувався; ступінь ехогенності змішаний, а саме, ізоехогенних випадків виявлено 80 %, гіперехогенних 20 %; індекс резистентності склав в середньому (0,28±0,04); пульсаційний індекс дорівнював (0,42±0,06); кінцева діастолічна швидкість складала (4,69±0,72) см/с.
Проведене дослідження дало можливість зробити висновки, що узагальнення даних ультразвукового сканування у хворих на гострий гнійний неодонтогенний піднижньощелепний лімфадентіт дозволяє встановити залежність ступеня активації судинного компонента від строків, які розділяють первинні клінічні прояви і час звернення за допомогою; при хронічному гіперпластичному неодонтогенному піднижньощелепному лімфаденіті діагностовані збільшені, переважно ізоехогенні лімфатичні вузли з ознаками підвищенного судинного тонусу.
Ключові слова: ультразвукове дослідження, діти, піднижньощелепні лімфаденіти.
Посилання
Byberman YA. M. Lymfadenyt chelyustno-lytsevoy oblasty y shey pry travme y vospalytelʹnykh zabolevanyyakh / YA. M. Byberman, V. Y. Chuvylkyn, S. H. Yvashkevych // Stomatoloh. – 2008. – № 4 . – S. 12–17.
Vyklyuk M. V. Vozmozhnosty ulʹtrazvukovoho yssledovanyya v dyfferentsyalʹnoy dyahnostyke patolohyy lymfatycheskoho apparata holovy y shey u detey / M. V. Vyklyuk // Kubanskyy nauchnyy medytsynskyy vestnyk. – 2010. – № 1. – S. 19–21.
Hlants S. Medyko-byolohycheskaya statystyka / S. Hlants ; per. s anhl. – M. : Praktyka, 1998. – 459 s.
Hubler E. V. Vychyslytelʹnye metody raspoznavanyya patolohycheskykh protsessov / E. V. Hubler. – L. : Medytsyna, 1970. – 319 s.
Drehalkyna A. A. Chastota vstrechaemosty y struktura lymfadenytov chelyustno-lytsevoy oblasty y shey / A. A. Drehalkyna, L. D. Herasymova, Y. V. Chantyrʹ // Problemy stomatolohyy. – 2010. – № 4. – S. 40–41.
Zabolot·skaya N. V. Ulʹtrazvukovoe yssledovanye lymfatycheskoy systemy: klynycheskoe rukovodstvo po ulʹtrazvukovoy dyahnostyke; – T. 2. – pod red. V. V. Mytʹkova, M. V. Medvedeva. – M. : Vydar, 1996. – S. 303–329.
Color Doppler sonography in the evaluation of superficial lymphomatous lymph nodes / F. Giovagnorio, M. Galluzzo, C. Andreoli [et. al.] // J. Ultrasound Med. – 2002. – Vol. 21 (4). – P. 403–408.
Does ultrasound contrast agent improve the diagnostic value of colour and power Doppler sonography in superficial lymph node enlargement? / G. Schulte-Altedorneburg, J. Demharter, R. Linne [et. al.] // Eur. J. Radiol. – 2003. –Vol. 48 (3). – P. 252–257.
Iro H. Atlas of Head and Neck Ultrasound / H. Iro, J. Zenk. – New York: Thieme, 2013. – 247 p.