ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ЖІНОК ІЗ ЕНДОМЕТРІОЗОМ ТА ПОРУШЕННЯМИ ФУНКЦІЇ ЩИТОПОДІБНОЇНОЇ ЗАЛОЗИ

Анотація

Проблема рецидивуючого ендометріозу турбує не лише пацієнтів, викликаючи у них тривалі болі, значні матеріальні витрати на медикаментозне лікування, повторні хірургічні втручання, втрату репродуктивної функції, але й лікарів, що курують таких хворих.

У нещодавно проведеному дослідженні «EndoCost» Всесвітнього дослідницького фонду ендометріозу (WERF) були виявлені значні витрати, пов'язані з лікуванням пацієнток хворих на ендометріоз в спеціалізованих клініках, які досягли рівня економічного тягаря, щонайменше аналогічного важкості, характерної для лікування інших хронічних захворювань, таких як цукровий діабет. Крім економічних проблем, ендометріоз також значно впливає на різні аспекти життя жінок, в тому числі соціальні та статеві відносини, роботу і навчання [15].

 Чисельний огляд літератури показав, що щорічно виходять десятки клінічних досліджень присвячених лікуванню ендометріозу та проблемі рецидивів цього захворювання та її поширеності. Точних даних про поширення ендометріозу в загальній популяції немає, адже це захворювання складно діагностувати і тривалий час воно перебігає безсимптомно. На думку ряду авторів [7,3] його поширеність спостерігається від 2 до 20 % у жінок репродуктивного віку, а у жінок з альгодисменореєю – від 40 до 60 %. Кожна третя жінка з непліддям при прицільному дослідженні має вірогідність діагноза ендометріозу. В світі існує близько 300 млн жінок з діагнозом ендометріоз [5]. Існуючі на сьогоднішній день види хірургічного та медикаментозного лікування цього захворювання ефективні далеко не у всіх випадках та супроводжуються високою частотою рецидивів.

В структурі гінекологічної захворюваності ендометріоз займає третє місце після запальних захворювань жіночих статевих органів і міом матки [1, 2]. Число хворих із зовнішнім генітальним ендометріозом становить 10 - 15% в загальній популяції, 25% - 60% у жінок з безпліддям і 60 - 80% - у хворих з синдромом тазових болів [5, 8, 11]. Зовнішній генітальний ендометріоз є медико-соціальною проблемою, так як йому схильні жінки молодого репродуктивного віку (21- 40 років), і при вираженому ураженні геніталій веде до частої і тривалої непрацездатності та безпліддя. Ендометріоз частіше зустрічається у жінок інтелектуальної праці, з високим соціальним рівнем, великим емоційним напруженням, хронічним стресом, що живуть в несприятливій екологічній обстановці і мають невелику кількість пологів [5, 2, 3, 16, 18].

 Багаторічні тривалі дослідження залишили не до кінця вивченим патогенез захворювання, який представлений багаточисленними теоріями [1,2,3]. Важливість проблеми зумовлена тим, що ендометріоз призводить до порушення якості життя жінок. Разом з тим, клінічна картина не завжди відповідає тяжкості захворювання [1, 2, 3,11]. Наукові розробки останніх років вказують, що в жінок, хворих на ендометріоз, частота настання вагітності значно нижча, ніж у здорових [1, 2, 3].

Результати досліджень останніх років свідчать про істотну роль порушень імунної, гормонального, генетичного гомеостазу. Численні дослідження достовірно доводять, що зовнішній генітальний ендометріоз розвивається на тлі порушенної імунної рівноваги, а саме активації В-лімфоцитарної системи при одночасному розвитку Т-клітинного імунодефіциту [4, 7, 8, 16]. Для нормального функціонування практично всіх органів і систем, в тому числі і репродуктивних, необхідний адекватний рівень тиреоїдних гормонів [156]. Опосередковану роль у розвитку ендометріоїдних вогнищ відводять дисфункції щитовидної залози [5, 12, 16, 17]. Відхилення від фізіологічної секреції тиреоїдних гормонів, які є модуляторами дії естрогенів на клітинному рівні, можуть сприяти прогресуванню порушень гісто- і органогенезу гормоночутливих структур і формування ендометріозу [1, 10, 12, 14,].

При нестачі гормонів щитовидної залози відбувається порушення метаболізму естрогенів на клітинному рівні, що веде до гіпоестрогенемії. Тривало персистуюча гіпоестрогенемія в умовах тканинної гіпоксії при субклінічному і клінічному (маніфестному) гіпотиреозі призводить до хронічної стимуляції і проліферації вогнищ в ендоміометрії і міометрії [4,8]. Гіпофункція ЩЗ призводить до порушення периферичного метаболізму естрогенів [10, 11, 16].

Однак, наукові дані про стан тиреоїдного статусу при зовнішньому генітальному ендометріозі і його ролі у виникненні, розвитку і перебігу захворювання вельми нечисленні і суперечливі, що визначає актуальність цього дослідження.

Метою нашого дослідження було вивчення якості життя жінок хворих на ендометріоз у поєднанні з дисфункцією щитоподібної залози та зниження частоти рецидивування на підставі удосконалення і впровадження алгоритму діагностичних, лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів з використанням сучасних ендоскопічних технологій та медикаментозної корекції.