https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/issue/feed Здобутки клінічної і експериментальної медицини 2022-03-25T11:12:48+02:00 Бабінець Лілія Степанівна, Коцаба Юлія Ярославівна kotsaba2010@ukr.net Open Journal Systems <p><em>Науково-практичний журнал, присвячений питанням висвітлення механізмів функціонування здорового та хворого організму, молекулярної та клітинної фізіології та патології, моделювання патологічних процесів, морфології та патоморфології, клінічних та експериментальних аспектів діагностики та лікування, особливостей внутрішніх хвороб, проблем акушерства, гінекології, педіатрії, хірургічної патології, трансплантології, проблем неврології та психіатрії, екстремальних станів, екології, доклінічного дослідження лікарських субстанцій синтетичного та природного походження.</em><br><em><strong>ISSN 2415-8836 (Online), ISSN 1811-2471 (Print)</strong><br></em></p> https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12820 ПОСТТРАВМАТИЧНІ ПЕРФОРАЦІЇ БАРАБАННОЇ ПЕРЕТИНКИ 2022-03-15T16:35:41+02:00 Ю. М. Андрейчин babinets@tdmu.edu.ua І. В. Хоружий babinets@tdmu.edu.ua Ю. Б. Пасічник babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Посттравматичні перфорації барабанної перетинки вже впродовж тривалого часу займають перші позиції в рейтингу найчастіших травм ЛОР-органів. Особливо це актуально в дитячому віці. Закриття перфорації з відновленням цілісності барабанної перетинки вимагає вдосконалення [Гилифанов Е. А., Павлуш Д. Г.].</p> <p><strong>Мета </strong>– покращити ефективність лікування хворих з посттравматичними перфораціями барабанної перетинки шляхом використання ліофілізованого ксенодермотрансплантата для закриття дефекту.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Проведено дослідження 26 пацієнтів з посттравматичними перфораціями барабанної перетинки. З них чоловіків було 14, жінок – 11, у віці від 16 до 47 років. Тривалість захворювання коливалась від 1 до 5 днів.</p> <p><strong>Результати.</strong> Запропонований метод закриття посттравматичної перфорації барабанної перетинки розміром до 10 мм із застосуванням ліофілізованого ксенодермотрансплантата товщиною 0,3–0,5 мм створював фізіологічні умови у середньому вусі для успішної регенерації барабанної перетинки, виключав ризик розвитку дифузного зовнішнього отиту, так як не потребував створення додаткового тиску в зовнішньому слуховому ході. Це сприяло покращенню загального стану та слуху у пацієнтів.</p> <p><strong>Висновки. </strong>1. Методика мірингопластики із застосуванням ліофілізованого ксенодермотрансплантата виключає ризик розвитку дифузного зовнішнього отиту, оскільки не потребує створення додаткового тиску на шкіру зовнішнього слухового ходу.</p> <p>2. Закриття дефекту барабанної перетинки до 5 діб від травми шляхом використання ліофілізованого ксенодермотрансплантата забезпечує відновлення цілісності барабанної перетинки.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12794 ОСОБЛИВОСТІ ГЕМОДИНАМІЧНИХ ЗМІН ПРИ ОКЛЮЗІЙНИХ УРАЖЕННЯХ АОРТИ, ЇЇ ОСНОВНИХ ГІЛОК ТА ПРИ ЇХ ХІРУРГІЧНОМУ ЛІКУВАННІ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ) 2022-03-09T11:49:30+02:00 Ю. М. Гаврищук babinets@tdmu.edu.ua О. Я. Галицька-Хархаліс babinets@tdmu.edu.ua І. В. Пилипко babinets@tdmu.edu.ua Т. Р. Геник babinets@tdmu.edu.ua П. П. Флекей babinets@tdmu.edu.ua Ю. Ю. Хархаліс babinets@tdmu.edu.ua <p>Серед серцево-судинних захворювань значна питома частка належить хронічним оклюзивним ураженням аорти, її абдомінальних гілок і магістральних артерій нижніх кінцівок, що, в свою чергу, зумовлює виникнення проблеми постішемічного або реперфузійного синдрому. Щорічно кількість таких станів коливається від 50 до 100 випадків на 100 000 населення. Це спонукає клініцистів і експериментаторів до пошуку і розробки нових ефективних методів діагностики і лікування облітеруючих захворювань магістральних артерій та запобігання післяопераційним ускладненням.</p> <p><strong>Мета </strong>– вивчити сучасний стан проблеми зміни гемодинаміки при оклюзійних ураженнях аорти та її гілок.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Матеріалом для роботи були публікації наукових досліджень за останні 10 років, що стосувались проблеми оклюзії аорти та її гілок і виникнення реперфузійного синдрому після її усунення.</p> <p><strong>Результати.</strong> Результати дослідження засвідчують, що реваскуляризація при хронічній критичній ішемії в ряді випадків замість покращення і відновлення кровообігу, навпаки, призводить до посилення проявів ішемії. Основу цього явища, на думку більшості клініцистів і експериментаторів, формує політропне ураження тканин різних анатомічних структур із розвитком поліорганної дисфункції та дисбалансу окисно-відновної рівноваги. За таких умов надходження кисню в ішемізовані тканини стимулює ряд процесів, що сприяють втраті функції клітин. Зокрема, це призводить до активації вільнорадикальних процесів, збільшення кількості продуктів перекисного окиснення ліпідів, накопичення ендотоксинів.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Проблема ускладнень при оклюзійних захворюваннях магістральних артерій залишається актуальною. Ці захворювання супроводжуються перебудовою центральної гемодинаміки, яка різко змінюється, зокрема під час оперативного відновлення прохідності аорти і її магістральних відгалужень. Усе це суттєво впливає на гемодинаміку, особливо у реперфузійному періоді, як один із проявів поліорганної недостатності, в основі якої лежать єдині універсальні механізми.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12795 КЛАСИФІКАЦІЇ КАРДІОМІОПАТІЙ: СУЧАСНИЙ СТАН ПИТАННЯ 2022-03-09T12:00:37+02:00 А. Р. Кондратишин babinets@tdmu.edu.ua А. А. Курій babinets@tdmu.edu.ua Д. Б. Коваль babinets@tdmu.edu.ua Я. І. Юрик babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>На сьогодні міокардіопатії займають провідне місце в загальній структурі захворюваності. Майже 50&nbsp;% пацієнтів, які раптово помирають у дитинстві чи підлітковому віці або переносять трансплантацію серця, страждають від кардіоміопатій. Клінічні і функціональні її прояви достатньо висвітлені в науковій літературі, однак морфологічним змінам серця не надається достатньої уваги.</p> <p><strong>Мета </strong>– cистематизувати класифікації кардіоміопатій, виявити їхні недоліки та переваги, а також заснувати новий поділ.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Вивчено і узагальнено класифікації кардіоміопатій, викладених Гудвіном та Оклі, Європейським товариством кардіологів та комітетом Американської асоціації серця.</p> <p><strong>Результати. </strong>В ході аналізу матеріалу ми виявили недоліки найпоширеніших класифікацій, що підштовхнуло нас до створення власного поділу кардіоміопатій, в основі якого лежать етіологічні та патогенетичні принципи.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Дотепер використовуються дві найвідоміші класифікації: Американської асоціації серця та Європейського товариства кардіологів, фундамент яких заклали Гудвін та Оклі, створивши перший поділ, який ґрунтується на патоморфологічних змінах міокарда: дилатаційні (DCM), гіпертрофічні (HCM) і рестриктивні (RCM) типи кардіоміопатії. Згодом додали нові види: аритмогенну та некласифіковану кардіоміопатії. Проаналізувавши обидві класифікації ми дійшли до висновку, що вони потребують редагування, тому що на практиці лікарю складно визначити тип кардіоміопатії, що, у свою чергу, призводить до неефективності лікування. На основі даних зауважень можна створити нову класифікацію, яка найкраще висвітлить етіологічний та патогенетичний поділ кардіоміопатій, що важливо для вибору оптимальної терапії. Наша класифікація включає в себе автоімунну, електролітну, постінфекційну, токсичну та змішану кардіоміопатії.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12668 ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН СТРУКТУРИ ТА ФУНКЦІЇ МІОКАРДА У ХВОРИХ ІЗ ГОСТРИМ ІНФАРКТОМ МІОКАРДА ТА ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2-ГО ТИПУ З УРАХУВАННЯМ ВМІСТУ FABP 4 І CTRP 3 2022-01-11T18:51:43+02:00 М. Ю. Котелюх koteliukh@gmail.com <p class="a"><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Актуальною проблемою сучасної медицини є вивчення запальних і протизапальних процесів поєднаного перебігу гострого інфаркту міокарда (ГІМ) із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу.</p> <p class="a"><strong>Мета – </strong>визначити взаємозв’язок між білком, що зв’язує жирні кислоти 4 (FABP 4), C1q / Фактором некрозу пухлини асоційованим білком 3 (CTRP 3) та ехокардіографічними показниками у пацієнтів із ГІМ за наявності ЦД 2-го типу.</p> <p class="a"><strong>Матеріал і методи.</strong> Обстежено 134 пацієнти із ГІМ. Першу групу склали 60 пацієнтів з ГІМ, а другу групу – 74 пацієнти із ГІМ та ЦД 2-го типу. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. Вміст FABP 4 і CTRP 3 визначали імуноферментним методом.</p> <p class="a"><strong>Результати.</strong> У групі 1 визначено взаємозв'язок між FABP 4 і кінцеводіастолічним розміром (КДР) (r=-0,458, р&lt;0,01), кінцевосистолічним розміром (КСР) (r=-0,460, р&lt;0,01), кінцеводіастолічним об’ємом (КДО) (r=-0,452, р&lt;0,01), лівим передсердям (r=-0,487, р&lt;0,01), масою міокарда лівого шлуночка (ММЛШ) (r=-0,411, р&lt;0,01), індексом ММЛШ (r=-0,419, р&lt;0,01) та між CTRP 3 і КДР (r=0,469, р&lt;0,01), КДО (r=0,425, р&lt;0,01), ударним об’ємом (r=0,407, р&lt;0,05), відносною товщиною задньої стінки ЛШ (ВТЗСЛШ) (r=-0,469, р&lt;0,01). У групі 2 виявлено взаємозв'язок між FABP 4 і КСР (r=-0,452, р&lt;0,01), кінцево-систолічним об’ємом (r=-0,482, р&lt;0,01), ММЛШ (r=-0,424, р&lt;0,01), ІММЛШ (r=-0,464, р&lt;0,01), фракцією викиду (ФВ) ЛШ (r=0,402, р&lt;0,01) та між CTRP 3 і КДР (r=0,402, р&lt;0,01), КДО (r=0,424, р&lt;0,01), ФВ ЛШ (r=-0,465, р&lt;0,05).</p> <p class="a"><strong>Висновок. </strong>У групах 1 та 2 ехокардіографічні показники мали вірогідно слабкі зворотні кореляційні зв'язки із FABP 4 та слабкі прямі взаємозв’язки із СTRP 3, окрім ВТЗСЛШ і ФВ.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12702 ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕНЬ СЕРЦЕВОГО РИТМУ ТА СТАНУ РЕПОЛЯРИЗАЦІЇ ШЛУНОЧКІВ У ПАЦІЄНТІВ З ІНФАРКТОМ МІОКАРДА БЕЗ ЕЛЕВАЦІЇ СЕГМЕНТА ST ЗАЛЕЖНО ВІД ПОКАЗНИКІВ СТРУКТУРНОГО РЕМОДЕЛЮВАННЯ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА 2022-02-01T21:57:55+02:00 В. Ю. Масловський vmaslovskyi@gmail.com <p><strong>Резюме</strong>. Незважаючи на прогрес у лікуванні гострого інфаркту міокарда в більшості розвинених країн, ця патологія залишається лідером серед провідних причин захворюваності та смертності. Пошук можливостей прогнозування розвитку ускладнень, вивчення процесів ремоделювання та їх впливу на розвиток електричної нестабільності міокарда в даний час розглядається як перспективний напрямок неінвазивної діагностики інфаркту міокарда.</p> <p><strong>Мета</strong>. Встановити особливості порушень серцевого ритму та стан реполяризації шлуночків у пацієнтів з NSTEMI залежно від показників структурного ремоделювання лівого шлуночка.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Нами було проведено комплексне дослідження 200 пацієнтів з NSTEMI у віці від 38 до 80 років. Усі пацієнти обстежені відповідно до діючого протоколу діагностики та лікування пацієнтів з гострим коронарним синдромом без елевації сегмента ST та проведене добове холтерівське моніторування ЕКГ протягом 3-5 днів після госпіталізації.</p> <p><strong>Результати</strong>. Збільшення індексу маси міокарда лівого шлуночка та зміна геометричної моделі асоціюється із підвищенням ймовірності розвитку проявів електричної нестабільності міокарда, зокрема, екстрасистолії будь якої топіки та пароксизмальної тахікардії. В той же час, зміни показників структурного ремоделювання не виявили кореляційних зв’язків із порушеннями реполяризації шлуночків у ранньому періоді NSTEMI.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Оцінка показників структурного ремоделювання міокарда шлуночків у ранньому періоді NSTEMI дозволяє прогнозувати ризик розвитку електричної нестабільності міокарда та проводити відповідні профілактичні заходи. </p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12483 РОЛЬ ОСТЕОПРОТЕГЕРИНУ В МЕТАБОЛІЗМІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ У ХВОРИХ ІЗ ОСТЕОАРТРИТОМ І ОЖИРІННЯМ 2021-11-18T13:32:26+02:00 Л. М. Пасієшвілі n.litvynova@gmail.com А. М. Літвинова babinets@tdmu.edu.ua К. А. Діденко babinets@tdmu.edu.ua А. Б. Андруша babinets@tdmu.edu.ua С. В. Іванченко babinets@tdmu.edu.ua О. В. Голозубова babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Остеоартрит (ОА) призводить до дегенерації суглобового хряща, i, як причина інвалідності, посідає перше місце серед захворювань кістково-м’язової системи. На сьогодні ряд дослідників вважає, що ОА можна розглядати в контексті метаболічного синдрому, однією із складових якого є ожиріння. Згідно з сучасними уявленнями, м’язова тканина також є одним із найбільш значущих ендокринних органів людини, оскільки виробляє велику кількість біологічно активних речовин, гормоноїдів та особливі цитокіни (міокіни). Останні є клітинними регуляторами росту та розпаду, підтримують функцію м’язових мітохондрій. Таким чином, у перебізі та прогресуванні ОА у хворих із підвищеною масою тіла та ожирінням «конкурують» два ендокринно-залежних органи – жирова та м’язова тканини. При цьому слід очікувати не підсумування їх ефектів, а нового якісного результату. І таким результатом поєднаного перебігу можна вважати формування вторинного остеопорозу.</p> <p><strong>Мета</strong> – оптимізація діагностики остеопенічних станів у осіб молодого віку з остеоартритом, що перебігає на тлі підвищеної маси тіла/ожиріння, шляхом визначення ролі остеопротегерину у формуванні ускладнень.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> До роботи було залучено 75 хворих із остеоартритом (ОА), який перебігав на тлі ожиріння (основна група). У 50 пацієнтів ураження суглобів спостерігали при збереженому індексі маси тіла в межах норми (група порівняння) та 37 практично здорових осіб, які увійшли до контрольної групи. Усі групи обстежених були репрезентативні за віком та статтю. Діагноз ОА встановлювали на підставі наказу МОЗ України від 12.10.2006 року «Про надання медичної допомоги хворим із остеоартрозом», уніфікованих діагностичних критеріїв Асоціації ревматологів України (2004) та критеріїв Американської колегії ревматологів. Наявність та тяжкість ожиріння оцінювали згідно з критеріями International Diabetes Federation (IDF, 2005) на підставі розрахунку індексу маси тіла (ІМТ) за формулою Кетле.</p> <p><strong>Результати. </strong>При підрахунку вмісту остеопротегерину (ОПГ) встановлено, що в обох обстежених групах ця величина перевищувала контрольні значення: в 1,9 раза у хворих основної групи і в 1,4 раза в групі порівняння. При зміні ІМТ у всіх групах обстежених зазначено достовірне підвищення ОПГ щодо показників контролю. Також виявили, що розвиток та перебіг остеоартриту у хворих із підвищеною масою тіла або ожирінням відбувається на тлі підвищення остепротегерину сироватки крові.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Перебіг остеоартриту супроводжується достовірним збільшенням вмісту остеопротегерину у сироватці крові, рівень якого ще більше зростає із збільшенням маси тіла. Рівень остеопротегерину сироватки крові корелює з рентгенологічною стадією захворювання та має максимальне значення при третій стадії захворювання. Наявність ОА у хворих із ожирінням є несприятливим фоном для формування остеопоротичних станів, одним із механізмів якого є збільшення остепротегерину сироватки крові – глікопротеїну з апоптичною дією на рівні остеокластів.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12796 ЛАТЕНТНИЙ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТ У СТУДЕНТІВ: РОЛЬ ХАРЧУВАННЯ ТА СТИЛЮ ЖИТТЯ 2022-03-09T12:43:44+02:00 В. В. Бабієнко babinets@tdmu.edu.ua Д. Х. Шейх Алі babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Метою дослідження була оцінка поширеності латентного залізодефіциту у студентів в залежності від якісного складу харчування та стилю життя.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Дослідження виконане впродовж 2015–2016 років на базі підрозділів кафедри гігієни та медичної екології Одеського національного медичного університету. Проведене анкетування щодо добового споживання заліза та поширеності симптомів залізодефіциту 976 студентів медичного факультету у віці від 17 до 32 років, серед яких незначно переважали дівчата (51,7&nbsp;%). Середній вік обстежених склав (19,7±0,9) років.</p> <p>Оцінку якісного вмісту сполук заліза у раціоні проводили розрахунковим методом. Осіб з ймовірним дефіцитом заліза обстежено з визначенням показників гемоглобіну, еритроцитів, гематокриту (загальний клінічний аналіз крові) та феритину сироватки крові. Статистичну обробку проведено методами дисперсійного та кореляційного аналізу за допомогою програмного забезпечення Statistica 10.0 (TIBCO, США).</p> <p><strong>Результати.</strong> 628 студентів (64,3&nbsp;%) споживали більше 90 відсотків від добової потреби, в тому числі 377 (38,6&nbsp;%) – у надмірних (більше 100&nbsp;%) кількостях. 14,5&nbsp;% студентів (або 142 особи) споживали від 81 до 90&nbsp;% добової потреби, 128 (13,1&nbsp;%) – від 71 до 80&nbsp;%. 78 (8,0&nbsp;%) студентів мали ймовірний дефіцит заліза (до 70&nbsp;% від добової потреби). Найчастішими скаргами, пов’язаними із ймовірним дефіцитом заліза, були загальна слабкість (107 випадків, 11,0&nbsp;%), підвищена стомлюваність (138 випадків, 14,1&nbsp;%), блідість шкіри та слизових (38 або 3,9&nbsp;%), сонливість (41 випадок, 4,2&nbsp;%), сухість в роті (52 випадки, 5,3&nbsp;%), ламкість волосся (26 випадків, 2,7&nbsp;%), кровоточивість ясен (14 випадків, 1,4&nbsp;%). Значно рідше визначалися гіпосмія, дисгевзія та дисфагія.</p> <p>Ймовірний залізодефіцит був констатований на попередньому етапі дослідження у 88 (9,0&nbsp;%) хворих, їм в подальшому були проведені верифікувальні лабораторні дослідження. При аналізі одержаних даних діагноз ЗДА легкого ступеня підтвердився у 4 (4,5&nbsp;%) дівчат у віці 18–21 рік, латентний залізодефіцит – у 31 (35,2&nbsp;%) осіб, при переважанні дівчат – гендерне співвідношення склало 1:2,4.</p> <p><strong>Висновки. </strong>1. Частота латентного залізодефіциту у популяції студентів, що навчаються у медичному ВЗО Півдня України, не перевищує 3,2&nbsp;% від загальної численності контингенту. 2. Запропонований метод скринінгу латентного залізодефіциту відповідає вимогам до інструментів донозологічної діагностики (J=0,39 Sp=0,99) й може бути рекомендований до застосування у практиці соціально-гігієнічного моніторингу.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12797 ВИКОРИСТАННЯ ОПИТУВАЛЬНИКА SF-36 В ОЦІНЦІ ЯКОСТІ ЖИТТЯ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ УРАТНИМ НЕФРОЛІТІАЗОМ, КОМОРБІДНИМ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ 2022-03-09T14:52:41+02:00 С. І. Білай babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Вивчення якості життя є актуальною та невід’ємною проблемою спостереження за хворими на уратний нефролітіаз (УН), ефективністю та безпечністю їх лікування. У хворих на УН головною каменеутворювальною субстанцією є сечова кислота, рівень гіперурикемії та гіперурикурії зростає у хворих із метаболічним синдромом (МС). Метафілактика УН, доповнена в комплексному лікуванні МС, дозволить підвищувати ефективність загальноприйнятного протирецидивного лікування УН і знизити частоту повторного каменеутворення. У зв’язку з цим, велику зацікавленість викликає біофлавоноїд квертин.</p> <p><strong>Мета</strong> – оцінити показники якості життя у хворих на УН, коморбідний з МС, за допомогою опитувальника SF-36.</p> <p><strong>Матеріал і методи</strong>. У дослідження було включено 65 хворих, які страждали на УН та УН, коморбідний з МС. Середній вік пацієнтів становив 54,94±1,07 років. У контрольній групі хворих (n=21) застосовували традиційну терапію. У групі порівняння хворим (n=21) застосовували традиційну терапію і загальноприйняті лікарські засоби, які корегують метаболічні порушення. В основній групі хворі (n=23) приймали базисну терапію на тлі квертину. Якість життя хворих проводили за допомогою опитувальника SF-36 на початку дослідження та через 3–6 місяців за показниками: фізичне функціонування (PF), рольове функціонування, обумовлене фізичним станом (RP), інтенсивність болю (ВР), загальний стан здоров’я (GН), життєва активність (VT), соціальне функціонування, (SF), рольове функціонування, обумовлене емоційним станом (RE), психічне здоров’я (МН).</p> <p><strong>Результати</strong>. У хворих основної групи рівень загального показника психічного компонента здоров’я (МН) знижувався суттєвіше, ніж загальний показник фізичного компонента здоров’я (РН), на відміну від хворих контрольної групи. Показник РН у хворих основної групи знижувався незначно, на відміну від хворих групи порівняння. Лікування квертином та базисною терапією хворих основної групи виразно збільшувало рівні МН та РН.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Рівень показників RE, MH та PF знижувався до лікування у хворих групи порівняння та основної групи, що вказувало на посилення метаболічних порушень. Рівень показників RP, SF, BP та GН знижувався також у хворих основної групи. Після проведеної базисної терапії на тлі квертину найсуттєвіше збільшувався рівень показників МН, RE, SF, GН, ВР, RP та PF, що свідчило про покращення ефективності лікування та зменшення частоти рецидивів каменеутворення.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12798 ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН РЕПРОДУКТИВНОЇ СИСТЕМИ У ЖІНОК ПІЗНЬОГО РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ 2022-03-09T15:06:14+02:00 О. Г. Бойчук babinets@tdmu.edu.ua У. С. Дорофеєва babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Частота безплідних шлюбів на території України коливається від 15 до 25&nbsp;% всіх подружніх пар, що перевищує критичний рівень 15&nbsp;%, вказаний групою експертів ВООЗ, при якому безпліддя є фактором, що значно впливає на демографічні показники в країні та становить державну проблему. Безпліддя в шлюбі – одна з найактуальніших проблем сучасного суспільства та сучасної медицини, незважаючи на успіхи, досягнуті широким застосуванням методів допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).&nbsp;Питання створення сімʼї та материнства інколи відкладають до того часу, коли зачати дитину для подружжя власними силами стає вкрай складно. З віком спостерігають погіршення стану соматичного здоровʼя та зниження репродуктивної функції.</p> <p><strong>Мета </strong>– вивчити основні показники функціонального стану репродуктивної системи у жінок пізнього репродуктивного віку.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Загалом під спостереженням перебувало 66 жінок пізнього репродуктивного віку. З них 36 хворих на трубно-перитонеальне безпліддя жінок з низьким оваріальним резервом, яким показано застосування програм ДРТ, склали основну групу. Методом простої рандомізації цю групу було поділено залежно від лікувальної схеми і запропоновано застосування PRP-терапії (активація фолікулогенезу).</p> <p>Оцінка функціонування репродуктивної системи проводилась за рахунок визначення таких гормональних показників як пролактин (ПРЛ), тестостерон (Т), кортизон (К) естрадіол (Е2), лютеїнізуючий гормон (ЛГ), фолікулостимулювальний гормон (ФСГ) та антимюллерів гормон (АМГ) у ранню фолікулярну фазу, окрім прогестерону (П), який визначався в лютеїновій фазі<strong>. </strong></p> <p>Статистична обробка результатів досліджень проводилася на персональному компʼютері з використанням параметричних та непараметричних методів варіаційної статистики за допомогою прикладного програмного забезпечення «Statistica».</p> <p><strong>Результати. </strong>Аналіз гормональних показників функціонування репродуктивної системи виявив статистично значущі відмінності між середніми показниками ФСГ, АМГ, ЛГ, ПРЛ, прогестерону та естрадіолу у жінок основної та контрольної груп, що пояснюється, в першу чергу, наявністю порушень з боку репродуктивної системи у пацієнток основної групи, що є характерним для клінічного перебігу безпліддя у жінок пізнього репродуктивного віку з низьким оваріальним резервом.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Як показало дослідження, у пацієнток із низьким оваріальним резервом, яким проводилась PRP-терапія, спостерігали кращу оваріальну відповідь та якість ооцитів і, відповідно, результати допоміжних репродуктивних технологій були успішні. Важливим це питання є для жінок старшого репродуктивного віку, оскільки виснаження овуляторного резерву призводить до зниження імовірності народження власних дітей.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12799 ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДВОХ ВИДІВ КОНТРОЛЮ ПРИ ФОРМУВАННІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ХРОНІЧНОГО ВИРАЗКОВОГО КОЛІТУ 2022-03-09T15:14:01+02:00 І. М. Васильєва babinets@tdmu.edu.ua О. В. Бабенко babinets@tdmu.edu.ua О. А. Наконечна babinets@tdmu.edu.ua Л. Д. Попова babinets@tdmu.edu.ua С. А. Войтенко babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>У статті проведено порівняльний аналіз двох видів контролю при ремоделюванні хронічного виразкового коліту за допомогою 2,4-Dinitrobenzenesulfonic acid (DNBS) у 50&nbsp;% розчині етанолу, на підставі якого автори не рекомендують використовувати тварин з інтраректальним введенням етанолу в якості єдиного контролю для запобігання некоректному трактуванню отриманих результатів.</p> <p><strong>Мета </strong>– порівняння двох видів контролю при відтворенні експериментальної моделі хронічного виразкового коліту для запобігання некоректному трактуванню отриманих результатів.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>На трьох групах статевозрілих лабораторних щурів обох статей популяції WAG (перша контрольна група – інтраректальне введення 0,9&nbsp;% фізіологічного розчину; друга контрольна група – введення 50&nbsp;% розчину етанолу; експериментальна група – введення DNBS у 50&nbsp;% розчині етанолу) проведено аналіз наявності та ступеня вираження альтеративно десквамативних та запальних змін у товстій кишці морфологічним методом та визначення вмісту циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2 імуноферментним методом.</p> <p><strong>Результати. </strong>Виявлено аналогічні морфологічні патерни та зміни вмісту циклооксигеназ за умов впливу як DNBS, розчиненого в спирті, так і етанолу. Різниці за цими показниками між експериментальною та другою контрольною групами не виявлено.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Група тварин з інтраректальним введенням етанолу не може бути єдиним контролем при моделюванні хронічного виразкового коліту, а може бути використана для виявлення ефектів, обумовлених саме гаптеном DNBS, а не «руйнівником» бар’єру кишечника етанолом.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12800 РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ ПОРУШЕНЬ СТАНУ ЗДОРОВʼЯ У ДІТЕЙ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП ЗІ ЗНИЖЕНИМИ ПОКАЗНИКАМИ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ЗА ДАНИМИ ПРОБИ РУФʼЄ 2022-03-09T15:21:24+02:00 І. Л. Височина babinets@tdmu.edu.ua Н. С. Башкірова babinets@tdmu.edu.ua Є. А. Ахе babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>В роботі представлено результати оцінки рівня функціонального резерву серця дітей шкільного віку (від 7 до 17 років) з використанням проби Руфʼє як основної складової медико-педагогічного контролю.</p> <p><strong>Мета</strong> – визначити та оцінити рівень функціонального резерву серця дітей віком від 7 до 17 років з використанням проби Руфʼє та подальшою оцінкою особливостей стану здоровʼя осіб, які мають функціональний резерв серця нижче середнього.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> У дослідженні взяли участь 82 дитини, з них 43 – хлопці (52&nbsp;%) та 39 – дівчата (48&nbsp;%), які відповідали наступним критеріям: вік від 7 до 17 років, стан соматичного благополуччя. Всім дітям проведено загальноклінічні обстеження, визначено функціональні можливості серцево-судинної системи за допомогою проби Руфʼє з подальшим розподілом на групи за періодами дитячого віку (молодший, середній та старший шкільний вік). Статистичний аналіз результатів дослідження виконували з використанням Microsoft Excel та пакета статистичного аналізу SPSS 22.0</p> <p><strong>Результати й обговорення. </strong>Дослідження проводилось у декілька етапів. На початковому етапі виявили, що значна кількість дітей у різних вікових групах має функціональний резерв серця нижче середнього, а саме – 42,6&nbsp;% серед дітей молодшого шкільного віку, 39&nbsp;% – середнього шкільного віку, 26,6&nbsp;% – старшого шкільного віку. Середні показники проби Руфʼє в трьох вікових групах суттєво не відрізнялися (p=0,085). Також відмічена відсутність впливу показників біологічного віку та статі пацієнтів на наявність порушень у стані їх здоровʼя за оцінкою функціонального резерву серця. Подальша оцінка, що проводилась у дітей зі зниженими показниками проби Руфʼє, дозволила виявити, що 15,2&nbsp;% дітей мали відхилення у стані здоровʼя.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Підтверджено, що проба Руфʼє та оцінка функціонального резерву серця дітей шкільного віку є доступним та ефективним інструментом в практиці сімейних лікарів, який дозволяє виявити відхилення в стані здоровʼя.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12801 ПЕРЕВАГИ БІОРЕГУЛЯЦІЙНОГО ПІДХОДУ В ЛІКУВАННІ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ З COVID-19. КЛІНІЧНИЙ ДОСВІД 2022-03-09T15:27:53+02:00 М. А. Гулій babinets@tdmu.edu.ua В. С. Соловйова babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>З початку спалаху нової коронавірусної інфекції COVID-19, причиною виникнення якої є вірус SARS-CoV-2, перед медичною спільнотою поставлені задачі, повʼязані не тільки з наданням кваліфікованої медичної допомоги, а й з проведенням реабілітаційних втручань під час і після захворювання.</p> <p>В більшості випадків спостерігаються легкі і навіть безсимптомні форми перебігу; часто прояви середньої тяжкості у вигляді пневмоній без дихальної недостатності; рідше – з різним ступенем вираження дихальної недостатності; іноді – ускладнюється розвитком гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС). Саме характер епідемічного поширення і неоднорідна клінічна картина захворювання свідчать про істотну роль у розвитку даної патології рівня функціонального стану організму. Тому своєчасне використання неспецифічних методів корекції типових патологічних процесів, а саме запалення, ендогенної інтоксикації, порушень метаболізму, енергетичного балансу, імунного захисту, з допомогою методів фізичного впливу дозволяє запобігти розвитку ускладнень.</p> <p>Через особливості патогенезу захворювання та різноманітність його клінічних форм шаблонне застосування загальноприйнятих схем часто є неефективним. А ефективність методів, які застосовують, прямо залежить від раннього початку проведення реабілітаційних заходів і комплексної оцінки стану пацієнта.</p> <p>У статті представлений власний клінічний досвід курації пацієнтки похилого віку з позалікарняною пневмонією, асоційованою з COVID-19, та коморбідною патологією, на етапах лікування та реабілітації. На прикладі цього клінічного випадку були продемонстровані можливості, ефективність та безпека впровадження персоніфікованого алгоритму біорегуляційної корекції та індивідуальної програми реабілітаційних втручань на основі комплексної оцінки стану здоровʼя пацієнтки.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12802 ВИЯВЛЕННЯ СЕРОЛОГІЧНИХ МАРКЕРІВ ЗБУДНИКІВ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ СЕРЦЕВО-СУДИННИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ 2022-03-09T15:41:15+02:00 Р. О. Гуменна babinets@tdmu.edu.ua М. І. Шкільна babinets@tdmu.edu.ua О. Л. Івахів babinets@tdmu.edu.ua І. С. Іщук babinets@tdmu.edu.ua Н. Ю. Вишневська babinets@tdmu.edu.ua М. М. Корда korda@tdmu.edu.ua І. М. Кліщ klishch@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. Мета </strong>– з’ясувати спектр серологічних маркерів збудників інфекційних хвороб у пацієнтів із ураженням ССС, використавши імуноферментний аналіз (ІФА) та метод мультиплексної НІФ у модифікації БІОЧИП.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Обстежено 69 пацієнтів із ураженням серцево-судинної системи віком від 18 до 69 років, які лікувалися амбулаторно і стаціонарно в ТОР КНП «Тернопільська університетська лікарня» з приводу патології ССС. Чоловіків було 41 (59,4 %), жінок – 28 (40,6 %).</p> <p>Для етіологічного розшифрування ЛБ застосували метод ІФА. Визначали антитіла до антигенів комплексу <em>B.&nbsp;burgdorferi sensu lato&nbsp;(s. l.)</em> у сироватках крові методом ELISA з використанням тест-систем компанії Euroimmun AG (Німеччина). Отримані результати оцінювали як позитивні, проміжні або негативні та інтерпретували згідно з рекомендаціями виробника.</p> <p>У 20 пацієнтів із 69 обстежених використавши метод мультиплексної НІФ виявляли специфічні антитіла класів IgM та IgG до 16 збудників інфекційних хвороб, які можуть бути причиною захворювань ССС. Застосовували тест-системи «Mosaic: Міокардитичний профіль 1 (IgM/IgG)», EUROIMMUN, Німеччина, які містили мічені флуоресцеїном антигени збудників таких інфекційних хвороб: епідемічний паротит, грип, парагрип, мікоплазмова, цитомегаловірусна, Коксакі та ентеровірусна інфекції, ЛБ і хламідіоз. Цей метод діагностики у пацієнтів з ураженням ССС у Тернополі застосований вперше.</p> <p>Результати визначення антитіл до збудників зазначених вище інфекційних хвороб оцінювали в полі зору флуоресцентного мікроскопа (Olympus IX70, ок&nbsp;×10, об ×20;40) за яскраво-зеленим світінням імунного комплексу антиген-антитіло, міченого флуоресцеїном, яке було специфічним для кожного із вказаних збудників.</p> <p><strong>Результати. </strong>При аналізі результатів серологічного дослідження сироваток крові пацієнтів із ураженням ССС за допомогою ІФА на виявлення специфічних антитіл класів IgM та IgG до комплексу <em>B. burgdorferi s. l.</em> встановлено, що позитивні і проміжні результати наявності антитіл хоча б одного класу були у 34 (49,3 %) осіб із 69 обстежених. Одночасно специфічні антитіла обох класів (результати позитивний/позитивний і проміжний/проміжний) знаходили у сироватках крові 36 (52,2&nbsp;%) осіб.</p> <p>Загалом позитивні результати наявності антитіл класу IgM до борелій отримано у 17 (24,6 %) пацієнтів, проміжні – у 6 (8,7 %), негативні – у 46 (66,7&nbsp;%). Водночас позитивні результати виявлення специфічних антитіл класу IgG були у 19 (27,5 %) осіб, проміжні – у 5 (7,2 %), негативні – у 45 (65,3&nbsp;%).</p> <p>Методом мультиплексної НІФ у 10 пацієнтів визначали специфічні антитіла класу IgМ та у 10 – класу IgG до 16 збудників інфекційних хвороб, які здебільшого можуть уражати ССС. Проведений аналіз отриманих результатів виявив таке: специфічні антитіла класу IgM знайдено лише до 6 із 16 зазначених вище збудників інфекційних хвороб.</p> <p><strong>Висновок.</strong> Метод мультиплексної непрямої імунофлуоресценції з використанням технології БІОЧИП є високоінформативним, оскільки в осіб із серцево-судинними захворюваннями дозволив одночасно виявити специфічні IgG до 16 збудників інфекційних хвороб, а специфічні IgM – до 6, здебільшого у різних поєднаннях.</p> <p>У хворих із ураженням серцево-судинної системи застосування реакції мультиплексної НІФ доповнило результати ІФА – традиційного методу серологічної діагностики Лайм-бореліозу, дозволивши одночасно визначати у них антитіла до борелій трьох генотипів комплексу <em>B. burgdorferi s. l. </em>(<em>B.&nbsp;burgdorferi s. s., B. afzelii, B.garinii</em>).</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12803 ЗМІНИ АДИПОЦИТОКІНІВ ТА РІВНЯ ГРЕЛІНУ В ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН ІЗ МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ 2022-03-09T15:52:23+02:00 І. Я. Дзюбановський babinets@tdmu.edu.ua С. Р. Підручна babinets@tdmu.edu.ua А. М. Продан babinets@tdmu.edu.ua Н. А. Мельник babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Метаболічний синдром – це комплекс патологічних станів, критеріями якого, згідно з National Cholesterol&nbsp; Education Program-Adult Treatment Panel III, є три або більше з таких порушень: абдомінальне ожиріння, гіперглікемія натще, гіпертригліцеридемія, гіпертензія, низький рівень холестерину. Важливу роль у розвитку і прогресуванні інсулінорезистентності та пов’язаних з нею метаболічних розладів відіграє жирова тканина абдомінальної ділянки.</p> <p><strong>Мета </strong>– вивчити рівень греліну, лептину та адипонектину в організмі піддослідних тварин при змодельованому метаболічному синдромі.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Дослідження проводили на 20 білих щурах-самцях лінії Wistar масою 220–250&nbsp;г (вік 9–10&nbsp;тижнів). Тварин контрольної групи (n=10) годували звичайною контрольною дієтою. Щурів-самців основної&nbsp; групи (n=10) годували дієтою з високим вмістом жиру (понад 60&nbsp;% енергії від жирів) впродовж 16 тижнів. У всіх тварин основної групи були наявні щонайменше 3 із 5 критеріїв МС. Вміст лептину та адипонектину визначали за допомогою імуноферментного аналізу з використанням наборів «Bio Vendor» (Leptin Mouse/Rat Elisa, Adiponectin HMW Mouse/Rat Elisa) (Чехія). Рівень герліну вимірювали методом імуноферментного аналізу (ІФА) за допомогою імуноферментного набору фірми «Diagnostic System Laboratories» (США).</p> <p><strong>Результати. </strong>При визначенні рівня адипонектину у досліджуваних нами щурів ми встановили статистично значиме зниження концентрації адипонектину у щурів із МС, порівняно із групою контролю – (4,07±0,67)&nbsp;мкг/мл проти (6,15±0,54)&nbsp;мкг/мл (р &lt;0,05). Аналізуючи рівні лептину у порівнюваних групах ми встановили статистично значиме підвищення концентрації лептину у плазмі крові щурів із МС (35,19&nbsp;нг/г), порівняно із групою контролю (22,58&nbsp;нг/г) (р&lt;0,05). При визначенні рівня греліну у досліджуваних тварин ми виявили статистично значиме підвищення рівня греліну у щурів із МС (3,09&nbsp;нг/мл) порівняно із контролем (2,20&nbsp;нг/мл) (р&lt;0,05).</p> <p><strong>Висновок.</strong> Отже, моделювання метаболічного синдрому в щурів приводить до статистично значимого зростання рівня греліну та до дисбалансу продукції гормонів жирової тканини – лептину та адипонектину (р&lt;0,05).</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12804 ЕНДОТОКСИКОЗ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ У КОМОРБІДНОСТІ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО КОРЕКЦІЇ МЕТОДОМ МАЛООБʼЄМНОЇ ІНФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ 2022-03-09T15:59:09+02:00 О. С. Земляк babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>У статті наведено результати вивчення показників метаболічної ендогенної інтоксикації (мЕІ) – молекули середньої маси (МСМ) та їх кореляцію з інтегральними гематологічними індексами інтоксикації (іГІІ), досліджено їхню динаміку на фоні запропонованої схеми малообʼємної інфузійної детоксикаційної терапії (МОІТ) гіперосмолярним збалансованим кристалоїдом (ГЗК) у періоді тривалістю 10 діб з контролем на 3, 5 та 10 доби.</p> <p><strong>Мета </strong>дослідження – оцінити терапевтичний вплив МОІТ на вираження синдрому мЕІ у пацієнтів з ХП в коморбідності з ЦД-2.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Обстежено 115 пацієнтів, сформованих у 5 груп: 1-ша група – 20 пацієнтів без скарг з боку ШКТ, 2-га група – 30 хворих на ХП, 3-тя група – 20 хворих на ХП із супутнім ЦД-2, які отримували ЗТ, 4-та і 5-та групи&nbsp;– хворі на ХП з супутнім ЦД-2, з них 21 хворий отримував ЗТ із включенням курсу МОІТ протягом 3 днів, а 24 хворих&nbsp;– курс МОІТ тривалістю 5 діб.</p> <p>Визначали концентрацію пулів МСМ-λ-254, МСМ-λ-280, реактивну відповідь організму на інтоксикацію та вираження запалення. Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою Microsoft Excel 2016 та Statistica 13.0.</p> <p><strong>Результати.</strong> Доведено позитивний терапевтичний вплив на динаміку рівня маркерів мЕІ та іГІІ у хворих на ХП із супутнім ЦД-2, що свідчить про позитивний ефект схеми включення МОІТ у програму комплексного лікування. Виявлено чітку залежність швидкості нормалізації означених показників від тривалості курсу МОІТ.</p> <p><strong>Висновки.</strong> 1. Виявлено статистично достовірне підвищення обʼєктивних маркерів мЕІ у хворих на ХП із супутнім ЦД-2 у порівнянні з таким при ізольованому ХП (р&lt;0,05).</p> <ol start="2"> <li class="show">Встановлено середньої сили кореляційні звʼязки між маркерами мЕІ та іГІІ, що обʼєктивно спиралися на динаміку іГІІ при оцінці ефективності терапії.</li> <li class="show">Встановлено вищий рівень ефективності застосування у комплексній терапії МОІТ-5 у порівнянні із програмою МОІТ-3.</li> <li class="show">Доведено, що нормалізація означених показників прямо корелює з тривалістю курсу.</li> </ol> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12805 ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА БЕЗПЕЧНІСТЬ ТЕРАПІЇ АРИТМІЧНИХ ТА ВЕГЕТАТИВНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОЇ НЕГОСПІТАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ 2022-03-09T16:05:31+02:00 Т. О. Кулинич babinets@tdmu.edu.ua О. О. Лісова babinets@tdmu.edu.ua О. В. Шершньова babinets@tdmu.edu.ua А. В. Грицай babinets@tdmu.edu.ua І. О. Стецюк babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме. </strong>Перенесена негоспітальна пневмонія (НП) призводить до дисфункції нейрорегуляторних систем, розвитку аритмічних порушень, що впливає на перебіг хронічного коронарного синдрому (ХКС).</p> <p><strong>Мета </strong>– оцінити ефективність та безпечність корекції аритмічних та вегетативних порушень у хворих на ХКС після перенесеної НП за допомогою включення до базисної терапії препарату екзогенного L-аргініну.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> У дослідження увійшли 60 хворих на ХКС: стабільну стенокардію напруження II–III функціонального класу, які перенесли НП ІІІ клінічної групи (вік 70,5 (65,76; 72,24) років, чоловіків – 55,67&nbsp;%, жінок – 44,33&nbsp;%. Залежно від призначеного лікування пацієнти були поділені на 2 підгрупи: підгрупа 1 − 30 осіб, які отримували лише базисну терапію ХКС та НП; підгрупа 2 − 30 хворих, яким до базисної терапії додавали препарат екзогенного L-аргініну за схемою. Хворим проводили комплексне клінічне дослідження згідно із Національними рекомендаціями, добове моніторування ЕКГ за Холтером здійснювали з використанням приладу «Кардіосенс К» (ХАИ МЕДИКА, Україна) за загальноприйнятою методикою.</p> <p><strong>Результати. </strong>Під впливом базисної терапії з додаванням L-аргініну у хворих на ХКС після перенесеної НП спостерігалось зменшення загальної тривалості тахікардії протягом доби на 33,13&nbsp;%, кількості шлуночкових екстрасистол – на 63,2&nbsp;%, тривалості депресії сегмента ST – на 74,36&nbsp;%. Пароксизми фібриляції передсердь після проведеного лікування не зафіксовані в жодного з пацієнтів підгрупи 2, тоді як у підгрупі 1 спостерігались у 3 (10&nbsp;%) хворих. Додаткове призначення L-аргініну на тлі базисного лікування сприяло збільшенню загальної варіабельності серцевого ритму (за показниками rMSSD та ТР) і відновленню симпато-парасимпатичного балансу (за співвідношенням LF/HF) за рахунок зростання парасимпатичної складової, що виявилось більш значущим в активному періоді.</p> <p><strong>Висновок. </strong>Додавання екзогенного L-аргініну до базисного лікування хворих на ХКС після перенесеної НП сприяє зменшенню аритмічних, ішемічних порушень на тлі відновлення загальної варіабельності серцевого ритму та нормалізації симпато-парасимпатичний дисбалансу.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12807 ВПЛИВ КСЕРОГЕЛЮ НА МІКРОФЛОРУ ТОВСТОЇ КИШКИ 2022-03-11T11:11:32+02:00 Г. Р. Малярчук babinets@tdmu.edu.ua Д. Б. Коваль babinets@tdmu.edu.ua А. Л. Шкробот babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Методи лікування, які дозволяють очищати внутрішнє середовище та виводити з організму хворої людини чужорідні речовини, заслуговують на увагу.</p> <p><strong>Мета</strong> – охарактеризувати вплив енетеросорбента на мікрофлору товстої кишки.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Дослідження проведено на 50 білих лабораторних щурах середньою масою 200 г, яких поділили на контрольну та дослідну групи. Першу групу склали інтактні щури, годування яких було стандартним. Другу – щури, які при звичайному годуванні отримували ксерогель. В обох групах білих щурів досліджували вміст товстої кишки, який отримували за допомогою бактеріологічного методу. Експериментальну роботу проводили із дотриманням положень «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей» (Страсбург, 1986).</p> <p><strong>Результати</strong>. Через 7 і 14 днів прийому ксерогелю вміст кишкової палички у фекаліях збільшувався на 14&nbsp;% і на 13&nbsp;%. Вміст лактозонегативних ентеробактерій під впливом ксерогелю на 7-й день не змінювався. На 14-й день кількість лактозонегативних ентеробактерій зменшилася під впливом ксерогелю на 9&nbsp;%. Після 7-го дня прийому ксерогелю зменшувався вміст епідермальних стафілококів на 12&nbsp;%. Протягом 14 днів зменшився вміст епідермальних стафілококів на 11,1&nbsp;%, а також золотистих стафілококів на 20&nbsp;%. Прийом ксерогелю на 7 день експерименту збільшував кількість ентерококів на 7&nbsp;%. Вміст ентерококів в товстій кишці дослідних щурів збільшився через 14 днів прийому ксерогелю на 8,36&nbsp;%. У фекаліях дослідних щурів через 14 днів прийому ксерогелю кількість біфідо- і лактобактерій також збільшилася на 36,5&nbsp;% і, відповідно, на 39,3 &nbsp;%. На вміст анаеробних мікроорганізмів прийом ксерогелю суттєво не впливав. Ксерогель позитивно впливав на мікробіоценоз після 7-го дня годування – кількість протея знизилася на 20&nbsp;%, а після 14-го дня – на 32&nbsp;%. Після прийому ксерогелю зменшувалася кількість цих мікроорганізмів на 17&nbsp;% (7-й день) і 39&nbsp;% (14-й день).</p> <p><strong>Висновки. </strong>Збільшення вмісту біфідо-, лактобактерій, непатогенних кишкових паличок і ентерококів, також зменшення кількості протея, золотистих стафілококів і грибів роду <em>Candida</em> в товстій кишці щурів викликав прийом ксерогелю, що призводило до нормалізації мікробіоценозу, порушення якого було відзначено у тварин контрольної групи, які перебували на безволоконній дієті.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12808 ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНИХ СТАНІВ У КЛІНІЦІ ВНУТРІШНІХ ЗАХВОРЮВАНЬ 2022-03-11T15:08:38+02:00 З. П. Мандзій babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. Мета дослідження</strong> – враховуючи статистичні дані обґрунтувати захворюваність та поширеність, причини виникнення, клінічні прояви, а також діагностичні критерії і принципи лікування залізодефіцитних станів (ЗДС) із використанням новітніх лікарських форм препаратів.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Систематичний аналіз, розгляд та вивчення науково-медичної літератури дали можливість розглянути сучасний підхід на проблему ЗДС як серед дорослого, так і серед дитячого населення з точки зору їх поширеності, причин виникнення, вивчення патогенетичих механізмів, формування клінічних проявів хвороби, а також аналіз сучасних методів лабораторної діагностики ЗДС. На основі вивчених даних зроблені висновки щодо комплексного лікування та профілактики дефіциту заліза в організмі людини.</p> <p><strong>Результати.</strong> Найпоширенішими серед анемій є залізодефіцитні стани. Нестача заліза в організмі виникає внаслідок невідповідності між потребами організму в залізі, його надходженням і всмоктуванням.</p> <p>За даними ВООЗ, більше половини населення різних країн світу страждає на дефіцит заліза, який охоплює всі вікові групи населення, проте найчастіше трапляється у дітей, підлітків і вагітних жінок.</p> <p>Причинами залізодефіцитних станів (ЗДС) найчастіше є кровотечі різного генезу: з ран чи виразки, кровотечі із гемороїдальних вузлів, надмірні крововтрати під час місячних, міом матки, при виразкових колітах, злоякісних пухлинах, резекціях шлунка тощо. При таких захворюваннях депо заліза в організмі зменшується. Як свідчать статистичні дані вітчизняних та зарубіжних учених, а також ВООЗ, ЗДС спостерігаються у 20 % населення.</p> <p>Симптоми анемії – блідість шкіри, швидка втомлюваність, запаморочення, задишка, втрата свідомості, порушення функції серцево-судинної, дихальної, нервової систем тощо.</p> <p>Принципи лікування ЗДА полягають насамперед в усуненні причин кровотечі, призначенні дієти, збагаченої білками, залізом, вітамінами, мікроелементами.</p> <p>Соціальною проблемою у багатьох країнах є питання про запобігання та лікування анемії. Адже наявність залізодефіцитного стану може знижувати якість життя пацієнтів, порушувати їх працездатність, викликати функціональні розлади з боку багатьох органів і систем. Як для профілактики, так і для усунення причин залізодефіцитних станів у наш час застосовується група залізовмісних препаратів, асортимент яких безперервно поповнюється і оновлюється. Також вивчаються і обговорюються питання комплексного підходу до лікування ЗДС із використанням сучасних препаратів заліза, а саме ліпосомальної форми заліза «Поліфер». При наявності порушення мікробіоти в шлунково-кишковому тракті – застосування пробіотиків, зокрема євро-біотика КІДС. При діагностуванні ураження пацієнтів гельмінтами рекомендовано призначення нового протигельмінтного препарату альбензі, який має високу біодоступність і мінімум побічних ефектів.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Проаналізовано основні патофізіологічні стани, які призводять до розвитку дефіциту заліза в організмі, як при різних патологічних станах, так і при функціональних. Тому саме лікування ЗДС має бути спрямоване не тільки на усунення симптомів анемії, а й на ліквідацію дефіциту заліза, поповнення його запасів в організмі. Такого стану можна досягти завдяки прийому ліпосомальної форми препарату заліза «Поліфер».</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12809 ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕКТРОЕНЦЕФАЛОГРАФІЧНОГО ПАТЕРНУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГЕМОРАГІЧНИМ ПІВКУЛЬОВИМ ІНСУЛЬТОМ У ВІДНОВНОМУ ПЕРІОДІ ЗАХВОРЮВАННЯ 2022-03-11T15:19:23+02:00 С. О. Мєдвєдкова babinets@tdmu.edu.ua А. О. Дронова babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Мета роботи – дослідити стан біоелектричної активності головного мозку у пацієнтів з геморагічним півкульовим інсультом (ГПІ) у відновному періоді захворювання у зіставленні з клініко-неврологічними даними.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Проведене проспективне когортне динамічне обстеження 33 пацієнтів (19 чоловіків (57,58&nbsp;%) та 14 жінок (42,42&nbsp;%), середній вік хворих – (57,92±9,77) років) з ГПІ у відновному періоді захворювання. Всім пацієнтам на 30 добу ГПІ було проведене комплексне обстеження за шкалою NIHSS, шкалою Ренкіна, індексом Бартела, а також проведено компʼютерну електроенцефалографію для оцінки стану біоелектричної активності мозку. Було виконано спектральний аналіз із визначенням показників абсолютної спектральної потужності (АСП), відносної спектральної потужності (ВСП), лобно-потиличного градієнта (ЛПГ) ритмів δ-, θ-, α- та β-діапазонів та їх піддіапазонів, а також інтегральні коефіцієнти DTABR, DAR, TAR. На 180-ту добу захворювання також визначено функціональний вихід та ступінь відновлення самообслуговування у пацієнтів з ГПІ.</p> <p><strong>Результати</strong>. Значення АСП повільнохвильової активності в ураженій півкулі (УП) були вищі в лобових ділянках, порівняно з каудальними відділами. Також зареєстровано відʼємні значення ЛПГ α-ритму в УП та в інтактній півкулі (ІП), при цьому зональні відмінності α<sub>lo</sub>-ритму в УП були менш вираженими, порівняно з ІП. При проведенні кореляційного аналізу було виявлено достовірний позитивний звʼязок між рівнем неврологічного дефіциту на 30-ту добу за NIHSS та АСП θ-ритму в УП (R=+0,43, р&lt;0,05) та в ІП (R=+0,46, р&lt;0,05), а також з АСП θ<sub>hi</sub>-ритму обох півкуль (р&lt;0,05). В той же час лише в ураженій півкулі рівень АСП θ<sub>lo</sub>-діапазону мав достовірний звʼязок з рівнем неврологічного дефіциту на 30-ту добу (R=+0,42, р&lt;0,05).</p> <p><strong>Висновки</strong>. Стан біоелектричної активності головного мозку в пацієнтів з ГПІ на 30-ту добу захворювання характеризується більш високими значеннями АСП θ-ритму в УП, нижчими рівнями АСП α-, β-ритмів в ІП, а також згладжуванням зональних відмінностей ритмів α<sub>lo</sub> на стороні ураження. Пацієнти з повним відновленням рівня самообслуговування відрізнялись нижчим показником АСП β<sub>hi</sub>-ритму в ураженій півкулі та більш високим коефіцієнтом ЛПГ θ<sub>lo</sub>-ритму в ураженій півкулі на 30-ту добу захворювання.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12810 ДЕТЕРМІНАНТИ ЯКОСТІ СНУ У ХВОРИХ НА ОЖИРІННЯ У ПОЄДНАННІ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА СИНДРОМОМ ПОДРАЗНЕНОЇ КИШКИ З ЗАПОРМИ 2022-03-11T15:27:45+02:00 В. Г. Міщук babinets@tdmu.edu.ua Г. В. Григорук babinets@tdmu.edu.ua М. І. Бацур babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Одним з можливих патогенетичних, потенційно модифікованих факторів ризику розвитку ожиріння, артеріальної гіпертензії та синдрому подразненої кишки з запорами можуть бути порушення тривалості та якості сну і поява епізодів нічного апное, хоча їх вираження та глибина при коморбідності цих трьох захворювань не вивчалася.</p> <p><strong>Мета </strong>– вивчити характер змін якості сну у хворих на ожиріння, артеріальну гіпертензію у поєднанні з синдромом подразненої кишки з запорами.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Обстежено 52 хворих на СПКз, 18 – на артеріальну гіпертензію без супутньої патології, II&nbsp;ступеня, II стадії з нормальною масою тіла, та 120 хворих із коморбідністю ожиріння різного ступеня у поєднанні з АГ та СПКз. Для оцінки якості сну збирали сомнологічний анамнез, хворі заповнювали анкету бальної оцінки суб’єктивних характеристик сну, анкету скринінгу синдрому денної сонливості (Епвортської шкали) та скринінгу синдрому апное під час сну.</p> <p><strong>Результати.</strong> Аналіз симптомів суб’єктивної оцінки якості сну свідчить про зниження даного показника у хворих із коморбідною патологією у 1,9 раза, порівняно зі здоровими, в 1,7 раза у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та у 1,59 раза у обстежених із СПКз. Результати оцінки показників Епвортської шкали сну свідчать, що сонливість в денний час у хворих з коморбідною патологією відмічалась у 2,4 раза (Р&lt;0,01) частіше, ніж у пацієнтів з АТ та СПКз без супутньої патології. Найбільше вираження проявів синдрому обструктивного апное під час сну у хворих з поєднанням ожиріння, артеріальної гіпертензії та СПКз була у 4,3 раза вираженішою, ніж у здорових, а при АТ – у 2,8, тоді, як при СПКз менше у 1,4 раза.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Отримані дані дослідження свідчать, що недостатня якість та тривалість нічного сну, зростання числа і вираження епізодів нічного апное сну властиві як для хворих на СПКз і АГ, так і особливо для хворих з їх поєднанням з ожирінням різного ступеня, що може бути потенційно модифікованим фактором прогресування коморбідної патології та потребує медикаментозної корекції.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12811 СУБМІКРОСКОПІЧНІ ЗМІНИ НИРКИ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ГІПЕРГОМОЦИСТЕЇНЕМІЇ НА ФОНІ ГІПЕР- ТА ГІПОТИРЕОЗУ 2022-03-11T15:34:24+02:00 В. М. Нечипорук babinets@tdmu.edu.ua М. М. Корда korda@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ</strong>. Дисфункція щитоподібної залози може спричинити значні зміни у функції нирок та серцево-судинної системи. Встановлено, що гіпотиреоз пов’язаний зі зниженням ниркового плазмотоку та низькою швидкістю клубочкової фільтрації. Показано, що при хронічній хворобі нирок зростає рівень гомоцистеїну (ГЦ) в плазмі крові, а проблема гіпергомоцистеїнемії (ГГЦ) залишається предметом постійної уваги нефрологів. ГГЦ є незалежним фактором ризику серцево-судинних ускладнень, особливо серед хворих з порушеною функцією нирок та пацієнтів з гіпотиреозом.</p> <p>Метою роботи було встановлення реорганізації субмікроскопічних структурних компонентів нирок за умов змодельованої ГГЦ на тлі гіпер- та гіпортиреозу. ГГЦ моделювали введенням тваринам тіолактону в дозі 100&nbsp;мг/кг маси тіла один раз на добу протягом 28 діб. Гіпертиреоз моделювали шляхом щоденного введення L-тироксину в дозі 200 мкг/кг протягом 21-го дня, гіпотиреоз - щоденного введення мерказолілу в дозі 10&nbsp;мг/кг протягом 21-го дня. Окремим групам тварин вводили L-тироксин або мерказоліл паралельно з ГЦ.</p> <p>Встановлено, що за умов поєднання ГГЦ та гіпотиреозу в нирках спостерігалися найбільш виражені деструктивно-дегенеративні зміни усіх складових компонентів нефронів та гемомікроциркуляторного русла. Гемокапіляри мали розширені просвіти з деструктивно зміненими форменими елементами крові (затромбовані та колабовані гемокапіляри), органели були деструктивно змінені і пошкоджені, спостерігалося руйнування зовнішньої мембрани мітохондрій. Також виявлені клітини з проявами апоптозу.</p> <p><strong>Висновок. </strong>Як ГГЦ, так і гіпер- чи гіпотиреоз викликають розлади мікроциркуляції, відбувається порушення транскапілярного обміну і ультрастуктурної реорганізації ядер і цитоплазми епітеліоцитів ниркових тілець і канальців нефронів, ендотеліоцитів гемокапілярів. Деструктивно-дегенеративні зміни компонентів нефронів, альтерація та ультраструктурне ремоделювання компонентів нирки були особливо виражені при поєднаному впливі ГГЦ та гіпотиреозу.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12812 КЛОПОГІН КИТИЧНИЙ (ACTAEA RACEMOSA L.) – ПЕРСПЕКТИВНИЙ ВИД ДЛЯ ФАРМАЦІЇ В УКРАЇНІ 2022-03-11T15:41:23+02:00 О. О. Нікітіна babinets@tdmu.edu.ua Н. І. Джуренко babinets@tdmu.edu.ua С. П. Машковська babinets@tdmu.edu.ua С. М. Марчишин babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Враховуючи зростання потреб у проведенні комплексних досліджень щодо розробки та стандартизації вітчизняних рослинних засобів для лікування клімактеричних розладів, доцільно привернути увагу вітчизняних вчених до клопогону китичного (<em>Actaea</em> <em>racemosa</em> L.), який містить цінні біологічно активні речовини – фітоестрогени.</p> <p><strong>Мета</strong> – проаналізувати наявні на фармацевтичному ринку України засоби рослинного походження і дієтичні добавки, до складу яких входить клопогін китичний (<em>A. racemosa</em>), окреслити перспективи його культивування й використання у вітчизняній фармації.</p> <p><strong>Мaтеріал і методи.</strong> Аналіз фармацевтичного ринку здійснювали з використанням методу системного узагальнення на основі інформаційного скринінгу матеріалів Державного реєстру лікарських засобів, реєстру лікарських засобів інформаційно-пошукової системи Compendium online, каталогу інтернет-магазину дієтичних добавок.</p> <p><strong>Результати.</strong> Пріоритетом для використання клопогону китичного є нейровегетативні розлади у період менопаузи та клімактеричні розлади. Аналіз фармацевтичного ринку України показав, що в асортименті переважають тверді форми як засобів рослинного походження (66,7&nbsp;%), так і дієтичних добавок (77,05&nbsp;%), що містять <em>A.&nbsp;racemosa</em>. Результати аналізу свідчать про значний імпорт засобів рослинного походження, що містять <em>A.&nbsp;racemosa, </em>з країн західної Європи, в той час як найбільша кількість найменувань дієтичних добавок зареєстрована виробниками США (96,77&nbsp;%). Вітчизняні рослинні засоби представлені в незначній кількості – лише 16,67&nbsp;%. Однак, характерні для лісостепових районів України помірний клімат та тіниста місцевість формують сприятливі умови для вирощування та забезпечення ресурсної бази сировини клопогону китичного для виробництва вітчизняних засобів рослинного походження та дієтичних добавок на його основі.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Створення засобів рослинного походження та дієтичних добавок вітчизняного виробництва на основі клопогону китичного є об’єктивно перспективним, що зумовлює доцільність комплексних досліджень з його культивування, поглибленого вивчення та стандартизації сировини.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12480 РОЛЬ ОЖИРІННЯ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ТОПОГРАФІЇ ЖИРОВОЇ ТКАНИНИ В ПЕРЕБІГУ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2-ГО ТИПУ 2021-11-11T13:07:53+02:00 Л. М. Пасієшвілі babinets@tdmu.edu.ua А. С. Марченко anastasijamarchello@gmail.com А. В. Загребельська babinets@tdmu.edu.ua Н. В. Малик babinets@tdmu.edu.ua О. В. Карая babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Жирову тканину на сьогодні розглядають як ендокринний орган у зв’язку з розвитком метаболічних порушень та поділяють її на два види – білу та буру. Ожиріння супроводжується змінами у ліпідному, білковому, вуглеводному та мінеральному обмінах, а також порушенням гормональної функції жирової тканини. Вважають, що саме білий жир визначає метаболічні зсуви та ураження органів-мішеней. Найнесприятливіший вплив ожиріння має на перебіг цукрового діабету (ЦД). Доведено, що надмірна вага – провокувальний фактор у розвитку ЦД.</p> <p><strong>Мета</strong> – оцінити стан ліпідного та вуглеводного обміну у хворих ЦД 2-го типу з урахуванням стадії ожиріння та топографії жирової тканини.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Для діагностики ожиріння (ОЖ) застосовували класифікаційні критерії ВООЗ (1997) із визначенням індексу маси тіла (ІМТ) за формулою Кетле. Розподіл жирової тканини та відсоткове співвідношення вісцерального та підшкірного пулу жирової тканини досліджували за допомогою апарату OMRON BF511 (Японія). Стан ліпідного обміну оцінювали за вмістом загального холестерину сироватки крові, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів високої щільності та холестерину ліпопротеїдів низької щильності.</p> <p><strong>Результати. </strong>Встановлено, що підвищення маси тіла супроводжується збільшенням обох складових жирової тканини, але здебільшого за рахунок вісцерального пулу, вміст якого зростає у 2,7 раза, проти підшкірної жирової тканини – збільшується у 1,8 раза. Перебіг ЦД 2-го типу призводить до порушення вуглеводного та жирового обмінів. Зміни в останньому корелюють зі стадією ожиріння та топографією жирової тканини.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Ожиріння у хворих ЦД 2-го типу відбувається на тлі збільшення вмісту жирової тканини здебільшого за рахунок вісцерального пулу. Виявлена пряма кореляційна залежність між стадією ожиріння та топографічним розподілом жирової тканини. ЦД 2-го типу супроводжується розвитком гіперліпідемії, вираження якої корелює з ІМТ та накопиченням вісцерального жиру.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12514 ОСОБЛИВОСТІ УРАЖЕННЯ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ ПРИ КОРОНАВІРУСНІЙ ХВОРОБІ (COVID-19) У РІЗНІ ХВИЛІ ПАНДЕМІЇ 2021-11-25T23:08:10+02:00 Т. О. Перцева bogdanova.olga92@gmail.com Л. І. Конопкіна babinets@tdmu.edu.ua К. О. Бєлослудцева babinets@tdmu.edu.ua О. В. Мироненко babinets@tdmu.edu.ua Л. А. Ботвінікова babinets@tdmu.edu.ua О. О. Щудро babinets@tdmu.edu.ua Ю. В. Губа babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>Р</strong><strong>ЕЗЮМЕ</strong><strong>. </strong>На сьогодні все частіше з’являються дані про наявність інших симптомів захворювання СOVID-19, окрім респіраторних. Одними із найчастіших атипових симптомів є гастроентерологічні.</p> <p><strong>Мета дослідження – </strong>оцінити частоту виявлення гастроентерологічних симптомів у хворих на коронавірусну хворобу (COVID-19) в різні хвилі пандемії у регіоні Придніпров’я.</p> <p><strong>Матеріали та методи дослідження.</strong> Обстежено 68 хворих з верифікованою коронавірусною хворобою (COVID-19). Усі вони склали основну групу, яка була розподілена на три підгрупи у залежності від періоду, у який розвинулась хвороба: підгрупа 1 – 19 хворих (середній вік – 53,1 ± 3,3 року; чоловіків – 10 (52,6%), жінок – 9 (47,4%)), госпіталізовані у період з жовтня 2020 року по січень 2021 року; підгрупа 2 – 27 хворих (середній вік – 57,3 ± 2,5 року, чоловіків – 12 (44,4%), жінок – 15 (55,6%)), госпіталізовані у період з березня по травень 2021 року; підгрупа 3 – 22 осіб (середній вік – 56,2 ± 4,7 року, чоловіків – 9 (40,9%), жінок – 13 (59,1%)), госпіталізовані у період з вересня по листопад 2021 року. Обстеження пацієнтів включало загальноклінічні методи.</p> <p><strong>Результати. </strong>Маніфестація гастроентерологічних симптомів у всіх хворих була в середньому на 5,3 ± 2,9 добу від початку захворювання та не відрізнялась по підгрупах (р &gt; 0,05). Нудота спостерігалась майже у кожного шостого хворого та у більшості випадків супроводжувалась блювотою, при цьому достовірної різниці між підгрупами виявлено не було (р&nbsp;&gt;&nbsp;0,05). На наявність блювоти скаржились 6 (27,3%) хворих 3-ої підгрупи, що було достовірно частіше, ніж у 2-ій підгрупі (1 (3,7%) хворий) (р = 0,020). Усі хворі 1-ї та 2-ї підгруп відмічали однократну блювоту, яка приносила полегшення та не потребувала медикаментозного втручання, при цьому чотирьох хворих 3-ої підгрупи (66,7%) блювота турбувала більше одного разу (в середньому 2,5 ± 0,5 разів). Біль у животі майже не зустрічався у когорті обстежених та частота виявлення симптому не відрізнялась достовірно між підгрупами (р &gt; 0,05), він мав досить сильну виразність, що порушувало повсякденну діяльність хворих. Діарея у 3-й підгрупі турбувала пацієнтів достовірно частіше, ніж у 2-й підгрупі (р&nbsp;= 0,013). Виявлено більш тривалу діарею у хворих підгрупи 3 (3,4 ± 0,7 доби), ніж у хворих підгрупи 1 (1,2 ± 0,3 доби) (р&nbsp;&lt;&nbsp;0,0001), що потребувало призначення регідратаційної терапії. Аналіз поєднання гастроентерологічних симптомів у хворих з COVID-19 показав, що найчастіше спостерігався один симптом – нудота або діарея, різниці між підгрупами виявлено не було (р &gt; 0,05).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Нудота, блювання, біль у животі та діарея – найчастіші гастроентерологічні симптоми при СOVID-19, причому в регіоні Придніпров’я блювання та діарея достовірно частіше зустрічались восени 2021 року, ніж навесні 2021 року. За наявності гастроентерологічних симптомів в умовах пандемії COVID-19 у пацієнтів обов’язково необхідно виключити інфікування SARS-CoV-2.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12813 ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ХВОРИХ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ НИРКОВОЗАМІСНУ ТЕРАПІЮ З УРАХУВАННЯМ НАЯВНОСТІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2-ГО ТИПУ 2022-03-14T10:35:54+02:00 С. Т. Рустамян babinets@tdmu.edu.ua І. П. Катеренчук babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Кількість хворих із термінальною стадією ниркової недостатності, які потребують гемодіалізної терапії, невпинно зростає. Життя пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності змінюється, хворий змушений адаптуватися до змін, що виникають із початком діалізної терапії. Інтенсивність психічного, а також соматичного стану хворого значною мірою впливає на рівень якості життя.</p> <p><strong>Мета </strong>– визначити рівень якості життя у хворих, які отримують нирковозамісну терапію, з урахуванням цукрового діабету 2-го типу.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Дослідження проведено у центрі нефрології та діалізу КП «Полтавська обласна клінічна лікарня імені М. В. Скліфосовського Полтавської обласної ради». У дослідженні взяли участь 93 пацієнти, з яких 44 перебувають на програмному гемодіалізі та 49 пацієнтів з ХХН І–ІІ стадій, які склали контрольну групу. У свою чергу, дослідна група (пацієнти, які отримують діалізну терапію) була поділена на дві підгрупи: 20 хворих (ДГ1) з діабетичною нефропатією (ДН), 24 – з іншими захворюваннями (ДГ2). Середня тривалість лікування нирковозамісною терапією склала (6,2±6,7) років. Контрольну групу також було поділено на дві підгрупи: 26 хворих з ДН (КГ1), та 23 – без ДН (КГ2). Якість життя визначали за анкетою оцінки якості життя (SF-36). Статистично значиму різницю між порівнюваними групами визначали за допомогою параметричного критерію Стьюдента.</p> <p><strong>Результати. </strong>Простежується статистично значима різниця між ДГ2 та КГ2 р&lt;0,001, у ДГ1 та КГ1 р≥0,05 при визначенні шкали фізичного функціонування. Шкала інтенсивності болю характеризує у ДГ1 та КГ1 статистично достовірну різницю р&lt;0,01, у ДГ2 та КГ2 р&lt;0,005. Шкала загального здоров’я характеризує статистично значиму різницю як і в ДГ1 з КГ1 так і ДГ2 та КГ2, р≤0,005 та р&lt;0,001. Шкала життєвої активності показує статистично достовірну різницю між ДГ1 та КГ1 р&lt;0,001 і ДГ2 та КГ2 р&lt;0,01. Шкала соціального функціонування характеризує статистично значиму різницю, відповідно, в ДГ1 та КГ1 р&lt;0,05, а в ДГ2 та в КГ2 р&lt;0,01. Простежується статистично значима різниця як ДГ1 з КГ1, так і ДГ2 з КГ2, р=0,01 та р&lt;0,01 відповідно, при визначенні шкали психологічного здоров’я.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Різниця показників психологічного компонента у діалізних хворих, незалежно від наявності цукрового діабету, та у хворих контрольних груп дуже висока. Так, середні показники психологічного компонента в групах хворих, які отримували діаліз, склала (49,7±11,5) і (44,5±10,6) відповідно, тоді як у контрольних групах – (91,4±2,1) та (90,1±8,2) відповідно. Спостерігається статистично достовірна різниця р&lt;0,001 як за психологічним, так і за фізичним компонентами оцінки якості життя.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12814 ЗМІНИ КІЛЬКОСТІ ТА ЯКІСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ РОТОВОЇ РІДИНИ У ДІТЕЙ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ЕРИТЕМАТОЗНОМУ ГАСТРИТІ ЗІ ЗБЕРЕЖЕНОЮ КИСЛОТОУТВОРЮВАЛЬНОЮ ФУНКЦІЄЮ В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ 2022-03-14T10:42:15+02:00 П. Ткаченко babinets@tdmu.edu.ua С. Білоконь babinets@tdmu.edu.ua Н. Лохматова babinets@tdmu.edu.ua О. Доленко babinets@tdmu.edu.ua Н. Коротич babinets@tdmu.edu.ua Ю. Попело babinets@tdmu.edu.ua К. Резвіна babinets@tdmu.edu.ua В. Труфанова babinets@tdmu.edu.ua <p class="a"><strong>РЕЗЮМЕ</strong>. Дані, наведені в фундаментальних і періодичних наукових виданнях, вказують на наявність тісних кореляційних зв’язків між функціональними та органічними змінами в різних відділах шлунково-кишкового тракту, що стосується і порожнини рота, яка є його початковим відділом.</p> <p class="a"><strong>Мета </strong>– вивчити зміни кількості і якісних властивостей ротової рідини у дітей при хронічному еритематозному гастриті зі збереженою кислотоутворювальною функцією в період загострення.</p> <p class="a"><strong>Матеріал і методи.</strong> Обстежено 27 дітей віком від 12 до 15 років з відповідною нозологічною формою захворювання. В нестимульованій фракції ротової рідини визначали рН, оптичну щільність, в’язкість, активність α-амілази, вміст у ній молекул середньої маси, сіалових кислот і загального білка при зверненні та після завершення курсу лікувальних заходів.</p> <p class="a"><strong>Результати. </strong>Встановлено, що при загостренні хронічного еритематозного гастриту зі збереженою кислотоутворювальною функцією прослідковується зниження швидкості салівації в 1,4, концентрація іонів водню в ротовій рідині падала в 1,2, а активності α-амілази – в 1,4 рази. Це супроводжувалося підвищенням у ній молекул середньої маси і сіалових кислот в 1,4, а загального білка в 1,7 рази, відповідно. За рахунок цього збільшувалися показники її оптичної щільності в 1,5 і в’язкості в 1,8 раза.</p> <p class="a"><strong>Висновок. </strong>Вищезазначені складові компоненти ротової рідини, що обумовлюють підтримання гомеостазу порожнини рота, можуть з успіхом використовуватися в якості додаткових діагностично-прогностичних критеріїв при різних нозологічних формах захворювань шлунково-кишкового тракту.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12816 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ КОРОТКИХ ПРОТОКОЛІВ ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНОГО ЗАПЛІДНЕННЯ У ЖІНОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ НА ФОНІ СИНДРОМУ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ ТА ХРОНІЧНОГО ЕНДОМЕТРИТУ 2022-03-15T13:52:37+02:00 А. С. Хміль Досвальд babinets@tdmu.edu.ua Л. М. Маланчук babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ.</strong> Орієнтовно 80–90&nbsp;% жінок із ановуляцією, які звертаються в клініку, мають СПКЯ. За різними даними, хронічний ендометрит розпізнається від дуже низької до дуже високої частоти, зокрема, у 2,8&nbsp;% – 67,6&nbsp;% пацієнтів із безпліддям та невдалою імплантацією, що обґрунтовує доцільність вивчення особливостей безпліддя на фоні СПКЯ та хронічного ендометриту.</p> <p><strong>Мета </strong>– вивчити особливості оогенезу, запліднення, настання вагітностей в програмах ЕКЗ у пацієнток із ендокринним безпліддям на фоні СПКЯ та на тлі коморбідності синдрому полікістозних яєчників і хронічного ендо­метриту.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Зроблено ретроспективний аналіз медичних карт 110 жінок із ендокринним безпліддям на тлі синдрому полікістозних яєчників та коморбідністю СПКЯ і хронічного ендрометриту, а також 30 жінок, які склали контрольну групу. Пацієнтки були поділені на 3 групи. Першу дослідну групу склали 52 жінки з ендокринним безпліддям на тлі СПКЯ, другу – 58 жінок із безпліддям на фоні СПКЯ та хронічного ендометриту (в цю групу були включені пацієнтки із невдалими спробами ЕКЗ та/або вагітністю, яка перервалася на ранніх термінах), а також 30 пацієнток з безпліддям, пов’язаним із чоловічим фактором, які склали групу порівняння (контроль).</p> <p>Нами проведено порівняльний аналіз загальноклінічних показників пацієнток з ендокринним безпліддям на тлі СПКЯ та коморбідністю СПКЯ і хронічного ендометриту. Проаналізовано отримані результати ефективності коротких протоколів ЕКЗ з антагоністом ГнРГ у цих пацієнток, такі як характеристика фолікулогенезу, отриманих ооцитів та ембріонів, клінічні результати настання вагітності та пологів.</p> <p><strong>Результати.</strong> На основі проведеного ретроспективного аналізу оперативних втручань у пацієнток із коморбідністю СПКЯ та хронічного ендометриту виявлено у більшої кількісті жінок вишкрібання стінок порожнини матки у 24,14&nbsp;% та ВМС у 20,69&nbsp;% в анамнезі, що могло бути одним із причинних факторів виникнення хронічного ендо­метриту. При оцінці результатів стимуляції суперовуляції виявлено більшу тривалість днів стимуляції, вищу загальну дозу гонадотропінів, меншу кількість виходу бластоцист, а також нижчий відсоток настання вагітності. Це дозволило в подальшому визначити пріоритетні методи підготовки пацієнток дослідних груп до кріопротоколу з метою реалізації їх репродуктивної функції.</p> <p><strong>Висновки</strong>. У пацієнток із ендокринним безпліддям на фоні коморбідності СПКЯ і хронічного ендометриту, у порівнянні з групою жінок із безпліддям на тлі СПКЯ, для стимуляції суперовуляції необхідна вища загальна доза рФСГ, тривалість введення антагоніста ГнРГ, тривалість КОС та достовірно нижча кількість отриманих ооцитів, запліднених яйцеклітин та бластоцист, а також нижчий відсоток настання вагітності.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12817 ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ ТА ВЕГЕТАТИВНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ХВОРИХ НА УРАЖЕННЯ ХРЕБТА ДЕГЕНЕРАТИВНО-ДИСТРОФІЧНОГО ТА ЗАПАЛЬНОГО ГЕНЕЗУ 2022-03-15T14:22:17+02:00 С. А. Цьока babinets@tdmu.edu.ua Я. Ф. Філак babinets@tdmu.edu.ua Є. С. Сірчак babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Актуальність гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) обумовлена наявністю як типових, так і атипових клінічних проявів захворювання, які ускладнюють її діагностику.</p> <p><strong>Мета </strong>– визначити особливості клінічного перебігу ГЕРХ та вегенетивної дисфункції у хворих на ураження хребта дегенеративного-дистрофічного та запального генезу.</p> <p><strong>Матеріал і методи. </strong>Обстежено 96 хворих на ГЕРХ з різними формами ураження хребта. Хворих на ГЕРХ поділено на 2 групи: в І групу увійшли 46 хворих з остеохондрозом (ОХ) шийного та грудного відділів хребта, а ІІ&nbsp;г 50.</p> <p>рупу склали 50 пацієнтів зі спондилоартритом (СА) хребта. Усім обстеженим пацієнтам проведено загальноклінічні дослідження, а також визначення стану вегетативної нервової системи.</p> <p><strong>Результати. </strong>Більшість досліджуваних хворих обох груп часто скаржилась на емоційне перенапруження, лабільність настрою, підвищену дратівливість, відчуття тривоги, порушення сну, головний біль, підвищену втомлюваність, серцебиття, перебої в роботі серця, внаслідок негативних емоційних впливів. Аналіз отриманих даних указує на переважання впливу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи в обох групах досліджуваних хворих, із максимально вираженими змінами у пацієнтів із ГЕРХ у поєднанні з СА. Результати вегетативного індексу Кердо у хворих ІІ групи становили -14,24 ± -0,86 (р&lt;0,01), а у хворих І групи – -11,68 ± -0,55 (р&lt;0,01).</p> <p><strong>Висновки. </strong>У хворих на ОХ шийного та грудного відділів хребта ГЕРХ частіше проявляється стравохідною симптоматикою, тоді як у хворих із СА – атиповими клінічними формами, а саме, у 43,3&nbsp;% отоларингологічною, а у 26,7&nbsp;% обстежених – стоматологічною масками. У хворих на дегенеративно-дистрофічні зміни хребта при ендо­скопічному дослідженні ступінь ураження стравоходу частіше відповідає LA-B, як у хворих із стравохідною, так і з позастравохідною симптоматикою, тоді як у хворих на СА з атиповим перебігом ГЕРХ ступінь ураження стравоходу частіше відповідає LA-C (у 53,3&nbsp;% обстежених). В обох групах обстежених пацієнтів з ГЕРХ встановлена вегетативна дисфункція, а саме – переважання парасимпатичної регуляції нервової системи.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12818 КОМПЛЕКСНА ТЕРАПІЯ ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ, КОМОРБІДНОГО З ХРОНІЧНИМ ВІРУСНИМ ГЕПАТИТОМ С, ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ БІОРЕГУЛЯЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ 2022-03-15T14:50:29+02:00 О. Р. Шайген babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Проведені дослідження показали негативний вплив супутнього хронічного вірусного гепатиту С на перебіг хронічного панкреатиту, що проявився значно виразнішими патологічними ознаками, порівняно із групою контролю. У статті проаналізовані зміни клінічних показників хворих на хронічний панкреатит, поєднаний з хронічним вірусним гепатитом С, у процесі комплексного лікування із застосуванням біорегуляційної терапії. Застосування комплексної біорегуляційної терапії сприяло статистично значимому підвищенню ефективності лікування хронічного панкреатиту із супутнім хронічним вірусним гепатитом С. Значне поширення вірусного гепатиту С серед населення, різноманітність його позапечінкових проявів обумовлюють актуальність проблеми.</p> <p><strong>Мета</strong> – дослідити зміни клінічних показників хворих на хронічний панкреатит (ХП) у поєднанні з хронічним вірусним гепатитом С (ХВГС) у процесі комплексного лікування із застосуванням біорегуляційної терапії (БРТ).</p> <p><strong>Матеріали та методи. </strong>Обстежено 106 хворих на ХП (серед них 72 з ХП на тлі ХВГС (I і II групи) і 34 – з ізольованим ХП (III група)). Всім пацієнтам призначали курс препаратів базисної (аналгетики, спазмолітики, поліферментні препарати, інгібітори протонної помпи, алюмінійвмісні антациди, антибактеріальні препарати, вітаміни, гепатопротектори), а I групі (36 пацієнтів) – одночасно курс БРТ: комплексний біорегуляційний коректор зовнішньосекреторної недостатності ПЗ (Momordica Compositum: по 1 ампулі 2,2&nbsp;мл внутрішньомʼязово 3 рази на тиждень №&nbsp;10) т.</p> <p>а комплексний біорегуляційний гепатотропний препарат (Hepeel: по 1 табл. сублінгвально 3 рази на день за 15–20 хв до їди або через 1 год після їди впродовж 1-го місяця). Результати лікування порівнювали з даними пацієнтів, які отримували лише стандартну медикаментозну терапію (II група – 36 пацієнтів). Обстеження проводили перед та після курсу терапії.</p> <p><strong>Результати.</strong> Поглиблення зовнішньосекреторної недостатності ПЗ було встановлено у групі хворих на ХП+ХВГС: показник фекальної еластази-1 статистично значимо нижчий, порівняно із групою хворих на ізольований ХП, що свідчить про ферментативну недостатність середнього ступеня тяжкості (p&lt;0,05). У групі хворих на ХП ЗСН ПЗ переважала легкого ступеня тяжкості. Виявлено достовірне погіршення показників копрограми у групі хворих ХП+ХВГС у порівнянні із групою хворих на ізольований ХП (p&lt;0,05). Після лікування досягли покращення результатів копрограми та підвищення рівня фекальної еластази-1.</p> <p><strong>Висновки. </strong>За отриманими даними можна стверджувати про вищу ефективність комплексу лікування хворих на ХП із супутнім ХВГС за запропонованою схемою із включенням БРТ у порівнянні з протокольною терапією.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/12819 ОБІЗНАНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ЗНАНЬ ПАЦІЄНТІВ ЩОДО ФАКТОРІВ ПЕРВИННОЇ ПРОФІЛАКТИКИ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ РИЗИКІВ 2022-03-15T16:09:29+02:00 І. В. Шушман babinets@tdmu.edu.ua П. О. Колесник babinets@tdmu.edu.ua Н. О. Колесник babinets@tdmu.edu.ua О. В. Русановська babinets@tdmu.edu.ua В. В. Чінчева babinets@tdmu.edu.ua <p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Метою дослідження стала оцінка рівня обізнаності, основних джерел знань і довіри мешканців Ужгорода та навколишніх сіл щодо факторів первинної профілактики серцево-судинних ризиків.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Проведено анонімне анкетування 540 декларованих пацієнтів за допомогою розробленого опитувальника.</p> <p><strong>Результати. </strong>Частка опитаних респондентів, що мали надлишкову масу тіла та ожиріння різного ступеня, становила 36&nbsp;%. Лише 8,3&nbsp;% із опитаних споживали достатню кількість фруктів/овочів щодня. 7,3&nbsp;% опитаних мали достатню кількість рибних днів на тиждень у своєму раціоні. В 52,8&nbsp;% осіб у раціоні переважають тваринні жири і лише 32,8&nbsp;% опитаних мали достатнє фізичне навантаження протягом тижня. Найважливішою для опитаних нами респондентів щодо факторів первинної профілактики серцево-судинних ризиків була думка сімейного лікаря та родичів. Натомість, основним джерелом знань серед опитаних респондентів були інтернет-ресурси.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Більшість із опитаних респондентів не вживали достатньої кількості овочів та фруктів, риби, а також мали недостатній рівень фізичної активності, всупереч існуючим доказовим рекомендаціям. Враховуючи значну довіру населення до Інтернет-джерел, важливими є оптимізація та розробка адекватного веб-контенту для пацієнтів стосовно здорового способу життя та профілактики факторів серцево-судинного ризику, що базується на доказових рекомендаціях.</p> 2022-03-25T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини