ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ІІ ТРИМЕСТРУ ВАГІТНОСТІ У ЖІНОК З АНТЕНАТАЛЬНОЮ ЗАГИБЕЛЛЮ ПЛОДА В АНАМНЕЗІ НА ТЛІ ЗАПРОПОНОВАНОГО КОМПЛЕКСУ

Анотація

Мета дослідження – встановити особливості перебігу ІІ триместру вагітності у жінок з антенатальною загибеллю плода (АЗП) в анамнезі на тлі комплексної індивідуалізованої терапії, спрямованої на зниження ризику ускладнень та оптимізацію акушерських наслідків. Зважаючи на поліетіологічну природу АЗП, дослідження також передбачає оцінку ефективності профілактичних заходів, диференційованих відповідно до ймовірної причини попередніх втрат.

Матеріали та методи. У проспективне дослідження включено 146 жінок, які перебували під наглядом жіночої консультації у період 2021–2024 рр. Основну групу становили 84 пацієнтки з анамнезом АЗП, поділені на три клінічні підгрупи: А – з коагуляційними порушеннями, В – з інфекційним анамнезом, С – із невстановленою етіологією попередніх втрат. Контрольну групу (n=30) склали здорові жінки без ускладненого акушерського анамнезу. Усім учасницям було призначено індивідуалізований лікувально-профілактичний комплекс, що включав: гормональну підтримку прогестероном, вітамінну терапію, корекцію ендокринних та імунних показників, у підгрупі А – антикоагулянти (гепарини, ацетилсаліцилова кислота), у підгрупі В – етіотропну протимікробну терапію, у підгрупі С – фітотерапевтичні засоби. Проводили оцінку рівня статевих та плацентарних гормонів (естрiол, прогестерон, плацентарний лактоген), глюкозотолерантний тест, ультразвукова доплерометрія маткових артерій та вимірювання довжини шийки матки у ІІ триместрі.

Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що призначене лікування дозволяє досягти зниження частоти патологічного перебігу ІІ триместру. У жінок підгрупи А, незважаючи на наявні гемостазіологічні порушення, переважали помірні відхилення – анемія, тромбоцитопенія, порушення плацентації. Частота загрозливого невиношування у ІІ триместрі суттєво зменшилась (з 38,7 до 9,7 %, p<0,05). У підгрупі В клінічну картину переважно визначали інфекційно-запальні ускладнення (бактеріальний вагіноз, безсимптомна бактеріурія, ГРВІ), що зумовлювало зростання частоти передчасних пологів. Підгрупа С демонструвала поєднання гормональних, інфекційних та імунологічних дисфункцій. Усі підгрупи основної групи демонстрували тенденцію до підвищення прогестерону – на 39,1 % (А), 43,9 % (В) та 49,5 % (С), що підтверджує ефективність гормональної підтримки. Разом із тим рівень плацентарного лактогену та естріолу залишався достовірно нижчим, ніж у контролі. Низький естріол є прогностичним маркером ризику передчасних пологів, а плацентарний лактоген – показником функціональної повноцінності плаценти. Доплерометричні дослідження виявили підвищення систоло-діастолічного індексу (S/D) у маткових артеріях, особливо у підгрупі С. У той же час індекс резистентності залишався в межах фізіологічних коливань. Це дозволяє говорити про адаптацію судинного русла на фоні терапії. У підгрупі С виявлено достовірне скорочення довжини шийки матки ((35,4±0,7) мм), що потребувало пролонгації прогестеронової підтримки у ІІІ триместрі. Глюкозотолерантний тест виявив гестаційний діабет у 34,1 % пацієнток підгрупи С, що суттєво перевищувало показники інших груп (16,1 % у підгрупі А; 3,3 % у контролі). Це дозволяє розглядати порушення вуглеводного обміну як один із ключових факторів ризику ускладнень у жінок із АЗП невиясненої етіології.

Висновки. Застосований індивідуалізований комплекс заходів дозволив досягти покращення гормонального фону, стабілізації матково-плацентарного кровотоку, зменшення частоти патологічних станів у ІІ триместрі вагітності. Найбільшу клінічну ефективність показано у підгрупі А. Водночас, у пацієнток із багатофакторною етіологією (підгрупа С) необхідне розширене динамічне спостереження із залученням мультидисциплінарної команди. Дослідження підтверджує доцільність персоналізованого підходу до ведення вагітності в групі високого ризику.