ПЕРВИННИЙ ГІПЕРАЛЬДОСТЕРОНІЗМ – ЯК ЙОГО ДІАГНОСТУВАТИ

S. Y. Rybakov; V. O. Shidlovskyi; O. V. Shidlovskyi

doi:10.11603/2415-8798.2017.2.7847

Автор(и)

S. Y. Rybakov Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського МОЗ України
V. O. Shidlovskyi Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського МОЗ України
O. V. Shidlovskyi Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України

DOI:

https://doi.org/10.11603/2415-8798.2017.2.7847

Ключові слова:

первинний гіперальдостеронізм, клінічна, лабораторна, промененва діагностика.

Анотація

Діагностика первинного гіперальдостеронізму базується на аналізі декількох блоків даних: клінічної картини (анамнез, фізикальний огляд); результатів лабораторного (в основному гормони, функціональні проби) й інструментального обстежень (топічна діагностика). Клінічна картина захворювання, на жаль, надає мало опорних даних для діагностики цієї патології. Процедура діагностики первинного гіперальдостеронізму при підозрі на наявність цієї патології складається з трьох основних етапів: I – встановлення наявності гіперальдостеронізму шляхом визначення концентрації альдостерону, активності реніну в плазмі крові; II – виконання одного або декількох тестів, що підтверджують діагноз; III – визначення форми (варіанта) гіперальдостеронізму за допомогою деяких гормональних проб, функціональних тестів, методів топічної діагностики. Мета дослідження – ознайомити лікарів-кардіологів, ендокринологів, лаборантів, променевих діагностів з методами і принципами діагностики гіперальдостеронізму.

Матеріали і методи. Проаналізовано опубліковані результати досліджень багатьох авторів, які присвячені діагностиці гіперальдостеронізму.

Результати досліджень та їх обговорення. В огляді проведено аналіз діагностики гіперальдостеронізму за трьома напрямками – клінічним, лабораторним та інструментальним. Кожний із цих напрямків розглянуто з метою встановлення наявності гіперальдостеронізму, виконання підтверджувальних тестів і проб, виявлення його варіанта або форми і топічної діагностики. Крім того, розглянуто різні варіанти співвідношення результатів пропонованих тестів і їх використання для встановлення
ді агнозу.

Висновки. Діагностика гіперальдостеронізму базується на клінічних тестах. Перевагу у встановленні діагнозу віддають функціональним пробам, лабораторно-інструментальному обстеженню, а в топічній діагностиці – результатам МРТ, КТ, сцинтиграфії.

Біографії авторів

S. Y. Rybakov, Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського МОЗ України

професор, доктор медичних наук

V. O. Shidlovskyi, Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського МОЗ України

професор, доктор медичних наук, Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського МОЗ України, кафедра хірургії №1 з урологією та малоінвазивною хірургією ім..проф. Л.Я.Ковальчука, професор

O. V. Shidlovskyi, Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України

професор, доктор медичних наук, Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, кафедра загальної хірургії, професор

Посилання

Mulatero, P., Stowasser, M., & Loh, K. (2004). Increased diagnosis of primary aldosteronism including surgically correcrable forms in centers from five countries. J. Clin. Endocrinol. Metab., 89, 1045-1050.

Ganguli, A. (1998). Primary aldosteronism. New Engl. J. Med., 339, 1828-1834.

Young W. (2007). Primary aldosteronism: renaissance of syndrome. Clin. Endocrinol. (Oxf.), 66, 607-618.

(2007). Prevalence of primary aldosteronism among unselected hypertensive patients: study based on the use of an aldosterone/renine ratio above 25 as a screening tests. Hypertension Rev., 30, 111-117.

(2009). Aldosteromas – state of the art. Surg. Clin. North Am., 89, 1241-1253.

Rossi, J., Bernini, G. & Caliumi, C. (2006). A prospective study of the prevalence of primary aldosteronism in 1125 hypertensive patients. J. Am. Coll. Cardiol., 48, 2293-2300.

Trifanescu, R. (2012). Update in endocrinology – primary hyperaldosteronism from secondary hypertension towards metabolic syndrome and beyond. Maedica (Buchar.), 7. 90-91.

Amar, L., Ploun, P-F. & Steichen, O. (2010). Aldosteron-producinga adenoma and other surgiccaly correctable forms of primary aldosteronism. Orphanet. J. Rare Diseases., 5.

Kalinin, A.P., Maystrenko, N.A., & Vetshev, P.S. (2004). Khirurgicheskaya endokrinoogiya. Rukovodstvo [Surgical endocrinology. Guide]. Moscow: Saint-Petersburg [in Russian].

Hiramatsu, K., Yamada, T., & Yukimura, Y. (1981). A screening test to identify aldosterone-producing adenoma by measuring plasma rennin activity: results in hypertensive patients. Arch. Int. Med., 141, 1589-1593.

Montory, V. (2002). Use of plasma aldosterone concentration-to- plasma rennin activity ratio as a screening test for primary aldosteronism. A systemic review of the literature. Endocrinol. Metab. Clin. North Am., 31, 619-632.

Mulatero, P., Rabbia, F., & Milan, A. (2002). Drug effect on aldosterone / plasma renin activity ratio in primary aldosteronism. Hypertension, 40, 897-902.

Seifarth, C., Trenkel, S., & Shobel, H. (2002). Influence of antihypertensive medication on aldosterone and renin concentration in the differential diagnosis of essential hypertension and primary aldosteronism. Clin. Endocrinol. 57, 457-465.

Funder, J., Carey, R. & Fardella, C. (2008). Case detection, diagnosis and treatment of patients with primary aldosteronism. An Endocrine Society Clinical Practice Guideline. J. Clin. Endocrinol. Metab., 93, 3266-3281.

Young, W., Hogan, M., & Klee, G. (1990). Primary aldosteronism diagnosis and treatment. Mayo Clin. Proc., 65, 96-110.

Lim, P., Young, W. & McDonald, T. (2001). A review of the medical treatment of primary aldosteronism. J. Hypertens., 19, 353-361.

Gordon, R. (1995). Primary aldosteronism. J. Endocrinol. Invest., 18, 495-511.

Mattsson, C., & Young, W. (2006). Primary aldosteronism: diagnostic and treatment strategies. Nephrology, 2, 198-208.

Arteaga, E., Klein, R. & Biglieri, E. (1984). Use of the saline infusion test to diagnose the cause of primary aldosteronosm. Am. J. Med., 79, 722-728.

Stowasser, M., & Gordon, R. (2004). Primary aldosteronism: careful investigation is essential and revarding. Moll. Cell. Endocrinol., 217, 33-39.

Lyons, D., Kem, D., & Brown, C. (1983). Single dose captopril as a diagnostic test for primary aldosteronism. J. Clin. Endocrinol. Metab., 57, 892-896.

Wu, W., Chang, H. & Liu, K. (2000). Primary aldosteronism diagnostic accuracy of the losatran and captopril test. Am. J. Hypertens., 8, 821-827.

Young W., & Klee J. (1988). Primary aldosteronism. Diagnostic evaluation. Endocrinol. Metab. Clin. North Am., 17, 367-395.

Biglieri, E. & Schambelan, M. (1979). The significance of elevated level of plasma 18-hydroxycorticosterone in patients with primary aldosteronism. J. Clin. Endocrinol. Metab., 49, 87-91.

Conn, J., Morita, R., & Cohen, H. (1972). Primary aldosteronism. Photoscanning of tumors after administration of ¹³¹I-19-iodocholesterol. Arch. Int. Med., 129, 417-425.

Nomura, K., Kusakabe, K. & Maki, M. (1990). Iodmetil-norcholesterol uptake in a aldosteroma shown by dexametasone-suppression scintigraphy: relations to the adenoma size and functional activity. J. Clin. Endocrinol. Metab. 71, 825-830.

Lumachi, F. (2003). Non-invasive adrenal imaging in primary aldosteronism: sensitivity and predictive value of radiocholesterols scintigraphy, CT scan and MRI. Nucl. Med. Commun., 24, 683-688.

Kemper, M., Lenders, J. & van Outhensden, L. (2009). Systemic review: diagnostic procedures to differentiate unilateral from bilateral adenoma abnormality in primary aldosteronism. Ann. Int. Med., 151, 329-337.

Thompson, G. & Young, W. (2003). Adrenal incidentaloma. Curr. Opin. Oncol., 15, 84-90.

Melby, J. Spark, R. & Dale, S. (1967). Diagnosis and localization of aldostrone-producing adenoma by adrenal vien catheterization. New Engl. J. Med., 277, 1050-1056.

Young, W. (2004). Role for adrenal venous sampling in primary aldosteronism. Surgery, 136, 1227-1235.

Daunt N. (2005). Adrenal vein sampling: how to make it quik, easy and succeful. Radiographics, 25 (1), s143-s158.

Tsai, Y.-S., Chuang, V. & Chen, C. (2011). Role of adrenal venous sampling in the treatment strategy for primary aldosteronism. Formous J. Endocrinol. Metab., 2, 38-43.