ПСИХОСОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ І ПОСТРАЖДАЛИХ ПІД ЧАС ВІЙНИ: СТРУКТУРА ОСНОВНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПОРУШЕНЬ СЕРЕД ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ МЕДСЕСТРИ В РЕАБІЛІТАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ

Анотація

Вступ. Психосоціальні порушення спостерігають у більшості військовослужбовців і постраждалих під час війни, які перебувають на стаціонарному лікуванні внаслідок поранень. Своєчасна діагностика постстресових порушень дозволяє попередити розвиток хронічних форм психічних розладів та соматичних захворювань, розробити індивідуальну тактику психосоціальної реабілітації для покращення якості життя і соціальної адаптації поранених військовослужбовців і постраждалих під час війни. Надання психологічної та соціальної допомоги в Україні регулюється на державному рівні, проте не задовольняє зростаючих потреб за умов війни, що триває.

Мета роботи – з’ясувати основні психосоціальні проблеми військовослужбовців, які перебувають на стаціонарному лікуванні з приводу поранень, і визначити роль медсестри/медбрата у проведенні реабілітаційних заходів для прискорення їх одужання, проаналізувати літературу щодо методів психодіагностики та психосоціальної реабілітації учасників бойових дій у країнах Європи і США та порівняти з вітчизняними на сучасному етапі.

Основна частина. У дослідженні взяли участь 45 осіб чоловічої статі – військовослужбовців віком від 18 до 53 років (середній вік становив (32,5±0,3) року), які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу поранень різного ступеня тяжкості на базі КНП Кам’янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги». Проведено онлайн-опитування респондентів на платформі Google Forms для з’ясування їх психологічного стану. Для цього використовували коротку шкалу тривоги, депресії і посттравматичного стресового розладу, госпітальну шкалу тривоги і депресії (HADS) та анкету, яку ми спеціально розробили (містить 12 запитань, за якими оцінювали якість надання медичних і реабілітаційних послуг у лікувальному закладі, ставлення персоналу відділень до пацієнтів, роль медсестри в покращенні стану їх здоров’я). Аналіз та впровадження досвіду медичної і психосоціальної реабілітації країн Європи та США дають змогу розширити існуючі реабілітаційні програми, поліпшити якість надання послуг і прискорити відновлення військовослужбовців. Також важливим завданням є чітка регламентація ролі медсестри/медбрата в реабілітаційному процесі та розширення їх повноважень для покращення якості реабілітаційного процесу.

Висновки. Отримані результати дослідження свідчать про необхідність удосконалення програм комплексної реабілітації військовослужбовців і розширення повноважень медсестри в реабілітаційному процесі. З’ясовано структуру психоневрологічних порушень у пацієнтів військовослужбовців та важливість професійної компетентності медсестри в роботі з постраждалими від військових дій під час стаціонарного етапу реабілітації.