ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МОДЕЛЬ СТАФІЛОКОКОВОГО ЕКЗОГЕННОГО ЕНДОФТАЛЬМІТУ
DOI:
https://doi.org/10.11603/2415-8798.2019.1.9990Ключові слова:
екзогенний ендофтальміт, Staphylococcus aureus, експериментальна модель, інокуляція збудникаАнотація
Екзогенний ендофтальміт розвивається унаслідок проникнення збудника через зовнішні бар’єри в порожнину ока. Післяопераційні ендофтальміти у структурі цього захворювання домінують і складають близько 70–80 %, причиною якого стають найчастіше аеробні грампозитивні бактерії (90 %). Тоді як посттравматичний ендофтальміт складає близько 25 %, при якому в 26,9–37,1 % випадках етіологічним чинником виступає Staphylococcus aureus. Це найагресивніший представник стафілококів для людини.
Мета дослідження – створити ефективну модель екзогенного стафілококового ендофтальміту в експериментальних тварин.
Матеріали і методи. В експерименті використали 120 кроликів породи шиншила, яких поділили на 2 групи (по 60 кроликів або 120 очей у кожній): контрольну та основну. В контрольній групі на обох очах проводили інтравітреальне введення 10 000 мікробних тіл штаму Staphylococcus aureus 3а, який виділили з кон’юнктиви хворого. В основній – 150 000 мікробних тіл добової культури музейного штаму мікроорганізмів Staphylococcus aureus АТСС 25923F – 49 (1,5х105 КОЕ/см3). Клінічну картину експериментального ендофтальміту оцінювали за бальною системою. Ступінь запальних змін в органі зору в кожній окремій групі дослідження визначали сумою балів середніх показників.
Результати досліджень та їх обговорення. В контрольній групі кроликів тільки на 4 добу після інфікування отримано ендофтальміт легкого ступеня тяжкості на 104 очах (86,6 %). Середня сумарна кількість балів вираження клінічних проявів запалення становила (4,3±0,6) бала. В основній групі кроликів вже на 2 добу після інокуляції збудника на усіх очах (100 %) розвинувся ендофтальміт, де на 28 очах (23,3 %) запалення відповідало легкому ступеню тяжкості, на 92 очах (76,7 %) запалення характеризувало тяжкий ступінь. На двох очах (1,7 %) сталась перфорація очного яблука з витіканням внутрішньоочного вмісту. Середня сумарна кількість балів вираження клінічних проявів запалення – (9,8±1,0) бала.
Висновки. Отримання ефективної моделі екзогенного стафілококового ендофтальміту дає можливість повторного її створення для дослідження різних аспектів розвитку та лікування даного захворювання.
Посилання
Weishaupt, K.R., Gomer, C.J., & Dougherty, T.J. (1976). Identification of singlet oxygen as the cytotoxic agent in photo-inactivation of a murine tumor. Cancer research, 36 (7 Part 1), 2326-2329.
Gundorova, R.A., Neroyeva, V.V., & Kashnikova, V.V. (Eds) (2009). Travmy glaza [Eye injuries]. Moscow: GEOTAR-Media, p. 560 [in Russian].
Seal, D., & Pleyer, U. (2007). Ocular infection. NY: Informa helthcare, р. 380.
Wyss, P., Tadir, Y., Tromberg, B.J., & Haller, U. (2000). Photodynamic Therapy for Cervical Dysplasia. In: Photomedicine in gynecology and reproduction. Basel: Karger, 265-269.
Skladchikova, N.Yu., Stebnev, V.S., & Skladchikova, N.I. (2011). Ostryy bakterialnyy endoftalmit kak oslozhneniye khirurgii katarakty. Rezultaty lecheniya [Acute bacterial endophthalmitis as a complication of cataract surgery. Results of treatment]. Vestnik Orenburgskogo gosudarstvennogo universiteta – Bulletin of the Orenburg State University, 14 (133) [in Russian].
Mayer, E., Cadman, D., Ewings, P., Twomey, J.M., Gray, R.H., Claridge, K. G., ... & Bates, A.K. (2003). A 10 year retrospective survey of cataract surgery and endophthalmitis in a single eye unit: injectable lenses lower the incidence of endophthalmitis. British journal of ophthalmology, 87 (7), 867-869.
Albert, D.M., & Jakobiec, F.A. (2000). Postoperative endophthalmitis. Principles and Practice of Ophthalmology, Philadelphia: WB Saunders, 2441-2462.
Roberts, C.W., McDonnel, P.J., Pascucci, S.E., Olson, R.Y., & Snyder, R.W. (2002). Antibacterial theraphy and intraocular surgery: problems and decisions. Ophthalmol. Times, 27 (5), 16.
Callegan, M.C., Engelbert, M., Parke, D.W., Jett, B.D., & Gilmore, M.S. (2002). Bacterial endophthalmitis: epidemiology, therapeutics, and bacterium-host interactions. Clinical Microbiology Reviews, 15 (1), 111-124.
Johnson, M.W., Doft, B.H., Kelsey, S.F., Barza, M., Wilson, L.A., Barr, C.C., ... & Jessup, L.M. (1997). The endophthalmitis vitrectomy study: relationship between clinical presentation and microbioloaic spectrum. Ophthalmology, 104 (2), 261-272.
Al-Omran, A.M., Abboud, E.B., & El-asrar, A.M.A. (2007). Microbiologic spectrum and visual outcome of posttraumatic endophthalmitis. Retina, 27 (2), 236-242.
Moreau, J.M., Sloop, G.D., Engel, L.S., Hill, J.M., & O'Callaghan, R.J. (1997). Histopathological studies of staphylococcal alpha-toxin: effects on rabbit corneas. Current eye research, 16 (12), 1221-1228.
Booth, M.C., Atkuri, R.V., Nanda, S.K., Iandolo, J.J., & Gilmore, M.S. (1995). Accessory gene regulator controls Staphylococcus aureus virulence in endophthalmitis. Investigative ophthalmology & visual science, 36 (9), 1828-1836.
Rodin, S.S. (1993). Intravitrealnoye primeneniye gordoksa v lechenii ekzogennogo bakterialnogo endoftalmita [Intravitreal use of gordox in the treatment of exogenous bacterial endophthalmitis]. Candidathes thesis. Odessa, p. 196 [in Russian].
Peyman, G.A., Paque, J.T., Meisels, H.I., & Bennett, T.O. (1975). Postoperative endophthalmitis: a comparison of methods for treatment and prophlaxis with gentamicin. Ophthalmic surgery, 6 (1), 45-55.
Satger, D., Pegourie, P., Romanet, J.P., Castejon, H., & Chiquet, C. (2007). Ultrasound imaging in the management of endophthalmitis. Journal français d'ophtalmologie, 30 (10), 1037-1048.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).