Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med <p><em>Науково-практичний журнал, присвячений питанням висвітлення механізмів функціонування здорового та хворого організму, молекулярної та клітинної фізіології та патології, моделювання патологічних процесів, морфології та патоморфології, клінічних та експериментальних аспектів діагностики та лікування, особливостей внутрішніх хвороб, проблем акушерства, гінекології, педіатрії, хірургічної патології, трансплантології, проблем неврології та психіатрії, екстремальних станів, екології, доклінічного дослідження лікарських субстанцій синтетичного та природного походження.</em><br><em><strong>ISSN 2415-8836 (Online), ISSN 1811-2471 (Print)</strong><br></em></p> Ternopil National Medical University uk-UA Здобутки клінічної і експериментальної медицини 1811-2471 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ОПТИМАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ХВОРИХ З ГОСТРИМ КОРОНАРНИМ СИНДРОМОМ ТА ІНФАРКТОМ МІОКАРДА https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13491 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним із основних факторів ризику розвитку гострого коронарного синдрому (ГКС) та інфаркту міокарда (ІМ). З клінічної точки зору артеріальний тиск (АТ) слід ретельно контролювати у пацієнтів з гострим коронарним синдромом з багатьох причин, насамперед для запобігання подальшому пошкодженню органів-мішеней і ускладнень. Проте єдиної точки зору щодо цільових рівнів АТ у окремих категорій хворих на різних етапах відновного лікування інфаркту міокарда на сьогодні немає.</p> <p>Гіпертензія в анамнезі хворих на інфаркт міокарда найбільше асоціюється з гіршим прогнозом. Навпаки, деякі дослідження показали, що підвищення систолічного артеріального тиску в гострій фазі ІМ має компенсаторний і захисний ефект і пов’язане з нижчою смертністю протягом 1 року від коронарної оклюзії. Тому пошук оптимальних програм ведення артеріальної гіпертензії у хворих з гострим коронарним синдромом та інфарктом міокарда на сьогодні є актуальним і перспективним завданням.</p> Л. В. Левицька М. І. Кашуба В. В. Юрків Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 6 10 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13491 ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ СЕЧОКАМ’ЯНОЇ ХВОРОБИ, АСОЦІЙОВАНОЇ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13492 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Нефролітіаз – поширене в світі захворювання, яке найчастіше розвивається у пацієнтів працездатного віку. Нефролітіаз може бути викликаним ендогенними та екзогенними причинами, залежить від спадковості, має ознаки утворення каменів у нирках та сечовивідних шляхах та схильність до рецидивування й тяжкого перебігу.</p> <p>Однією з найпоширеніших патологій, асоційованих з нефролітіазом, є метаболічний синдром (МС).</p> <p>Актуальною проблемою в урології є діагностика та лікування сечокам’яної хвороби (СКХ), коморбідної з МС, застосування лікарських препаратів, які можуть гальмувати екскрецію каменеутворювальних сполук та активувати інгібітори кристалізації, проведення алгоритму метафілактики нефролітіазу.</p> <p><strong>Мета роботи </strong>– на підставі даних наукової літератури проаналізувати можливості діагностики та лікування СКХ, асоційованої з МС.</p> <p>Ожиріння збільшує каменеутворення надмірним вживанням поживних речовин, що збільшує рух літогенних речовин кальцію, оксалату, сечової кислоти. Зниження в кислу сторону рН сечі викликає розлад синтезу аміаку, що пов’язано з інсулінорезистентністю. Гіперурикемія пов’язана з надмірно низькою кислотністю сечі та збільшує кількість рецидивів каменеутворення і є однією з особливостей МС. Порушення пуринового обміну при сечокислій СКХ можна вважати ознакою інсулінорезистентності. Встановлено кореляційний зв'язок між гіперурекемією та рівнем артеріального тиску, гіперглікемії, об’ємом талії та індексом маси тіла. Доведено, що зниження рівня сечової кислоти зменшує розвиток ускладнень серцево-судинних захворювань. Призначення інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту та сартанів є актуальним у зв’язку із змінами гомеостатичних функцій нирок при МС. Стимуляція плазміногену урокіназою наводить синтез плазміну, який розкладає уромукоїд, знижуючи рецидиви каменеутворення. Літолітична терапія повинна призначатися після дослідження показників метаболічних процесів у пацієнтів із СКХ. Алопуринол призначають при виявленні гіперурикемії та гіперурикурії. Для проведення метафілактики СКХ та МС найперспективнішим лікарським засобом є квертин.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Ожиріння та гіперурикемія пов’язані з надмірно низькою кислотністю сечі, збільшують кількість рецидивів каменеутворення. Хворим на СКХ, асоційовану з МС, пропонується комплексне обстеження та лікування традиційною терапією, уриколітичними, урикостатистичними засобами та лікарськими препаратами, які впливають на метаболічні процеси. Квертин на основі рослинних біофлавоноїдів є перспективним лікарським засобом для лікування СКХ, асоційованої з МС.</p> А. О. Губарь А. І. Білай І. М. Білай А. В. Хільковець В. І. Дарій О. В. Веретельник Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 11 17 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13492 ІМУНОДІАГНОСТИКА ПЕРИТОНЕАЛЬНОГО СЕПСИСУ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13493 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> У роботі наведено огляд наукових джерел стосовно імунодіагностики перитонеального сепсису. Внаслідок прогресування запального процесу, викликаного мікроорганізмами, відбувається масивна продукція медіаторів запалення, активація специфічних та неспецифічних ланок імунного захисту.</p> <p><strong>Мета </strong>– дослідити механізм імунної відповіді при розвитку перитонеального сепсису.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> У роботі використані бібліосистематичний та аналітичний методи пошуку та аналізу наукової інформації, отриманої з наукових публікацій з імпакт-фактором. Пошук здійснювався в базах даних Pubmed, medLine, ClinicalKey, включав публікації за останні 10 років.</p> <p><strong>Результати.</strong> Сепсис можна розглядати як змагання між патогенами та імунною відповіддю господаря; патогени шукають переваги, виводячи з ладу різні аспекти захисту організму. Наприклад, сепсис індукує апоптотичну делецію імунних ефекторних клітин, пригнічує експресію основних молекул комплексу гістосумісності класу II, збільшує експресію негативних костимулювальних молекул, збільшує кількість протизапальних цитокінів і збільшує кількість регуляторних Т-клітин і мієлоїдних клітин. У пацієнтів із сепсисом моноцити мають знижену здатність вивільняти прозапальні цитокіни у відповідь на ендотоксин. При сепсисі Т-клітини стають малочутливими до проліферації та повертаються до профілю типу 2 із збільшенням продукції IL-4 та IL-10 та пригніченням IL-12 та IFN-γ.</p> <p><strong>Висновки.</strong> У пацієнтів із сепсисом відбувається виснаження Т-клітин. Пролонгована тривалість сепсису характеризується високим антигенним навантаженням і високим рівнем прозапальних і протизапальних цитокінів, що викликає виснаження Т-клітин. Зв’язок між виснаженням Т-клітин і смертністю при сепсисі було встановлено дослідженнями, які показали, що підвищена експресія PD-1 в циркулюючих Т-клітинах у пацієнтів із сепсисом корелювала зі зниженням проліферативної здатності та смертності Т-клітин. Основним важелем є те, що перша лінія оборони проти інфекції – вроджений імунітет, може бути двосічним мечем, так як одні й ті ж клітини, молекули і механізми, які беруть участь у захисному процесі, можуть брати участь і в патологічних запальних процесах. Тому при діагностиці потрібно знайти тонкі відмінності між СЗР і сепсисом, а при його лікуванні – зберігати баланс між адекватною імунною відповіддю і запальною реакцією, що дозволить ефективно боротися з патогенами, обмежуючи запалення, яке може завдати шкоди організму.</p> О. В. Плитка В. В. Гнатів Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 18 25 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13493 ЕНДОМЕТРІОЗ-АСОЦІЙОВАНЕ БЕЗПЛІДДЯ: НОВІ ПІДХОДИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13494 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Eндомeтріоз – однe з нaйпоширeніших зaхворювaнь жіночої рeпродуктивної систeми. Нeзвaжaючи нa понад столітній пeріод з момeнту появи пeрших повідомлeнь про цю проблeму, дeякі aспeкти eтіології, пaтогeнeзу, клініки, діaгностики, лікувaння тa профілaктики цьoго зaхворювaння зaлишaються прeдмeтом нaукових дoсліджeнь.</p> <p><strong>Мета </strong>– aнaліз впливу eндомeтріозу нa фeртильність тa використaння допoміжних рeпрoдуктивних тeхнологій у жінок, які хворіють нa дaне зaхворювaння.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Було проaнaлізовaно 42 джерела сучaсної наукової літератури, з яких 35 – іноземні. Для цього застосували бібліосемантичний метод.</p> <p><strong>Результати. </strong>Eндомeтріоз зaлишaється причинoю вeликої кількості діaгностичних помилок, незвaжaючи нa використaння сучaсних мeтодів обстeжeння. На сьогодні нe існує жодних відомих спосoбів профілaктики eндомeтріозу. Підвищeння обізнaності, рaння підозрa, а тaкож рaння діaгностикa тa лікувaння можуть сповільнити aбо зупинити прогрeсувaння зaхворювaння, оскільки eндомeтріоз чaсто можe мaти симптоми, що імітують інші стaни, чeрeз що діaгностикa є усклaднeною. Бeзліч схeм тa мeтодик лікувaння хворих нa eндомeтріоз при бeзплідді, у тому числі нa eтaпі підготовки до прогрaми допоміжних рeпродуктивних тeхнологій (ДРТ), викликaють дискусії.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Проблeмa лікування хворих нa eндомeтріоз є склaдною і до кінця нe вирішeною нa сьогоднішній день. Для кожної конкрeтної пaцієнтки слід розробити індивідуaльну схeму обстeжeння і лікувaння. Нe викликає сумніву, що бeзпeрeрвні досліджeння мeхaнізмів пaтогeнeзу, імунологічних тa гeнeтичних основ зaхворювaння, розробкa нових мeтодик хірургічного лікувaння, схeм корeкції клінічних проявів eндомeтріозу тa оптимізaція профілaктичних зaходів покрaщaть eфeктивність тeрaпії тa підвищaть якiсть життя пaцієнток.</p> С. В. Хміль Т. Б. Візняк М. С. Хміль Л. І. Романчук І. Я. Підгайна Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 26 34 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13494 ВПЛИВ ІНОЗИТОЛУ НА ОРГАНІЗМ ТА РЕПРОДУКТИВНУ ФУНКЦІЮ ЖІНКИ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13495 <p><strong>РЕЗЮМЕ. Мета </strong>роботи – визначити склад, біологічну функцію інозитолу, вплив міо-інозитолу на організм жінки, репродуктивну функцію та лікування гінекологічних захворювань, роль у регуляції вуглеводневого та ліпідного обмінів.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>У дослідженні використано загальнонаукові методи дослідження: аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, абстрагування і конкретизація, системний аналіз, формалізація.</p> <p><strong>Результати.</strong> Під час виконання дослідження було проаналізовано 53 джерела сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури щодо інозитолу, міо-інозитолу та впливу його на організм та репродуктивну систему жінки.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Аналіз літературних джерел показав, що міо-інозитол є важливим мікронутрієнтом для профілактики та лікування гінекологічних захворювань на фоні глікемії; жіночого безпліддя, як у природній концепції так і в циклах допоміжних репродуктивних технологій.</p> С. В. Хміль О. В. Денефіль Н. Ю. Терлецька М. С. Хміль Н. Я. Петришин Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 35 41 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13495 ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ ТА ГІПЕРГЛІКЕМІЯ – ОСНОВНІ ПРЕДИКТОРИ УСКЛАДНЕНОГО ПЕРЕБІГУ ГОСТРОГО ІНФАРКТУ МІОКАРДА У ХВОРИХ ІЗ КОМОРБІДНИМ МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ ТА ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2-ГО ТИПУ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13496 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Інсулінорезистентність (ІР) відіграє істотну роль у розвитку серцево-судинних захворювань і має несприятливий прогностичний вплив на перебіг гострого інфаркту міокарда (ГІМ) унаслідок прямого проатерогенного ефекту та метаболізм-пошкоджувального впливу на скоротливу функцію міокарда.</p> <p><strong>Мета </strong>– визначити роль ІР та гіперглікемії як тригерів ускладненого перебігу ГІМ у хворих ЦД 2-го типу та МС і апробувати комплексну програму корекції ІР.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Аналіз джерел літератури з проблеми ІР при ГІМ. Комплексне обстеження 85 хворих на ГІМ у поєднанні з МС та ЦД 2-го типу з визначенням ІР за допомогою індексу НОМА-ІR та ступеня вираженості ІР за величиною коефіцієнта ІР за F. Caro.</p> <p><strong>Результати.</strong> Убільшості коморбідних пацієнтів (ГКС+ЦД2+МС) (87,5 %) був ускладнений перебіг ІМ, причиною якого були метаболічні (енергетичні) зміни в міокарді та коронарних судинах унаслідок додаткових впливів інсулінорезистентності, гіперглікемії та гіперінсулінемії. Про порушення вуглеводневого обміну у цих коморбідних хворих свідчать гіперглікемія, підвищення індексу НОМА та зниження індексу Сaro. Корекція виявлених порушень гемодинаміки шляхом застосування аргінін/карнітинової суміші сприяла зменшенню постінфарктного ремоделювання серця, зростанню ФВ (на 7 %) і зниженню частоти ускладнень, а комплексне лікування з додатковим включенням дапагліфлозину суттєво покращувало порушений вуглеводневий обмін та знижувало рівень ІР.</p> <p><strong>Висновки. </strong>У хворих на інфаркт міокарда в поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу та метаболічним синдромом у вихідному стані розвивається виражена інсулінорезистентність з порушенням вуглеводневого обміну та зниженням систоло-діастолічної функції серця, які є тригером для розвитку ускладнень. Комплексне лікування з включенням карнітин/аргінінової суміші та дапагліфлозину в цих хворих сприяє відновленню чутливості тканин до інсуліну, покращенню вуглеводневого обміну і достовірному зниженню частоти ускладнень.</p> М. І. Швед І. О. Ястремська Р. М. Овсійчук Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 42 52 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13496 ОСОБЛИВОСТІ ХІРУРГІЧНОЇ ТАКТИКИ У ХВОРИХ НА ГОСТРУ НЕПРОХІДНІСТЬ ТОНКОЇ КИШКИ В УМОВАХ ЗАЩЕМЛЕНОЇ АБДОМІНАЛЬНОЇ ГРИЖІ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13497 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> У роботі на основі аналізу результатів хірургічного лікування пацієнтів з гострою непрохідністю тонкої кишки (ГНТК) встановлено особливості перебігу даного патологічного стану на фоні защемлення абдомінальних гриж.</p> <p><strong>Мета</strong> – покращити безпосередні результати хірургічного лікування хворих на ГНТК, причиною якої є защемлення абдомінальної грижі, шляхом розробки діагностично-лікувального комплексу, спрямованого на запобігання можливим ускладненням.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Обстежено 221 хворого на ГНТК, в 10 (4,52 %) з них встановлено защемлення абдомінальної грижі. Ретроспективно проаналізовано 32 медичних карти стаціонарного хворого на це захворювання з несприятливим результатом лікування. Визначали індекс коморбідності (Charlson M. E. et аl., 1987), рівень інтоксикації досліджували за допомогою лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ), за шкалою ASA визначали анестезіологічно-операційний ризик.</p> <p><strong>Результати. </strong>Тривалість захворювання у хворих на ГНТК, причиною якої була защемлена грижа, складала в групі з несприятливим перебігом в середньому (3,73±0,36) доби і у пацієнтів, які видужали – (3,56±0,41) доби. У 70,0 % випадків пацієнти всіх вікових груп поступили в хірургічне відділення після 24 годин та в основному це хворі у віці 60 років і більше. На першу добу захворювання було госпіталізовано тільки 30,0 % пацієнтів. Середній час проведення операції в групі цій хворих на ГНТК склав (2,05±0,37) годин, однак, в 46,43 % випадків перевищував 2 години. В 7 (23,33 %) випадках виконана релапаротомія з тривалістю операції 2,15±0,42 годин і у 3 (10,0 %) хворих проведена операція втретє тривалістю 2,06±0,32 годин. У пацієнтів з ГНТК передопераційну підготовку проводили в середньому протягом (40,29±7,28) годин, до 24 годин операція виконана лише у 17 (60,72 %) хворих. У 41,67 % пацієнтів були тяжкі компенсовані захворювання, які становили постійну загрозу для їх життя. У 33,33 % хворих згідно з шкалою ASA <strong>анестезіологічно-операційний ризик </strong>відповідав V класу, що зумовлювало летальний наслідок у цих пацієнтів.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Перебіг гострої непрохідності тонкої кишки, причиною якої була защемлена абдомінальна грижа, більш тяжкий і несприятливий, ніж при інших етіологічних причинах.</p> В. В. Бенедикт А. М. Продан Л. Р. Коробко В. М. Багрій К. Ю. Яцук Ю. В. Котович Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 53 57 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13497 СТАН ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-МНЕСТИЧНОЇ СФЕРИ В ОСІБ ІЗ РІЗНОЮ ТЕПЛОЧУТЛИВІСТЮ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13498 <p><strong>РЕЗЮМЕ</strong>. З початку промислової революції у ХІХ столітті глобальна середня температура поверхні планети нестримно збільшується. Наслідки глобального потепління людство спостерігає не лише у вигляді пожеж, повеней, ураганів та інших численних катастроф, а й у вигляді прямого впливу на психіку людини. Зміни також пов’язані зі зниженням розумової працездатності та когнітивних функцій.</p> <p><strong>Мета </strong>– оцінити стан інтелектуально-мнестичної сфери у осіб з різною теплочутливістю.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> У дослідженні брали участь 100 осіб віком 17-20 років. Для встановлення теплочутливості була використана теплова проба, що включала в себе вимірювання температури обох кистей, пульсу і артеріального тиску та дані розробленого нами опитувальника «Рівні теплочутливості». Для оцінки стану інтелектуально-мнестичної сфери були проведені: методика «Кільця Ландольта», «Закономірності числового ряду», короткий орієнтовний тест (КОТ).</p> <p><strong>Результати.</strong> Вища теплочутливість була встановлена у 28% обстежуваних (група А), а у 72% відзначалася нижча теплочутливість (група Б). Аналіз стану інтелектуально-мнестичної сфери виявив нижчий рівень когнітивної здатності у групі А, зокрема виявлено знижені показники уваги та пам’яті, середній показник стійкості та продуктивності уваги був на 6,7% менший, ніж у групі Б. Середня кількість запам’ятованих слів за хвилину становила на 5,8% менше. У порівняльному дослідженні мислення та інтелекту суттєвих статистичних відмінностей не було виявлено.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Таким чином, у осіб з вищою теплочутливістю виявили нижчу стійкість, продуктивність уваги та пам’ять, розумову працездатність. Отримані результати можуть стати теоретичним підґрунтям для оцінки факторів ризику розвитку захворювань когнітивної сфери, покращення розумової працездатності (когнітивної діяльності) в умовах глобального потепління та їх профілактики.</p> С. Н. Вадзюк Т. В. Дживак Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 58 62 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13498 ВИКОРИСТАННЯ БІОСУГЕСТИВНОЇ ТЕРАПІЇ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13160 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>З кінця лютого 2022 року мільйони українців покинули свої домівки внаслідок військового вторгнення. Вимушене переселення супроводжується трансформацією усієї системи соціально-психологічних відносин, що спричиняє ризик формування психологічного стану дезінтеграції та дезадаптації.</p> <p><strong>Мета </strong>– вивчити порушення психоемоційної сфери, сну, суб’єктивного сприйняття рівня якості життя внутрішньо переміщених осіб та можливості покращення їхнього функціонування за допомогою методу біосугестивної терапії.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Обстежено 165 осіб, погодилися пройти терапію 114, серед яких 64 внутрішньо переміщені особи (група ВПО) і 50 осіб, які залишалися на постійному місці перебування (група ПМП). Методи дослідження: загальна анкета, що оцінювала соціально-демографічні дані, шкала оцінки рівня якості життя (О. С. Чабан), шкала депресії, тривоги та стресу (DASS-21), індекс якості сну (ISI), методи математичної статистики та метод біосугестивної терапії (О. С. Стражний) для корекції виявлених симптомів.</p> <p><strong>Результати. </strong>Кількість респондентів, у яких після проведених сеансів нормалізувався рівень депресії, у групі ВПО збільшилася на 17,18 %, у групі ПМП – на 18,00 %. Кількість осіб, у яких рівень тривоги досяг норми, у групі ВПО збільшилася на 28,12 %, у групі ПМП – на 30,00 %. Рівень нормального сприйняття стресу в групі ВПО збільшився на 26,56 %, в групі ПМП – на 32,00 %. Після проведених сеансів кількість респондентів, у яких нормалізувався сон, у групі ВПО збільшилася на 39,06 %, в групі ПМП – на 40,00 %. Також після проведеного психотерапевтичного втручання кількість осіб групи ВПО, які вважали свій рівень якості життя високим, зросла на 7,81 %, групи ПМП – на 40,00 %, ще 10,00 % опитаних з групи ПМП почали оцінювати цей рівень як дуже високий.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Впровадження біосугестивної психотерапії у процес реабілітації ефективно сприяє подоланню депресивних та тривожних симптомів, знижує рівень стресу, нормалізує сон та покращує суб’єктивне сприйняття рівня якості життя у внутрішньо переміщених осіб.</p> О. П. Венгер Т. І. Іваніцька Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 63 69 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13160 РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ ТА ІНТЕНСИВНІСТЬ ЗАХВОРЮВАНЬ ТКАНИН ПАРОДОНТА У ДІТЕЙ НА ФОНІ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13499 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Значна поширеність стоматологічних захворювань серед дитячого населення вимагає розв’язання багатьох питань, пов’язаних із запобіганням розвитку патології та оцінки чинників її виникнення на фоні бронхіальної астми. Недостатньо з’ясованими є особливості патогенетичних механізмів виникнення стоматологічної патології, зокрема, біохімічних, імунологічних та ендокринних; не визначені найчутливіші вікові групи дітей до впливу цієї супутньої патології на стоматологічний статус, що, у свою чергу, обумовлює труднощі при виборі диференційних профілактичних заходів.</p> <p>Актуальним є обґрунтування профілактичних заходів, спрямованих на усунення метаболічних змін в організмі дітей, підвищення резистентності організму з урахуванням наявності соматичного захворювання. Тому оцінка рівня стоматологічного здоров’я дітей на фоні бронхіальної астми, з’ясування чинників ризику виникнення та розвитку захворювань порожнини рота, проведення аналізу функціональних, біохімічних, імунологічних змін в організмі дітей з бронхіальною астмою є актуальною проблемою сучасної стоматології, вирішення якої дасть можливість обґрунтувати комплекс лікувально-профілактичних заходів стоматологічних захворювань у дітей, що й обумовлює актуальність даного дослідження.</p> <p><strong>Мета </strong>дослідження – вивчити розповсюдженість та інтенсивність захворювань тканин пародонта у дітей на фоні бронхіальної астми.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Для оцінки стоматологічної захворюваності проведено клінічне обстеження 240 дітей, хворих на БА (основна група). Групу порівняння склали 100 дітей без супутніх соматичних захворювань. Обстеження проведено у ключових групах – 7–15 років.</p> <p><strong>Результати.</strong> У результаті обстеження 240 дітей, хворих на БА (основна група), у 71,67 % випадків були виявлені захворювання тканин пародонта. У 100 дітей без БА та супутньої соматичної патології (порівняльна група) запальні захворювання тканин пародонта діагностували у 1,5 раза рідше.</p> <p>Зі збільшенням віку обстежених дітей поширеність запальних захворювань тканин порожнини рота зростала в обох групах, однак у дітей з БА цей процес мав більш виражений характер. Так, у 7–9 річних дітей з БА поширеність захворювань тканин пародонта була у 1,6 раза вищою, ніж у дітей без БА (55,26 % проти 35,48 %). У віковому інтервалі 10–12 років поширеність захворювань тканин пародонта у дітей з БА становила 77,22 %, що було у 1,6 раза вище відповідних значень у групі порівняння – 47,06 %. Максимальні значення поширеності запальних захворювань тканин пародонта діагностували у 13–15-річних оглянутих дітей обох груп, причому отримані дані основної групи (81,18 %) були у 1,4 раза вище стосовно відповідних значень групи порівняння (60,00 %).</p> <p>Аналіз структури захворювань тканин пародонта дозволив з’ясувати, що в обох групах обстежених дітей найпоширенішою патологією був гінгівіт. У дітей основної групи гінгівіт діагностували у 44,17 % випадків, що було у 1,5 раза більше, ніж у групі порівняння – 29,0 %. Локалізований пародонтит у дітей основної групи діагностували у 1,3 раза частіше, ніж у порівняльній групі (23,75 % проти 19,0 %).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Проведені клінічні дослідження та отримані результати свідчать, що поширеність захворювань тканин пародонта у дітей з бронхіальною астмою склала 71,67 %, що у 1,5 раза вище значень у дітей (48,0 %) без соматичної патології. У дітей виявлено низький рівень освітніх знань з догляду за порожниною рота та низьку якість гігієни порожнини рота.</p> О. Я. Видойник Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 70 74 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13499 РІВЕНЬ СИРОВАТКОВОГО БЕТА-ЕНДОРФІНУ В ПАЦІЄНТІВ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ ТА СЕБОРЕЙНИМ ДЕРМАТИТОМ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13500 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Ендогенні опіоїди, що синтезуються в аденогіпофізі, здатні модулювати вивільнення гормонів підшлункової залози безпосередньо впливаючи на експресію μ- і δ-опіоїдних рецепторів. Бета-ендорфін присутній у панкреатичних острівцях, що свідчить про те, що ендогенні опіоїди можуть секретуватися локально для регуляції роботи підшлункової залози. Існує обмежена кількість досліджень у літературі, що описує коливання рівня глюкози та інсуліну в крові після введення бета-ендорфіну та певний зворотний зв'язок. Опіоїди можуть мати гіпоглікемічний ефект при базовому підвищенні рівня глюкози. А ожиріння може мати різний вплив на рівень цукру залежно від дози опіоїду. При дуже низьких концентраціях β-ендорфін підвищує рівень глюкози в крові в осіб із ожирінням, не впливаючи на рівень глюкози в крові в осіб зі здоровою масою тіла.</p> <p><strong>Мета</strong> – визначення рівня бета-ендорфіну в пацієнтів з метаболічним синдром з/без себорейного дерматиту.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Обстежували пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) у поєднанні з хронічним панкреатитом (ХП) на фоні порушенням індексу маси тіла (ІМТ) (надмірна вага тіла чи ожиріння різного ступеня вираження) та цукрового діабету 2-го типу. 1 групу склали пацієнти без захворювань шкіри, 2 групу – з супутнім себорейним дерматитом. Групу контролю склали здорові особи аналогічного віку. Визначення рівня бета-ендорфіну проводили методом ELISA з тест-системою Human Beta-endorphin NBP2 – 78774 Novus Biologicals. Аналіз і обробка результатів виконані у програмі STATISTICA 10.0.</p> <p><strong>Результати.</strong> Рівень бета-ендорфіну в групі пацієнтів із метаболічним синдромом у поєднанні з себорейним дерматитом був високодостовірно вищим, порівняно з контрольною групою (відповідно (38±2,1) pg/mL; (22±4,1) pg/mL; p&lt;0,000001) та достовірно нижчим у осіб з метаболічним синдром без проявів запалення шкіри – (19±2,6) pg/mL. Отримані результати є схожими до описаних у різних дослідженнях, але не пояснюють механізми регуляції рівня цукру бета-ендорфіном, а лише констатують факт наявності інсулін/глюкагон-опосередкованих та незалежних механізмів регуляції.</p> <p><strong>Висновки. </strong>У пацієнтів з цукровим діабетом, гіперглікемією, інсулінорезистентістю у поєднанні з ожирінням та дисліпідемією рівень бета-ендорфіну нижчий, ніж у здорових осіб. Імовірно, себорейний дерматит посилює вивільнення бета-ендорфіну через наявність постійного запалення та свербежу шкіри, що і сприяє його підвищенню у порівнянні із здоровими людьми.</p> В. В. Височанська Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 75 82 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13500 ОЦІНКА АДАПТАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ З РІЗНИМ РІВНЕМ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СЕРЦЯ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13502 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Адаптаційні можливості організму істотно залежать від функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем, важливість дослідження яких в осіб юнацького віку пов’язана зі значенням цих систем у соматичному розвитку молодого організму і забезпеченні здоров’я на фоні істотних змін умов життя.</p> <p><strong>Мета</strong> – дослідити особливості адаптаційних можливостей серцево-судинної і дихальної систем осіб юнацького віку з різним рівнем ефективності функціонування серця за індексом Робінсона.</p> <p><strong>Матеріал і методи дослідження</strong>. В ході роботи обстежено 72 практично здорові особи юнацького віку. Вивчали показники індексу Робінсона, артеріального тиску, хвилинного об’єму крові, серцевого індексу, коефіцієнта економічності кровообігу, функціональної проби Штанге, індексу Скібінського, життєвої ємності легень, адаптаційного потенціалу за Баєвським.</p> <p><strong>Результати</strong>. Серед обстежених 21,42 % осіб мають відмінні показники індексу Робінсона (1 група), у 41,07 % і 37,50 % спостерігали відповідно хороший (2 група) і середній (3 група) рівні індексу Робінсона. В осіб із відмінним рівнем індексу Робінсона показники артеріального тиску та коефіцієнта економічності кровообігу мають оптимальніші значення, порівняно з обстеженими 2 і 3 груп. Середні значення таких показників адаптаційних можливостей як хвилинний об’єм крові і серцевий індекс між групами суттєво не відрізняються. Кращі значення адаптаційного потенціалу за Баєвським мали представники 1 групи – (2,15±0,07) у. о. Серед обстежених 1 групи домінують особи з кращими показниками проби Штанге, індексу Скібінського, життєвої ємності легень.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Аналіз показників роботи серця, економічності кровообігу, показників функції зовнішнього дихання, адаптаційного потенціалу вказує на вищі адаптаційні можливості гемоциркуляторної і дихальної систем в осіб із відмінним і хорошим рівнями індексу Робінсона. Результати дослідження засвідчили вищу ефективність енергетичного обміну і забезпечення функціональних резервів в осіб 1 групи, порівняно з обстеженими 2 і 3 груп, що відповідним чином впливає на рівень адаптаційних можливостей організму.</p> О. С. Волошин Г. Б. Гуменюк В. Д. Волошин Ю. С. Сморщок Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 83 88 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13502 КІЛЬКІСНИЙ МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕМОДЕЛЮВАННЯ ВЕНОЗНИХ СУДИН ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ В УМОВАХ ХРОНІЧНОЇ АЛКОГОЛЬНОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13503 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Хронічна алкогольна інтоксикація призводить до ураження майже всіх органів та систем. Структурно-функціональні порушення передміхурової залози при цій патології досліджені недостатньо.</p> <p><strong>Мета</strong> – кількісними морфологічними методами вивчити особливості ремоделювання венозного русла передміхурової залози при хронічній алкогольній інтоксикації.</p> <p><strong>Матеріал і методи</strong>. Досліджено венозне русло 62 щурів, яких поділили на 2 групи. 1-а група – 20 інтактних тварин, 2-а – 42 щури, яким після відбору схильності до хронічної алкогольної інтоксикації внутрішньошлунково вводили 30 % розчин етанолу з розрахунку 2 мл на 100 г маси тіла протягом 28 діб один раз на добу. Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу.</p> <p>На мікропрепаратах передміхурової залози визначали діаметр закапілярних венул, венул, діаметри зовнішній та внутрішній, товщину стінки венозних судин, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих клітинах, відносні об’єми пошкоджених ендотеліоцитів, щільність мікросудин на 1 мм² тканин залози. Кількісні показники обробляли статистично.</p> <p><strong>Результати. </strong>Встановлено, що венозні судини передміхурової залози при хронічній алкогольній інтоксикації виражено розширювалися. Товщина їх стінки зменшилася на 26,8 %. Висота ендотеліоцитів вен знизилася на 7,6 %, діаметр ядер – на 4,6 %, ядерно-цитоплазматичні відношення зросли на 6,9 %, відносний об’єм пошкоджених ендотеліоцитів – у 9,4 раза. Щільність мікросудин зменшилася на 7,1 %, вказуючи на порушення гемомікроциркуляції. Світлооптично виявляли виражене венозне повнокров’я, дистрофічні некробіотичні зміни ендотеліоцитів, стромальних структур, інфільтрацію та склероз.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Хронічна алкогольна інтоксикація у лабораторних статевозрілих білих щурів-самців призводить до вираженого ремоделювання венозного русла передміхурової залози, яке характеризується, розширенням просвіту судин, стоншенням їх стінки, атрофічними, дистрофічними та некробіотичними змінами ендотеліоцитів, порушенням в них структурного клітинного гомеостазу, ендотеліальною дисфункцією, гіпоксією, дистрофічно-некротичними змінами клітин, стромальних структур, інфільтрацією та склерозуванням.</p> М. С. Гнатюк С. О. Нестерук Л. В. Татарчук Н. Я. Монастирська В. В. Твердохліб Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 89 93 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13503 ОЦІНКА НЕВРОЛОГІЧНОГО ДЕФІЦИТУ ХВОРИХ ЗІ СПАДКОВОЮ МОТОРНО-СЕНСОРНОЮ НЕЙРОПАТІЄЮ 1А ТИПУ ПІСЛЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТИХ ШКАЛ ТА ОПИТУВАЛЬНИКІВ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13233 <p><strong>РЕЗЮМЕ</strong>. Сьогодні не існує ефективних методів лікування хворих на спадкову моторно-сенсорну нейропатію (СМСН) 1А типу. Таким пацієнтам призначають лише комплексні реабілітаційні програми, а також симптоматичну медикаментозну терапію.</p> <p><strong>Метою </strong>роботи була оцінка впливу комплексної реабілітації на динаміку захворювання на основі катамнестичного аналізу клініко-нейрофізіологічних характеристик хворих на СМСН 1А типу.</p> <p><strong>Матеріал і методи</strong>. У дослідженні взяли участь 63 пацієнти із СМСН 1А типу віком від 36 до 60 років, які були поділені на основну та контрольну групи. Основну групу становили хворі на СМСН 1А типу, які з моменту маніфестації захворювання проходили щорічно комплексні реабілітаційні програми, а також симптоматичну медикаментозну терапію. До контрольної групи увійшли хворі на СМСН 1А типу, які не отримували комплексні програми реабілітації. Для об’єктивізації клінічних симптомів було проведено оцінку неврологічного дефіциту хворих на СМСН 1А типу з використанням шкал та опитувальників: NIS, NDS, ODSS, MRC-SS, індексу Бартела та тесту «Функціональні категорії ходіння». Для оцінки якості життя пацієнтів використовували опитувальник «Коротка форма дослідження медичних результатів (Short Form Medical Outcomes Study (SF-36))».</p> <p><strong>Результати</strong>. Тяжкість неврологічного дефіциту у хворих на СМСН 1А типу контрольної групи була вищою, порівняно з хворими основної групи. У хворих основної групи спостерігався переважно середній ступінь тяжкості захворювання – у 71,4 % випадків; легкий – у 28,6 % випадків. У хворих контрольної групи спостерігався середній ступінь тяжкості захворювання у 46,4 % випадків; тяжкий – у 53,6 % випадків; легкий ступінь захворювання не спостерігався. У хворих основної групи середні значення показників якості життя за всіма шкалами опитувальника SF-36 були вищі за такі контрольної групи.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Регулярні комплексні реабілітаційні програми достовірно знижують темпи прогресування захворювання у хворих на СМСН 1А типу та сприяють стабілізації патологічного процесу. Такі програми підвищують якість життя хворих на СМСН 1А типу завдяки підвищенню рівня фізичної активності, загального емоційного фону, соціального функціонування, загального стану здоров’я, а також найбільше впливають на покращення якості життя завдяки підвищенню показників за шкалою психічного здоров’я.</p> І. О. Говбах Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 94 99 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13233 ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ СТУДЕНТІВ СТАРШИХ КУРСІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13504 <p><strong>РЕЗЮМЕ</strong>. У статті представлено матеріали дослідження зміни психологічних характеристик студентів під час війни.</p> <p><strong>Мета</strong> – дослідити зміни психологічних характеристик студентів 4–5 курсів медичного факультету через тиждень і через півроку від початку війни.</p> <p><strong>Матеріал і методи</strong>. Проведено обстеження 30 чоловіків і 30 жінок, які є студентами 4–5 курсу Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, віком 20–22 роки. Перше анкетування проведено 3 березня, друге – 31 серпня. Психологічне обстеження проведено за допомогою Фрайзбурзького особистісного опитувальника FPI, форма B. Перед початком кожного тестування досліджуваних інформували про умови його проведення і методики, які будуть використовуватися, їм надавали гарантії нерозголошення отриманої інформації, що відповідає принципам інформаційної згоди.</p> <p><strong>Результати</strong>. Відповідно до отриманих досліджень виявлено, що у жінок під час першого анкетування, порівняно з другим, були достовірно більші значення за шкалами: невротичність, спонтанна агресивність, депресивність, реактивна агресивність, сором’язливість та емоційна лабільність. Натомість достовірно зросли під час другого анкетування урівноваженість та екстраверсія. Аналізуючи отримані результати у чоловіків ми виявили, що під час першого анкетування, порівняно з другим, були достовірно більші значення за шкалами: невротичність, спонтанна агресивність, депресивність, дратівливість, реактивна агресивність, емоційна лабільність. Натомість достовірно зросли під час другого анкетування товариськість, урівноваженість та екстраверсія.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Результати психологічних досліджень студентів за 03.03.2022 та 31.08. 2022, показали, що молодь повернула всі звичні захисні механізми, адаптувалася та відновила психологічний ресурс. Психоемоційний стан студентів-чоловіків стабілізувався у більшій мірі, ніж у жінок.</p> О. В. Денефіль С. А. Мусієнко Ю. В. Зьомко Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 100 104 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13504 СУРФАКТАНТНИЙ ПРОТЕЇН А1 (SP-A1) – МОЛЕКУЛЯРНИЙ БІОМАРКЕР УШКОДЖЕННЯ ЛЕГЕНЬ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13505 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Цукровий діабет посідає одне з перших місць у структурі ендокринних захворювань і вражає багато органів, у тому числі й легені. Важливою ланкою в патогенезі захворювань органів дихання є стан сурфактанту легень і зокрема сурфактантного протеїну А1 (SP-A1). У науковій літературі недостатньо даних щодо використання сироваткового SP-A1 як потенційного біомаркера ушкодження легень.</p> <p><strong>Мета</strong> – оцінити інформативність вмісту сурфактантного протеїну А1 в сироватці крові в якості прогностичного біомаркера ушкодження легень при експериментальному цукровому діабеті.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Модель цукрового діабету відтворювали шляхом внутрішньоочеревинного введення білим щурам стрептозотоцину фірми «Sigma» (США), розведеного в 0,1 М цитратному буфері з рН 4,5, з розрахунку 60 мг/кг маси тіла. Контрольній групі тварин внутрішньоочеревинно вводили еквівалентну дозу 0,1 М цитратного буферного розчину з рН 4,5. У сироватці крові визначали вміст SP-A1 за методом імуноферментного аналізу з використанням наборів Rat ELISA Kits (США) через 14, 28, 42 і 70 діб після ін’єкції стрептозотоцину.</p> <p><strong>Результати.</strong> Проведені біохімічні дослідження сироватки крові показали, що у тварин з цукровим діабетом спостерігається підвищення рівня SP-A1 на всіх етапах експерименту. Зокрема, вміст SP-A1 у сироватці крові зріс через 14 діб на 7,9 %, через 28 діб на 49,0 %, через 42 доби на 69,5 % і через 70 діб на 91,6 %, порівняно з показниками контрольної групи тварин.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Експериментальний цукровий діабет протягом усього періоду дослідження супроводжується підвищенням у сироватці крові вмісту сурфактантного протеїну А1 і може розглядатись в якості молекулярного біомаркера легеневого ушкодження при даній патології.</p> Л. М. Заяць Ю. В. Федорченко Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 105 109 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13505 ГЕМОКОАГУЛЯЦІЙНА СИСТЕМА У ПАЦІЄНТІВ ПРИ ВІДКРИТІЙ ТА ЕНДОВАСКУЛЯРНІЙ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ БАГАТОРІВНЕВОГО АТЕРОСКЛЕРОТИЧНОГО СТЕНОТИЧНО-ОКЛЮЗИВНОГО ПРОЦЕСУ ІНФРАІНГВІНАЛЬНОГО АРТЕРІАЛЬНОГО РУСЛА https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13506 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Відкриті реконструктивні втручання займають провідне місце при реваскуляризації багаторівневого атеросклеротичного ураження артеріального русла нижньої кінцівки. Застосування запропонованих методів реваскуляризації (відкритий, гібридний, ендоваскулярний) атеросклеротичного стенотично-оклюзивного процесу стегно-дистального артеріального русла викликає розвиток ряду ускладнень, серед яких у в 6–32 % спостережень діагностують розвиток тромбозу сегмента реконструкції.</p> <p><strong>Мета </strong>– запобігти розвитку тромботичних ускладнень реваскуляризації артеріального русла нижньої кінцівки шляхом застосування патогенетично обґрунтованої системи післяопераційної тромбопрофілактики.</p> <p><strong>Матеріал і методи</strong>. В дослідження включено 97 пацієнтів із атеросклеротичним стенотично-оклюзивним ураженням інфраінгвінального артеріального русла в умовах стенотично-оклюзивного ураження гомілкових артерій. З метою вивчення стану гемокоагуляційної системи у пацієнтів застосовували методики для вивчення показників згортальної, фібринолітичної та агрегаційної систем.</p> <p><strong>Результати. </strong>Формування гіперкоагуляційного синдрому в пацієнтів, у яких застосовано ендоваскулярні методи реваскуляризації артеріального русла, відбувається більш інтенсивно, порівняно із хворими, у яких використовували відкриті методи реваскуляризації артеріального русла. Гіперкоагуляція крові на інтраопераційному етапі реваскуляризації відбувається насамперед за рахунок активності ІІа фактора гемокоагулятивного каскаду. Враховуючи наведені обставини, вже на етапі завершення оперативного втручання з метою тромбопрофілактики слід призначити нефракціонований гепарин (НФГ). Одночасно для профілактики тромбоемболічних ускладнень слід призначити подвійну антитромбоцитарну терапію: клопідогрель, ацетилсаліцилова кислота.</p> <p><strong>Висновки. </strong>1. Реваскуляризація артеріального русла нижньої кінцівки супроводжується на інтраопераційному етапі хірургічного втручання формуванням гіперкоагулятивного синдрому. 2. Формування гіперкоагулятивного синдрому на інтраопераційному етапі хірургічного втручання в пацієнтів, у яких застосовано ендоваскулярні методи реваскуляризації артеріального русла, відбувається інтенсивніше, ніж у хворих, у яких застосовано відкриті методи реваскуляризації артеріального русла.</p> Д. В. Ковальський Н. І. Цюприк Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 110 115 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13506 ПООДИНОКІ ВОГНИЩЕВІ УРАЖЕННЯ ЛЕГЕНЬ ЗАПАЛЬНОГО ҐЕНЕЗУ: ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13198 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>У повсякденній клінічній практиці лікарі зіштовхуються із випадковими рентгенологічними виявами одиночних та множинних вогнищ-вузликів у легенях, які можуть бути як доброякісними, так злоякісними. Важливо мати напрацьовані алгоритми діагностики і лікування та подальшого спостереження утворів різної етіології. В сучасних дослідженнях недостатньо уваги приділено одиночним утворам запального характеру, можливостям їх діагностики та менеджменту.</p> <p><strong>Мета </strong>– визначити клініко-анатомічні особливості та етіологію одиночних вогнищевих утворів легень запальної природи.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Групу дослідження склали пацієнти з одиночними вузликами в легенях запального ґенезу, які перебували в стаціонарі Державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України» впродовж п’ятирічного періоду, усього 107 випадків. У всіх пацієнтів кількість утворів у легенях не перевищувала трьох, їх максимальні розміри були ≤3 см.</p> <p><strong>Результати. </strong>Легеневі вузли запального ґенезу найчастіше були представлені лише одним утвором (78,5 % пацієнтів). У більшості випадків локалізація вузлів була у правій легені – 56,6 %, а саме у її верхній та нижній частках – 39,0 % та 44,2 % випадків відповідно. Розмір вузлів був у межах 11–20 мм у 45,2 % випадків; в 54,8 % випадків вони мали округлу форму.</p> <p>При рентгенологічному виявленні або підтвердженні наявності легеневих вузликів у 77,6 % випадків відразу проводили оперативні втручання з морфологічним дослідженням тканини утворів. Частіше утвори були інфекційної природи, туберкульоми склали 29,9 %.</p> <p>На момент госпіталізації 74,8 % пацієнтів з одиночними вогнищевими утворами легень запальної етіології не мали попереднього клінічного діагнозу, у 15,9 % випадках була необхідність проведення диференційної діагностики, лише у 9,3 % випадків було встановлено нозологічну форму захворювання. В результаті проведених діагностично-лікувальних заходів етіологію утворів було встановлено в 91,6 % випадків, у 3,7 % випадків залишилася необхідність подальшої диференційної діагностики та у 4,7 % випадків природа вузликів не була встановлена.</p> <p><strong>Висновок. </strong>У результаті комплексного обстеження та низки лікувально-діагностичних процедур етіологія одиночних вузликів у легенях запальної природи встановлена у 91,6 % випадків. Лише в 4,7 % пацієнтів природа утворів не була визначена.</p> І. В. Ліскіна О. О. Мельник Л. М. Загаба С. Д. Кузовкова А. Ф. Гренчук Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 116 125 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13198 КОМОРБІДНІСТЬ У ГОСПІТАЛІЗОВАНИХ ПАЦІЄНТІВ З КОРОНАВІРУСНОЮ ХВОРОБОЮ ТА УРАЖЕННЯМ ЛЕГЕНЬ: ФОКУС НА НИРКОВІЙ ДИСФУНКЦІЇ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13313 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Ступінь тяжкості та перебіг коронавірусної хвороби (COVID-19) залежать від віку, фонових захворювань, активності імунної відповіді та штаму самого віруса. В роботі представлено структуру преморбідної патології у госпіталізованих пацієнтів з COVID-19 та ураженням легень і проаналізовано частоту коморбідних захворювань у групах з нормальною та порушеною функцією нирок.</p> <p><strong>Мета</strong> – вивчити структуру преморбідної патології у госпіталізованих хворих при COVID-19 з ураженням легень. Порівняти частоту коморбідних станів у пацієнтів з COVID-19 та нирковою дисфункцією.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Обстежено 243 пацієнти з COVID-19 та ураженням легень. Діагноз COVID-19 верифікували за допомогою полімеразної ланцюгової реакції, а ураження легень підтверджували за допомогою рентгенологічних методів. Порівняння груп здійснювали за критерієм Манна – Уїтні, кореляційний аналіз проводили з розрахунком коефіцієнта кореляції Спірмена. Відносні величини представлені у відсотках, групи порівнювали за критерієм c<sup>2 </sup>Пірсона.</p> <p><strong>Результати.</strong> У хворих, госпіталізованих з COVID-19 та ураженням легень, кардіоваскулярна патологія, цукровий діабет 2 типу (ЦД2) та їх ускладнення були основними захворюваннями.</p> <p>У групі пацієнтів із нормальною функцією нирок 20,3 % хворих не мали супутньої патології, тоді як у групі з порушенням функції нирок лише 10,0 % не мали інших захворювань. Частина пацієнтів з одним, двома або чотирма коморбідними станами практично не відрізнялася між групами, а ось поєднання трьох супутніх захворювань зустрічалося практично вдвічі частіше серед пацієнтів із нирковою дисфункцією. Найчастіше це комбінація артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця (ІХС) та ЦД2.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Найчастішими фоновими захворюваннями у госпіталізованих пацієнтів з COVID-19 та ураженням легень були гіпертонічна хвороба – 70,0 %, ІХС – 44,9 %, ЦД2 – 22,2 %. Серед пацієнтів з нирковою дисфункцією під час COVID-19 достовірно частіше зустрічалося поєднання трьох супутніх захворювань (р=0,03), тоді як без супутніх хвороб було вдвічі менше пацієнтів (10,0 % проти 20,0 %, р&lt;0,01). У структурі коморбідності частота артеріальної гіпертензії та ІХС була достовірно вищою, порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок.</p> С. Р. Магійович Т. А. Максимець Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 126 131 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13313 ІМУНОЛОГІЧНИЙ СТАТУС ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ У ПОЄДНАННІ ІЗ H. PYLORI-АСОЦІЙОВАНИМ ХРОНІЧНИМ ГАСТРИТОМ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ЕФЕКТИВНОЇ КОРЕКЦІЇ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13507 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Не дивлячись на значні успіхи у дослідженні патології підшлункової залози (ПЗ), імунологічні процеси у розвитку і перебігу захворювань ПЗ залишаються недостатньо вивченими та обґрунтованими.</p> <p><strong>Мета </strong>– дослідження стану та динаміки параметрів імунної системи при коморбідності хронічного панкреатиту із <em>H. Pylori</em>-асоційованим хронічним гастритом під впливом запропонованих комплексних програм лікування.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Обстежено 117 амбулаторних хворих на ХП у коморбідності з хронічним гастритом (ХГ), асоційованим із <em>Н. pylori</em>, після лікування у гастроентерологічному відділенні. Для подальшого дослідження хворих було поділено на дві групи: І група налічувала 58 (49,6 %) пацієнтів з ХП та <em>Н. pylori</em>-асоційованим ХГ, які отримували загальноприйняте комплексне лікування (ЗПК); ІІ група – 59 (50,4 %) пацієнтів, які отримували ЗПКЛ із додаванням доктовіту, що є синергічною комбінацією декспантенолу (провітаміну В5) і метилметіоніну (вітаміну U)) по 2 таблетки на добу після їди протягом 2 місяців. Усім пацієнтам до та після лікування проводили визначення параметрів клітинного та гуморального імунітету.</p> <p><strong>Результати. </strong>Встановили вищу динаміку показників клітинного імунітету у групі із включенням доктовіту (CD3 – на 11,6 %, CD16 – на 8,3 %, CD4 – на 7,2 %, CD8 – 19,3 %), зниження ЦІК – на 5,2 %, зниження всіх показників гуморальної ланки імунітету, підвищення показника комплементу – на 19,4 %.</p> <p>Включення до загальноприйнятого комплексного лікування хворих на ХП у коморбідності з ХГ, асоційованим із <em>Н. pylori</em>, вітамінного комплексу декспантенолу і метилметіоніну сприяло більш статистично значимому регресу ознак запальної реакції, зменшенню проявів імунної недостатності та активації неспецифічного імунітету у порівнянні із таким у групі пацієнтів, яка отримувала загальноприйнятий лікувальний комплекс (р&lt;0,05).</p> <p><strong>Висновок.</strong> Отримані результати довели вищу ефективність і доцільність використання синергічної комбінації декспантенолу і метилметіоніну (доктовіту) у комплексному лікуванні хворих на ХП у коморбідності з ХГ, асоційованим із <em>Н. pylori</em>.</p> І. В. Махніцька Л. С. Бабінець Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 132 136 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13507 ПРОЗАПАЛЬНІ ЦИТОКІНИ В СІМ’ЯНІЙ ПЛАЗМІ ТА КРОВІ НЕПЛІДНИХ ЧОЛОВІКІВ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13345 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Приблизно в 50 % випадків непліддя в сімейних парах пов’язано з чоловічим фактором. Непліддя чоловіків без встановленого анамнезу та нормальних аналізів сперми називають «ідіопатичним непліддям». З’являється все більше даних про зв'язок непліддя з автоімуннми патологіями, зокрема ревматоїдним артритом. Регуляція чоловічої репродуктивної функції є багаторівневою, із залученням як ендокринної, так і імунної систем. Механізми формування чоловічого непліддя дедалі частіше виявляються імунозалежними. Крім гормонів, не менш важливу роль в регуляції сперматогенезу відіграють цитокіни.</p> <p><strong>Мета роботи </strong>– дослідження ролі прозапальних і протизапальних цитокінів у сім’яній плазмі та сироватці крові для з’ясування їх ролі в сперматогенезі.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Обстежено 61 інфертильного чоловіка віком 22–48 років, які умовно були поділені на 2 групи: 1 група – 28 чоловіків із системним автоімунним захворюванням – ревматоїдним артритом (РА); 2 група – 33 соматично здорових пацієнти з ідіопатичним непліддям. У контрольну групу увійшли 27 фертильних здорових чоловіків, репрезентативних за віком. Аналіз еякуляту проводили згідно із рекомендаціями ВООЗ (2010). Визначення концентрації цитокінів у сироватці крові та сім'яній рідині проводили імуноферментним методом.</p> <p><strong>Результати. </strong>У хворих із автоімунними захворюваннями (ревматоїдний артрит) було виявлено найвищий показник лейкоцитоспермії, що вказує на можливий тривалий запальний процес. При обстеженні хворих із автоімунним ревматоїдним артритом астенозооспермію виявили у 35,72 % пацієнтів, лейкоспермію у 64,28 %. У неплідних чоловіків обох дослідних груп кількісний показник лейкоцитів у спермі вірогідно перевищував показники контрольної групи. У пацієнтів із автоімунною патологією суглобів була зменшена концентрація ТGF-β1 щодо контрольної групи, що могло сприяти посиленню запального процесу. Одночасно збільшувався рівень прозапального цитокіну ІL-18 – у середньому в 2,52 раза. Зареєстровано також зменшення вмісту ІL-1β – у 1,69 раза. Зростання концентрації прозапальних цитокінів ІL-6, ІL-18, TNF-α, ІFN-γ в 1,4 – 2,4 раза виявлено і при ідіопатичній неплідності.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Функціонування імунної і репродуктивної систем чоловічого організму є тісно пов'язаним і взаємозалежним. Розлади імунної реактивності, що супроводжують розвиток автоімунної патології суглобів, асоційовані з порушеннями репродуктивної функції у чоловіків. Тісний зв'язок між порушеннями семіологічних показників і змінами у показниках прозапальних цитокінів у чоловіків з ідіопатичним непліддям переконливо доводить імунний генез цього захворювання.</p> О. В. Мельник М. З. Воробець Р. В. Фафула О. К. Онуфрович З. Д. Воробець Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 137 145 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13345 ЦИТОКІНОВИЙ СТАТУС У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ З АВТОІМУННИМ ТИРЕОЇДИТОМ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13508 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Останніми роками в Україні та інших країнах світу спостерігається збільшення частоти тиреопатій автоімунного генезу. Патофізіологічне розуміння особливостей автоімунних порушень при автоімунному тиреоїдиті даcть змогу обґрунтувати необхідність призначенння тих чи інших препаратів.</p> <p><strong>Мета</strong> – визначити рівень ФНПα, ІЛ-6, ІЛ-10, ІЛ-17, ІЛ-23 у пацієнтів із автоімунним тиреоїдитом, а також встановити взаємозв’язок між рівнем інтерлейкінів та функцією щитоподібної залози при автоімунному тиреоїдиті.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Нами обстежено 98 пацієнток віком 18–43 роки із автоімунним тиреоїдитом та 30 жінок контрольної групи. Функціональний стан щитоподібної залози досліджували за допомогою визначення рівнів тиреотропного гормону, тироксину вільного, трийодтироніну вільного у сироватці крові, визначали рівень антитіл до тиреопероксидази та тиреоглобуліну. Стан системного та місцевого запального процесу оцінювали за параметрами ФНП-α, ІЛ-6, та ІЛ-10, ІЛ-17, ІЛ-23.</p> <p><strong>Результати та висновки.</strong> У всіх хворих з автоімунним тиреоїдитом було виявлено зміни у цитокіновому статусі, при цьому були деякі відмінності цитокінового статусу залежно від клінічного варіанта автоімунного захворювання щитоподібної залози. Виявлено позитивний кореляційний зв’язок між рівнем ФНП-α та рівнем АТПО (r=0,62, p&lt;0,05), між рівнем ІЛ-6 та рівнем АТПО ( r=0,44, p&lt;0,05), рівнем ІЛ-10 та АТПО (r=0,36, p&lt;0,05), рівнем ІЛ-17 та рівнем АТПО (r=0,42, p&lt;0,05), рівнем ІЛ-23 та рівнем АТПО (r=0,42, p&lt;0,05). Досліджено позитивний кореляційний зв’язок між рівнем ФНП-α та рівнем ТТГ (r=0,58, p&lt;0,05), між рівнем ІЛ-6 та рівнем ТТГ (r=0,41, p&lt;0,05), рівнем ІЛ-10 та ТТГ (r=0,32, p&lt;0,05), рівнем ІЛ-17 та рівнем ТТГ (r=0,37, p&lt;0,05), рівнем ІЛ-23 та рівнем ТТГ (r=0,39, p&lt;0,05).</p> Н. В. Пасєчко В. М. Кульчінська Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 146 151 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13508 ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ГОСТРУ КРОПИВ'ЯНКУ, ПОЄДНАНУ З ЛЯМБЛІОЗОМ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13509 <p><strong>РЕЗЮМЕ</strong>. <strong>Мета дослідження</strong> – покращити результати лікування гострої кропив’янки, поєднаної з лямбліозом, розробити схему комплексної терапії вказаної поєднаної патології.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Під спостереженням перебували 46 хворих на гостру кропив’янку (ГКР), поєднану з лямбліозом, які протягом 2019–2021 рр. лікувались амбулаторно і стаціонарно в КНП «Старокостянтинівська ЦРЛ» і КУТОР «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер». Жінок було 30 (65,2 %), чоловіків – 16 (34,8 %), всі пацієнти були у віці від 19 до 70 років.</p> <p>Для оцінки активності кропив’янки використали Шкалу оцінки активності кропив’янки (Urticaria activity scоre – UAS7), яка ґрунтується на оцінці основних ознак і симптомів, де 0 балів – відсутність уртикарних елементів і свербежу; 1 бал – свербіж незначно виражений (наявний, але не дошкульний і не завдає клопоту), висип незначно виражений (менше 20 пухирів/24 год); 2 бали – помірно виражений свербіж (завдає клопоту, але не перешкоджає нормальній щоденній активності або сну), висип помірно виражений (наявність 21–50 пухирів/24 год); 3 бали – інтенсивний (виражений свербіж, який завдає багато незручностей та перешкоджає нормальній щоденній активності та сну), висип значно виражений (&gt;50 пухирів / 24 год). Відповідно, інтерпретація тяжкості загострення така: 0–2 бали – легке загострення, 3–4 бали – загострення середньої тяжкості, 5–6 балів – тяжке загострення.</p> <p>Для виявлення цист лямблій готували мазок нативного матеріалу фекалій, який досліджували у світлооптичному мікроскопі при малому і великому збільшенні (об. ×8, ×40, ок. ×10).</p> <p>Комплексне лікування хворих на гостру кропив’янку, поєднану з лямбліозом, включало одночасне призначення орнідазолу по 500 мг двічі на добу в поєднанні із сухим екстрактом плодів розторопші плямистої по 2 таблетки 3 рази на добу перорально протягом 10 днів; з наступним 10-денним курсом біластину (неседативного H1-антигістамінного препарату другого покоління) в дозі 20 мг 1 раз на добу.</p> <p>Оцінку ефективності проведеного лікування здійснювали на 5, 10 і 12 дні від початку терапії за динамікою основних ознак і симптомів ГКР (пухирі та свербіж) та Шкалою оцінки активності кропив’янки UAS7 (Urticaria activity scоre), виражених у балах.</p> <p><strong>Результати. </strong>Встановлено, що 10 (21,7 %) із 46 обстежених хворих на гостру кропив’янку, поєднану із лямбліозом, мали в анамнезі атопічний дерматит, 5 (10,9 %) пацієнтів – бронхіальну астму, 7 (15,2 %) осіб – алергічний риніт. У решти 24 осіб, що склало 52,2 % від 46 хворих на гостру кропив’янку, поєднану з лямбліозом, алергічних хвороб в анамнезі не виявлено.</p> <p>Проведений нами аналіз вираження основних симптомів недуги (пухирів і свербежу) на 12 день терапії з одночасним призначенням орнідазолу по 500 мг двічі на добу в поєднанні із сухим екстрактом плодів розторопші плямистої по 2 таблетки 3 рази на добу перорально протягом 10 днів дозволив установити, що у хворих на кропив’янку, поєднану із лямбліозом, відмічено достовірне зменшення тяжкості недуги за UAS7 до легкого ступеня тяжкості, (p&lt;0,05), тоді як у хворих на кропив’янку, поєднану із лямбліозом за наявності в анамнезі алергічних хвороб активність процесу зменшилася до середнього ступеня тяжкості недуги (p&lt;0,05).</p> <p>Послідовне призначення орнідазолу по 500 мг двічі на добу в поєднанні із сухим екстрактом плодів розторопші плямистої по 2 таблетки 3 рази на добу перорально протягом 10 днів з наступним 10-денним курсом біластину дозволило домогтися повного зникнення пухирів і зниження активності кропив’янки (за UAS7) до легкого ступеня тяжкості.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Терапія кропив’янки, поєднаної з лямбліозом, з одночасним використанням орнідазолу та сухого екстракту плодів розторопші плямистої, є недостатньою. За наявності в анамнезі у хворих на гостру кропив’янку, поєднану із лямбліозом, інших алергічних хвороб, комплексне лікування доцільно доповнити H1-антигістамінним препаратом другого покоління. Найкращі результати лікування хворих на гостру кропив’янку, поєднану з лямбліозом, за наявності в їх анамнезі інших алергічних хвороб, досягнуті при послідовному призначенні орнідазолу в поєднанні із сухим екстрактом плодів розторопші плямистої та біластину.</p> А. М. Петрук М. І. Шкільна Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 152 158 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13509 КОРЕЛЯЦІЙНІ ВЗАЄМОВПЛИВИ ДИСЛІПІДНИХ І ДИСГОРМОНАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА ГІПОТИРЕОЗ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13510 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Проблема розвитку атеросклерозу як одного з базових патогенетичних синдромів при будь-якій нозології, у тому числі при гіпотиреозі (ГТ), є надзвичайно актуальною проблемою, тим більше, що дані наукових джерел свідчать про суперечливі результати щодо параметрів ліпідного профілю у даної категорії хворих.</p> <p><strong>Мета </strong>– дослідити параметри ліпідограми пацієнтів із ГТ та їх залежність від рівнів гормонів щитоподібної залози.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Обстежено 44 амбулаторних хворих на ГТ віком від 26 до 69 років. Усім хворим проводили загальноклінічне обстеження; визначення тиреоїдного профілю (рівні тиреотропного гормону (ТТГ) і вільного тироксину (вТ4). Порушення ліпідного статусу оцінювали за рівнем загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), коефіцієнтом атерогенності (КА).</p> <p><strong>Результати й обговорення</strong>. Оцінка наведених показників свідчить про наявність патологічних змін ліпідного обміну в 72,73 % групи хворих на ГТ. Показник ЛПВЩ як антиатерогенний фактор крові, був достовірно знижений у хворих на ГТ стосовно такого групи контролю. Встановлено, що рівень ТГ був достовірно вищий на 0,6 ммоль/л (31,09 %), ЗХС був вищий на 2,54 ммоль/л (67,5 %), а рівень ЛПНЩ переважав на 1,68 ммоль/л (75,67 %) у групі хворих на ГТ, порівняно з контрольною групою (р&lt;0,05); KA був утричі вищим у групі хворих на ГТ, порівняно з групою контролю (р&lt;0,001). У хворих на ГТ за даними ліпідограми було виявлено гіперліпопротеїнемію переважно ІІа (14 хворих, 31,82 %) і ІІb типів (18 хворих, 40,91 %).</p> <p><strong>Висновки.</strong> На основі кореляційно-регресійного аналізу встановлено достовірну залежність рівнів ЗХ, ТГ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ, КА, ЛПВЩ (відповідно r=0,67, r=0,69, r=0,64, r=0,69, r=0,72, r=-0,52; (р&lt;0,05)) від рівнів тиреотропного гормону, а також вільного тироксину (відповідно r=-0,55, r=-0,49, r=-0,54, r=-0,49, r=-0,59, r=0,52; (р&lt;0,05). Отримані результати доводять вплив зниження вмісту гормонів ЩЗ у сироватці крові при ГТ на порушення ліпідного обміну в бік атеросклерозу.</p> О. О. Саламадзе Л. С. Бабінець Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 159 162 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13510 НЕІНВАЗИВНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЯ УРАЖЕННЯ ПЕЧІНКИ У TORCH-ІНФІКОВАНИХ ХВОРИХ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13511 <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Активно ведеться пошук нових неінвазивних високоінформативних методів дослідження для визначення стадії ураження та функціонального стану печінки, особливо у хворих з поєднаною патологією, а саме при неалкогольній жировій хворобі печінки (НАЖХП) та інфікуванні збудниками TORCH групи.</p> <p><strong>Мета </strong>– дослідити ефективність використання різних неінвазивних методів діагностики для визначення ступеня ураження печінки у хворих на НАЖХП, інфікованих TORCH-інфекцією.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Обстежено 72 хворих на НАЖХП. Хворих поділено на дві групи: в І групу ввійшли хворі на НАЖХП, у яких виявлено антитіла класу ІgG до інфекцій TORCH групи (n=40); ІІ групу склали пацієнти з НАЖХП, у яких тест виявився негативний щодо інфекцій TORCH групи (n=32). Усім обстеженим пацієнтам проведено загальноклінічні дослідження, а також визначення стану вегетативної нервової системи.</p> <p><strong>Результати. </strong>Встановлено більш виражене збільшення показників функціонального стану печінки, а також холестатичного синдрому в пацієнтів І групи. В обстежених хворих обох груп виявлено гіперінсулінемію та інсулінорезистентність із максимально вираженими змінами в обстежених пацієнтів на НАЖХП у поєднанні з TORCH-інфекцією. У хворих І групи результати Фібротесту (що нами розраховано онлайн) та комерційному тесту ФіброМакс вказують на F2-F3 стадію фіброзу за METAVIR, тоді як у хворих ІІ групи – лише на початкову стадію F2. Отримані результати також підтверджують наявність стеатогепатиту у обстежених пацієнтів (SteatoTest – 0,66±0,08 – р&lt;0,01; NashTest – 0,78±0,05 – р&lt;0,01 у пацієнтів І групи та 0,59±0,04 і 0,69±0,09 – р&lt;0,01 відповідно у пацієнтів ІІ групи).</p> <p><strong>Висновки. </strong>У хворих на НАЖХП, інфікованих TORCH-інфекцією, більш виражені лабораторні ознаки цитолітичного, холестатичного синдромів, а також гіперінсулінемія та інсулінорезистентність. Використання неінвазивних методів (еластометрія печінки, онлайн Фібротест на основі сурогатних маркерів фіброзу печінки, комерційний тест ФіброМакс) є ефективними та інформативними методами для визначення стадії фіброзу у хворих на НАЖХП, інфікованих TORCH-інфекцією.</p> Є. С. Сірчак М. М. Лукач О. І. Гецко М. Ю. Кочмарь З. Й. Фабрі В. І. Чендей Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 163 169 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13511 СТРУКТУРА СТІНКИ ЕНДОМЕТРІОЇДНОЇ КІСТИ ЯЄЧНИКА ПРИ ВПЛИВІ 76 % ЕТАНОЛУ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13512 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Лікування ендометріоз-асоційованого безпліддя залишається дискусійним питанням у практиці акушерів-гінекологів. Дослідження показує, що аспірація під контролем УЗД і склеротерапія є альтернативою хірургічному втручанню в лікуванні «шоколадних» кіст яєчника, особливо у молодих жінок.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – провести гістологічне дослідження стінки ендометріоїдної кісти за впливу 76 % етанолу через 1, 3, 5 хв і встановити її структурні зміни.</p> <p><strong>Матеріал і методи</strong>. Матеріал, отриманий після проведених оперативних втручань (лапаротомічних кістектомій) та проведеної склеротерапії за допомогою 76 % етанолу із контрольованим впливом спирту відносно часу (1 хв, 3 хв, 5 хв), фіксували в 10 % нейтральному забуференому формаліні згідно із загальноприйнятою методикою. Процесинг тканини здійснювався в гістопроцесорі закритого вакуумного типу Logos ONE. Готовий матеріал заливали в парафінові блоки. Гістологічні зрізи товщиною 4–5 мкм (не менше двох зрізів на кожне гістологічне скло) готували на роторному мікротомі Amos AMR-400, забарвлювали гематоксиліном та еозином. Проводили дослідження та фотореєстрацію препаратів за допомогою мікроскопа Eclipse Ci-E (Японія) з цифровою фотокамерою Sigeta M3CMOS 14000 при різних збільшеннях – ´100, ´200, ´400.</p> <p><strong>Результати</strong>. Виявили, що через 1 хв впливу 76 % етанолу в поверхневому шарі епітеліального пласта візуалізувались виражені дистрофічно-некротичні зміни епітеліоцитів у поєднанні із повнокров’ям судин дрібного калібру та формуванням еритродіапедезів, через 3 хв епітеліоцити зазнавали значного пошкодження із формуванням ділянок некрозу та пошкодженням базальних мембран, гострими розладами кровообігу. Через 5 хв структурні зміни епітелію залишались вираженими і супроводжувались дистрофією та некрозами. В колагеновій стромі навколо залоз візуалізувались помірні розлади кровообігу, незначна лімфо-гістіоцитарна інфільтрація, хід волокон змінювався.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Етанол у концентрації 76 % має пошкоджувальний вплив на епітелій ендометріоїдної кісти і призводить до його дистрофічно-некротичних змін. Глибина пошкодження епітеліального шару залежить від періоду впливу. Через 5 хв застосування така концентрація має виражений вплив на епітеліальне вистилання кісти і мінімальні прояви запального характеру на оточуючу тканину.</p> <p>Дані досліджень зі застосування 76 % етанолу, з урахуванням наведених у літературі даних, є багатообіцяючими і свідчать про малоінвазивну альтернативу кістектомії яєчника для пацієнток з ендометріомою, які бажають зберегти фертильність, особливо у тих пацієнток, які вже перенесли кістектомію у минулому і мають високий ризик подальшого зниження оваріального резерву.</p> С. В. Хміль І. Я. Підгайна Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 170 176 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13512 УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ СЕРЦЯ БІЛОГО ЩУРА В НОРМІ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13513 <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> <strong>Мета </strong>– провести ультраструктурне дослідження міокарда та мікроциркуляторного русла серця білих щурів у нормі.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Матеріалом для дослідження є біоптати серця білих щурів самців масою 180–230 г. Дослідження проведено за допомогою трансмісійної електронної мікроскопії.</p> <p><strong>Результати.</strong> За допомогою методу трансмісійної електронної мікроскопії підтверджено, що серцевий м’яз білого щура сформований м’язовими волокнами. Будова міокарда щурів на ультраструктурному рівні відповідає будові серцевої м’язової тканини. М’язовий компонент утворений тісно пов’язаними між собою поперечносмугастими клітинами – кардіоміоцитами [2, 3]. М’язові волокна міокарда утворені одно- або двоядерними кардіоміоцитами, які на поперечному зрізі мають прямокутну форму. Скоротливі кардіоміоцити утворені пучками паралельно розташованих міофібрил, що обмежені сарколемою. Міофібрили, в свою чергу, складаються з низки саркомерів, обмежених Z-лініями, на кожен з яких припадає 2–3 мітохондрії. Кардіоміоцити з’єднуються між собою за допомогою вставних дисків. Міжклітинний простір між кардіоміоцитами заповнений пухкою сполучною тканиною з нервами та ланками мікроциркуляторного русла. У міокарді мікроциркуляторне русло представлене: артеріолами, передкапілярними артеріолами, гемокапілярами соматичного, нефенестрованого типу, закапілярними венулами та венулами. Окрім типових скоротливих кардіоміоцитів розрізняють і другий вид клітин міокарда – атипові провідні кардіоміцити, які утворюють провідну систему серця. У передсердях та на передсердно-шлуночковій перегородці виділяються секреторні кардіоміоцити. Щілинні контакти чергуються з десмосомами та виявляються між бічними поверхнями передсердних кардіоміоцитів. Вздовж бічної поверхні м’язових клітин виявлено множинні тонкі фібрили, один кінець яких вплітається в базальну мембрану кардіоміоцита, а інший – в базальну мембрану ендотеліоцита капіляра або сусіднього кардіоміоцита. У просторах між м’язовими волокнами міокарда виявлено колагенові фібрили. На поверхні кардіоміоцитів виявлено значну кількість дрібних везикул. У передсердних кардіоміоцитах є безліч мітохондрій і міофібрил. Найщільніше розташування міофібрил спостерігали на периферії кардіоміоцитів, а в центральній зоні локалізуються ядро, канальці агранулярної ендоплазматичної сітки, комплекс Гольджі, мітохондрії та секреторні гранули. Мітохондрії округлої форми з численними кристами і світлим матриксом. У просторах між мітохондріями розташовані елементи агранулярної ендоплазматичної сітки [4, 5], апарата Гольджі та численні секреторні гранули. У саркоплазмі міститься незначна кількість гранул глікогену та поодинокі ліпідні включення [6, 7].</p> <p><strong>Висновки. </strong>1. Будова міокарда щурів на ультраструктурному рівні відповідає будові серцевої м’язової тканини. М’язовий компонент утворений тісно пов’язаними між собою поперечносмугастими клітинами – кардіоміоцитами. 2. М’язові волокна міокарда утворені одно- або двоядерними кардіоміоцитами, які на поперечному зрізі мають прямокутну форму. 3. Скоротливі кардіоміоцити утворені пучками паралельно розташованих міофібрил, що обмежені сарколемою. 4. Ядра переважно округлої та овальної форм, містять 1–2 ядерця і 3 різновиди хроматину у вигляді великих грудочок, оптично-щільні інтерхроматинові гранули та дрібнодисперсний хроматин.</p> М. М. Шевчук Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 177 181 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13513 КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ІНФІКУВАННЯ SARS-COV-2 НА ПЕРЕБІГ ТА НАСЛІДКИ ВАГІТНОСТІ https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/13514 <p><strong>РЕЗЮМЕ. Мета </strong>– оцінити вплив інфікування SARS-CoV-2 на перебіг вагітності.</p> <p><strong>Матеріал і методи</strong>. Проведено ретроспективний аналіз перебігу вагітності, пологів та перинатальних наслідків у 90 вагітних, які були під спостереженням в Тернопільській комунальній міській лікарні № 2. Вагітні були поділені на дві групи. До першої групи ввійшо 60 вагітних, які під час вагітності перенесли SARS-CoV-2. До другої групи ввійшло 30 вагітних, які не хворіли на SARS-CoV-2 під час вагітності.</p> <p><strong>Результати й обговорення. </strong>Серед вагітних першої групи переважали такі ускладнення, як плацентарна дисфункція (76,7 %), загроза переривання вагітності (40,0 %), синдром затримки розвитку плода (36,7 %), анемія вагітних (53,3 %) та гестаційний пієлонефрит (30,0 %), рідше траплялися гострий дистрес плода (5,0 %) та пізній гестоз вагітних (23,3 %), тоді як у другій групі вагітних такі ускладнення реєстрували суттєво рідше: плацентарна дисфункція (13,3 %), загроза переривання вагітності (13,3 %), пізній гестоз вагітних (10,0 %), анемія вагітних (16,7 %) та гестаційний пієлонефрит (6,7 %). Середня кількість госпіталізацій під час вагітності першої групи була 1,2±0,08, порівняно з другою групою – 0,58±0,01.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Інфікування SARS-CoV-2 негативно впливає на перебіг та наслідки вагітності. Вагітність, яка ускладнилась інфікуванням SARS-CoV-2, удвічі частіше супроводжувалась госпіталізацією вагітних, ніж у групі, яка не була у контакті з цим вірусом.</p> Ю. Б. Якимчук Авторське право (c) 2023 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2023-01-26 2023-01-26 4 182 184 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13514