ВПЛИВ КСЕРОГЕЛЮ НА МІКРОФЛОРУ ТОВСТОЇ КИШКИ

Автор(и)

  • Г. Р. Малярчук Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
  • Д. Б. Коваль Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
  • А. Л. Шкробот Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України

DOI:

https://doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12807

Ключові слова:

ентеросорбенти, ксерогель, мікрофлора, ентеросорбція, товста кишка

Анотація

РЕЗЮМЕ. Методи лікування, які дозволяють очищати внутрішнє середовище та виводити з організму хворої людини чужорідні речовини, заслуговують на увагу.

Мета – охарактеризувати вплив енетеросорбента на мікрофлору товстої кишки.

Матеріал і методи. Дослідження проведено на 50 білих лабораторних щурах середньою масою 200 г, яких поділили на контрольну та дослідну групи. Першу групу склали інтактні щури, годування яких було стандартним. Другу – щури, які при звичайному годуванні отримували ксерогель. В обох групах білих щурів досліджували вміст товстої кишки, який отримували за допомогою бактеріологічного методу. Експериментальну роботу проводили із дотриманням положень «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей» (Страсбург, 1986).

Результати. Через 7 і 14 днів прийому ксерогелю вміст кишкової палички у фекаліях збільшувався на 14 % і на 13 %. Вміст лактозонегативних ентеробактерій під впливом ксерогелю на 7-й день не змінювався. На 14-й день кількість лактозонегативних ентеробактерій зменшилася під впливом ксерогелю на 9 %. Після 7-го дня прийому ксерогелю зменшувався вміст епідермальних стафілококів на 12 %. Протягом 14 днів зменшився вміст епідермальних стафілококів на 11,1 %, а також золотистих стафілококів на 20 %. Прийом ксерогелю на 7 день експерименту збільшував кількість ентерококів на 7 %. Вміст ентерококів в товстій кишці дослідних щурів збільшився через 14 днів прийому ксерогелю на 8,36 %. У фекаліях дослідних щурів через 14 днів прийому ксерогелю кількість біфідо- і лактобактерій також збільшилася на 36,5 % і, відповідно, на 39,3  %. На вміст анаеробних мікроорганізмів прийом ксерогелю суттєво не впливав. Ксерогель позитивно впливав на мікробіоценоз після 7-го дня годування – кількість протея знизилася на 20 %, а після 14-го дня – на 32 %. Після прийому ксерогелю зменшувалася кількість цих мікроорганізмів на 17 % (7-й день) і 39 % (14-й день).

Висновки. Збільшення вмісту біфідо-, лактобактерій, непатогенних кишкових паличок і ентерококів, також зменшення кількості протея, золотистих стафілококів і грибів роду Candida в товстій кишці щурів викликав прийом ксерогелю, що призводило до нормалізації мікробіоценозу, порушення якого було відзначено у тварин контрольної групи, які перебували на безволоконній дієті.

Посилання

Mazur, O.O., Plaksyvyi, O.H., Pashkovska, N.V., & Bilooka, I.O. (2016). Stan mikrobioty porozhnyny tovstoho kyshechnyka u khvorykh na tsukrovyi diabet 1-ho typu zalezhno vid viku ta tryvalosti zakhvoriuvannia [The state of the microbiota of the large intestinal cavity in patients with type 1 diabetes mellitus depending on the age and duration of the disease]. Mizhnar. endokrynol. zhurnal – Int. Endocrinol. J., 3(75), 19-24 [in Ukrainian].

Havrylenko, O.M., Layko, A., & Holovnya, O.M. (2014). Mikrobiotsenoz pidnebinnykh myhdalykiv u ditei, khvorykh na tsukrovyi diabet 1-ho typu, z naiavnistiu khronichnoho tonzylitu [Microbiocenosis of the tonsils in children with type 1 diabetes mellitus, with the presence of chronic tonsillitis]. Zhurnal vushnykh, nosovykh i horlovykh khvorob – Journal of Ear, Nose and Throat Diseases, 5, 49-54 [in Ukrainian].

Conlon, M., & Bird, A. (2014). The impact of diet and lifestyle on gut microbiota and human health. Nutrients, 7, 17-44. DOI: 10.3390/nu7010017.

Mejía-León, M.E., & Barca, A.M. (2015). Diet, microbiota and immune system in type 1 diabetes development and evolution. Nutrients, 7(11), 9171-9184. DOI: 10.3390/nu7115461.

Nikolayev, V.H., Klishch, I.M., Zhulkevych, I.V., Oleshchuk, O.M., & Nikolayeva. V.V. Zastosuvannia preparatu Enteroshel dlia profilaktyky oksydatyvnoho stresu pry hostrii krovovtrati [Application of Enterosgel preparation for the prevention of oxidative stress in acute blood loss]. Visnyk naukovykh doslidzhen – Bulletin of Scientific Researches, 1, 72-74 [in Ukrainian].

Shevchuk, O.O. (2020). Efekty enterosorbtsii ta filhrastymu pry subkhronichnii doksorubitsynovii toksychnosti [Effects of enterosorption and filgrastim in subchronic doxorubicin toxicity]. Zdobutky klinichnoi i eksperymentalnoi medytsyny – Achievements of Clinical and Experimental Medicine, 3, 146-156. DOI: https://doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10510 [in Ukrainian].

Starkel, P., & Leclercq, I.A. (2011). Animal models for the study of hepatic fibrosis. Best Pract. Res. Clin. Gastroenterol., 25(2), 319-333. DOI: 10.1016/j.bpg.2011.02.004.

Cole, N.B., Daniels, M.P., Levine, R.L., & Kim, G. (2010). Oxidative stress causes reversible changes in mitochondrial permeability and structure (Open Access). Exp. Gerontol., 45(7-8), 596-602. DOI: 10.1016/j.exger.2010.01.016.

Hung, G.D., Li, P.C., Lee, H.S., Chang, H.M., Chien, C.T., & Lee, K.L. (2012). Green tea extract supplementation ameliorates CCl4 -induced hepatic oxidative stress, fibrosis, and acute-phase protein expression in rat. J. Formos. Med. Assoc., 111(10), 550-509. DOI: 10.1016/j.jfma.2011.06.026.

Wang, T., Zhao, L.J., Li, P., Jiang, H., Lu, G.C., Zhang, W.D., ..., & Yuan, B.J. (2011). Hepatoprotective effects and mechanisms of dehydrocavidine in rats with carbon tetrachloride-induced hepatic fibrosis. J. Ethnopharmacol., 138(1), 76-84. DOI: 10.1016/j.jep.2011.08.039.

Klaunig, J.E., & Kamendulis, L.M. (2004). The role of oxidative stress in carcinogenesis. Ann. Rev. Pharmacol. Toxicol., 44, 239-267. DOI: 10.1146/annurev.pharmtox.44.101802.121851.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-03-25

Як цитувати

Малярчук, Г. Р., Коваль, Д. Б., & Шкробот, А. Л. (2022). ВПЛИВ КСЕРОГЕЛЮ НА МІКРОФЛОРУ ТОВСТОЇ КИШКИ. Здобутки клінічної і експериментальної медицини, (4), 102–106. https://doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12807

Номер

Розділ

Оригінальні дослідження