Медсестринство
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing
<p><em>В журналі висвітлюються нові досягнення в медсестринській освіті та практиці, питання психології, педагогіки та менеджменту в роботі старших і головних медсестер; представлений досвід кращих медсестер різного профілю, наукова робота та багато іншого.</em><br><em><strong>ISSN 2415-3028 (Online), ISSN 2411-1597 (Print), ICV = 54.58, ICV 2018 = 59,08</strong><br></em></p>Ternopil National Medical Universityuk-UAМедсестринство2411-1597ЯКІСНИЙ АНАЛІЗ РОБОТИ ВІЙСЬКОВИХ МЕДИКІВ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14520
<p><strong>Вступ.</strong> Стабілізаційні пункти виконують завдання в першому ешелоні надання медичної допомоги на відстані 3–7 км від лінії зіткнення. У них працюють анестезіологи, хірурги, медсестри, фельдшери, анестезисти, водії-санітари і водії. Від злагодженої роботи та професіоналізму цих людей залежить відсоток виживання поранених. Адже в сучасних обставинах багато спеціалістів повинні опанувати нові навички, бути взаємозамінними та вміти працювати за умов недокомплектування на вимогу часу.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – провести якісний аналіз роботи військових медиків на прикладі стабілізаційного пункту за допомогою добровільного анкетування.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Для реалізації мети дослідження проведено добровільне анкетування персоналу стабілізаційного пункту для з’ясування професії у цивільному житті, попереднього медичного досвіду, знань і вмінь, здобутих уже в процесі роботи у стабілізаційному пункті, та готовності опановувати нові навички, щоб рятувати життя поранених військовослужбовців. Проаналізовано отримані результати у трьох групах. Першу групу становили військові немедичних професій у цивільному житті, які сьогодні проходять військову службу в стабілізаційному пункті. В умовах сучасної війни вони відіграють роль санітарів і водіїв. До другої групи входили медсестри, фельдшери та медичні провізори, до третьої – лікарі різних спеціальностей. Усі військові медики беруть безпосередню участь у порятунку життя поранених військовослужбовців та прагнуть бути максимально корисними. </p> <p><strong>Висновки.</strong> Військові медики у стабілізаційному пункті працюють у складних умовах, щоденно здобуваючи нові знання та вміння для покращення допомоги пораненим бійцям. У результаті аналізу анкет військових виявлено готовність персоналу стабілізаційного пункту опановувати нові навички та здобувати знання в галузі медицини, встановлено міграцію обов’язків і навичок між спеціалістами різного рівня з метою оптимізації надання медичної допомоги та збереження життя кожного бійця в разі отримання поранень і бойових травм.</p>О. І. ЗаруднаМ. І. Караневич
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-461010.11603/2411-1597.2023.3-4.14520ЗАХИСТ ЕМОЦІЙНОГО ЗДОРОВ’Я: ВИВЧЕННЯ ТРИВОЖНОСТІ СЕРЕД СТУДЕНТІВ-МЕДСЕСТЕР
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14539
<p><strong>Вступ. </strong>Робота медсестри в умовах війни або конфлікту ставить особливі вимоги до її емоційного стану.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – вивчити рівень тривожності у студентів-медсестер та визначити шляхи його регуляції.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> У роботі проаналізовано анкети 19 студентів І курсу, 9 студентів ІІ курсу, 10 студентів ІІІ курсу і 10 студентів ІV курсу Навчально-наукового інституту медсестринства Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Результати показали, що третина майбутніх медсестер має високий рівень реактивної тривожності, а половина з них – середній рівень особистісної тривожності. Зниження рівня тривожності було помічено у четвертокурсників порівняно з першокурсниками, що свідчить про розвиток емоційної стійкості в процесі навчання. У майбутніх медсестер спостерігали високий рівень тривожності, пов’язаний з передчуттям небезпеки або невдачі у навчанні та професійній діяльності.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Дослідження підтверджує високий рівень тривожності у студентів-медсестер, а також ефективність навчання в її зменшенні. Психологічна підтримка і розвиток навичок регуляції тривожності можуть покращити психологічне благополуччя та підвищити ефективність професійної діяльності цих медичних працівників.</p>С. В. ДаньчакІ. Я. ГосподарськийВ. А. СлавопасО. В. Прокопчук
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-4111410.11603/2411-1597.2023.3-4.14539ОЦІНКА ПСИХОЛОГІЧНОГО КОМПОНЕНТА ЗДОРОВ’Я У СТУДЕНТІВ-МЕДСЕСТЕР
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14540
<p><strong>Вступ.</strong> Студенти медичних коледжів вразливі до проблем психічного здоров’я і демонструють високий рівень стресу під час переходу від підліткового віку до дорослого життя, а також внаслідок академічного тиску, який може негативно вплинути на академічну успішність, соціальне функціонування та якість життя. Студенти-медсестри, які здобувають вищу сестринську освіту, також відчувають вищий рівень стресу порівняно зі студентами-медиками. Основними причинами виникнення такого стресу є хвилювання перед іспитами, велике дидактичне та клінічне навантаження, відчуття неготовності до практики і страх помилок.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – проаналізувати показники психологічного компонента якості життя у студентів-медсестер та їх асоціацію з віком, стажем роботи й академічною успішністю.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> У дослідженні взяли участь 70 здобувачів другого рівня вищої освіти за спеціальністю 223 «Медсестринство». Якість життя оцінювали за допомогою опитувальника SF-36. Психологічний компонент здоров’я оцінювали за такими шкалами, як: психологічний компонент здоров’я (Mental Health – MCS), життєва активність (Vitality – VT), соціальне функціонування (Social Functioning – SF), рольове функціонування, зумовлене емоційним станом (Role-Emotional – RE), психологічне здоров’я (Mental Health – MH). Статистичний аналіз даних здійснено з використанням програмного забезпечення Statistica 7.0. Моніторинг балів психологічного компонента здоров’я, за результатами аналізу опитувальника SF-36, у здобувачів магістерського рівня за спеціальністю «Медсестринство» не показав вірогідних змін у різних вікових групах. При аналізі психологічного компонента здоров’я у здобувачів магістерського рівня за спеціальністю «Медсестринство» залежно від стажу роботи встановлено вірогідно вищі значення у студентів, які не працюють, показників MCS (на 15,82 %), VT (на 21,14 %), SF (на 32,21 %) та MH (на 16,46 %) стосовно досліджуваних даних студентів зі стажем роботи до 5 років. У студентів з відмінною академічною успішністю показники MCS, VT, SF та RE були вірогідно вищими від аналогічних показників студентів із задовільною академічною успішністю – на 29,57, 20,00, 47,61 і 99,98 % відповідно. Оцінка психологічного компонента здоров’я, за результатами аналізу опитувальника SF-36, у здобувачів магістерського рівня за спеціальністю «Медсестринство» не показала вірогідного збільшення відсотка студентів з низькою якістю життя (<50 балів) зі збільшенням їх віку, стажу роботи та академічної успішності.</p> <p><strong>Висновки.</strong> У студентів-медсестер знижується якість життя за рахунок психологічного компонента здоров’я, що асоціюється зі стажем практичної роботи та академічною успішністю.</p>Н. В. ДужичМ. І. Марущак
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-4152210.11603/2411-1597.2023.3-4.14540АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРОФІЛАКТИКИ ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНИХ ІНФЕКЦІЙ В УРОЛОГІЧНОМУ ВІДДІЛЕННІ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14541
<p><strong>Вступ.</strong> Інфекції, набуті в лікарні (внутрішньолікарняні інфекції – ВЛІ), є серйозною проблемою безпеки як для медичних працівників, так і для пацієнтів. Особливо ця проблема стосується відділень хірургічного профілю. Велику роль у профілактиці ВЛІ відведено саме медсестрам.</p> <p><strong>Мeта роботи</strong> – дослідити наявність і структуру ВЛІ в урологічному відділенні Коломийської ЦРЛ, вивчити спектр збудників ВЛІ та їх чутливість до антибіотиків, розробити рекомендації для емпіричної антимікробної терапії ВЛІ, визначити ступінь поінформованості медсестер урологічного відділення Коломийської ЦРЛ щодо питань профілактики ВЛІ з метою розробки подальших рекомендацій для їх післядипломного навчання.</p> <p><strong>Основна частина. </strong>Серед обстежених пацієнтів урологічного відділення Коломийської ЦРЛ було виявлено 31 хворого з ВЛІ віком від 21 до 82 років. Переважно мали місце катетерасоційовані інфекції сечовивідних шляхів. Оскільки вони належать до інфекцій сечовивідних шляхів, що виникають у людини, у сечовивідних шляхах якої на даний момент є катетер або його встановлено протягом останніх 48 год, то зрозуміло, що існує високий ризик виникнення ВЛІ й заходи щодо їх профілактики недостатньо ефективні.</p> <p><strong>Висновки.</strong> У пацієнтів урологічного відділення Коломийської ЦРЛ серед збудників ВЛІ найчастіше виявляли <em>C. albicans</em> (25,8 %), <em>P. aeruginosa</em> (16,1 %) та <em>E. сoli</em> (16,1 %). Збудники ВЛІ в урологічному відділенні Коломийської ЦРЛ найбільш чутливі до антибактерійних препаратів із групи карбапенемів, цефалоспоринів III–IV поколінь, особливо захищених, левоміцетину та фторхінолонів. Хороша чутливість мікроорганізмів зберігається до антибактерійних препаратів із групи сучасних макролідів та глікопептидів. Відносно низьку ефективність у лікуванні ВЛІ мають пеніциліни, цефалоспорини ІІ покоління, лінкозаміни та оксазолідинони.</p>Н. І. РегаЛ. П. МазурМ. М. Іванчик
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-4232710.11603/2411-1597.2023.3-4.14541ЗАХОДИ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ОСВІЧЕНОСТІ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНИХ ІНФЕКЦІЙ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14402
<p><strong>Вступ.</strong> У статті проаналізовано заходи для підвищення освіченості медичного персоналу щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій, які становлять серйозну загрозу для системи охорони здоров’я та вимагають комплексних заходів з метою ефективного управління. Розв’язання цієї проблеми є ключовим аспектом для забезпечення безпеки пацієнтів та підтримання громадського здоров’я.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – проаналізувати заходи, спрямовані на підвищення освіченості медичного персоналу щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій та визначити ефективні рекомендації для запобігання їх поширенню в закладах охорони здоров’я.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Внутрішньолікарняні інфекції є серйозним ускладненням медичної допомоги, збільшуючи ризики для пацієнтів та вимагаючи значних ресурсів у сфері охорони здоров’я. Поширення ВЛІ залежить від способів передачі, таких, як повітряно-краплинний і контактний шляхи. Медичний персонал стикається з численними викликами у сфері профілактики ВЛІ, включаючи недостатню освіченість, відсутність мотивації та неправильне використання протимікробних засобів. Керівництво повинно визнати програму профілактики як стратегічний пріоритет, зокрема визначення обов’язків, забезпечення ресурсів і моніторинг. Для підвищення освіченості медичного персоналу необхідно розробити та впровадити ефективні заходи для підвищення освіченості щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. Рекомендовано впровадження системи навчання, мотиваційних програм, систем моніторингу і зворотного зв’язку. Ці заходи сприятимуть зменшенню ризику інфікування пацієнтів та покращать якість медичної допомоги.</p> <p><strong>Висновки. </strong>На основі аналізу висунуто рекомендації для підвищення освіченості медичного персоналу, покращення системи навчання і впровадження ефективних профілактичних заходів з метою зменшення поширення інфекцій у закладах охорони здоров’я. Для розв’язання проблеми підвищення освіченості медичного персоналу щодо профілактики ВЛІ необхідно розробити та впровадити комплексну програму навчання, яка охоплюватиме основні аспекти їх профілактики. Також важливо встановити системи моніторингу та звітності для визначення ефективності заходів і вчасного виявлення проблем. Наголошується на колективній відповідальності та спільній підтримці між відділеннями лікарень, щоб разом досягнути загальної мети – зменшення поширення внутрішньолікарняних інфекцій.</p>О. В. БлоховитаН. Є. Дуб
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-4283210.11603/2411-1597.2023.3-4.14402ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ МЕДСЕСТРИ В МАНІПУЛЯЦІЙНОМУ КАБІНЕТІ ПРИ ВИНИКНЕННІ ПОБІЧНИХ ПРОЯВІВ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ У ПАЦІЄНТІВ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14212
<p><strong>Вступ. </strong>Анафілаксія – це алергічне захворювання із життєво небезпечними респіраторними та серцево-судинними симптомами, що вимагає негайного лікування. Оскільки виникнення анафілаксії є непередбачуваним, визначення її частоти і характеру є важливим для прогнозу, профілактики та лікування.</p> <p><strong>Мета роботи –</strong> оцінити пацієнтів із симптомами, діагнозом і лікуванням, що вказують на анафілаксію, в маніпуляційному кабінеті різних відділень: терапевтичного, хірургічного, ортопедично-травматологічного, відділення реанімації та інтенсивної терапії, описати тяжкість анафілактичної реакції, симптоми і лікування, яке провела медсестра в маніпуляційному кабінеті.</p> <p><strong>Основна частина. </strong>Проспективне дослідження проводили на основі аналізу анкет медсестер маніпуляційного кабінету вищезгаданих відділень.</p> <p>Поширеність анафілаксії впродовж життя в загальній популяції оцінюють приблизно в 0,05<strong>–</strong>2,00 % зі змінними показниками захворюваності <strong>– </strong>від 1,5<strong>–</strong>7,9 випадку на 100 000 людино-років у Європі до 42 випадків на 100 000 людино-років у США. Найтяжчі випадки анафілаксії зазвичай пов’язані із симптомами з боку серцево-судинної та дихальної систем. Однак діагностика анафілаксії може бути складною у пацієнтів з багатьма симптомами, без певного алергологічного анамнезу і за відсутності проявів з боку шкіри та слизових оболонок. Гострий початок анафілаксії, варіабельність симптомів та їх швидкоплинний і непередбачуваний характер можуть створювати проблеми в діагностиці й наданні вчасної допомоги. Препаратом першої лінії лікування анафілаксії є адреналін, але, як показує дослідження, не всі пацієнти отримують це лікування.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Анафілаксія – це серйозна, небезпечна для життя реакція генералізованої або системної гіперчутливості. Більшість симптомів анафілаксії проявляється гостро та прогресує за короткий період часу. Тому важливо, щоб медсестри маніпуляційного кабінету, які першими помічають зміни стану пацієнта, могли встановити діагноз анафілаксії та/або анафілактичного шоку і надати екстрену/невідкладну медичну допомогу згідно з протоколом.</p>В. О. КорневичО. О. Прохоренко
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-4333910.11603/2411-1597.2023.3-4.14212ОХОРОНА ПРАЦІ: ПРАВОВІ АСПЕКТИ. ОХОРОНА ПРАЦІ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ В ОПЕРАЦІЙНОМУ БЛОЦІ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14542
<p><strong>Вступ.</strong> Система охорони праці – невід’ємна складова будь-якої сфери діяльності, зокрема медичної, де вона має особливе значення через високий рівень відповідальності за здоров’я і життя пацієнтів. Операційний блок є одним з найбільш складних і вимогливих місць для роботи медичного персоналу, де він стикається з численними професійними ризиками та викликами. У цьому контексті правові аспекти охорони праці набувають особливого значення, оскільки вони визначають права й обов’язки працівників і роботодавців, а також стандарти безпеки та заходи, спрямовані на запобігання і мінімізацію ризиків для здоров’я працівників. У даному дослідженні розглянуто питання охорони праці медичного персоналу в операційному блоці, зокрема його правові аспекти та заходи, необхідні для забезпечення безпеки та здоров’я працівників.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – проаналізувати нормативно-правову базу охорони праці медичного персоналу, розкрити вимоги до охорони праці в операційному блоці.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Рівень безпеки будь-яких робіт (діагностичних, лікувальних тощо), пов’язаних з наданням медичної допомоги населенню, значною мірою залежить від рівня правового забезпечення питань, тобто від якості й повноти викладення відповідних вимог у законах та інших нормативно-правових актах. Відповідно до законодавства України, підприємство повинно забезпечити всім своїм працівникам безпечні та нешкідливі умови праці й несе відповідальність за будь-яку шкоду, заподіяну їх здоров’ю і працездатності. Операційний блок являє собою комплекс спеціально забезпечених приміщень, призначених для проведення хірургічних операцій. Оцінка умов праці медичного персоналу повинна включати сукупну дію всіх елементів виробничого середовища на організм людини. Із цією метою необхідно проаналізувати умови праці в рамках кожного структурного підрозділу підприємства і розробити систему профілактичних заходів щодо створення здорових та безпечних умов праці.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Охорона праці медичного персоналу спрямована на збереження життя, здоров’я та підтримання працездатності медичних працівників під час їх професійної діяльності. Особливі вимоги ставлять до охорони праці в операційному блоці, висока технічна стійкість і ризики потребують відповідних заходів для забезпечення безпеки та здоров’я працівників. Належна організація і впровадження цих заходів в операційному блоці сприяють створенню найбільш комфортних та безпечних умов праці для медичного персоналу, що, у свою чергу, позитивно впливає на якість і результативність надання медичних послуг.</p>Н. М. ЦіцюраУ. Ю. Безкоровайна
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-4404510.11603/2411-1597.2023.3-4.14542ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ ІМУНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14360
<p><strong>Вступ.</strong> Імунізація є одним з найефективніших заходів у сфері охорони здоров’я, спрямованих на порятунок життів і зміцнення здоров’я.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – вивчити досвід проведення імунізації в Україні та світі для висвітлення значення вагань щодо вакцинації серед населення та їх впливу на імплементацію програми масової вакцинації.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Всесвітня організація охорони здоров’я визначає імунізацію як процес набуття людиною імунітету або стійкості до інфекційних захворювань у результаті введення вакцини. На сьогодні список захворювань, яким можна запобігти за допомогою вакцинації, розширено до 25. В Україні протягом останніх 10 років через посилення антивакцинальних настроїв кількість вакцинованих дітей постійно зменшувалась: якщо у 2009 р. близько 80 % дітей до року було щеплено від поліомієліту і дифтерії, а 80 % однорічних – від кору, то у 2016 – 20 % від дифтерії та 45 % від кору. Більшість європейських країн підтримує політику добровільної вакцинації, хоча є країни, де вакцинація обов’язкова. Часто застосовують обмежувальні чи заохочувальні заходи для покращення рівня охоплення щепленнями. Незважаючи на незаперечне наукове розуміння корисності вакцин для громадського здоров’я, немає подібного консенсусу, коли справа стосується індивідуального вибору. Всесвітня організація охорони здоров’я визнала антивакцинальні настрої однією з головних загроз людству. Вагання щодо вакцинації описують як континуум між повним прийняттям і прямою відмовою від імунізації, вони можуть стосуватись однієї або кількох вакцин. Серед чинників, що визначають прихильність до вакцинації, є впевненість у вакцинації, задоволеність і зручність.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Вакцинація в більшості країн світу безкоштовна і добровільна, проте питання, що стосуються довіри та прихильності до імунопрофілактики населення у світі, як і раніше, дуже актуальні. Вагання щодо вакцинації є небезпечним явищем, яке призводить до географічних спалахів епідемій у країнах як з високим, так і з низьким рівнем доходу та потребує уваги на мікро- і макрорівнях, щоб успішно подолати його. Довіра на різних рівнях системи важлива в боротьбі з ваганнями щодо вакцинації. Рівень прийнятності та охоплення щепленнями повинен бути значним, щоб програма масової вакцинації стала успішною.</p>Н. І. ВолочійН. Б. Галіяш
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-4465210.11603/2411-1597.2023.3-4.14360АНАЛІЗ ВПЛИВУ КАРАНТИННИХ УМОВ НА СПРИЙНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО COVID-19 В ДІТЕЙ ТА ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14543
<p><strong>Вступ.</strong> Діти і молоді особи є вразливою групою в контексті пандемії коронавірусу. Це стосується як фізичного, так і психологічного здоров’я, а також їх освіти та соціального розвитку. Важливо розуміти, як COVID-19 впливає на фізичне здоров’я дітей, включаючи симптоми, хронічні наслідки, ризики та заходи запобігання. Пандемія може мати серйозний психологічний вплив на дітей, спричиняючи стрес, тривожність, відчуття відчуження через обмеження соціальних контактів і переживання втрати рідних чи близьких. Зміни у навчальному процесі через віддалене навчання, обмеження соціальних контактів та інші аспекти пов’язані з пандемією. Вони мають вплив на дітей та молодь. На сьогодні актуальним є питання вакцинації дітей від COVID-19, її ефективності та безпеки. Пандемія впливає на родинні та соціальні відносини, економічну ситуацію сімей та доступ до медичної допомоги. У зв’язку з цим, розуміння і вивчення даних аспектів має велике значення для розробки ефективних стратегій запобігання та управління пандемією, а також для забезпечення оптимального фізичного, психологічного та соціального добробуту дітей.</p> <p><strong>Мета роботи – </strong>методом анонімного анкетування дослідити питання вакцинації дітей та молоді на прикладі Львівської об’єднаної територіальної громади.</p> <p><strong>Основна частина. </strong>Карантинні заходи впливають на всі аспекти життя людей і можуть призвести до серйозних наслідків для їх добробуту. Деякі країни мають обмежений доступ до вакцин через фінансові труднощі або обмежену поставку. Це створює нерівність у захисті населення від вірусу та може збільшити ризик поширення інфекції. Наявність дезінформації та міфів про вакцинацію може зумовити відмову від щеплень і зменшити популярність вакцинації серед деяких груп населення. Деякі молоді особи відчувають страх або невпевненість щодо безпеки та ефективності вакцин, що може призвести до відмови від щеплень. Вакцинація дітей від COVID-19 викликає питання стосовно безпеки та ефективності вакцин для цієї категорії населення. Розв’язання даних проблем вимагає комплексного підходу, що включає сприяння глобальній співпраці, вдосконалення комунікаційних стратегій щодо вакцинації, розробку ефективних програм поставок і логістики, а також дотримання прозорих та етичних принципів у програмах вакцинації.</p> <p><strong>Висновки.</strong> На нашу думку, потрібно підсилити й активізувати одну з украй важливих на сьогодні компетентностей сестри/брата медичних – профілактичні заходи серед населення, особливо молодого віку, а також розширювати інформаційний простір, в якому висвітлювати питання важливості вакцинації населення через доступні засоби отримання інформації, такі, як телебачення, радіо, соціальні мережі тощо.</p>І. В. КуксенкоН. Т. Поцюрко
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-4535710.11603/2411-1597.2023.3-4.14543ЗАСТОСУВАННЯ ТЕЛЕМЕДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ГРУПІ РИЗИКУ ІНВАЛІДНОСТІ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14544
<p><strong>Вступ.</strong> Телереабілітацію в педіатрії проходять за допомогою телемедицини різні групи населення, їй властивий широкий спектр ефектів, зокрема покращення доступу до послуг, результатів у дітей (наприклад, поведінки) та задоволеності сім’єю. Телемедичні втручання мають багатообіцяючі результати та інтегруються в комплексні послуги, орієнтовані на сім’ю. Незважаючи на встановлену ефективність, упровадження телемедицини є низьким у реабілітації, в тому числі для педіатричних пацієнтів. </p> <p><strong>Мета роботи</strong> – оцінити впровадження навчального втручання та програми підтримки для покращення сімейно-орієнтованої телереабілітації в дитячих реабілітаційних закладах.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Для дослідження було відібрано 20 дітей віком від 15 до 26 місяців ((19,6±0,9) місяця) з діагностованими руховими порушеннями. Батьки після завершення чотирнадцятиденного курсу реабілітації дітей отримали інструктаж, як у домашніх умовах виконувати вправи і координувати рухову активність дітей. Було створено дві групи: 9 дітей 1-ї групи разом з батьками займались кінезіотерапією, заповнювали щоденник й 1 раз на 2 тижні у телефонному режимі контактували з фізичним терапевтом; батьки 11 дітей 2-ї групи підписали інформаційну згоду на отримання послуг телереабілітації та проходили онлайн-навчання, вивчаючи інструменти і стратегії сімейно-орієнтованої телереабілітації. На початковому етапі дослідження і через 6 місяців батьки заповнювали анкету якості життя (опитувальник SF-36) та опитувальник PEDI для комплексної клінічної оцінки базових функціональних можливостей дітей. Результати дослідження продемонстрували достовірно кращі результати в дітей 2-ї групи (p<0,05), в якій застосовували телереабілітацію.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Встановлено ефективність сімейно-орієнтованої телереабілітації в покращенні результатів у дітей з руховими порушеннями та підвищенні якості життя батьків. Отримані знання сімейно-орієнтованої телереабілітації вдосконалюють проведення реабілітації в домашніх умовах та підтримують інтеграцію телемедицини як послідовного варіанта послуг дитячої реабілітації для сімей дітей з обмеженими можливостями.</p>М. В. ВіцентовичТ. Г. Бакалюк
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-4586310.11603/2411-1597.2023.3-4.14544ФАКТОРИ РИЗИКУ РОЗВИТКУ АЛІМЕНТАРНОГО РАХІТУ В ДИТИНИ З АТОПІЧНИМ ДЕРМАТИТОМ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14124
<p><strong>Вступ.</strong> У суспільстві повинні розуміти важливість вітаміну D<sub>3</sub> для організму дитини. Вітамін D має важливе значення для правильної мінералізації кісток у дітей та формування відповіді імунної системи. Тому правильне виконання батьками призначень цього вітаміну з профілактичною метою відіграє велику роль у формуванні здоров’я кожної людини, починаючи з раннього віку.</p> <p><strong>Мета роботи </strong>– проаналізувати фактори ризику зі сторони мами (антенатальні) й малюкові фактори (постнатальні) у формуванні аліментарного рахіту в дитини з атопічним дерматитом.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Описано клінічний випадок звернення за медичною допомогою матері дитини віком 7 місяців з ознаками атопічного дерматиту й аліментарного рахіту. Виділено основні клінічні критерії, які було відмічено в дитини з такою поєднаною патологією, проаналізовано допоміжні методи дослідження. Проаналізовано антенатальні фактори ризику розвитку аліментарного рахіту в дитини (відмова мами від саплементації вітаміном D під час вагітності, відсутність у раціоні продуктів, фортифікованих кальцієм, вибіркове харчування, перебування під час прогулянок на свіжому повітрі в закритому одязі) й постнатальні (пізнє і нераціональне введення прикорму, несистематичне приймання вітаміну D<sub>3</sub> з профілактичною метою, здійснення прогулянок на вулиці тільки у комфортну погоду).</p> <p><strong>Висновки.</strong> У формуванні аліментарного рахіту відіграє роль поєднання факторів ризику зі сторони мами (антенатальних) і малюкових факторів (постнатальних). Головними антенатальними факторами, що сприяють розвитку аліментарного рахіту, є особливості дієти без фортифікації широковживаних продуктів і саплементації вітаміном D, основними постнатальними – поєднання факторів ризику, пов’язаних з надходженням вітаміну D із продуктами харчування та прийманням його профілактичної дози і можливістю утворення цього вітаміну під впливом сонячного випромінювання. Необізнаність мами щодо особливостей супутньої патології в дитини (атопічний дерматит) посилює малюкові фактори ризику розвитку аліментарного рахіту. Акцентовано увагу на необхідності проведення роз’яснювальної роботи серед батьків з метою підвищення обізнаності стосовно розвитку аліментарного рахіту в дітей із супутньою патологією.</p>С. С. ЛевенецьТ. О. ВоронцоваІ. А. БудковаЙ. В. Кутрик
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-4646810.11603/2411-1597.2023.3-4.14124АНАЛІЗ УПРОВАДЖЕННЯ ЕТАПІВ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ У ВІДДІЛЕННІ КАРДІОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14545
<p><strong>Вступ.</strong> Медсестринський процес передбачає виконання сестрами/братами медичними аналізу медико-санітарних потреб пацієнта і його оточення та ефективне їх задоволення через здійснення медсестринського догляду і необхідної опіки з використанням відповідних ресурсів. Основна мета медсестринського процесу полягає в забезпеченні та відновленні незалежності пацієнта, його самостійності у задоволенні основних потреб організму.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – проаналізувати етапи медсестринського процесу, розкрити етапи впровадження медсестринського процесу в кардіологічному стаціонарі.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Медсестринський процес дозволяє враховувати унікальні потреби кожного пацієнта, забезпечуючи індивідуалізований підхід до медичного догляду та опіки. Систематичне застосування медсестринського процесу сприяє покращенню якості медичного обслуговування через систематичний аналіз потреб пацієнтів та ефективне їх задоволення. Медсестринський процес спрощує і систематизує надання медичної допомоги, що допомагає зменшити час, необхідний для виконання процедур, та оптимізувати використання ресурсів. Цей підхід спрямований на стимулювання самостійності та активної участі пацієнтів у власному процесі одужання, що може позитивно вплинути на їх фізичний і психологічний стан. Медсестринський процес сприяє поліпшенню спілкування та співпраці між різними членами медичної команди, що може підвищити ефективність роботи і забезпечити більш згуртований підхід до надання допомоги. Він надає можливість проводити систематичний моніторинг та оцінювання результатів надання медичної допомоги, що дозволяє швидше виявляти проблеми і вчасно коригувати стратегії догляду.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Загалом можна стверджувати, що впровадження та ефективна реалізація медсестринського процесу в стаціонарах кардіологічного профілю є невід’ємною складовою для забезпечення якісного і гуманного догляду за пацієнтами із серцево-судинними захворюваннями.</p>Н. Д. Симканич
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-4697310.11603/2411-1597.2023.3-4.14545РОЛЬ МЕДСЕСТРИ – МЕНТОРА ШКОЛИ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ – В ПОКРАЩЕННІ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ТА ПІДВИЩЕННІ КОМПЛАЄНТНОСТІ ДО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ІЗ ХРОНІЧНОЮ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14546
<p><strong>Вступ.</strong> Протягом останніх десяти років хронічна серцева недостатність зайняла особливе місце у фокусі досліджень кардіологів. Поширеність її серед населення варіюється від 1 до 5 %, при цьому дані вказують на стійке збільшення кількості випадків хронічної серцевої недостатності в усьому світі.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – вивчити можливості покращення роботи середнього медичного персоналу при наданні медичної допомоги хворим із хронічною серцевою недостатністю в умовах Центру первинної медико-санітарної допомоги з організацією Школи серцевої недостатності.</p> <p><strong>Основна частина. </strong>У 2019 р. в Тернопільській центральній районній лікарні започатковано Школу серцевої недостатності, робота якої включала як безпосереднє спілкування з хворими, так і онлайн-навчання, зокрема через відеоконференції на платформах ZOOM, Google Meet та Viber. У дослідженні взяли участь 86 пацієнтів, переважно з III ФК (NYHA) серцевої недостатності. Основними причинами виникнення хронічної серцевої недостатності були ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія та вади серця. Навчання в Школі серцевої недостатності мало на меті підвищення обізнаності хворих стосовно хронічної серцевої недостатності, формування навичок самоконтролю, інформування про сучасні лікарські препарати, оптимізацію фізичної активності та співпрацю з медичним персоналом. Пацієнтам надавали рекомендації щодо дієти, лікування, самоконтролю, фізичних вправ та психологічної напруги. Якість життя оцінювали за допомогою Міннесотського опитувальника якості життя (MLHFQ).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Встановлено, що інтегральні показники якості життя обернено пропорційні функціональному класу хронічної серцевої недостатності й залежать від психоемоційної сфери та фізичного функціонування.</p>Л. В. РадецькаА. О. БобН. І. РегаВ. А. Славопас
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-4747810.11603/2411-1597.2023.3-4.14546ПРОГНОЗУВАННЯ ФАКТОРІВ РИЗИКУ КАРДІОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ З ПОЗИЦІЇ МЕДСЕСТРИ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14547
<p><strong>Вступ.</strong> За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, серцево-судинні захворювання спричинили 32 % смертей у всьому світі, й, що цікаво, 85 % смертей були викликані серцевими нападами та інсультом. У зв’язку з високими загальними економічними витратами через серцево-судинні захворювання, існує нагальна потреба в розробці та впровадженні ефективних і цілеспрямованих стратегій первинної профілактики кардіологічних захворювань, особливо в країнах з низьким та середнім рівнями доходу, де державні фінансові ресурси значно обмежені.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – проаналізувати основні епідеміологічні, соціоекономічні фактори ризику кардіологічних пацієнтів для розробки профілактичних стратегій з позиції медсестри.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> У дослідженні взяли участь 124 пацієнти із серцево-судинними захворюваннями, які перебували на стаціонарному лікуванні. Розраховували індекс маси тіла (ІМТ, кг/м<sup>2</sup>), який інтерпретували згідно з рекомендаціями ВООЗ: нормальна маса тіла – 20,0–24,9 кг/м<sup>2</sup>; надмірна маса тіла (передожиріння) – 25,0–29,9 кг/м<sup>2</sup>; ожиріння – ≥30,0 кг/м<sup>2</sup>. З метою визначення значущих факторів ризику кардіологічної патології було проведено анкетування пацієнтів за самостійно розробленою анкетою. Встановлено, що серед пацієнтів з кардіологічною патологією переважали хворі з ожирінням (54,84 %) та надмірною масою тіла (32,26 %). Як свідчать результати аналізу факторів ризику кардіологічної патології з урахуванням ІМТ, у пацієнтів з надмірною масою тіла й ожирінням характерними ознаками були однотипні зміни із загальними даними, тоді як у хворих з нормальною масою тіла – чоловіча стать і проживання в сільській місцевості. Cеред пацієнтів з кардіологічною патологією переважали хворі середнього (62,90 %) та похилого віку (26,61 %). Як свідчать результати аналізу факторів ризику кардіологічної патології з урахуванням віку, в пацієнтів різного віку характерними були однотипні зміни із загальними даними, крім сімейного стану кардіологічних хворих молодого віку, серед яких однаковою мірою виявляли одиноких, одружених та розлучених. При цьому з віком зростала кількість фізично неактивних пацієнтів, а також тих, хто харчувався напівфабрикатами, тоді як, незалежно від віку, практично всі пацієнти не курили. Хоча захворюваність на серцево-судинні захворювання в жінок зазвичай нижча, ніж у чоловіків, жінки мають вищу смертність і гірший прогноз після гострих серцево-судинних подій.</p> <p><strong>Висновки.</strong> У хворих з кардіологічною патологією основними факторами ризику є надмірна маса тіла й ожиріння, а також старший і похилий вік, тоді як до факторів захисту належать нормальна маса тіла, чоловіча стать та проживання в сільській місцевості.</p>В. Б. БойчукО. П. МялюкМ. І. Марущак
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-4798510.11603/2411-1597.2023.3-4.14547ПРОГНОЗУВАННЯ РИЗИКУ НЕВРОЛОГІЧНИХ РОЗЛАДІВ ТА ПОРУШЕНЬ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ В ПОСТІНСУЛЬТНИХ ПАЦІЄНТІВ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14548
<p><strong>Вступ.</strong> Інсульт – тяжке соматичне захворювання, що характеризується порушенням мозкового кровообігу, функцій нервової системи та опорно-рухового апарату, одна з основних причин смертності й серйозна глобальна загроза для здоров’я населення в усьому світі. Саме тому актуальним завданням є прогнозування ризику неврологічних розладів та порушень опорно-рухового апарату.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – розробити багатофакторну регресійну модель прогнозування ризику неврологічних розладів та порушень опорно-рухового апарату в постінсультних пацієнтів.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Обстежено 107 пацієнтів, які перенесли інсульт та перебували на стаціонарному лікуванні в інсультному відділенні Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні Тернопільської обласної ради. У дослідженні взяли участь постінсультні пацієнти віком від 35 до 83 років з різними симптомами неврологічних розладів та порушень опорно-рухового апарату, а також локалізацією вогнища ураження головного мозку. В роботі запропоновано критерії ризику неврологічних розладів та порушень опорно-рухового апарату. Як вихідні дані для дослідження було використано локалізації ураження лівої і правої півкуль, потиличної та тім’яно-потиличної ділянок, симптоми порушень опорно-рухового апарату, головокружіння, затерпання кінцівок, парези, гемігіпестезію, рухові розлади. За результатами багатофакторного регресійного аналізу в програмі Statistica 10.0 для прогнозування ризику неврологічних розладів та порушень опорно-рухового апарату, найбільш значущими факторами з рівнем значущості p<0,05 встановлено локалізацію ураження в потиличній ділянці, симптоми порушень опорно-рухового апарату, головокружіння, затерпання кінцівок, парези, гемігіпестезію та рухові розлади. Для перевірки якості прогностичної моделі використано коефіцієнт детермінації (R<sup>2</sup>), а для оцінки прийнятності моделі – аналіз ANOVA.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Запропонована прогностична модель дасть змогу своєчасно визначати ризик неврологічних розладів та порушень опорно-рухового апарату і проводити моніторинг постінсультних пацієнтів, що забезпечить своєчасне й ефективне проведення комплексу лікувально-профілактичних заходів з метою запобігання неврологічним розладам та порушенням опорно-рухового апарату і можливістю розробки відповідного медичного калькулятора.</p>Н. Т. ШалабайС. І. ШкроботД. О. КовальчукЛ. П. МазурА. С. Сверстюк
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-4869210.11603/2411-1597.2023.3-4.14548РЕКОНСТРУКТИВНА ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВА ОПЕРАЦІЯ: ОСНОВНІ ДІАГНОСТИЧНІ ПРИНЦИПИ, ЯКИМИ ПОВИННА ВОЛОДІТИ МЕДСЕСТРА
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14549
<p><strong>Вступ. </strong>Реконструктивна щелепно-лицева операція спрямована на відновлення функцій та естетики обличчя. Для успішного виконання операції важливо розуміти результати загального та біохімічного аналізу крові. Медсестра, яка здійснює догляд за пацієнтами після операції, повинна вміло аналізувати ці показники, сприяючи безпечному та швидкому їх відновленню.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – дослідити результати роботи стоматологічного відділення щелепно-лицевої хірургії КНП «Центральна міська лікарня» РМР за 2023 р., ретельно вивчити загальний і біохімічний аналіз крові як важливий компонент операційного процесу, зокрема в контексті виявлення ризиків та ускладнень, оцінити роль медсестри в здійсненні догляду за пацієнтами, враховуючи її важливість у забезпеченні безпечного та успішного їх відновлення після операцій.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Обстежено 130 осіб з патологією щелепно-лицевої ділянки. Вони проходили стаціонарне обстеження та лікування в стоматологічному відділенні щелепно-лицевої хірургії КНП «Центральна міська лікарня» РМР. Обстеження передбачало різноманітні лабораторні, інструментально-діагностичні та клініко-біохімічні дослідження. Пацієнтів поділили за причинами госпіталізації, а статистичний аналіз показав переважання травматичних ушкоджень. Супутні захворювання, виявлені в 11,4 % госпіталізованих, включали захворювання шкіри, захворювання органів дихання, захворювання серцево-судинної системи, захворювання опорно-рухового апарату та сполучної тканини. Основна частина дослідження полягала в аналізі груп пацієнтів, поділених за причинами госпіталізації, і вивченні їх лабораторних показників. Спостереження за пацієнтами з новоутвореннями в щелепно-лицевій ділянці показало, що середній їх вік перевищував 40 років, а жінки становили значну частину. При порівнянні лабораторних показників у групі пацієнтів із масивною крововтратою і неопластичним процесом виявлено значні відмінності в показниках крові, що обумовлюють необхідність проведення активних термінових заходів у разі масивної крововтрати. Узагальнені результати дослідження можуть бути корисними для уточнення підходів до обстеження і лікування пацієнтів з патологією щелепно-лицевої ділянки, зокрема при травматичних ушкодженнях та новоутвореннях.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Отримані знання про особливості патології щелепно-лицевої ділянки та її лікування є важливим ресурсом для медсестер, які відіграють ключову роль у здійсненні догляду за пацієнтами. Здатність визнавати і розуміти причини госпіталізації, враховувати супутні захворювання та виявляти розрізнені аспекти новоутворень дозволяє медсестрам надавати якісну й індивідуальну допомогу, сприяючи ефективному лікуванню і підтримці пацієнтів на шляху до одужання.</p>Ю. О. МорозовськаО. В. ПрокопчукС. В. Даньчак
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-4939810.11603/2411-1597.2023.3-4.14549ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ, ПОВ’ЯЗАНОЇ ЗІ ЗДОРОВ’ЯМ, У СТУДЕНТІВ-МЕДСЕСТЕР ЗАЛЕЖНО ВІД ІНДЕКСУ МАСИ ТІЛА
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14550
<p><strong>Вступ.</strong> Оцінка якості життя, пов’язаної зі здоров’ям (health-related quality of life – HRQOL), у здобувачів вищої освіти за спеціальністю 223 «Медсестринство» дозволяє не лише комплексно оцінити фактори ризику втрати здоров’я і розробити науково обґрунтовані заходи щодо збереження та зміцнення здоров’я студентів, а й розширити можливості здобуття якіснішої освіти в закладі вищої освіти.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – оцінити показники якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, у здобувачів першого рівня вищої освіти за спеціальністю 223 «Медсестринство» залежно від індексу маси тіла.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> У дослідженні взяли участь 28 здобувачів першого рівня вищої освіти за спеціальністю 223 «Медсестринство», які навчалися на ІІ курсі КЗВО «Рівненська медична академія» Рівненської обласної ради. Їх поділили на дві групи: особи з нормальною масою тіла (n=18) та особи з дефіцитом маси тіла (n=10). Для оцінки якості життя учасників дослідження застосували коротку версію Опитувальника здоров’я-36 (SF-36). Статистичну обробку отриманих результатів проводили з використанням комп’ютерного програмного забезпечення Microsoft Excel і Statistica 7.0. Порівнюючи параметри якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, у студентів-медсестер з дефіцитом маси тіла відносно студентів-медсестер з нормальною масою тіла, виявили статистично значимі відмінності практично за всіма параметрами, крім шкали болю. Максимальних змін зазнали такі параметри якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, як рольове фізичне функціонування (зниження на 23,63 %), загальний стан здоров’я (зниження на 21,63 %) та рольове емоційне функціонування (зниження на 21,85 %).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Встановлено негативний вплив дефіциту маси тіла на якість життя, пов’язану зі здоров’ям, у здобувачів першого рівня вищої освіти за спеціальністю 223 «Медсестринство». Максимальних змін при цьому зазнали рольове фізичне функціонування, загальний стан здоров’я та рольове емоційне функціонування, що обов’язково потрібно враховувати при розробці й використанні методів фізіологічної корекції для запобігання зниженню якості життя студентської молоді та їх академічної успішності.</p>О. П. МялюкІ. Я. Криницька
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-49910410.11603/2411-1597.2023.3-4.14550РОЛЬ МЕДСЕСТРИ У ВИКОНАННІ ПРОТОКОЛУ ABCDE В КРИТИЧНОГО ДОРОСЛОГО НЕТРАВМОВАНОГО ПАЦІЄНТА
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14206
<p><strong>Вступ. </strong>У наш час медицина стрімко розвивається і вимоги пацієнтів до якості медичних послуг зростають. Тому важливим етапом є вдосконалення, оволодіння новими протоколами медсестер. Медсестра часто першою контактує з пацієнтом, який перебуває в критичному стані, та до прибуття лікарів може ефективно вплинути на тривожні й ті, що загрожують життю, ланки, тим самим збільшивши можливість пацієнта вижити або зберегти ментальний статус.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – показати важливість знань та вмінь використовувати протокол первинного обстеження (ABCDE).</p> <p><strong>Основна частина. </strong>У роботі медсестри особливу увагу, незважаючи на профіль відділення, потрібно акцентувати на трьох ключових моментах, які можуть вплинути на подальшу тактику при погіршенні стану пацієнта:</p> <ol> <li>Оцінці можливості виникнення критичного стану в пацієнта.</li> <li>Попередженні можливості виникнення критичного стану в пацієнта.</li> <li>Лікуванні критичного стану, якщо такий уже розвинувся, тобто послідовності виконання протоколу ABCDE для якісного забезпечення ланок використання і збереження ментального здоров’я.</li> </ol> <p>Важливість системного підходу до покращення якості медичної допомоги приносить свої беззаперечні плоди, впливаючи на критичні точки. Медсестра кожного відділення повинна розуміти та чітко дотримуватися протоколу обстеження критичного пацієнта і надання екстреної/невідкладної медичної допомоги пацієнту, стан якого погіршується. Спираючись на досвід зарубіжних колег, після опрацювання та аналізу великої кількості праць дійшли висновку, що впровадження протоколу ABCDE в медсестринську практику є невід’ємною частиною якості надання допомоги і догляду.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Медсестра є висококваліфікованим, клінічно орієнтованим партнером лікаря в наданні допомоги пацієнту, який перебуває в критичному стані. Знання та вміння використовувати протокол первинного обстеження (ABCDE) є невід’ємною основою медсестри будь-якого відділення, вони спрямовані на врятування життя пацієнта і збереження ментального здоров’я.</p>В. Р. СухийО. О. Прохоренко
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-410510910.11603/2411-1597.2023.3-4.14206ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ, УСКЛАДНЕНИЙ ДІАБЕТИЧНОЮ ПЕРИФЕРІЙНОЮ ПОЛІНЕЙРОПАТІЄЮ НА ТЛІ ЗНИЖЕНОГО ВМІСТУ ВІТАМІНУ D3 У КРОВІ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14238
<p><strong>Вступ. </strong>Цукровий діабет на сьогодні набув масштабів серйозної епідемії, що стрімко зростає. У 2021 р. загальна кількість осіб, хворих на цукровий діабет, становила 537 млн, а до 2045 р. очікується понад 783 млн. Це захворювання часто супроводжується діабетичною периферійною полінейропатією, зокрема в 70 % осіб, з них 15 % мають нейропатичний біль, що суттєво впливає на якість життя. Дослідження також показують зв’язок між недостатністю вітаміну D<sub>3</sub> та ризиком розвитку цукрового діабету і діабетичної периферійної полінейропатії.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – оцінити якість життя хворих на цукровий діабет 2 типу, ускладнений діабетичною периферійною полінейропатією на тлі зниженого вмісту вітаміну D<sub>3</sub> у крові.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> За допомогою опитувальника EuroQol-5D-5L оцінювали якість життя 66 хворих на цукровий діабет 2 типу з наявним нейропатичним болем залежно від рівня 25(ОН)D у крові. Встановлено, що в цих пацієнтів дефіцит вітаміну D<sub>3</sub> переважав над його недостатністю. Відповідно до результатів опитування, пацієнти продемонстрували помірні проблеми з пересуванням пішки, незначні або помірні проблеми із самостійним миттям та одяганням, помірні труднощі при виконанні звичайної повсякденної роботи, понад половину опитаних хворих турбувала наявність сильного болю або дискомфорту, а помірного – майже всіх пацієнтів, які залишилися, при цьому більшість хворих відмічала незначну чи помірну тривогу або депресію.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Результати опитування пацієнтів із цукровим діабетом і діабетичною периферійною полінейропатією вказують на помірні проблеми з пересуванням пішки, незначні або помірні проблеми із самостійним миттям та одяганням, а також помірні труднощі при виконанні звичайної повсякденної роботи. Хворі відчувають незначну чи помірну тривогу або депресію та значний чи помірний дискомфорт. У пацієнтів виявлено недостатність вітаміну D<sub>3</sub>, що вимагає контролю його рівня для адекватної корекції за допомогою немедикаментозних та медикаментозних заходів.</p>Л. П. МартинюкН. Р. МакарчукЛ. Ф. ПархоменкоО. Л. Сидоренко
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-411011510.11603/2411-1597.2023.3-4.14238РАННІ ДІАГНОСТИЧНО-ПРОГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ НЕСПРИЯТЛИВОГО ПЕРЕБІГУ ГОСТРОГО КОРОНАРНОГО СИНДРОМУ НА ТЛІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14551
<p><strong>Вступ.</strong> У хворих на цукровий діабет 2 типу в 2 рази підвищений ризик розвитку ішемічної хвороби серця, а ризик смертності від неї у 2–4 рази більший, ніж у пацієнтів без порушень вуглеводного обміну.</p> <p><strong>Мета роботи –</strong> визначити вплив цукрового діабету 2 типу та особливості клінічного перебігу, вираження змін лабораторно-інструментальних параметрів, парадигму діагностики, прогноз та вибір тактики лікування хворих із гострим коронарним синдромом (STEMI).</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Гострий коронарний синдром (STEMI) на тлі цукрового діабету 2 типу суттєво частіше (у 82,8 % випадків) розвивається у чоловіків молодого і середнього віку (до 60 років), які за гендерним цензом переважають над хворими жіночої статі у співвідношенні 4,8:1. Для цих пацієнтів характерна часта наявність коморбідних станів (артеріальної гіпертензії – в 91,4 %, метаболічного синдрому – у 82,9 %, хронічної хвороби нирок – у 30,7 %, хронічного обструктивного захворювання легень – у 29,3 %, дисфункції щитоподібної залози – у 22,7 %) і таких факторів ризику ішемічної хвороби серця (та їх комбінацій у 89,3 %), як атерогенна дисліпідемія – в 96,0 %, куріння тютюну – в 34,7 %, вживання надмірних доз алкоголю – в 32,0 %, обтяжена спадковість щодо ішемічної хвороби серця – в 29,3 % та цукрового діабету 2 типу – в 61,3 % пацієнтів.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Встановлено, що гострий коронарний синдром (STEMI) на тлі цукрового діабету 2 типу в 5 разів частіше розвивається у чоловіків молодого і середнього віку з коморбідними патологіями та множинними факторами ризику ішемічної хвороби серця, характеризується багатосудинним і гемодинамічно тяжким ураженням вінцевих судин, великим обʼємом міокардіального некрозу, що визначає атиповість і тяжкість перебігу хвороби, високий клас серцевої недостатності, достовірно більшу частоту розвитку життєво небезпечних ускладнень та високий ризик серцевої смерті.</p>Р. М. ОвсійчукМ. І. ШведІ. О. ЯстремськаВ. Ю. КучмійА. В. Демиденко
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-411612210.11603/2411-1597.2023.3-4.14551РОЛЬ СЕСТРИ/БРАТА МЕДИЧНИХ ПРИ ПАТОЛОГІЇ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14552
<p><strong>Вступ.</strong> Цукровий діабет – одне з хронічних захворювань, частота якого у світі дуже швидко зростає. Останнім часом його стали розглядати як актуальну соціальну проблему. Це зумовлено збільшенням кількості осіб, які страждають від цієї хвороби.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – проаналізувати роль сестри/брата медичних при складанні клінічного маршруту хворих на цукровий діабет 2 типу, надати рекомендації щодо функцій і компетентностей сестри/брата медичних при розробці та дотриманні клінічного маршруту пацієнтів.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Загальна ситуація в Україні щодо захворюваності на цукровий діабет є критичною. На сьогодні в нашій країні налічується приблизно понад 1,3 млн людей, які хворіють на цукровий діабет. Більш ніж половина осіб із цією недугою не знає про свій діагноз, а 27,4 % українців взагалі ніколи не вимірювали рівня глюкози у крові. Клінічний маршрут пацієнта – це алгоритм його руху структурними підрозділами закладу охорони здоров’я (або різних закладів охорони здоров’я), які залучені до надання допомоги при конкретному стані або захворюванні. Зараз усе більше ведеться дискусій у медсестринській спільноті про розширені компетентності чи повноваження сестер/братів медичних відповідно до отриманого рівня освіти. Тому, на нашу думку, потрібно реально впроваджувати зміни в практичне медсестринство й адаптовувати його до європейських передових практик.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Можна констатувати, що профілактика і лікування цукрового діабету є безперервним процесом, який повинен бути інтегрованим у систему медичної допомоги, сконцентрованим на пацієнтові та включати інформацію щодо навчання «самоконтролю», взаємодопомоги і психологічної підтримки пацієнта. Міжнародна практика показує, що межа між професіями лікаря і сестри/брата медичних зміщується в напрямку надання більших повноважень медсестринському персоналу.</p>У. Ю. БезкоровайнаР. В. Неділько
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-412312810.11603/2411-1597.2023.3-4.14552СТАНДАРТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЕСТРИ МЕДИЧНОЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ КЛІНІЧНОГО ГЕМОТРАНСФУЗІЙНОГО ПРОЦЕСУ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14553
<p><strong>Вступ.</strong> Клінічна трансфузіологія є важливою складовою медичної допомоги пацієнтам, які потребують переливання крові та/або компонентів крові. Стандарти організації клінічного трансфузійного процесу гарантують переливання потрібного компонента крові потрібному пацієнту в потрібний час у правильному стані й відповідно до рекомендації його призначення.</p> <p><strong>Мета роботи </strong>– ознайомити зі стандартами і принципами організації трансфузіологічної допомоги в закладі охорони здоров’я, які стосуються практичної діяльності сестри медичної закладу охорони здоров’я в процесі клінічного управління використанням еритроцитів, що забезпечує якість послуги з трансфузії та безпеку для пацієнта.</p> <p><strong>Основна частина. </strong>Безпечне використання еритроцитарних компонентів крові з лікувальною метою вимагає забезпечення в закладі охорони здоров’я належної організації надання пацієнту послуги з трансфузії крові чи компонентів крові. Структури і медичні працівники, відповідальні за організаційні аспекти трансфузіологічної допомоги та клінічного трансфузійного процесу, включають керівництво лікарні, лікарняний трансфузіологічний комітет, лікарняний банк крові, лабораторію трансфузійної імунології і весь медичний персонал, залучений до переливання крові та/або компонентів крові, й системи гемонагляду. Сестра медична, яка здійснює переливання крові та/або компонентів крові пацієнту, разом із лікарем несе відповідальність за контроль ідентифікації пацієнта і продукту крові, правильну підготовку гемоконтейнера до трансфузії, перевірку сумісності пацієнта й дози еритроцитів, використання систем для трансфузії відповідно до рекомендацій виробника, клінічний нагляд за реципієнтом, своєчасність діагностики і лікування реакцій та ускладнень, пов’язаних із трансфузією, чітке документування клінічного трансфузійного процесу.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Розглянуті принципи організації трансфузіологічної допомоги і стандарти якості та безпеки клінічного трансфузійного процесу в закладі охорони здоров’я, який надає послуги з трансфузії крові та/або компонентів крові, відповідають сучасним науковим знанням і чинному законодавству, що стосується безпеки крові, вимогам Директив Європейської комісії, імплементованим на виконання зобов’язань Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони. Професійні дії сестри медичної, яка є активним учасником клінічного трансфузійного процесу, гарантують безпеку та ефективність використання продуктів крові в сучасній гемотерапії, забезпечуючи якість послуги з трансфузії крові та/або компонентів крові.</p>В. О. УшаковаР. Я. Кушнір
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-412913710.11603/2411-1597.2023.3-4.14553ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ КІНЕЗІОТЕРАПІЇ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМ ОБСТРУКТИВНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ ЛЕГЕНЬ ТА НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛА
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14554
<p><strong>Вступ.</strong> Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) є серйозною медичною проблемою, яка значною мірою впливає на якість життя мільйонів людей у всьому світі.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – оцінити ефективність застосування кінезіотерапії у пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень та надмірною масою тіла.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Обстежено 27 пацієнтів із ХОЗЛ та надмірною масою тіла. Їх поділили на дві групи, які відрізнялися за схемою лікування: контрольну (КГ) – 13 хворих, які отримували лише стандартне лікування ХОЗЛ; основну (ОГ) – 14 пацієнтів, які додатково до протокольного лікування одержували кінезіотерапію (дозована ходьба та вправи Цигун) протягом 8 тижнів. Ефективність реабілітації оцінювали до і після 8 тижнів лікування за допомогою шкали тяжкості задишки mMRC, тесту оцінки ХОЗЛ (COPD Assessment Test) та спірометрії, визначали індекс маси тіла. За даними шкали тяжкості задишки mMRC, до лікування не було пацієнтів без задишки, але після реабілітації у хворих ОГ ступінь задишки становив 2,0 (2,0; 4,0) бали, у хворих КГ – 3,0 (2,0; 4,0) бали відповідно. Середній бал тесту оцінки ХОЗЛ до лікування становив (14,83±6,13) бала і статистично не відрізнявся між групами (р<0,05), через 8 тижнів становив (10,33±5,11) бала і статистично достовірно відрізнявся між групами (р<0,05) за рахунок кращого результату в ОГ. Показники функцій зовнішнього дихання, за даними спірометрії, поліпшилися в обох групах, зокрема відзначали збільшення форсованої життєвої ємності легень (на 2,5 % у КГ та 6,4 % в ОГ), об’єму форсованого видиху за першу секунду (на 3,5 % у КГ і 14,36 % в ОГ), їх співвідношення (на 15,6 % у КГ та 1,9 % в ОГ порівняно з даними до початку лікування), проте кращий результат спостерігали в ОГ, він був статистично достовірним (р<0,05). Індекс маси тіла пацієнтів до лікування в середньому становив (28,42±1,47) і статистично не відрізнявся між групами (p>0,05). Однак після проведення реабілітаційних заходів ефективніший результат спостерігали в ОГ, показник становив 25,66±0,59.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Реабілітаційне лікування ефективне у пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень та надмірною масою тіла. У хворих, які пройшли реабілітацію, реєстрували значне зниження індексу маси тіла, поліпшення рівня фізичної активності та функцій зовнішнього дихання.</p>Н. Р. МакарчукТ. Г. БакалюкК. І. ЧубейГ. О. Стельмах
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-413814610.11603/2411-1597.2023.3-4.14554АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ У МЕДСЕСТРИНСТВІ. КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СЕСТРИ/БРАТА МЕДИЧНИХ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14555
<p><strong>Вступ.</strong> Перехід до триступеневого медичного обслуговування населення та реформування медичної системи в Україні, зокрема сфери медсестринства, ставлять нові вимоги до підготовки кадрів. Особливо це стосується надання первинної медичної допомоги в рамках сімейної медицини. Сучасні стандарти медсестринства переживають зміни, що вимагають підвищення якості освіти та розвитку нових навичок у медичних працівників. Медсестринство загалом є однією з найгуманніших і найпочесніших професій, проте водночас вимагає від своїх представників великої відданості та жертовності в роботі.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – вивчити і проаналізувати нормативно-правову базу галузі охорони здоров’я, проаналізувати фахові компетентності, якими повинні володіти сестра/брат медичні після завершення навчання.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> У багатьох країнах існують законодавчі акти і регулятивні норми, які регулюють діяльність сестер/братів медичних. Ці закони зазвичай визначають їх права та обов’язки, стандарти професійної практики, кваліфікаційні вимоги, механізми ліцензування і сертифікації, а також відповідальність за порушення норм. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги» від 19.03.2018 р. № 504, сестра/брат медичні входять до складу команди з надання медичної допомоги, працюють спільно з лікарем або під його керівництвом. Первинну медичну допомогу надає безпосередньо лікар, а окремі послуги можуть надавати сестра/брат медичні, які входять до складу команди відповідно до рівня кваліфікації. В інших країнах такі питання можуть бути регульовані іншими законами та правилами, але залишається загальна мета – забезпечення якості медичної допомоги та безпеки пацієнтів шляхом створення чітких правових рамок для медичного персоналу. Володіння ключовими компетенціями сприяє розвитку професійної мобільності сестри/брата медичних, оскільки вони можуть виконувати функції не лише медичного спрямування. Необхідно зазначити, що сестра/брат медичні, працюючи у первинній ланці охорони здоров’я, повинні володіти знаннями з багатьох галузей медицини, оскільки сімейну лікувальну практику потрібно розглядати як таку, що забезпечує тривалу опіку за здоров’ям громадянина й усіх членів його сім’ї незалежно від характеру хвороби, стану органів і систем організму в усі періоди життя людини. Ми надали рекомендації щодо покращення оволодіння спеціальними (фаховими) компетентностями під час проведення практичних занять із клінічних освітніх компонент.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Подальше дослідження цього аспекту полягає в розробці й упровадженні в освітній процес інноваційних методів спеціальної (фахової) підготовки майбутніх фахівців задля покращення набуття ними спеціальних компетентностей, що дасть змогу випускникам бути конкурентоспроможними на ринку праці.</p>У. Ю. БезкоровайнаР. В. Неділько
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-414715210.11603/2411-1597.2023.3-4.14555МЕТОДИКА ПОКРАЩЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ МЕДИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14557
<p><strong>Вступ.</strong> Фізичне виховання є невід’ємною складовою загальної системи вищої освіти, має комплексний підхід до формування розумових і фізичних якостей особистості, вдосконалення фізичної та психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності на принципах індивідуального підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого використання різноманітних засобів та форм фізичного вдосконалення. Однією з головних складових підготовки здобувачів вищої освіти є фізична підготовка до майбутньої професійної діяльності, яка сприяє формуванню необхідних фізичних і психічних якостей, рухових навичок стосовно профілю майбутньої професії.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – на основі аналізу літературних джерел визначити причини зниження рівня фізичної підготовки здобувачів вищої освіти медичних навчальних закладів та окреслити шляхи розв’язання цієї проблеми, висвітлити й обґрунтувати методику покращення їх фізичної підготовки.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Ця методика базується на таких чотирьох основних напрямах, як тренування, відновлення, харчування та психологічна (ментальна) підготовка. Перший напрям – тренування. Запланувати собі чотири тренування на тиждень: три з них – інтенсивних, одне – не дуже інтенсивне, але тривале. Не менш важливим є другий напрям – відновлення. Необхідно спати не менше 7 год на день, щоб встигнути відновитись та ефективно тренуватись. Якщо ви втомилися або захворіли, потрібно припинити тренування і зробити паузу, щоб не нашкодити собі. Третій напрям – харчування. Необхідно виключити з раціону смажену їжу, випічку, солодощі, не вживати алкоголю, тютюну, наркотиків. Намагатися споживати більше білкової їжі, з жирів віддавати перевагу риб’ячому або рослинному. Що стосується вуглеводів, то їсти більше гречку, бурий або дикий рис, макарони твердих сортів. Четвертий напрям – певна психологічна (ментальна) підготовка. Навіть добре фізично підготовленого студента в деяких ситуаціях і випадках може перемогти більш кмітливий, хитрий та підступний опонент.</p> <p><strong>Висновки.</strong> На основі аналізу літературних джерел було визначено, що причинами зниження рівня фізичної підготовки здобувачів вищої освіти медичних навчальних закладів є: недостатня матеріально-технічна база; незадовільний рівень фізичної підготовки, з яким абітурієнти вступають до вищих медичних навчальних закладів; збільшення об’єму та інтенсивності навчального матеріалу з предметів, не пов’язаних із руховою активністю; недосконалість побудови навчально-виховного процесу з фізичного виховання. Заняття з покращення фізичної підготовки здобувачів вищої освіти будуть більш ефективними, якщо проводити їх за системою функціонального тренінгу.</p>В. Л. Назарук
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-415315710.11603/2411-1597.2023.3-4.14557КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МЕДСЕСТРИ – ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ НА ДОДИПЛОМНОМУ ЕТАПІ НАВЧАННЯ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14556
<p><strong>Вступ.</strong> У світлі інтеграції медичної освіти України в міжнародний простір професійну підготовку майбутніх медсестер розглядають у рамках компетентнісного підходу. Однією з ключових професійних компетентностей медсестри є здатність ефективно комунікувати в системі охорони здоров’я.</p> <p><strong>Мета роботи </strong>– проаналізувати дані наукової літератури щодо вивчення проблеми формування комунікативної компетентності медсестри на додипломному етапі навчання в Україні.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Комунікативна компетентність медсестри на сьогодні є кваліфікаційною вимогою до випускників, її включено в освітні стандарти. Однак перелік професійних комунікативних навичок є досить широким. З огляду на це, за кордоном у медичній освіті застосовують поетапний підхід до опанування комунікативної компетентності студентами. На додипломному етапі починають з базових комунікативних навичок (уміти правильно комунікувати з пацієнтами під час обстеження і проведення медичних маніпуляцій, активно слухати, надавати інформацію пацієнтам та їх родичам, узгоджувати спільні рішення тощо) з наступним опануванням складніших навичок. Значну кількість наукових досліджень з медичної комунікації в Україні присвячено розробці визначення поняттєво-категорійного апарату комунікативної компетентності, комунікації для координації роботи ланок системи охорони здоров’я, риторичній культурі й лінгвістичній складовій професійної комунікації, психологічним та етико-деонтологічним аспектам тощо. Дещо менше уваги приділено пошуку форм, методів і засобів навчання медичної комунікації та засобів оцінювання готовності студентів до професійної діяльності. Компетентнісний підхід до навчання потребує більш практично-орієнтованого фокуса на базові комунікативні навички, які медсестра повинна вміти застосовувати у щоденній практиці; такий підхід, за даними наукових публікацій, представлений рідко.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Додипломна підготовка студентів медичних коледжів України повинна включати формування базових комунікативних навичок з наступним опануванням складніших її елементів. Для ефективної розробки навчальних програм необхідний системний та більш практично-орієнтований підхід, що ґрунтується на кращих закордонних практиках.</p>Т. В. ДударєваН. А. Бількевич
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-415816510.11603/2411-1597.2023.3-4.14556КОМУНІКАТИВНА ВЗАЄМОДІЯ МЕДСЕСТЕР ПРИ ВИКОНАННІ ПРОТОКОЛУ ПЕРВИННОГО ОБСТЕЖЕННЯ КРИТИЧНОГО ПАЦІЄНТА (ABCDE)
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14336
<p><strong>Вступ.</strong> Головним акцентом, який відображено у статті, є вплив комунікативної компетентності медсестри при виконанні протоколу первинного обстеження критичного дорослого нетравмованого пацієнта. Командна взаємодія є чи не основною зі складових в якості надання екстреної/невідкладної медичної допомоги. Передача інформації про зміну стану пацієнта, правильний і вчасний виклик кваліфікованих лікарів прямо пропорційно впливають на виживання критичного пацієнта.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – проаналізувати якість взаємодії медсестра – лікар, медсестра – пацієнт при наданні допомоги критичному дорослому нетравмованому пацієнту і вплив на командну взаємодію, специфіку відділень, ротацію медсестер з терапевтичних відділень у відділення анестезіології та інтенсивної терапії і приймальні передпокої.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> У дослідженні використовували хронометричне визначення робочого часу медсестер у терапевтичному, хірургічному відділеннях, відділенні анестезіології та інтенсивної терапії і відділенні екстреної медичної допомоги лікарень різних рівнів, зокрема однієї лікарні кластерного рівня та двох лікарень загального рівня. У проведенні експериментальних досліджень брали участь загалом 40 медсестер різних віку, статі, з різним стажем роботи в медичній практиці. Аналіз роботи медсестер вищезгаданих відділень передбачав визначення частоти їх візитів до пацієнта і тривалості перебування біля його ліжка, кількості ургентних госпіталізацій за добу у відділення екстреної медичної допомоги та часу перебування критичного пацієнта у відділенні, кількості критичних пацієнтів у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, частоти прогресування та/або виникнення критичного стану.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Комунікація для медичного персоналу – це більше ніж доступ до інформації, це усвідомлення ситуації, розуміння поточного стану пацієнта, ймовірність траєкторії руху при виконанні протоколу ABCDE та прогностична можливість стабілізації. Комунікативна компетентність є невід’ємною складовою командної взаємодії, що, у свою чергу, забезпечує надання якісних медичних послуг. При взаємодії медсестра – лікар, медсестра – пацієнт невід’ємною складовою є командна взаємодія з якісною та двосторонньою комунікацією, імплементована у виконання протоколу обстеження критичного пацієнта (ABCDE) незалежно від специфіки відділення.</p>В. Р. СухийО. О. Прохоренко
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-416617010.11603/2411-1597.2023.3-4.14336МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В МЕДСЕСТРИНСЬКІЙ ОСВІТІ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14560
<p><strong>Вступ.</strong> Виклики XXI ст., а саме з процесом адаптації до сучасних вимог в освіті, а також обмеженою соціальною мобільністю, зумовлюють зміни в системі вищої освіти. Актуальність цього питання підсилюється прийняттям в Україні Національної рамки кваліфікацій.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – дослідити застосування компетентнісного підходу в освіті за кордоном і стандарти вищої освіти.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Стандарт вищої освіти використовують як основу для того, щоб визначити й оцінити зміст та якість надання освітніх послуг закладу вищої освіти, який має ліцензію на освітню діяльність за певною спеціальністю. Нові стандарти базуються на компетентнісному підході й поділяють концепцію визначення вимог до фахівця, закладену в основу Болонського процесу та в міжнародному Проєкті Європейської Комісії «Гармонізація освітніх структур в Європі». У кожному закладі вищої освіти повинна функціонувати система внутрішнього забезпечення якості вищої освіти, яка спрямована на реформування системи вищої освіти відносно сучасних вимог. Якщо порівнювати систему освіти в нашій країні та за кордоном, то компетентнісний підхід у вищій освіті став найпоширенішим у силу прикладного характеру, максимальної прагматичності. В освітньо-професійних програмах результати освіти вказано у форматі компетенцій. Тобто випускники на виході повинні володіти низкою компетенцій, які притаманні їх професійній діяльності та формують такого сучасного фахівця, який може швидко адаптуватися до умов праці, що змінюються навіть у рамках професії.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Набуття знань і набуття компетенцій <strong>–</strong> це не конкурентні підходи, а взаємопов’язані, адже набуття знань та їх застосування теж є важливими компетенціями.</p>У. Ю. БезкоровайнаР. В. НедількоІ. І. Тверда
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-417117910.11603/2411-1597.2023.3-4.14560ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО САМОЗДІЙСНЕННЯ МЕДСЕСТЕР ТА ЙОГО ЗВ’ЯЗОК З МЕНТОРСТВОМ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14561
<p><strong>Вступ.</strong> У сучасній складній системі охорони здоров’я, де основна увага приділяється результатам лікування хворих і наголошується на безпеці пацієнтів, дуже важливо, щоб медсестри-початківці входили в практику з лідерськими та професійними здібностями. Реалізація професійного самоздійснення є вирішальним аспектом життя, який характеризується високим рівнем персоналізації, розвитку навичок і взаємозалежністю в межах професії, а також постійною потребою у професійній кваліфікації та набутті досвіду інших спеціалістів.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – проаналізувати показники професійного самоздійснення медсестер і встановити його зв’язок з менторством.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> У дослідженні взяли участь 20 медсестер стаціонарних відділень лікарень, стаж роботи яких менший 1 року. Професійне самоздійснення проаналізовано за допомогою відповідної анкети, яка вказує на загальний рівень професійного самоздійснення фахівця, а також ступінь вираження окремих його складових. Згідно з результатами опитувальника професійного самоздійснення медсестер з різним стажем роботи, встановлено вірогідно вищий загальний рівень професійного самоздійснення в медсестер з тривалістю роботи від 6 місяців до 1 року – на 62,39 % стосовно даних медсестер зі стажем роботи до 6 місяців. При цьому, відповідно до нормативних даних, загальний рівень професійного самоздійснення відповідав низькому при стажі роботи медсестер до 6 місяців та середньому – при стажі роботи від 6 місяців до 1 року. Аналіз відповідей медсестер на запитання «Чи хотіли б Ви мати наставника?» показав 81,82 % позитивних відповідей серед респондентів зі стажем роботи до 6 місяців та 100 % позитивних відповідей серед респондентів зі стажем роботи понад 6 місяців. Результати опитування медсестер, незалежно від стажу роботи, щодо найголовніших рис ментора засвідчили найвищу вагомість лідерства як характеристику ментора, тоді як найнижчими в рейтингу рис були емпатія та активний слухач.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Загальний рівень професійного самоздійснення відповідає низькому при стажі роботи медсестер до 6 місяців та середньому – при стажі роботи від 6 місяців до 1 року, при цьому 90,0 % медсестер хотіли б мати наставника.</p>Л. Я. ТулупМ. І. МарущакЛ. Р. КоробкоО. П. Мялюк
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-418018510.11603/2411-1597.2023.3-4.14561ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ ТА САМОРЕАЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ СЕРЕДНЬОЮ МЕДИЧНОЮ ОСВІТОЮ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14562
<p><strong>Вступ.</strong> На сьогодні спостерігають тривожну тенденцію щодо скорочення загальної чисельності середнього медичного персоналу в системі медичного обслуговування населення. Співвідношення фахівців лікар – медсестра не відповідає потребам системи охорони здоров’я. Зменшення числа фахівців сестринської справи спричинює збільшення навантаження і, в кінцевому результаті, призводить до зниження якості роботи.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – виявити проблеми професійного зростання майбутніх фахівців сестринської справи в медичному коледжі та обґрунтувати напрями їх розв’язання.</p> <p><strong>Основна частина. </strong>Для досягнення поставленої мети і виконання завдань дослідження використано комплекс соціально-гігієнічних методів: контент-аналіз нормативних документів, статистичний метод, соціологічний метод <strong>– </strong>проведено анкетування студентів 2–4 курсів, які навчаються на базі Миколаївського базового медичного фахового коледжу Миколаївської обласної ради (всього 42 респонденти).</p> <p><strong>Висновки. </strong>На основі систематизації інформації, отриманої в межах дослідження, визначено основні напрями, що сприяють професійному зростанню та самореалізації майбутніх фахівців сестринської справи. Важливим напрямом діяльності медичної організації є створення умов професійного зростання та самореалізації випускників. З метою забезпечення умов професійного зростання та самореалізації фахівців із середньою медичною освітою керівникам медичних організацій необхідно реалізувати низку заходів. До таких заходів належать: створення сприятливих умов праці, сучасне матеріально-технічне оснащення робочого місця, надання соціальних гарантій, сприяння формуванню позитивного психологічного клімату в колективі, застосування різних форм мотивації трудової діяльності. Встановлено, що основними напрямами, які сприяють професійному зростанню та самореалізації майбутніх фахівців сестринської справи, є вдосконалення діяльності освітніх організацій (медичних коледжів) у сфері професійної орієнтації, формування теоретичних знань і практичних навичок, сприяння працевлаштуванню та його моніторингу, активізація роботи медичних організацій щодо створення умов професійного зростання та самореалізації середнього медичного персоналу і спільна діяльність з розвитку особистісних та професійних якостей, адаптації молодих фахівців і сприяння процесу становлення середнього медичного працівника. Зібрані та систематизовані думки респондентів, опитаних у межах дослідження, є цінним матеріалом для формулювання рекомендацій щодо впровадження ідеї професійного зростання та самореалізації майбутніх фахівців сестринської справи в медичних коледжах і медичних організаціях.</p>В. С. Петрова
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-418619110.11603/2411-1597.2023.3-4.14562ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я м. ЛЬВОВА ТА ЛЬВІВЩИНИ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14563
<p><strong>Вступ.</strong> Сестри/брати медичні є важливою складовою системи охорони здоров’я. Їх завдання полягають у розв’язанні проблем як індивідуального, так і громадського здоров’я за змінних умов навколишнього середовища. Вони також зосереджені на зміцненні здоров’я, профілактиці захворювань та наданні психосоціальної підтримки. Основою моделі медсестринської практики є медсестринський процес, для здійснення якого сестри/брати медичні повинні володіти загальними та фаховими компетентностями, практичними навичками, що сприяють підвищенню професіоналізму і компетентностей у практичній діяльності, створенню умов для подальшого професійного зростання.</p> <p><strong>Мета роботи – </strong>проаналізувати ергономіку медсестринського персоналу закладів охорони здоров’я м. Львова та Львівської області й надати рекомендації.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Під час дослідження даної проблеми, крім знання медсестринських теорій та застосування їх у медсестринській практиці, нас зацікавили аспекти ергономіки робочого часу медсестринського персоналу. Це можна пояснити тим, що у повсякденній роботі сестри/брати медичні більшість часу відводять на спостереження, догляд та виконання функціональних обов’язків. Медична ергономіка – це галузь професійної ергономіки, що вивчає взаємозв’язок між людьми та їх робочим оточенням у сфері медицини. Основна її мета полягає у створенні оптимальних умов праці для медичного персоналу, щоб підвищити ефективність роботи та знизити ризики виникнення професійних захворювань і травм. Ця дисципліна досліджує різноманітні аспекти медичного середовища, такі, як організація робочого простору, влаштування обладнання та інструментів, оптимізація робочих процесів і розподіл обов’язків між членами медичного персоналу. Медична ергономіка також вивчає вплив фізичних і психологічних факторів робочого середовища на здоров’я та ефективність роботи працівників у медичних установах. Для успішної реалізації фахових компетентностей сестри/брати медичні повинні мати навички soft skills, такі, як навички міжособистісного спілкування, ситуаційна обізнаність, гнучкість та здатність до дипломатичного і тактовного ставлення. Це зумовлено тим, що вони постійно перебувають у контакті як з пацієнтами та їх родичами, так і з колегами по роботі.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Провівши аналіз наведених даних щодо застосування етапів медсестринського процесу в закладах охорони здоров’я, ми констатували, що сестри/брати медичні не у повному обсязі використовують їх у практичній діяльності, а IV етап реалізовують лише за вказівкою лікаря, це свідчить про повну функціональну залежність сестер/братів медичних від нього, тим самим не дає їм можливості самостійно проводити медсестринський процес у межах сестринської компетентності.</p>У. Ю. БезкоровайнаО. В. Яремчук
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-419219610.11603/2411-1597.2023.3-4.14563ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЙНИХ ЧИННИКІВ РОБОТИ МЕДСЕСТЕР
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14564
<p><strong>Вступ.</strong> Важливість і незалежність сестринської професії та широкий спектр компетенцій медсестер означають, що головне питання мотивації медсестер залишається важливим для багатьох керівників. Дослідники стверджують, що на трудову мотивацію медсестер позитивно чи негативно впливає ряд факторів, таких, як заохочення, особисті та організаційні чинники, а також глобальне розширення їх можливостей. Встановлено, що медсестри, як правило, задоволені своєю роботою, і немає суттєвої різниці у трудовій мотивації між медсестрами незалежно від місця роботи. Проте існує потреба у глибшому розумінні трудової мотивації дипломованих медсестер, оскільки це є фундаментальним для ефективності їх роботи.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – проаналізувати мотиваційні чинники роботи медсестер терапевтичних та хірургічних відділень.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> У дослідженні взяли участь 45 медсестер, які проходили навчання на курсах підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних і фармацевтичних спеціалістів. Для визначення мотиваційних чинників роботи медсестер терапевтичних та хірургічних відділень ми використали валідизований опитувальник «Дослідження мотивацій медичного персоналу» Гончарука і шкали з офіційних доступних джерел. При аналізі відповідей на кожне запитання анкети встановили, що більшість медсестер терапевтичного профілю на перше місце в рейтингу ставила мотиватори «робота-покликання», «цікава робота», «тісна співпраця з людьми», «складна робота», «відповідальність роботи». Водночас більшість медсестер хірургічного профілю на перше місце в рейтингу ставила мотиватори «робота-покликання», «цікава робота», «відповідальність роботи». Отримані результати свідчать про те, що вибір професії медсестри часто пов’язаний з покликанням та відповідальністю, які забезпечують особливі почуття задоволення від роботи. Проте думка про те, що медсестри залежать від лікарів і що сестринська справа є «нижчою» професією, зберігається не тільки серед частини широкої громадськості, але й серед медсестер, що відображається в рейтингу медсестер терапевтичних відділень (81,82 % поставили професійний престиж роботи на найнижчий рівень рейтингу). На мотивацію можуть впливати стиль управління, професійний розвиток і міжособистісні стосунки. Таким чином, можна припустити, що рівень мотивації медсестер тісно пов’язаний з ефективністю їх роботи.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Медсестри хірургічних відділень ставлять стимули до роботи на вищі місця в рейтингу стосовно медсестер терапевтичних відділень.</p>М. Ю. СиненкоМ. І. Марущак
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-419720310.11603/2411-1597.2023.3-4.14564АКТУАЛЬНІСТЬ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «КЛІНІЧНА ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА» ДЛЯ ЗДОБУВАЧІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 223 «МЕДСЕСТРИНСТВО»
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14025
<p><strong>Вступ.</strong> Професія медсестри становить найбільшу кількість медичного персоналу в усьому світі, тому необхідно відповідально ставитися до освітньої траєкторії здобувачів спеціальності для забезпечення відповідних професійних компетенцій та програмних результатів навчання.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – визначити необхідність викладання дисципліни «Клінічна лабораторна діагностика» для здобувачів спеціальності 223 «Медсестринство».</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Опрацьовуючи освітньо-професійні програми і посадові інструкції медсестер на робочих місцях, ми впевнились у потребі введення дисципліни «Клінічна лабораторна діагностика» для здобувачів спеціальності 223 «Медсестринство». З метою визначення, обов’язковою чи вибірковою повинна бути дисципліна, провели анкетування серед випускників першого і другого рівнів вищої освіти за спеціальністю 223 «Медсестринство». В онлайн-опитуванні взяли участь 224 респонденти, з них 123 випускники-бакалаври медсестринства й 101 випускник-магістр. Отримані дані свідчать про те, що на першому рівні вищої освіти здобувачі спеціальності 223 «Медсестринство» дисципліну «Клінічна лабораторна діагностика» повинні вивчати в обов’язковому порядку, а на другому – вона є вибірковим освітнім компонентом.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Одержані результати свідчать про необхідність введення дисципліни «Клінічна лабораторна діагностика» для здобувачів спеціальності 223 «Медсестринство»: на першому рівні вищої освіти – у вигляді обов’язкового освітнього компонента, а на другому – вибіркового, на розсуд здобувача.</p>О. П. МялюкЛ. Р. КоробкоБ. З. ЧижишинГ. Г. ГаборО. М. Копаниця
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-420420810.11603/2411-1597.2023.3-4.14025МЕТОДИ ПОДОЛАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ БАР’ЄРІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ МЕДСЕСТРИНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14289
<p><strong>Вступ.</strong> Розуміння культури спілкування та якісної комунікації є важливим у професійній діяльності медсестри. Комунікативні навички вважають ключовим компонентом soft skills, які можуть значно збільшити ефективність роботи, організувати командну взаємодію, що є ключовим моментом у наданні якісної медичної допомоги, та полегшити виконання клінічних завдань. Оскільки медсестри проводять більшу частину робочого часу з пацієнтами різного ступеня тяжкості, якісна комунікація є компонентом лікування та психоемоційної підтримки хворих.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – оцінити роль комунікативних навичок у професійній діяльності медсестри та визначити основні комунікативні бар’єри під час спілкування з пацієнтами, а також з’ясувати методи подолання труднощів комунікації в медсестринській діяльності.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> Медсестри часто стикаються з певними труднощами при спілкуванні з пацієнтами та їх рідними. Особливу увагу слід приділяти спілкуванню з пацієнтами, в яких діагностовано тяжкі та прогностично несприятливі захворювання. Щоб полегшити спілкування з ними, необхідно розуміти актуальність проблем, причини їх виникнення, психологічний стан, пов’язаний з тим чи іншим захворюванням, та вміти долати труднощі спілкування. На основі результатів проведених досліджень можемо окреслити основні комунікативні бар’єри у професійній діяльності медсестри. До них належать: соціально-політичні, технічні, конкретно-ситуативні, предметно-змістові, мовно-національні, професійні, освітні, вікові, статеві, власне комунікативні (вербальні й невербальні). Рідше виникають фонетичні, стилістичні та семантичні бар’єри. Для досягнення якості комунікації між медсестрою і пацієнтом медсестрам важливо розпізнати бар’єр спілкування та самостійно його усунути.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Основними шляхами усунення цієї проблеми є дебрифінг між сестринським персоналом, належна підтримка оптимального емоційного стану медсестер (особливо під час надання медичної допомоги пораненим), щорічне проходження курсів педагогічної компетентності. Важливий етап подолання бар’єрів спілкування – впровадження модернізованих курсів для покращення комунікативних навичок на базі вищих закладів освіти при підготовці фахівців зі спеціальності 223 «Медсестринство».</p>А. А. ТомківО. О. Прохоренко
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-420921210.11603/2411-1597.2023.3-4.14289ТАНЦЮВАЛЬНА РОЗМИНКА ЯК ОДИН З ВАЖЛИВИХ КОМПОНЕНТІВ ПІДГОТОВКИ ДО УСПІШНИХ ВИСТУПІВ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПРОГРАМІ БАЛЬНИХ ТАНЦІВ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14565
<p><strong>Вступ. </strong>Бальні танці – різновид парних танців, упорядкованих та кодифікованих для спортивних змагань. Міжнародний олімпійський комітет визнає спортивні танці кандидатом в олімпійські види спорту. Поряд із спортивним аспектом бальні танці мають також соціальне значення, оскільки їх танцюють у всьому світі для розваги і задоволення та широко використовують у сценічному мистецтві: в театрі, кіно, на телебаченні.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – висвітлити та обґрунтувати власну методику танцювальної розминки як один з важливих компонентів підготовки до успішних виступів в європейській програмі бальних танців.</p> <p><strong>Основна частина.</strong> У комплексі вправ № 1 представлено вправи для зміцнення і тонізації верхньої частини тіла, вони спрямовані на розвиток гнучкості. Їх можна виконувати поза танцювальною студією в рамках танцювальних тренувань. Ці вправи допоможуть зміцнити відповідні м’язи та підготувати тіло танцівника до тренувань і змагань. До комплексу вправ № 2 входять вправи з бальних танців, виконання яких забезпечить максимальну віддачу від танцювальної практики, уроку, виступу або змагання. Вони допоможуть максимально ефективно підготувати тіло до фізичних навантажень, пов’язаних з танцями. Виконання цієї розминки перед кожним тренуванням дасть змогу відчути різницю в якості танців, коли тіло буде розігрітим та підготовленим. Комплекс вправ № 3 являє собою довільне виконання вправ з комплексів № 1 і 2 під музичний супровід танців (повільного вальсу або фокстроту) протягом 3–7 хв. Вони спрямовані на розвиток творчості при виконанні танцювальної розминки.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Наведені комплекси вправ можна використовувати в декількох аспектах: для розвитку гнучкості й правильної постави; як спеціальні вправи на розвиток координації; для вивчення рухів і переходів з однієї позиції в іншу; для розвитку творчості в танці; для вивчення особливостей взаємодії між різними частинами тіла; для розвитку правильних технічних навичок; для профілактики травматизму.</p>В. Л. Назарук
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-421321610.11603/2411-1597.2023.3-4.14565АНАЛІЗ УПРОВАДЖЕННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ПРАКТИК У МЕДСЕСТРИНСЬКИЙ ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14566
<p><strong>Вступ. </strong>Сучасна система медсестринської освіти відіграє визначальну роль у формуванні висококваліфікованих медичних працівників, які здатні впроваджувати передові методи і стратегії догляду за пацієнтами. Однак, з урахуванням постійних змін у медичній сфері та суспільних вимог, актуальність удосконалення медсестринської освіти стає очевидною. Одним із ключових аспектів удосконалення освіти є впровадження різних видів практик в освітній процес. Аналіз упровадження цих практик є важливим етапом для розуміння їх впливу на розвиток медсестринської практики та підготовку кваліфікованих фахівців. Ця дослідницька робота спрямована на вивчення різних форм практик, які впроваджують у медсестринську освіту, та їх впливу на професійний розвиток здобувачів вищої освіти. Шляхом аналізу практичного використання різноманітних методів і стратегій ми прагнемо визначити переваги, недоліки та можливості оптимізації даного процесу.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – розкрити ефективність та впровадження різних форм і видів практик у медсестринську освіту та їх вплив на якість професійної підготовки.</p> <p>Окрім того, дослідження покликане виявити тенденції впровадження новітніх практик у медсестринську освіту, а також висвітлити перспективи їх подальшого розвитку. Результати даного аналізу можуть слугувати цінним внеском у вдосконалення програм медсестринської освіти та сприяти високій якості навчання в цій важливій галузі медичної практики.</p> <p><strong>Основна частина. </strong>Сестри/брати медичні є важливою ланкою у сфері охорони здоров’я, без якої не можливі формування, підтримання, збереження і відновлення здоров’я громадян України. Сучасна модель підготовки медсестринського персоналу передбачає, що сестри/брати медичні – це фахівці з професійною освітою, які поділяють філософію сестринської справи, мають право займатися відповідною професійною діяльністю і творчо виконують медсестринський процес. Відомо, що ВООЗ розглядає сестринський персонал як реальний потенціал для задоволення зростаючих потреб населення в доступній медичній допомозі. Саме тому значну увагу МОЗ України сьогодні приділяє вдосконаленню середньої ланки медичних працівників, при цьому особливий акцент ставить на покращенні роботи сестер/братів медичних.</p> <p><strong>Висновки.</strong> На наш погляд, проходження виробничих та переддипломних практик є вкрай важливим компонентом освітнього процесу, оскільки ступеневість освіти дає можливість набувати специфічних (фахових) навичок відповідно до рівня здобутої освіти. Освітньо-професійні програми, які ми проаналізували, вказують на те, що здобувачі вищої освіти мають можливість рівномірно і ступенево отримувати якісну підготовку відповідно до рівня освіти. Чітко, структуровано та логічно сплановано всі види проходження практики. На наш погляд, заслуговує на увагу розподіл функціональних обов’язків під час проходження переддипломної практики на останньому році навчання на ОПП «Сестринська справа» першого (бакалаврського) рівня освіти, оскільки здобувачі вищої освіти мають змогу працювати в різних відділеннях ЗОЗ на робочих місцях старших сестер медичних відповідних відділень. Також варто взяти до уваги проходження переддипломної практики здобувачами вищої освіти ОПП «Медсестринство» другого (магістерського) рівня освіти. Ці здобувачі під час проходження переддипломної практики працюють із заступниками генерального директора з медсестринства чи головними сестрами медичними.</p>В. Ю. БілобривкаО. І. Андрейко
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-421722110.11603/2411-1597.2023.3-4.14566ЛІКАР АРСЕН РІЧИНСЬКИЙ У БОРОТЬБІ ЗА САМОСТІЙНУ ДЕРЖАВУ УКРАЇНУ ТА ЦЕРКВУ
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/14567
<p><strong>Вступ.</strong> Арсен Річинський – лікар, громадський, церковний і політичний діяч, етнолог релігії, композитор, краєзнавець, педагог, фотограф. Початкову освіту здобув у сільській церковнопарафіяльній школі, далі – в Кременецькій гімназії, Кременецькому духовному училищі, Житомирській духовній семінарії. Є випускником Імператорського університету Святого Володимира в м. Києві (1918). Активно займався громадсько-політичною і просвітницькою діяльністю, маючи активну проукраїнську позицію. Зазнав переслідувань з боку польської та радянської окупаційної влади.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> – ознайомити молодших спеціалістів з медичною освітою, які становлять більшість медичної громадськості країни, з основними віхами життя і діяльності лікаря Арсена Річинського.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Арсен Річинський був підданий забуттю, і лише зі здобуттям Україною державної незалежності його ім’я отримало гідне пошанування.</p>П. Є. МазурЄ. Л. ГорошкоЛ. П. МазурО. П. Мазур
Авторське право (c) 2024 Медсестринство
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2024-03-292024-03-293-422222610.11603/2411-1597.2023.3-4.14567