ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МОДЕЛЬ СТАФІЛОКОКОВОГО ЕКЗОГЕННОГО ЕНДОФТАЛЬМІТУ

N. B. Kuryltsiv; K. M. Halei

doi:10.11603/2415-8798.2019.1.9990

Автор(и)

N. B. Kuryltsiv ДУ “Інститут очних захворювань і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України”, м. Одеса
K. M. Halei ДУ “Інститут очних захворювань і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України”, м. Одеса

DOI:

https://doi.org/10.11603/2415-8798.2019.1.9990

Ключові слова:

екзогенний ендофтальміт, Staphylococcus aureus, експериментальна модель, інокуляція збудника

Анотація

Екзогенний ендофтальміт розвивається унаслідок проникнення збудника через зовнішні бар’єри в порожнину ока. Післяопераційні ендофтальміти у структурі цього захворювання домінують і складають близько 70–80 %, причиною якого стають найчастіше аеробні грампозитивні бактерії (90 %). Тоді як посттравматичний ендофтальміт складає близько 25 %, при якому в 26,9–37,1 % випадках етіологічним чинником виступає Staphylococcus aureus. Це найагресивніший представник стафілококів для людини.

Мета дослідження – створити ефективну модель екзогенного стафілококового ендофтальміту в експериментальних тварин.

Матеріали і методи. В експерименті використали 120 кроликів породи шиншила, яких поділили на 2 групи (по 60 кроликів або 120 очей у кожній): контрольну та основну. В контрольній групі на обох очах проводили інтравітреальне введення 10 000 мікробних тіл штаму Staphylococcus aureus 3^а, який виділили з кон’юнктиви хворого. В основній – 150 000 мікробних тіл добової культури музейного штаму мікроорганізмів Staphylococcus aureus АТСС 25923F – 49 (1,5х10⁵ КОЕ/см³). Клінічну картину експериментального ендофтальміту оцінювали за бальною системою. Ступінь запальних змін в органі зору в кожній окремій групі дослідження визначали сумою балів середніх показників.

Результати досліджень та їх обговорення. В контрольній групі кроликів тільки на 4 добу після інфікування отримано ендофтальміт легкого ступеня тяжкості на 104 очах (86,6 %). Середня сумарна кількість балів вираження клінічних проявів запалення становила (4,3±0,6) бала. В основній групі кроликів вже на 2 добу після інокуляції збудника на усіх очах (100 %) розвинувся ендофтальміт, де на 28 очах (23,3 %) запалення відповідало легкому ступеню тяжкості, на 92 очах (76,7 %) запалення характеризувало тяжкий ступінь. На двох очах (1,7 %) сталась перфорація очного яблука з витіканням внутрішньоочного вмісту. Середня сумарна кількість балів вираження клінічних проявів запалення – (9,8±1,0) бала.

Висновки. Отримання ефективної моделі екзогенного стафілококового ендофтальміту дає можливість повторного її створення для дослідження різних аспектів розвитку та лікування даного захворювання.

Посилання

Weishaupt, K.R., Gomer, C.J., & Dougherty, T.J. (1976). Identification of singlet oxygen as the cytotoxic agent in photo-inactivation of a murine tumor. Cancer research, 36 (7 Part 1), 2326-2329.

Gundorova, R.A., Neroyeva, V.V., & Kashnikova, V.V. (Eds) (2009). Travmy glaza [Eye injuries]. Moscow: GEOTAR-Media, p. 560 [in Russian].

Seal, D., & Pleyer, U. (2007). Ocular infection. NY: Informa helthcare, р. 380.

Wyss, P., Tadir, Y., Tromberg, B.J., & Haller, U. (2000). Photodynamic Therapy for Cervical Dysplasia. In: Photomedicine in gynecology and reproduction. Basel: Karger, 265-269.

Skladchikova, N.Yu., Stebnev, V.S., & Skladchikova, N.I. (2011). Ostryy bakterialnyy endoftalmit kak oslozhneniye khirurgii katarakty. Rezultaty lecheniya [Acute bacterial endophthalmitis as a complication of cataract surgery. Results of treatment]. Vestnik Orenburgskogo gosudarstvennogo universiteta – Bulletin of the Orenburg State University, 14 (133) [in Russian].

Mayer, E., Cadman, D., Ewings, P., Twomey, J.M., Gray, R.H., Claridge, K. G., ... & Bates, A.K. (2003). A 10 year retrospective survey of cataract surgery and endophthalmitis in a single eye unit: injectable lenses lower the incidence of endophthalmitis. British journal of ophthalmology, 87 (7), 867-869.

Albert, D.M., & Jakobiec, F.A. (2000). Postoperative endophthalmitis. Principles and Practice of Ophthalmology, Philadelphia: WB Saunders, 2441-2462.

Roberts, C.W., McDonnel, P.J., Pascucci, S.E., Olson, R.Y., & Snyder, R.W. (2002). Antibacterial theraphy and intraocular surgery: problems and decisions. Ophthalmol. Times, 27 (5), 16.

Callegan, M.C., Engelbert, M., Parke, D.W., Jett, B.D., & Gilmore, M.S. (2002). Bacterial endophthalmitis: epidemiology, therapeutics, and bacterium-host interactions. Clinical Microbiology Reviews, 15 (1), 111-124.

Johnson, M.W., Doft, B.H., Kelsey, S.F., Barza, M., Wilson, L.A., Barr, C.C., ... & Jessup, L.M. (1997). The endophthalmitis vitrectomy study: relationship between clinical presentation and microbioloaic spectrum. Ophthalmology, 104 (2), 261-272.

Al-Omran, A.M., Abboud, E.B., & El-asrar, A.M.A. (2007). Microbiologic spectrum and visual outcome of posttraumatic endophthalmitis. Retina, 27 (2), 236-242.

Moreau, J.M., Sloop, G.D., Engel, L.S., Hill, J.M., & O'Callaghan, R.J. (1997). Histopathological studies of staphylococcal alpha-toxin: effects on rabbit corneas. Current eye research, 16 (12), 1221-1228.

Booth, M.C., Atkuri, R.V., Nanda, S.K., Iandolo, J.J., & Gilmore, M.S. (1995). Accessory gene regulator controls Staphylococcus aureus virulence in endophthalmitis. Investigative ophthalmology & visual science, 36 (9), 1828-1836.

Rodin, S.S. (1993). Intravitrealnoye primeneniye gordoksa v lechenii ekzogennogo bakterialnogo endoftalmita [Intravitreal use of gordox in the treatment of exogenous bacterial endophthalmitis]. Candidathes thesis. Odessa, p. 196 [in Russian].

Peyman, G.A., Paque, J.T., Meisels, H.I., & Bennett, T.O. (1975). Postoperative endophthalmitis: a comparison of methods for treatment and prophlaxis with gentamicin. Ophthalmic surgery, 6 (1), 45-55.

Satger, D., Pegourie, P., Romanet, J.P., Castejon, H., & Chiquet, C. (2007). Ultrasound imaging in the management of endophthalmitis. Journal français d'ophtalmologie, 30 (10), 1037-1048.