Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med <p><em>Науково-практичний журнал, присвячений питанням висвітлення механізмів функціонування здорового та хворого організму, молекулярної та клітинної фізіології та патології, моделювання патологічних процесів, морфології та патоморфології, клінічних та експериментальних аспектів діагностики та лікування, особливостей внутрішніх хвороб, проблем акушерства, гінекології, педіатрії, хірургічної патології, трансплантології, проблем неврології та психіатрії, екстремальних станів, екології, доклінічного дослідження лікарських субстанцій синтетичного та природного походження.</em><br><em><strong>ISSN 2415-8836 (Online), ISSN 1811-2471 (Print)</strong><br></em></p> Ternopil National Medical University uk-UA Здобутки клінічної і експериментальної медицини 1811-2471 ПОРУШЕННЯ КОГНІТИВНИХ ФУНКЦІЙ ПРИ ХРОНІЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ДИХАННЯ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13127 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Бронхіальна астма та хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) є одними з чинників розвитку порушень когнітивних функцій.</p> <p>У світі на сьогодні спостерігається загрозливе зростання поширення когнітивних розладів. При сучасній швидкості прогресу та розвитку нових технологій складно недооцінювати, яким чином може вплинути порушення тих чи інших функцій мозку на життя людини, її оточення та суспільство в цілому. Поєднання цих патологій впливає на пацієнта безпосередньо, погіршуючи його здоров’я, побутову та соціальну активність, і несе значне навантаження на систему охорони здоров’я й суспільство в цілому.</p> <p><strong>Мета </strong>– провести аналіз літератури та сформулювати висновки про сучасний стан досліджень когнітивних розладів при хронічних захворюваннях дихальної системи.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Хронічні захворювання органів дихання пов’язані з майже подвійним ризиком помірних когнітивних розладів. Навіть у пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості бронхіальної астми та ХОЗЛ спостерігається високий рівень когнітивних дисфункцій. Найбільше зазнають ураження такі когнітивні функції як психомоторна швидкість, обробка інформації, увага, концентрація та пам’ять.</p> <p>Основними патогенетичними ланками розвитку когнітивних порушень вважають судиноопосередковану патологію мозку, окислювальний стрес, гіпоксемію та зниження фізичної активності. Легкі та помірні когнітивні розлади є потенційно зворотним станом, при своєчасному виявленні та корекції якого є ймовірність повернення до нормального когнітивного функціонування у пацієнтів з хронічними захворюваннями органів дихання.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Негативний вплив когнітивних порушень на здоров’я та повсякденне життя у пацієнтів з хронічними захворюваннями органів дихання показує необхідність оцінювати функції когнітивної сфери у пацієнтів із хронічними захворюваннями органів дихання з метою запобігання розвитку деменції, покращення якості життя та соціальної активності, зменшення частоти госпіталізацій та смертності.</p> <p>Наявність у пацієнтів з ХОЗЛ чи бронхіальною астмою когнітивних порушень потребує індивідуального підходу, комплексної діагностики та лікування з урахуванням обох наявних патологій.</p> І. Я. Мельничайко C. М. Андрейчин Р. Д. Левчук Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 6 11 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13127 УРАЖЕННЯ РІЗНИХ ОРГАНІВ І СИСТЕМ ПРИ ГІПЕРУРИКЕМІЇ ТА ПОДАГРІ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13128 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Подагра – хронічне системне метаболічне захворювання, яке характеризується стійкою гіперурикемією і появою запальної реакції в місцях відкладання кристалів моноурату натрію. Вона є найчастішою причиною запального артриту в чоловіків старше 30 років. Її частка серед ревматичних недуг в Україні досягає 1,5–2 %. У провідних країнах світу подагру діагностують в 1–3 % дорослого населення, а гіперурикемію у 4–20 %. При цьому підвищення рівня сечової кислоти є одним із діагностичних критеріїв метаболічного синдрому, маркером високого кардіоваскулярного ризику, а також асоціюється з ендотеліальною дисфункцією, оксидативним стресом, хронічним запаленням, ураженням інших органів та систем.</p> <p><strong>Мета </strong>– проаналізувати сучасні літературні джерела та сформулювати висновки щодо впливу підвищеного рівня сечової кислоти в сироватці крові на ураження різних органів і систем у пацієнтів із безсимптомною гіперурикемією та подагрою.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> У дослідженні використано бібліосистематичний та аналітичний методи. Проаналізовано літературні джерела щодо причин гіперурикемії, її клініко-патогенетичних проявів та впливу на стан здоров’я, а також ролі у виникненні та перебігу подагри, метаболічного синдрому, кардіоваскулярних ускладнень тощо.</p> <p><strong>Результати.</strong> Представлено огляд актуальної наукової інформації про безсимптомну гіперурикемію та подагру. Аргументовано, що ці стани становлять велику соціальну та економічну проблему, оскільки страждають ними переважно особи працездатного віку. Це призводить до обмеження професійної діяльності, інвалідизації, значного погіршення якості життя. Підкреслено, що гіперурикемія є одним із основних факторів ризику серцево-судинних захворювань, метаболічного синдрому, ураження нирок, когнітивних розладів.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Проведений аналіз наукової літератури підтверджує, що наявність як безсимптомної гіперурикемії, так і клінічно маніфестованої подагри істотно обтяжує перебіг захворювань серцево-судинної, ендокринної, гепатобіліарної, сечовидільної, нервової систем.</p> М. А. Орел С. М. Андрейчин Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 12 20 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13128 ПРОБЛЕМА КОМОРБІДНОСТІ В КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ КАРДІОЛОГА https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13129 <p><strong>РЕЗЮМЕ</strong>. Коморбідність на сьогодні є однією з головних проблем для систем охорони здоров’я в цілому світі. Сучасні протоколи ведення пацієнтів кардіологічного профілю включають деякі супутні стани (цукровий діабет, ниркова недостатність тощо), але рекомендації стосовно комплексного відновлення хворих з кардіологічною патологією та коморбідними станами на сьогодні існують в дуже обмеженій кількості.</p> <p><strong>Мета</strong> – проаналізувати сучасний досвід лікування пацієнтів кардіологічного профілю з коморбідною патологією та окреслити можливості підвищення ефективності лікування такої категорії хворих.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> В огляді літератури наведені доказові дані щодо впливу окремих форм коморбідної патології на перебіг основного кардіологічного захворювання, а також існуючі методи лікування, реабілітації та зниження серцево-судинних ризиків у пацієнтів із кардіологічним захворюванням та коморбідністю.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Ведення коморбідного кардіологічного пацієнта потребує комплексного уніфікованого підходу з оцінкою ризиків та прогнозуванням результату поєднання засобів впливу на усі ланки патогенезу клінічної проблеми.</p> М. І. Швед В. В. Юрків Л. В. Левицька М. І. Кашуба Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 21 27 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13129 САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА ЯК ЕЛЕМЕНТ СУЧАСНОГО НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12735 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> У статті представлено види самостійної роботи студента-стоматолога. Організація самостійної роботи є не особистою справою студента, а управлінською функцією вузу, завданням професорсько-викладацького колективу, що набуває особливого значення в умовах дистанційного навчання. Впровадження методів самонавчання сприяє осмисленню та самостійній роботі студента, насамперед із навчальним матеріалом, потім із науковою інформацією, закладає основу для самоорганізації та самоосвіти. Вирішальна роль організації самостійної роботи учня належить вчителю, який повинен працювати не з учнем «взагалі», і з конкретної особистістю, з її перевагами і недоліками, індивідуальними здібностями і схильностями. Завдання викладача – побачити та розвинути найкращі якості учня як майбутнього стоматолога.</p> І. В. Горб-Гаврильченко Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 28 31 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.12735 ДИНАМІКА БІОМАРКЕРІВ АДРОПІНУ Й ІРИСИНУ У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА ТА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12875 <p class="a"><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Актуальною проблемою сучасної медицини є пошук нових біомаркерів, які можуть впливати на розвиток та перебіг гострого інфаркту міокарда (ГІМ) із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу.</p> <p class="a"><strong>Мета </strong>– дослідити динаміку рівнів адропіну й ірисину в сироватці крові у пацієнтів із ЦД 2-го типу за умов наявності та відсутності ускладненого перебігу ГІМ.</p> <p class="a"><strong>Матеріал і методи.</strong> У досліджені брали участь 134 пацієнти із ГІМ. Обстежено 60 хворих із ГІМ (І група) та виявлено 41 пацієнта без ранніх кардіоваскулярних ускладнень ГІМ та 19 пацієнтів із ускладненим перебігом ГІМ. Серед 74 хворих із ГІМ та ЦД 2-го типу (ІІ група) визначено 48 пацієнтів без ранніх ускладнень ГІМ та 26 хворих із несприятливим перебігом ГІМ. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. Вміст адропіну й ірисину визначали імуноферментним методом.</p> <p class="a"><strong>Результати.</strong> Вміст адропіну й ірисину на 1 день лікування був низький у хворих із відсутністю (І) та наявністю (ІІ) ЦД 2-го типу, порівняно із групою контролю (р&lt;0,05). На 10 добу лікування вміст адропіну в групі ІІ без ранніх ускладнень ГІМ був знижений на 13,91 %, порівняно із групою І (р&lt;0,05). У групі ІІ із наявністю ранніх ускладнень ГІМ на 10 добу рівень адропіну був знижений на 17,34 %, порівняно з групою ІІ (р&lt;0,05). На 10 добу лікування вміст ірисину у групі ІІ та відсутністю ранніх ускладнень ГІМ був знижений на 18,94 %, порівняно з групою І (р&lt;0,05). У групі ІІ із наявністю ранніх ускладнень ГІМ на 10 добу рівень ірисину був знижений на 23,87 %, порівняно з групою І (р&lt;0,05).</p> <p class="a"><strong>Висновки. </strong>Визначено значно нижчий вміст адропіну та ірисину у групі ІІ на 1 та 10 добу перебування у стаціонарі. У динаміці лікування на 10 добу вміст адропіну та ірисину залишався низьким у пацієнтів групи ІІ з ранніми кардіоваскулярними ускладненнями ГІМ.</p> М. Ю. Котелюх Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 32 38 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.12875 КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ПАРАЛЕЛІ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ТА ФІБРИЛЯЦІЇ ПЕРЕДСЕРДЬ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13130 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> <strong>Метою</strong> дослідження була оцінка поширеності СН у пацієнтів з ФП.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Дослідження було проведено на базі обласної клінічної лікарні (м. Одеса) у 2018–2021 роках. Ретроспективно вивчені медичні карти 2459 хворих на СН. Усі пацієнти обстежені відповідно до Єдиного протоколу надання медичної допомоги, наказу МОЗ України № 384 (2012 р.). У всіх пацієнтів оцінювали переносимість фізичних навантажень за допомогою 6-хвилинного тесту ходьби. Статистичну обробку проводили методами дисперсійного та кореляційного аналізу.</p> <p><strong>Результати.</strong> Середній вік пацієнтів становив 64,3–1,9 року, у 2,2 % пацієнтів віком до 60 років виявлено ФП, тоді як серед пацієнтів старшого віку – 13,3 % випадків. І ФК СН була у 34 (65,4 %) хворих, III ФК СН – у 34,6 %. Середній бал тесту з 6-хвилинною ходьбою становив (277,5±12,5) м, середній час відновлення після фізичного навантаження – (32,3±3,7) с. Середній бал за шкалою CHADS-VASC становив (4,2±0,3) бала, HAS-BLED – (2,9±0,2) бала. Результати 6-хвилинного тесту ходьби корелювали з тривалістю ФП (r = -0,66).</p> <p><strong>Висновки. </strong>1. У пацієнтів віком до 60 років ФП було у 2,2 %, у пацієнтів старшого віку – у 13,3 % випадків. Постійна форма ФП є найпоширенішим варіантом.</p> <ol start="2"> <li>Виявлено обернену кореляцію між відстанню, яку пройшов пацієнт за 6 хвилин, і тривалістю ФП (r = -0,66).</li> </ol> Ю. І. Карпенко Чен Ченг Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 39 42 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13130 ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИЧНИХ КРИТЕРІЇВ ПРИ РІЗНИХ СТАДІЯХ ГОСТРОЇ СПАЙКОВОЇ НЕПРОХІДНОСТІ ТОНКОЇ КИШКИ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13131 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>У роботі вивчено частоту, специфічність, діагностичну точність показників внутрішньочеревного тиску (ВЧТ), сонографічних та рентгенологічних діагностичних критеріїв при різних стадіях гострої спайкової непрохідності тонкої кишки (ГСНТК).</p> <p><strong>Мета </strong>– вивчити цінність діагностичних критеріїв при різних стадіях гострої спайкової непрохідності тонкої кишки.</p> <p><strong>Матеріал і методи</strong>. Проаналізовано результати клінічного обстеження 182 хворих на гостру спайкову непрохідність тонкої кишки, які лікувались у відділенні хірургії № 1 на базі КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР за період з 2014 по 2021 рік. У комплексі діагностичної програми хворим проводили вимірювання внутрішньочеревного тиску, сонографічні та рентгенологічні обстеження.</p> <p><strong>Результати</strong>. У 73,9 % обстежених пацієнтів у стадії компенсації виявлено І ступінь підвищення ВЧТ, що має найвищу чутливість та діагностичну точність у цій стадії, тоді як у стадії декомпенсації у 79,8 % пацієнтів спостерігали ІІ ступінь підвищення ВЧТ, що має найвищу чутливість та діагностичну точність у цій стадії. У 13,8 % пацієнтів у стадії декомпенсації діагностовано ІІІ ступінь підвищення ВЧТ.</p> <p>Сонографічно у стадії компенсації ГСНТК розширення просвіту кишки &gt;30 мм та «секвестрацію рідини» в її просвіті виявлено у 76,1 %, збільшення висоти Керкрінгових складок &gt;10 мм – у 44,6 % хворих та гіперпневматизацію кишечника – у 88,6 % пацієнтів. У стадії декомпенсації ці сонографічні ознаки ГСНТК виявлено зі 100 % частотою.</p> <p>За умов компенсованої ГСНТК потовщення стінки кишки &gt;4 мм виникало у 25,5 % хворих, маятникоподібна перистальтика – у 64,7 %, тоді як у стадії декомпенсації ці ознаки виникали значно частіше – у 88,3 % та 87,2 % хворих відповідно. Також у стадії компенсації вільної рідини у черевній порожнині не виявляли, а у стадії декомпенсації ця ознака спостерігалась у 85,1 % хворих.</p> <p>Рентгенологічно у хворих в стадії компенсації чаші Клойберга були виявлені у 22,7 %, а у стадії декомпенсації ознака виявлена у 100 % хворих. Проте у стадії компенсації гіперпневматизація спостерігалась у 76,1 % хворих, а у стадії декомпенсації цю ознаку виявлено у 68,1 % пацієнтів.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Гостра спайкова непрохідність тонкої кишки у стадії компенсації супроводжується розвитком внутрішньочеревної гіпертензії І ступеня у 73,9 % хворих, а у стадії декомпенсації – внутрішньочеревної гіпертензії ІІ ступеня у 79,8 % хворих, що має найвищу чутливість та діагностичну точність у цих стадіях відповідно. Ультрасонографічно об’єктивними діагностичними ознаками стадії декомпенсації є розширення просвіту кишки &gt;30 мм, збільшення висоти керкрінгових складок &gt;10 мм, гіперпневматизація кишки – у 100 % пацієнтів, потовщення кишкової стінки понад 4 мм (88,3 %) та вільна рідина в черевній порожнині (80 %).</p> А. Д. Беденюк А. Є. Бурак О. Г. Нецюк Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 43 49 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13131 ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНІ УСКЛАДНЕННЯ ЕНДОВАСКУЛЯРНОЇ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ БАГАТОРІВНЕВОГО СТЕНОТИЧНО-ОКЛЮЗИВНОГО УРАЖЕННЯ СТЕГНО-ДИСТАЛЬНОГО АРТЕРІАЛЬНОГО РУСЛА – ОПЕРАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13132 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Одним із способів вирішення проблеми хірургічного лікування хворих з багаторівневим ураженням артеріального русла нижніх кінцівок може бути застосування ендоваскулярної та гібридної технологій реваскуляризації. Ряд авторів звертають увагу на те, що ендоваскулярні технології реваскуляризації в 6–32 % спостережень сприяють розвитку тромбозу сегмента реконструкції, відсутності ефекту реваскуляризації, рестенозу сегмента оперативного втручання. Поряд із наведеним, відсутні відомості про оперативне лікування ускладнень післяопераційного періоду, особливо у пацієнтів після ендоваскулярної реваскуляризації багаторівневого стенотично-оклюзивного ураження стегно-дистального артеріального русла. Тому лікування пацієнтів із багаторівневим атеросклеротичним ураженням артеріального русла нижніх кінцівок залишається достатньо складною і в багатьох випадках невирішеною проблемою.</p> <p><strong>Мета </strong>– покращити результати ендоваскулярної реваскуляризації багаторівневого стенотично-оклюзивного ураження стегно-дистального артеріального русла шляхом виявлення ускладнень післяопераційного періоду та їх оперативної корекції.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Під наглядом було 135 пацієнтів. З них у 74 проведено гібридну ендоваскулярну реваскуляризацію, у 61 – ендоваскулярну реваскуляризацію багаторівневого стенотично-оклюзивного ураження стегно-дистального артеріального русла.</p> <p>Ендоваскулярну ангіопластику стегнового сегмента виконували балон-катетерами Pan Medical (PEKICO), OPTA PRO (Cordis) – 50 спостережень. Після балонної ангіопластики у 5 випадках застосовували саморозкривальні стенти Smart ControL (Cordis), у 4 спостереженнях – Carbostent (Flype), у 7 випадках – Vascular stent (BARD).</p> <p>Під час ендоваскулярного етапу гібридного оперативного втручання здійснили інтралюмінальну ангіопластику гомілкових артерій, а у 14 – субінтимальну ангіопластику із наступним стентуванням. У всіх спостереженнях застосували довгі балони (80–150 мм) Armada 35 LL виробництва Аbbott Vascular (USA) і Amphirion Deep (Medtronic) Coyote (Boston Scientific), та стенти CompleteSE (Medtronic), Smart (Cordis). Проведено 122 ендоваскулярні ангіопластики артерій гомілки. З них ангіопластику тільки однієї із гомілкових артерій здійснено у 26 (35,13 %) спостереженнях, одночасно двох судин – у 48 (64,87 %) випадках.</p> <p><strong>Результати. </strong>Прослідковано протягом 30-денного післяопераційного періоду безпосередні результати ендоваскулярної реваскуляризації багаторівневого стенотично-оклюзивного процесу стегно-дистального артеріального русла у 61 пацієнта. У 5 (8,20 %) пацієнтів на 3 і 5 добу раннього післяопераційного періоду діагностовано тромбоз сегмента реконструкції: у 4 з них – тромбоз підколінно-гомілкового сегмента, а у одного – тромбоз стегно-підколінного сегмента. Тромбоз сегмента реконструкції виявлено у 4 хворих, у яких під час ендоваскулярної реваскуляризації стегно-дистального артеріального русла здійснено ендоваскулярну ангіопластику тільки однієї із стенотично-оклюзованих гомілкових артерії. Таким чином, на 30 добу раннього післяопераційного періоду у 59 (93,44 %) пацієнтів була збережена прохідність сегмента реконструкції і збережена нижня кінцівка.</p> <p>Прослідковано протягом 36 місяців післяоперативного періоду результати гібридних реваскуляризаційних оперативних втручань у 71 пацієнта із стенотично-оклюзивним ураженням інфраінгвінального артеріального русла в умовах атеросклеротичного ураження артерій гомілки. У 6 (8,45 %) пацієнтів у перші 3 місяці віддаленого післяопераційного періоду діагностовано тромбоз підколінно-гомілкового сегмента. Таким чином встановлено, що при 36-місячному спостереженні після гібридної реваскуляризації стегно-дистального артеріального русла збереження нижньої кінцівки склало (65) 91,55 %, а збережена прохідність сегмента реконструкції – (63) 88,73 % спостережень.</p> <p><strong>Висновок. </strong>Формування функціонального придатного шляху відтоку при ендоваскулярній реваскуляризації багаторівневого стенотично-оклюзивного ураження стегно-дистального артеріального русла методом ендоваскулярної ангіопластики двох артерій гомілки сприяє зниженню частоти розвитку післяопераційного тромбозу сегмента реваскуляризації, збереження та прогресування післяопераційної ішемії нижньої кінцівки, появі поступового припинення функції реваскуляризованого сегмента.</p> І. К. Венгер С. Я. Костів М. П. Орлов Б. П. Сельський Н. І. Цюприк І. В. Фарина Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 50 57 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13132 КОМПЛЕКСНА БІОРЕГУЛЯЦІЙНА ТЕРАПІЯ У ВІДНОВНОМУ ЛІКУВАННІ ПАЦІЄНТІВ З ОСТЕОАРТРОЗОМ НА ТЛІ ЕКЗОКРИННОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ БІЛІАРНОГО ГЕНЕЗУ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13133 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Пацієнти із остеоартрозом (ОА) зазвичай знаходяться у віковій категорії понад 40 років, часто мають не одне коморбідне захворювання, тому при їх лікуванні важливо враховувати вплив численних ліків на параметри не тільки суглобової функції, а й травної, зокрема, екскреторної недостатності підшлункової залози (ЕкНПЗ) біліарного генезу, а також гастроентерологічних синдромів.</p> <p><strong>Мета </strong>– оцінити вплив запропонованої схеми комплексного лікування із включенням біорегуляційних препаратів на параметри суглобової і травної функцій за умов коморбідності ОА із ЕкНПЗ біліарного генезу.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Обстежили 61 пацієнта з первинним ОА у коморбідності із ЕкНПЗ біліарного генезу поза загостренням основного та супутніх захворювань: хронічного некаменевого холециститу, функціональних захворювань жовчного міхура і жовчновидільної системи. Симптоми ОА оцінювали за індексом WOMAC (Western Ontario and McMaster University). Для оцінки гастроентерологічної симптоматики використовували опитувальник GSRS (Gastrointestinal Simptom Rating Scale), що містить 5 шкал: абдомінального болю (АР), диспепсичного синдрому (IS), діарейного синдрому (DS), синдрому запору (CS), синдрому гастроезофаренгеального рефлюксу (RS).</p> <p><strong>Результати.</strong> Виявлено статистично достовірне покращення індексу WOMAC за болем, скутістю, функціональною недостатністю та сумарно після лікування у обох досліджуваних групах, проте у ІІ групі лікувальний ефект був статистично достовірно вагомішим, що свідчить про доцільність застосування біорегуляційних препаратів (БРП) на показники функціонування суглобів у пацієнтів з первинним ОА та ЕкНПЗ біліарного генезу. Було виявлено статистично достовірне погіршення функції травлення за показниками шкал опитувальника GSRS (р&lt;0,05) у групі пацієнтів базисної терапії ОА, що довело наявність можливих негативних побічних ефектів даної терапії у комплексі з симптоматикою коморбідного захворювання біліарної системи.</p> <p><strong>Висновки. </strong>1. Додаткове застосування запропонованої схеми біорегуляційної терапії препаратами артротрофної (Цель Т), гепатотрофної (Хепель) дії і регулятором запалення (Траумель С) у базисному комплексному лікуванні пацієнтів з первинним ОА на тлі екзокринної недостатності ПЗ біліарного генезу сприяло статистично достовірному регресу прогресування первинного ОА за індексом WOMAC у порівнянні з аналогічними параметрами групи базисної терапії (р&lt;0,05). 2. Включення додаткового курсу препаратів біорегуляційної дії сприяло статистично достовірному більш значимому регресу проявів гастроентерологічної симтоматики за шкалами GSRS (р&lt;0,05) на відміну від динаміки аналогічних параметрів у групі стандартної базисної терапії ОА.</p> <div id="gtx-trans" style="position: absolute; left: 260px; top: 490.056px;"> <div class="gtx-trans-icon">&nbsp;</div> </div> І. М. Галабіцька Л. С. Бабінець Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 58 63 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13133 ПРО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ КРИТИЧНИХ СИТУАЦІЯХ, КОЛИ «НЕМОЖЛИВО ПРОВЕСТИ…» ТА «НЕМАЄ ОСНАЩЕННЯ…» https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13134 <p><strong>РЕЗЮМЕ</strong>. У статті висвітлено питання про те, як надати медичну допомогу при загрозливих для життя станах, коли у лікаря за умов відсутності оснащення (поза межами медичного закладу) немає змоги застосувати Протокольні рекомендації при гострій крововтраті, анафілактичному шоці, артеріальній гіпертензії, набряку легень, нападі бронхіальної астми.</p> <p><strong>Мета</strong> – інформувати лікарів про надання медичної допомоги в умовах відсутності медичного оснащення та неможливості застосування існуючих Протоколів.</p> <p><strong>Матеріал і методи</strong>. У статті використані посилання на медичну літературу, 45-річний власний досвід роботи в анестезіології та інтенсивній терапії, матеріали із рецензування летальних випадків.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Лікар, навіть за відсутності медичного оснащення, орієнтуючись в основах танатогенезу, завжди спроможний надати медичну допомогу потерпілому, який перебуває у критичному стані.</p> В. В. Гнатів Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 64 67 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13134 БОЛЬОВИЙ СИНДРОМ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ РОЗЛАДИ ПЛЕЧОВОГО СУГЛОБА В ПРАКТИЦІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРА https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13135 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Біль у плечовому суглобі є третьою із найпоширеніших причин звертань пацієнтів з патологією опорно-рухового апарату до первинної ланки медичної допомоги. Різноманітність форм патології викликає труднощі з клінічною діагностикою, показаннями до інструментальних методів обстеження, оцінкою отриманих результатів та вибором лікувальної тактики, особливо на первинній ланці медичної допомоги.</p> <p><strong>Мета </strong>– оцінити результати клінічного обстеження і діагностичних заходів, спрямованих на визначення патології періартикулярних тканин ділянки плечового суглоба, та розробити алгоритм послідовності дій лікаря загальної практики – сімейної медицини в діагностиці патології періартикулярних тканин плечового суглоба.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> В ортопедично-травматологічному відділення КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР за період з 2013 до 2021 р. проведено обстеження та лікування 362 пацієнтів із патологією періартикулярних тканин плечового суглоба.</p> <p><strong>Результати</strong>. Патологію ротаторної манжети плеча виявлено в 138 (38,12 %) пацієнтів, адгезивний капсуліт у 92 (25,42 %) хворих; у 74 (20,44 %) пацієнтів діагностовано кальцифікуючий тендиніт плеча, тендопатія сухожилка двоголового м’яза плеча була в 23 (6,36 %) пацієнтів. Інша патологія плечового суглоба виявлена у 35 (9,67 %) пацієнтів.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Обстеження пацієнта з патологією періартикулярних тканин плечового суглоба повинно будуватися за наступним алгортмом: ретельний збір анамнезу; детальне вивчення скарг пацієнта; аналіз причин больового синдрому; аналіз причин рухових розладів. Огляд таких пацієнтів необхідно проводити ретельно, він повинен бути порівняльним, з застосуванням специфічних провокаційних тестів.</p> Ю. О. Грубар М. Ю. Грубар Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 68 75 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13135 ПІДХІД ДО КОМПЛЕКСНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ ПРИ ВІДНОВЛЕННІ ПОШКОДЖЕНИХ МЕНІСКІВ КОЛІННОГО СУГЛОБА ШЛЯХОМ ЇХ ЗШИВАННЯ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13136 <p class="a"><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Результати біомеханічних досліджень показали, що втрата цілості меніска приводить до помітної зміни кінематики та розподілу навантажень у колінному суглобі, що є однією з передумов розвитку гонартрозу. Вважають, що зшивання ушкодженого меніска запобігає раннім дегенеративним змінам у суглобі, особливо у пацієнтів молодшого віку.</p> <p class="a"><strong>Мета </strong>– оцінити клінічні та функціональні результати після зшивання розривів менісків із використанням технік «all-inside» та «inside-out» та визначити особливості командного підходу в реабілітації пацієнтів даної категорії. Визначити теоретичні та методологічні засади командного підходу в реабілітації вказаної категорії пацієнтів.</p> <p class="a"><strong>Матеріал і методи.</strong> За період з 2015 по 2021 рік включно у 47 пацієнтів віком від 14 до 42 років проведено зшивання менісків колінного суглоба під артроскопічним контролем. Чоловіків було 61,90 % (26 хворих), жінок – 38,10 % (16 хворих). Вік обстежуваних чоловіків був (26,4±2,1) років, жінок – (22,1±3,1) років. Середній час від моменту отримання травми до оперативного втручання становив (28,4±3,2) дні. Для прошивання менісків застосовували системи FAST-FIX ™ 360 та Arthrex 2.0 Fiber Wire Meniscus Repair Needles.</p> <p class="a"><strong>Результати.</strong> За оціночною шкалою J. Lysholm отримано такі результати: «відмінні» – у 27 (64,29 %) пацієнтів, «хороші» – у 8 (19,05 %), «задовільні» – у 5 (11,90 %) та «незадовільні» – у 2 (4,76 %) пацієнтів.</p> <p class="a"><strong>Висновки.</strong> На результати оперативного втручання впливають вид, локалізація ушкодження меніска та час з моменту виникнення травми. Використання систем FAST-FIX™ 360 та Arthrex 2.0 Fiber Wire Meniscus Repair Needles дозволяє безпечно зшивати розриви менісків і дає хороші клінічні результати в ранньому періоді спостереження. На функціональні результати оперативних втручань при зшиванні розривів менісків впливає командний підхід в реабілітації пацієнтів з даною патологією, який передбачає тісну співпрацю оперуючого хірурга, реабілітолога та пацієнта.</p> Ю. О. Грубар М. Ю. Грубар І. Я. Грубар Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 76 81 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13136 ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ МЕХАНІЧНОЇ ЖОВТЯНИЦІ ПУХЛИННОГО ГЕНЕЗУ В УМОВАХ ЛІКАРНІ ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13137 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Відомо, що злоякісні пухлини періампулярної зони супроводжуються розвитком синдрому механічної жовтяниці (МЖ) у 75–95 % випадків, що може бути як першою ознакою захворювання (65–70 %), так і свідчити про його занедбаність та інкурабельність. МЖ при пухлинах головки підшлункової залози здебільшого виявляється на пізніх стадіях захворювання, коли радикальні втручання вже малоймовірні. Поява МЖ істотно погіршує клінічний перебіг захворювання.</p> <p>Хворих із механічною жовтяницею, в тому числі на ґрунті періампулярних пухлин, як правило, первинно шпиталізують в ургентному порядку в хірургічні відділення, завданням яких є діагностика причин механічної жовтяниці та ефективна декомпресія жовчовивідних шляхів. Золотим стандартом в діагностиці захворювань гепатопанкреатобіліарної зони залишається ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ).</p> <p><strong>Мета роботи – </strong>провести аналіз ефективності методів діагностики та ендоскопічних малоінвазивних хірургічних втручань у хворих із механічною жовтяницею онкологічного характеру в умовах лікарні швидкої допомоги.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> В умовах хірургічного відділення лікарні швидкої допомоги за період 2018–2022 рр. проліковано 1256 пацієнтів із синдромом обтураційної жовтяниці. В структурі захворюваності переважала жовчно-кам’яна хвороба – 921 (73,3 %) пацієнт. Пухлини гепатопанкреатодуоденальної зони виявлено у 335 пацієнтів (26,7 %).</p> <p>Алгоритм діагностичного пошуку включав: загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, ультрасонографію органів черевної порожнини (УЗД ОЧП), спіральну комп’ютерну томографію з внутрішньовенним підсиленням (КТ), магнітно-резонансну холангіопанкреатографію (МРХПГ), езофагогастродуоденоскопію (ЕФГДС) із ретроградною холангіопанкреатографією (ЕРХПГ).</p> <p><strong>Результати.</strong> У клініці проліковано 335 пацієнтів із синдромом біліарної обструкції пухлинної етіології періампулярної зони. Стентування проводили 298 (92 %) пацієнтам із використанням поліпропіленових стентів 8–10 Fr завдовжки 5–12 см та у 26 (8 %) пацієнтам частково та повністю покритих нітинолових саморозширювальних стентів 8 Fr завдовжки 5–12 см. Процедурна доцільність транспапілярного жовчного стентування під контролем ЕРХПГ становить понад 90 % з короткостроковою ефективністю щодо полегшення симптомів понад 80 %.</p> <p><strong>Висновки.</strong> 1. Серед причин механічної жовтяниці у хворих, госпіталізованих в ургентну клініку, 26,7 % припадає на пухлини гепатопанкреатодуоденальної зони. 29 % – пухлини позапечінкових жовчних шляхів; 62,3 % – пухлини підшлункової залози; 8 % пухлини великого дуоденального сосочка.</p> <ol start="2"> <li class="show">Комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна холангіопанкреатографія та ретроградна панкреатохолангіографія в сукупності є високоефективним методом діагностики характеру та поширення злоякісних пухлин гепатопанкреатодуоденальної зони в умовах ургентної допомоги.</li> <li class="show">Ефективність ендоскопічного стентування при механічній жовтяниці онкологічного характеру складає 96,7 %.</li> <li class="show">Ендоскопічна паліативна декомпресія загальної жовчної протоки у хворих із пухлинами періампулярної зони впродовж перших 3–5 днів після втручання супроводжується істотним зниженням гіпербілірубінемії.</li> </ol> І. М. Дейкало О. І. Карел Н. М. Островський М. Б. Ганджалас Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 82 86 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13137 ДИНАМІКА ЗМІН ЕТІОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛОР-ОРГАНІВ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12942 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Захворювання ЛОР-органів, викликані умовно-патогенними мікроорганізмами, залишаються одними з поширених патологій, що потребують особливої уваги у зв’язку з великою кількістю збудників, тяжкістю захворювань, ускладнень та резистентністю етіологічного чинника. Складний консорціум мікробних спільнот населяє верхні дихальні шляхи. Коливання базової мікробіоти можуть сприяти патогенезу захворювання, тому краще розуміння динаміки між змінною мікробіотою може мати вирішальне значення для керування майбутньою медичною терапією.</p> <p><strong>Мета </strong>– вивчити динаміку етіологічної структури та екологічних показників умовно-патогенної мікробіоти при інфекційних захворюваннях ЛОР-органів у 2010 та 2021 роках.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>У роботі використані результати бактеріологічних досліджень змивів із зіва, носа і зовнішнього вуха хворих на інфекційні захворювання ЛОР-органів, проведених у 2010 і 2021 роках. Всього було обстежено 236 хворих у 2010 р. і 195 хворих у 2021 р.</p> <p><strong>Результати. </strong>При вивченні етіологічної структури збудників інфекцій ЛОР-органів було проаналізовано 271 штам умовно-патогенних мікроорганізмів із зіва, 124 штами із носа і 52 штами із зовнішнього вуха хворих на фарингіти, ларингіти, отити, риніти та синусити за 2010 рік і, відповідно, 117, 92 і 27 штамів за 2021 рік. Аналіз якісного та кількісного складу мікробіоти, за даними 2010 та 2021 років, показав, що в обох серіях досліджень переважала грампозитивна кокова мікрофлора в усіх досліджених матеріалах, яка становила 65,5 % у матеріалі із зіва, 92,7 % – із носа і 76,9 % – із зовнішнього вуха у 2010 р. і, відповідно, 61,5 %, 85,9 % та 59,2 % – у 2021 р. Виділені бактерії належали до трьох родів: <em>Streptococcus</em>, <em>Staphylococcus</em> і <em>Enterococcus</em>. При порівнянні динаміки екологічних характеристик залежно від біотопу спостерігалися деякі зміни у домінуванні окремих видів мікроорганізмів і появі нових транзиторних видів. Так, у матеріалі із зіва у 2021 р. частка <em>S. pyogenеs</em> знизилася у 3,25 раза, а <em>S. anhaemolyticus – </em>у 1,8 раза, порівняно з 2010 роком. Проте стрептококи групи <em>viridans </em>виявлялися у 1,5 раза частіше, а також з’явилися нові види, а саме <em>S. anginosus </em>(8,5 %), <em>S. mitis</em> (2,6 %) і <em>S. pneumoniae</em> (0,9 %). У 2021 р. в поодиноких випадках виявляли <em>E. cloacae</em>, <em>A. baumanii</em>, <em>C. glabrata</em>, а частота виділення <em>K. pneumoniae</em> зросла у 2,8 раза.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Порівняльні дослідження якісного і кількісного складу мікробіоти зіву, носа і зовнішнього вуха хворих на інфекційні захворювання ЛОР-органів, проведені протягом 11 років, показали переважання стафілококів і стрептококів у всіх досліджених матеріалах, а щільність їхньої колонізації свідчить про основну роль у формуванні мікробіоценозу й участь у запальних процесах.</p> Н. І. Коваленко О. О. Вовк І. В. Новікова Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 87 94 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.12942 УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ЗМІНИ РЕСПІРАТОРНИХ АЛЬВЕОЛОЦИТІВ В ДИНАМІЦІ ПІСЛЯЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ТЕРМІЧНОЇ ТРАВМИ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13138 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Термічні ураження шкіри, як вид екзогенних травматичних впливів, пов’язані з ушкоджувальною дією на різні тканини та органи, зокрема легені. У патогенезі уражень легень при опіковій травмі ключовими факторами є гіповолемія, порушення загального і місцевого кровообігу, оксидативний стрес, запальні зміни. Проте в науковій літературі недостатньо даних щодо вивчення ремоделювання респіраторного відділу легень при опіках.</p> <p><strong>Мета</strong> – встановити субмікроскопічні зміни альвеолоцитів І типу респіраторного відділу легень тварин після термічного ураження.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Опікову травму наносили під кетаміновим наркозом двома мідними пластинами площею 14,5 см<sup>2</sup> нагрітими у кип’яченій воді до температури 97–100 <sup>º</sup>С на епільовану поверхню шкіри спини тварини протягом 15 секунд. Розміри ділянки ураження складали 18–20 % поверхні тіла тварин. Тварин декапітували на 1, 7, 14 та 21 доби.</p> <p><strong>Результати. </strong>Проведені субмікроскопічні дослідження респіраторного відділу легень в ранні терміни (1, 7 доби) встановили пристосувально-компенсаторні зміни респіраторних епітеліоцитів, що проявлялися гіпертрофією органел, помірним набряком гіалоплазми. Виявлено зменшення в цитоплазмі мікропіноцитозних міхурців. Ядра були збільшені, в них переважав еухроматин, каріолема втрачала свою структурованість.</p> <p>У пізні терміни (14, 21 доби) виявлено значні деструктивно-дегенеративні зміни альвеолоцитів І типу. Цитоплазма була різко просвітлена, утворювала вітрилоподібні випинання в просвіт альвеоли, практично були відсутні мікропіноцитозні міхурці. Ядра містили переважно гетерохроматин, були осміофільні, визначалися інвагінації каріолеми, яка втрачала чітку контурованість мембран.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Встановлено, що в динаміці після експериментантальної термічної травми в респіраторному відділі легень відбуваються глибокі порушення ультраструктури пневмоцитів І типу, які наростають із терміном спостереження після опіку.</p> Д. В. Литвинюк І. М. Кліщ А. В. Довбуш З. М. Небесна Г. О. Гаврилюк-Скиба Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 95 99 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13138 ВІДДАЛЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ ІНВАЗИВНОЇ ТА НЕІНВАЗИВНОЇ СТРАТЕГІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ ГОСТРОГО КОРОНАРНОГО СИНДРОМУ В ПАЦІЄНТІВ ЧОЛОВІЧОЇ VS ЖІНОЧОЇ СТАТІ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13139 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Мета роботи – дослідити вплив стратегії лікування гострого коронарного синдрому на віддалений прогноз жінок порівняно з чоловіками.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Ми провели аналіз довгострокового виживання 167 пацієнтів (109 чоловіків та 58 жінок) із гострим коронарним синдромом. Клінічними кінцевими точками були раптова смерть або смерть з невідомих причин та повторна госпіталізація з приводу ГІМ або нестабільної стенокардії. Аналіз несприятливих кардіоваскулярних подій було здійснено через систему e-Health КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2». Загальний термін спостереження становив 36 місяців.</p> <p><strong>Результати. </strong>Згідно з отриманими результатами, жінки мали достовірно вищий ризик повторних несприятливих кардіоваскулярних подій протягом наступних 3 років після ГКС, ніж чоловіки (ВШ 2,67, 95 % ДІ: 1,39–5,15). Ймовірність майбутніх несприятливих подій у пацієнтів різко зростала з віком. За результатами багатофакторного аналізу, інвазивна стратегія лікування (ПКВ/АКШ) була асоційована з кращим прогнозом і в чоловіків (ВШ 0,29, 95 % ДІ: 0,14–0,62), і в жінок (ВШ 0,48, 95 % ДІ: 0,09–2,63). Натомість консервативне ведення ГКС було асоційоване з достовірно гіршим прогнозом у пацієнтів чоловічої (ВШ 3,85, 95 % ДІ: 3,75–8,48) та жіночої (ВШ 2,97, 95 % ДІ: 1,14–7,75) статі. Аналіз кривих кумулятивного виживання Каплана – Мейєра не показав достовірних гендерних відмінностей у прогнозі пацієнтів, які отримали інвазивне лікування ГКС (log-rank (Mantel-Cox) тест: c<sup>2</sup>=3,69, р=0,054) чи медикаментозне лікування (log-rank (Mantel-Cox) тест: c<sup>2</sup>=2,6, р=0,1).</p> <p><strong>Висновки. </strong>Інвазивна стратегія лікування ГКС достовірно асоційована з кращим довгостроковим прогнозом пацієнтів обох статей, тоді як консервативне ведення ГКС корелювало з гіршим вільним від подій виживанням. Користь від інвазивного лікування у жінок, так само як і в чоловіків, є беззаперечною і цей факт повинен бути врахований при виборі стратегії менеджменту ГКС у клінічній практиці.</p> Т. В. Луньова І. М. Кліщ Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 100 105 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13139 ЕНЦЕФАЛОПАТІЯ СУДИННОГО ГЕНЕЗУ: ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ЦЕРЕБРАЛЬНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13140 <p><strong>РЕЗЮМЕ</strong>. Вивчення показників гемодинаміки, з᾽ясування їх зв᾽язку з когнітивними розладами, віком та статтю сприяє удосконаленню діагностичних підходів та оптимізації прогнозування перебігу судинної енцефалопатії (СЕ).</p> <p><strong>Мета </strong>– виявити особливості показників гемодинаміки у хворих на судинну енцефалопатію у поєднанні з гідроцефалією (ГЦ).</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Проведено комплексне обстеження 140 пацієнтів з СЕ та ГЦ. Враховували наявність ГЦ, дані Монреальського когнітивного тесту, вік та стать обстежуваних. Дослідження стану церебрального кровотоку вивчали за допомогою ТКДС інтракраніальних судин та екстракраніальних відділів брахіоцефальних судин на апараті Philips HDI. Оцінювали дані комп’ютерної томографії головного мозку з подальшим визначенням морфометричних показників та індексів. Для статистичної обробки результатів користувались програмою Statistica.</p> <p><strong>Результати.</strong> Встановлено, що у хворих на СЕ з ГЦ спостерігалися достовірно більший діаметр обох ЗСА, товщина КІМ, КДШ, ПСШ, а також ІР лівої артерії (р&lt;0,05) по відношенню до пацієнтів з СЕ без ГЦ. Нами були виявлені наступні кореляційні зв’язки у хворих на СЕ з ГЦ: ПСШ СМА/МОСА (r=0,39, р&lt;0,05), ПСШ ПМА/МОСА (r=0,30, р&lt;0,05), діаметр ЗСА/МОСА (r =-0,31, р&lt;0,05). Зменшений або значно збільшений діаметр церебральних артерій, як правило, пов’язаний зі станом паренхіми мозку та його функцією і може мати безпосередній вплив на когнітивні функції. Встановлено залежності між станом церебральних судин та морфометричними показниками головного мозку, а саме: КІМ/БФІ (r=0,33, р&lt;0,05), КІМ/правий БШ (r=0,36, р&lt;0,05), ІР СМА/БКІ (r=0,32, р&lt;0,05), ІР ПМА/ІПР (r=0,34, р&lt;0,05).</p> <p>Не встановлено достовірної відмінності між більшістю функціональних показників екстра- та інтракраніального кровотоку в залежності від статі пацієнта. Встановлено, що діаметр ЗСА та товщина КІМ, крім того, були достовірно відмінними у пацієнтів 45–59 р. в порівнянні з хворими віком від 60 до 74 років (р&lt;0,05).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Встановлена залежність між морфометричними показниками, які свідчать про підкіркову та кіркову церебральну атрофію, вираженістю когнітивного дефіциту, віком та статтю в залежності від стану гемодинаміки.</p> Р. Б. Насалик С. І. Шкробот Х. В. Дуве Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 106 114 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13140 ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ В ПЕРІОД ПІЗНІХ ПРОЯВІВ КРАНІОСКЕЛЕТНОЇ ТРАВМИ ЗА УМОВ СУПУТНЬОГО ХРОНІЧНОГО ГЕПАТИТУ TA ЕФЕКТИВНІСТЬ КОРЕКЦІЇ АРМАДІНОМ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13141 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Хронічні захворювання печінки на сьогодні є досить поширеною патологією. На тлі зростання травматизму значно збільшується ризик отримати травму особам з супутнім дифузним ураженням печінки. Спільним механізмом патогенезу цих патологічних процесів є розвиток синдрому ендогенної інтоксикації.</p> <p><strong>Мета </strong>– зʼясувати динаміку маркерів ендогенної інтоксикації в період пізніх проявів краніоскелетної травми за умов супутнього хронічного гепатиту та оцінити ефективність корекції армадіном.</p> <p><strong>Матеріали та методи. </strong>В окремих групах нелінійних білих щурів-самців моделювали краніоскелетну травму, хронічний гепатит та їх поєднання. З метою корекції у групі з поєднаним ураженням застосовували армадін у дозі 20 мг/кг внутрішньоочеревино. Через 14, 21, 28 і 35 діб після нанесення травми у сироватці крові піддослідних тварин визначали вміст фракцій молекул середньої маси, визначених при довжині хвилі 238, 254, 260 та 280 нм.</p> <p><strong>Результати.</strong> Моделювання краніоскелетної травми в період пізніх проявів травматичної хвороби супроводжується посиленням ендогенної інтоксикації, що виявляється суттєвим зростанням вмісту в сироватці крові досліджуваних фракцій молекул. Показники через 14 діб посттравматичного періоду суттєво перевищують рівень контролю, проте до 21 доби ще більше зростають з наступним зниженням до 35 доби, яке досягає контролю. Після моделювання травми на тлі хронічного гепатиту у всі терміни періоду пізніх проявів травматичної хвороби вміст досліджуваних фракцій молекул середньої маси статистично вірогідно більший, ніж у травмованих тварин без хронічного ураження печінки. В динаміці більшість показників теж досягає максимуму через 21 добу і в подальшому знижується, проте не досягає рівня контролю. Внаслідок застосування армадіну в щурів з краніоскелетною травмою та хронічним гепатитом, порівняно тваринами без корекції, вже з 21 доби експерименту відмічають статистично вірогідне зниження фракцій 238 та 260 нм. Через 28 і 35 діб величина усіх досліджуваних показників стає істотно меншою, ніж у тварин без корекції. Отже, армадін здатний знижувати прояви синдрому ендогенної інтоксикації, зумовленого як патогенними механізмами хронічного гепатиту, так і краніоскелетної травми.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Нанесення краніоскелетної травми на тлі хронічного гепатиту в період пізніх проявів травматичної хвороби, порівняно з тваринами без супутнього ураження печінки, викликає посилення процесів ендотоксикозу, що проявляється збільшенням вмісту в сироватці крові фракцій молекул середньої маси 238, 254, 260 та 280 нм. Застосування у цій групі тварин армадіну, порівняно з тваринами без корекції, суттєво знижує рівень маркерів ендогенної інтоксикації через 28 і 35 діб посттравматичного періоду.</p> О. О. Прохоренко Г. Ю. Цимбалюк Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 115 123 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13141 ДИСБІОЗ ТОВСТОЇ КИШКИ У ХВОРИХ НА КОЛОРЕКТАЛЬНИЙ РАК https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13142 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>У статті представлено висновки бактеріологічних досліджень калу товстої кишки у хворих на колоректальний рак, які виконували на базі КНП “Закарпатський протипухлинний центр”. Майже у всіх пацієнтів виявили зміни кишкової мікробіоти. Формування дисбіозу товстої кишки у хворих на КРР можна пояснити зривом адаптаційних, захисних, компенсаторних механізмів, при якому макроорганізм не встигає виробляти ефективні захисні механізми від токсичних субстратів, у результаті чого виникають дисбіотичні порушення кишечника різного ступеня тяжкості. Цей факт погіршує перебіг основного захворювання та якість життя пацієнтів. Зміни кількісного та якісного складу мікрофлори товстої кишки вимагають корекції: збільшення кількості біфідо- та лактобактерій та зменшення кількості умовно-патогенних бактерій, тому кожен пацієнт повинен мати індивідуальну схему лікування дисбіотичних явищ у кишечнику.</p> <p><strong>Мета </strong>– оцінити кількісний та якісний стан мікрофлори товстої кишки. Вивчити зміни показників ступенів дисбіозу товстої кишки у хворих на КРР в різних стадіях пухлинного процесу.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Обстежено 75 пацієнтів з верифікованим діагнозом КРР, які перебували на лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Закарпатський протипухлинний центр» за період 2018–2021 рр. За стадіями патологічного процесу пацієнти були поділені наступним чином: у 6 пацієнтів була І стадія, у 14 пацієнтів – ІІ стадія, у 34 – III стадія, у 21 – IV стадія пухлинного процесу. У всіх випадках діагноз був верифікований за допомогою бактеріологічного дослідження калу.</p> <p><strong>Результати. </strong>Обстежено 75 пацієнтів з діагнозом КРР, з яких дисбіоз товстої кишки виявили у 72 хворих. У більшості хворих на КРР виявлено стійкі патологічні зсуви мікроекології товстої кишки, які характеризувалися зміною загальної кількості типових кишкових паличок, появою гемолітичних кишкових паличок, дефіцитом основних представників мікробного пейзажу – біфідобактерій та лактобактерій, збільшенням кількості гнилісних та грибкових бактерій. У таких пацієнтів часто відмічається пригнічення всіх показників імунітету. Як відомо, існує тісний зв’язок між станом імунітету та кандидозом. Кандидоз може бути як наслідком, так і причиною імунної недостатності, що сприяє генералізації кандидозної інфекції. Наведені вище дані дають підставу стверджувати, що застосування імунокоректорів, як і антифунгінальних засобів, є обов’язковим у корекції дисбіотичних порушень у даної категорії пацієнтів. Саме тому, на нашу думку, не важливо, що з них було першим – дисбіотичні зміни товстої кишки чи пухлинна інтоксикація, є необхідність корекції дисбіозу товстої кишки.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Для підвищення ефективності лікування хворих на КРР є сенс у проведенні бактеріологічного аналізу калу та корекції дисбіозу мікробними комплексами, при цьому до кожного пацієнта має бути індивідуальний підхід.</p> А. В. Русин Н. В. Бедей О. П. Солодовнік Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 124 128 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13142 НЕМЕДИКАМЕНТОЗНИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ ТРИВОЖНО-ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ У ПАЦІЄНТІВ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ НА НИРКОВО-ЗАМІСНІЙ ТЕРАПІЇ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13143 <p><strong>РЕЗЮМЕ. Мета </strong>– проаналізувати вплив немедикаментозного лікування, арт-терапії, на рівень тривожно-депресивних розладів у хворих, що перебувають на нирково-замісній терапії (НЗТ).</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Дослідження проводилося на базі центру нефрології та діалізу Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня імені М. В. Скліфосовського Полтавської обласної ради». У дослідженні взяли участь 114 хворих, з яких 44 – пацієнти, що перебувають на програмному гемодіалізі, 21 – на перитонеальному та 49 пацієнтів, які склали контрольну групу, мали з ХХН І–ІІ стадій. Із 114 пацієнтів лише 42 пацієнти дали згоду на проведення специфічного немедикаментозного лікування. Інші 72 пацієнти були у групі спостереження. Дослідження тривало протягом року. Хворим проводили повторне анкетування для визначення тривоги/депресії, якості життя, яке також було проведено на початку дослідження. Методом немедикаментозного лікування був різновид арт-терапії – ізо-терапія. Для визначення показників тривоги та депресії використовували опитувальник HADS, а для визначення показників якості життя – анкету SF-36.</p> <p><strong>Результати.</strong> При повторному огляді пацієнтів виявлено, що показники САТ та ДАТ у хворих, яким проводили арт-терапію, були достовірно нижчими, ніж у тих, яким така терапія не проводилась, р&lt;0,05 у групах ГД1, ГД2, ПД1 та ПД2. Достовірна значима різниця виявлена і при порівнянні показників тривоги та депресії на початку дослідження та через рік. Так, наприклад, у ГД1 на початку дослідження рівень тривоги становив 9,2±0,9, а вже через рік – 6,2±1,2. Подібні дані спостерігаються також і в групах ГД2, ПД1 та ПД2 і при порівнянні показників депресії в даних групах. При дослідженні показників якості життя середні показники демонструють позитивний вплив арт-терапії через рік спостереження. Особливе місце в показниках ЯЖ посідають загальне та ментальне здоров’я. У нашому дослідженні саме ці показники продемонстрували статистично значиму різницю у внутрішній структурі кожної із досліджуваних груп через рік спостереження, р&lt;0,05.</p> <p><strong>Висновки. </strong>У пацієнтів, яким у комплексне лікування включали арт-терапію, через 12 місяців від початку терапії відзначали статистично достовірне зниження показників тривожності та депресії, покращення показників якості життя. Одночасно у пацієнтів, які перебували на НЗТ виявили статистично достовірне зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску, що, безумовно, зменшувало ступінь кардіоваскулярного ризику.</p> С. Т. Рустамян І. П. Катеренчук Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 129 134 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13143 ЕФЕКТИВНІСТЬ РАДІОЧАСТОТНОЇ АБЛЯЦІЇ V. SAPHENA MAGNA ВЕЛИКОГО ДІАМЕТРА В АМБУЛАТОРНИХ УМОВАХ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13144 <p><strong>РЕЗЮМЕ</strong>. Попри застосування радіочастотної абляції вен у лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок, немає однозначної відповіді на питання про її ефективність при венах великого діаметра.</p> <p><strong>Мета</strong> – провести клінічне обґрунтування виконання радіочастотної абляції (РЧА) v. saphena magna великого діаметра в амбулаторних умовах.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Проаналізовано результати РЧА у 928 хворих. Із них за міжнародною класифікацією СЕАР – C<sub>2</sub> – 391 хворих; С<sub>3</sub> – 216 пацієнтів; С<sub>4</sub> – у 159 хворих; С<sub>5</sub> та С<sub>6</sub> відповідно у 87 і 75 випадків спостережень. Після виконання сонографічного обстеження хворі були поділені на 2 групи: група А (646 хворих) – діаметр великої підшкірної вени (ВПВ) у місці сафенофеморального з’єднання (СФЗ) був ≤12 мм, та група В – діаметр ВПВ в місці СФЗ був ≥12 мм (282 пацієнта).</p> <p><strong>Результати. </strong>Після ультрасонографічного обстеження діаметр ВПВ у СФЗ в групі А був (7,8±2,3) мм, а в групі В відповідно (14,1±2,6) мм. При аналізі діаметра ВПВ встановлено, що при збільшенні клінічних проявів хронічної венозної недостатності за класифікацією СЕАР збільшується діаметр ВПВ в місці СФЗ. Так, у 162 хворих (17,5 %) із С<sub>5</sub>–С<sub>6</sub> середній діаметр був (14,3±3,52) мм. У цих випадках під час виконання РЧА було застосовано 2–3 циклів опромінення пригирлового сегмента ВПВ. Результати операцій не відрізнялись у групах А та В.</p> <p><strong>Висновки</strong>. За клінічними та функціональними результатами РЧА вен діаметром ≤12 мм та діаметром ≥12 мм майже однакові. Тому діаметр ВПВ у місці СФЗ не має бути обмеженням до виконання РЧА.</p> Ю. Ю. Свідерський Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 135 138 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13144 ВПЛИВ МЕХАНІЧНОГО ПОШКОДЖЕННЯ ШКІРИ НА ПОКАЗНИКИ ГЛУТАТІОНОВОЇ АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ПЕЧІНКИ ЗА УМОВ СКЕЛЕТНОЇ ТРАВМИ, УСКЛАДНЕНОЇ ГОСТРОЮ КРОВОВТРАТОЮ, ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ PRP-ТЕРАПІЇ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13145 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Порушення процесів ліпідної пероксидації та виснаження антиоксидантного захисту належать до ключових патогенних механізмів травматичної хвороби. Серед показників антиоксидантного захисту помітно виділяється глутатіонова антиоксидантна система (ГАС), яка бере участь у нейтралізації вільних радикалів та ендотоксинів. Однак роль механічного пошкодження шкіри у системних проявах тяжкої травми вивчена недостатньо. За цих умов практично немає даних про динаміку показників ГАС як ключового фактора антиоксидантного захисту організму.</p> <p><strong>Мета </strong>– з’ясувати вплив механічного пошкодження шкіри на показники ГАС печінки за умов скелетної травми, ускладненої гострою крововтратою, та ефективність PRP-терапії.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>В експериментах використано 186 нелінійних білих щурів-самців масою 180–200 г, яких поділили на пʼять груп: контрольну та чотири дослідних. До контрольної групи увійшли інтактні тварин, яких тільки вводили в наркоз. У дослідній групі 1 тваринам моделювали механічне пошкодження шкіри, у дослідній групі 2 моделювали скелетну травму, ускладнену гострою крововтратою, у дослідній групі 3 ці пошкодження поєднували. У дослідній групі 4 тваринам з поєднаною травмою проводили PRP-терапію із застосуванням збагаченої тромбоцитами алогенної плазми. Через 3, 7, 14, 21 і 28 діб посттравматичного періоду в печінці піддослідних тварин визначали вміст відновленого глутатіону (ВГ) та глутатіонпероксидазну активність (ГП-активність).</p> <p><strong>Результати.</strong> Під впливом модельованих травм у тварин дослідних груп, порівняно з контролем, відмічали статистично значуще зниження вмісту ВГ та ГП-активності в печінці. Динаміка досліджуваних показників була хвилеподібною, з першим зниженням через 3 доби і другим, проте з меншою амплітудою – через 21 добу. У всі терміни спостереження відмічали закономірне зростання порушень вмісту ВГ та ГП-активності в печінці, від ізольованої травми шкіри до скелетної травми, ускладненої гострою крововтратою, та до поєднаної травми. Внаслідок застосування PRP-терапії відмічали зменшення порушень досліджуваних показників. Вміст ВГ у печінці за умов поєднаної травми, порівняно з травмованими тваринами без корекції, ставав істотно більшим, починаючи з 21 доби експерименту, а ГП-активність печінки – через 7, 21 і 28 діб.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Нанесення механічного пошкодження шкіри викликає суттєве зниження у печінці вмісту ВГ та ГП-активності та суттєво посилює ці порушення у поєднанні зі скелетною травмою, ускладненою гострою крововтратою. Застосування на цьому тлі збагаченої тромбоцитами алогенної плазми, порівняно з травмованими тваринами без корекції, сприяє суттєвому зменшенню виявлених порушень.</p> З. В. Смаглій Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 139 147 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13145 СИНДРОМ СУХОГО ОКА: ВІКОВИЙ ТА СТАТЕВИЙ СКЛАД ОФТАЛЬМОЛОГІЧНИХ ПАЦІЄНТІВ В УКРАЇНІ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12962 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Вважається, що синдром сухого ока є однією з найпоширеніших очних патологій у світі, яка зустрічається в пацієнтів різних вікових груп з наявними характерними симптомами та ознаками. Дані скарги є одними з найбільш частих при зверненнях пацієнтів до лікарів-офтальмологів. Тому для уточнення діагнозу користуються, зокрема, специфічними аналізаторами очної поверхні.</p> <p><strong>Мета</strong> – визначення статевих та вікових характеристик пацієнтів з синдромом сухого ока шляхом ретроспективного аналізу амбулаторних карт обстежених у ряді офтальмологічних клінік України.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Опрацьовано дані амбулаторних карт 783 дорослих пацієнтів з діагнозом синдром сухого ока, що містили інформацію про результати обстежень за допомогою аналізатора очної поверхні «Lacrydiag» за період 2019-2021 рр. Для встановлення вікових особливостей було використано сучасну періодизацію онтогенезу людини, прийняту ВООЗ та ООН. Отримані дані опрацьовано за допомогою статистичного методу: для всіх показників визначали середньоарифметичне (М), похибку середньоарифметичного (m).</p> <p><strong>Результати. </strong>Вік пацієнтів обох статей з синдромом сухого ока становив від 18 до 82 років (середній вік – 43,82±13,95 роки). Групу чоловічої статі склало 246 пацієнтів (з 18 до 81 року, середній вік – 40,39±13,35 років), а жіночої – 537 (з 19 до 82 років, середній вік – 45,39±13,94 роки). Найбільш чисельною для чоловічої статі є група молодого віку (53,66 %), а для жінок – середнього віку (37,99 %). В досліджуваній групі пацієнтів інструментально підтверджений ССО одного ока відзначено для 45 пацієнтів, що становить 5,75 %. Серед пацієнтів чоловічої статі цей показник становить 6,91 %, жіночої – 5,21 %.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Проаналізовано статевий та віковий склад пацієнтів з синдромом сухого ока, що звертались до лікарів-офтальмологів з 2019 по 2021 рр. Отримані результати підтверджують загальносвітову тенденцію до переважання осіб жіночої статі серед пацієнтів з даною патологією.</p> Ю. О. Томашевська О. В. Кривов’яз С. О. Кривов’яз Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 148 152 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.12962 БАГАТОПЛІДНА ВАГІТНІСТЬ ПІСЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ: ЇЇ РИЗИКИ, УСКЛАДНЕННЯ, ГЕСТАЦІЙНИЙ ПЕРЕБІГ ТА РЕЗУЛЬТАТИ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13012 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Багатоплідною вагітністю (БВ) називають вагітність, за якої в організмі жінки розвивається два або більше плодів. БВ є вагітністю високого ризику і належить до розділу патологічного акушерства у зв’язку із загрозою виникнення несприятливих наслідків для матері та плодів. В останні 15–20 років частота БВ і пологів прогресивно зростає, що зумовлено широким упровадженням лікування різних форм безпліддя, а також застосуванням допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Однією з найскладніших для вирішення проблемою при багатоплідді є часте, а можливо й переважне розродження до терміну 37 тижнів вагітності. У зв’язку з широким та прогресивним упровадженням ДРТ у сучасне акушерство частота багатопліддя буде продовжувати зростати і надалі. Тому рання діагностика БВ, запобігання та усунення акушерських ускладнень при вагітності і пологах є основними завданнями у вирішенні питання зниження перинатальних втрат та материнських патологій при багатоплідді.</p> <p><strong>Мета</strong> – вивчити і проаналізувати анамнестичні особливості, частоту акушерських та перинатальних ускладнень у жінок із багатоплідною вагітністю після застосування ДРТ, котрим не була проведена (у зв’язку з відмовою пацієнток) профілактика переривання вагітності шляхом установлення акушерського розвантажувального песарію.</p> <p><strong>Матеріал і методи</strong>. Проаналізовано анамнестичні особливості, перебіг вагітності, пологів, післяпологового періоду і стан новонароджених у 35 жінок з БВ після ДРТ і яким не проводилось встановлення акушерського розвантажувального песарію з профілактичною метою у зв’язку з відмовою пацієнток від даної маніпуляції. Проводились клінічні методи обстеження, загальноприйняті лабораторні обстеження та трансвагінальна цервікометрія.</p> <p><strong>Результати</strong>. Нами отримано результати аналізу соматичного та соціального анамнезу у жінок, виявлено низку екстрагенітальних захворювань у вагітних з багатопліддям, досліджено перебіг у них гестаційного періоду та пологів, оцінка стану новонароджених, що вказують на високу частоту різноманітних гестаційних ускладнень у жінок з багатопліддям, частим виникненням передчасних пологів, а також – високу загрозу антенатальних та перинатальних ускладнень і втрат.</p> <p><strong>Висновки</strong>. У результаті дослідження виявлено, що у жінок із БВ досліджуваної нами групи спостерігався високий відсоток виникнення гестаційних ускладнень, передчасних пологів і, відповідно, народження дітей з низькою масою тіла з наступними наслідками у постнатальному періоді.</p> М. О. Франчук О. А. Франчук Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 153 158 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13012 СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ЛІКУВАННЯ ЖІНОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ НА ТЛІ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ У ПРОГРАМАХ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13146 <p><strong>резюме. Мета дослідження </strong>– підвищити частоту настання вагітності в жінок із безпліддям на тлі лейоміоми матки шляхом використання сучасних концепцій лікування даної патології.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Дослідження включало 175 жінок дітородного віку з міомою матки та 32 здорових жінки з нормальними менструальною та репродуктивною функціями, розділених на такі групи, як: основна група А – 137 жінок із ЛМ, яких розділили на підгрупи: А1 – 55 жінок із ЛМ із застосуванням запропонованого лікувального комплексу після лапароскопії та гістероскопії, А2 – 45 жінок із ЛМ після гістероскопії, А3 – 37 жінок із ЛМ та рекомендованою медикаментозною терапією без хірургічної резекції ЛМ; група порівняння В – 38 жінок із ЛМ та стандартним лікуванням.</p> <p><strong>Результати дослідження та їх обговорення. </strong>Відносна частота настання клінічних вагітностей була найвища в першій (45,5 %) та другій (44,4 %) дослідних підгрупах, перевищуючи дані підгрупи А3, а також групи порівняння. Серед клінічних вагітностей найменша частка перерваних вагітностей встановлена в жінок із лейоміомою матки після гістерорезектоскопії та лікувально-профілактичним комплексом (10,0 %), що було нижче стосовно даних першої і третьої підгруп, відповідно, на 6,0 % та 20,0 %, а також щодо групи порівняння – на 11,4 %.</p> <p><strong>Висновок. </strong>Отже, використання запропонованої схеми лікування, що включає введення агоніста гонадотропін-рилізинг-гормону, консервативну міомектомію або ж гістерорезектоскопію в жінок із безпліддям на фоні лейоміоми матки та прегравідарну підготовку в програмах допоміжних репродуктивних технологій, до якої входять вітамінний комплекс з інозитолом, препарат вітаміну D<sub>3</sub> та препарат альфа-ліпоєвої кислоти з магнієм, однаковою мірою впливає на частоту настання клінічної вагітності, проте частота пологів живим плодом найвища після консервативної міомектомії (84,0 %).</p> С. В. Хміль А. В. Бойчук С. М. Геряк М. С. Хміль Ю. Б. Дроздовська І. В. Корда В. С. Шадріна У. Я. Франчук Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 159 165 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13146 ПОРУШЕННЯ СЕРЦЕВОГО РИТМУ ТА ПРОВІДНОСТІ У ХВОРИХ ПОХИЛОГО ВІКУ З ІЗОЛЬОВАНОЮ СИСТОЛІЧНОЮ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13147 <p><strong>РЕЗЮМЕ</strong>. Незважаючи на значні успіхи в діагностиці і лікуванні хворих похилого віку з ІСАГ, на сьогодні відсутні дані міжнародних рандомізованих багатоцентрових досліджень щодо вивчення порушень серцевого ритму та провідності у пацієнтів похилого віку з ізольованою систолічною АГ і їх залежності від структурно-функціонального стану серця.</p> <p><strong>Метою</strong> дослідження було вивчити спектр порушень серцевого ритму у хворих похилого віку з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією.</p> <p><strong>Матеріал і методи</strong>. Основну групу склали 87 пацієнтів віком (71,2±3,5) років з ІСАГ, з ФВ ЛШ &gt; 50 % та рівнем натрійуретичного пептиду (NT-pro BNP) &gt;125 пг/мл. Серед них 57 (66 %) жінок і 30 (34 %) чоловіків. Групу порівняння склали 43 пацієнти з ІСАГ, ФВ ЛШ &gt; 50 % та рівнем NT-pro BNP &lt;125 пг/мл, з них 27 (63 %) жінок і 16 (37 %) чоловіків віком (70,4±3,7) років. Проведено загальноклінічне обстеження, електрокардіографічне (ЕКГ) дослідження, добове моніторування електрокардіограми та артеріального тиску. Структурно-функціональний стан серця вивчали за допомогою одно- і двомірної ехокардіографії (ЕХО-КГ) на апараті "Esaote.my lab class C" за стандартною методикою згідно з рекомендаціями Американського товариства з ехокардіографії та Європейської асоціації з ехокардіографії. Статистичну обробку даних проводили за допомогою пакета програм Statistica v. 6.1 (серійний № AGAR909E415822FA).</p> <p><strong>Результати. </strong>Порушення ритму серця діагностовано у 62 (71,3 %) пацієнтів з ІСАГ. У 51 (58,6 %) пацієнта переважала суправентрикулярна екстрасистолія, а у 13 (14,9 %) пацієнтів – пароксизмальна форма фібриляції передсердь. Шлуночкову екстрасистолію та епізоди нестійкої шлуночкової тахікардії виявлено у 15 (17,2 %) пацієнтів. Кількість надшлуночкових та шлуночкових екстрасистол у контрольній групі була клінічно незначною (17 (39,5 %) та 7 (23,2 %) випадків відповідно.</p> <p>Порушення внутрішньошлуночкової провідності спостерігали у 57 (65,5 %) пацієнтів з ІСАГ.</p> <p>У 69 хворих (79 %) основної групи переважала концентрична ГЛШ з достовірним потовщенням стінок ЛШ як в систолу, так і в діастолу. Ексцентрична ГЛШ мала місце у 8 (9 %) пацієнтів. Концентричне ремоделювання діагностували у 10 (12 %) хворих з ІСАГ. Значення товщини міжшлуночкової перегородки (ТМШП) як в систолу, так і в діастолу у хворих з ХСНзбФВ достовірно перевищували такі в групі порівняння (p&lt;0,05). Гіперфункція ЛП у пацієнтів з ІСАГ супроводжується статистично значущим збільшенням об’єму ЛП.</p> <p><strong>Висновки. </strong>1. Ремоделювання серця у хворих похилого віку з ІСАГ є структурно-функціональною основою порушень серцевого ритму. Переважання концентричної ГЛШ у пацієнтів з ІСАГ вказує на наявність потужного фактора ризику розвитку аритмій та серцево-судинних ускладнень у даної категорії хворих.</p> <ol start="2"> <li class="show">Пацієнти з ІСАГ характеризуються широким спектром надшлуночкових і шлуночкових аритмій, а саме екстрасистолії, фібриляції передсердь, шлуночкової тахікардії.</li> </ol> С. О. Шейко Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 166 172 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13147 ІНТРАОПЕРАЦІЙНИЙ НЕЙРОМОНІТОРИНГ У ЗАПОБІГАННІ ТРАВМ НЕРВІВ ГОРТАНІ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13148 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Мета – аналіз результатів застосування інтраопераційного нейромоніторингу нервів гортані при операціях на щитоподібній залозі.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> На власному клінічному матеріалі проведено порівняльну оцінку кількості й характеру травм нервів гортані та зумовлених ними розладів фонації після хірургічного лікування хворих на зоб. Першу групу становили 208 пацієнток, у яких під час операції на щитоподібній залозі здійснювали лише візуальну ідентифікацію поворотних нервів гортані. З метою профілактики травм зовнішньої гілки верхнього нерва гортані застосовували методику поетапного і роздільного перевʼязування верхньої щитоподібної артерії та її гілок на капсулі щитоподібної залози. До другої групи входила 201 хвора, яким проводили операційні втручання з використанням інтраопераційного нейромоніторингу поворотного нерва гортані й зовнішньої гілки верхнього нерва гортані за авторським методом.</p> <p><strong>Результати.</strong> Наведено особливості проведення моніторингу поворотних нервів та зовнішньої гілки верхнього нерва гортані й варіанти оцінювання його результатів. Аналіз кількості травм на основі власного клінічного матеріалу показав, що в групі хворих, в якій використовували інтраопераційний нейромоніторинг, їх було майже у 2,5 раза менше, порівняно з групою пацієнток, яких оперували з візуальною ідентифікацією нервів. Установлено, що застосування інтраопераційного нейромоніторингу дозволяє збільшити кількість ідентифікованих нервів гортані й зменшити частоту їх травм, парезів гортані та розладів фонації. Наголошено на тому, що інтраопераційний нейромоніторинг не замінює візуальної ідентифікації нервів гортані, а доповнює її. У складних випадках його результати є визначальними для прийняття технічного рішення в процесі операції.</p> <p><strong>Висновки. </strong>При різних клінічних формах зоба топографо-анатомічні співвідношення органів передньої ділянки шиї змінені, порівняно з нормальною анатомією. Такі клінічні ситуації створюють умови для інтраопераційних травм поворотних і зовнішньої гілки верхніх нервів гортані і розладів її фонаторної функції. Для запобігання інтраопераційним травмам нервів гортані вважаємо за доцільне проводити хірургічне лікування зоба із застосуванням ІОНМ.</p> В. О. Шідловський О. В. Шідловський А. М. Дивак В. М. Привроцький Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 173 177 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13148 КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛОКАЛІЗОВАНОЇ СКЛЕРОДЕРМІЇ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗОМ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13149 <p><strong>РЕЗЮМЕ</strong>. Мета дослідження – встановити клінічні особливості локалізованої склеродермії у пацієнтів із Лайм-бореліозом.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Під спостереженням перебували 85 пацієнтів із локалізованою склеродермією (ЛС), які протягом 2015–2021 рр. лікувались амбулаторно і стаціонарно в КУТОР «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер». Жінок було 69 (81,2 %), чоловіків – 16 (18,8 %), вік обстежених складав від 18 до 74 років.</p> <p>Для серологічного підтвердження Лайм-бореліозу (ЛБ) застосували метод ІФА, використавши тест-системи компанії Euroimmun AG (Німеччина): класу IgМ − тест-системи Anti-Borrelia burgdorferi ELISA (IgM), класу IgG − Anti-Borrelia plus VIsE ELISA (IgG). Отримані результати оцінювали як позитивні, проміжні або негативні та інтерпретували відповідно до рекомендацій виробника.</p> <p>Специфічні IgM і IgG (позитивні або проміжні результати) до комплексу <em>B. burgdorferi s.l</em> діагностовано в сироватці крові 32 (37,6 %) із зазначених 85 пацієнтів із локалізованою склеродермією. Відповідно до отриманих результатів усіх пацієнтів поділили на дві групи: група 1 – 32 хворих із ЛС при ЛБ та група 2 – 53 пацієнти лише із ЛС без ЛБ.</p> <p>Для оцінки активності вогнищ ЛС використали модифікований індекс тяжкості локалізованої склеродермії – The modified Localized Skin Severity Index (mLoSSI), який підсумовували за наступними критеріями ураження вогнищ: поява нових вогнищ та / або збільшення розмірів існуючих вогнищ ураження протягом останнього місяця (N/E), інтенсивність еритеми на межі враженої та здорової ділянок шкіри (ER) та щільність (індурація) осередка ураження на межі враженої та здорової ділянок (ST).</p> <p><strong>Результати. </strong>Встановлено, що пацієнти із локалізованою склеродермією, в тому числі за наявності у них ЛБ, відмічали ряд скарг, пов’язаних із вогнищами уражень: відчуття стягування шкіри, свербіж та поколювання, підвищення або зниження температури тіла. При цьому свербіж у ділянці вогнищ ураження достовірно переважав у групі хворих на ЛС при ЛБ: 46,9 % проти 18,9 %, p&lt;0,05.</p> <p>Окрім скарг, пов’язаних із вогнищами ЛС, у пацієнтів із ЛБ діагностували ряд інших скарг: послаблення концентрації уваги, втома/загальна слабість, біль м’язів, лімфаденопатія, припухлість і біль суглобів, біль голови та гарячка, які достовірно переважали щодо хворих на ЛС без ЛБ, p&lt;0,05.</p> <p>В осіб із ЛС при ЛБ переважали множинні (4 і більше) малого розміру (1–5 см) вогнища уражень щодо групи пацієнтів із ЛС без ЛБ: 53,1 % проти 20,8 %, p&lt;0,05.</p> <p>Щільність вогнищ ЛС відповідно до модифікованого шкірного рахунку за G. P. Rodnan була достовірно вищою у пацієнтів із ЛС без ЛБ, порівняно із хворими на ЛС при ЛБ: 3,09±0,30 проти 1,44±0,29, p&lt;0,05.</p> <p><strong>Висновки.</strong> У пацієнтів із ЛС при ЛБ активність вогнищ уражень (за mLoSSI) переважала, порівняно з хворими на ЛС без ЛБ, за рахунок появи нових вогнищ та / або збільшення розмірів існуючих вогнищ ураження протягом останнього місяця (N/E): 56,3 % проти 26,4 %, та інтенсивністю еритеми на межі враженої та здорової ділянок шкіри (ER): (2,11±0,16) бали проти (0,68±0,11) балів, p&lt;0,05.</p> К. Б. Штокайло М. І. Шкільна Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-08-29 2022-08-29 2 178 183 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13149