КОРЕЛЯТИВНІ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ АДИПОКІНАМИ ТА ІНСУЛІНОВОЮ РЕЗИСТЕНТНІСТЮ В ЖІНОК ІЗ СИНДРОМОМ ПОЛІКІСТОЗНОЗМІНЕНИХ ЯЄЧНИКІВ ТА ОЖИРІННЯМ
DOI:
https://doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.9541Ключові слова:
лептин, адипонектин, інсулінова резистентність, синдром полікістозних яєчниківАнотація
Мета дослідження – шляхом дослідження вмісту лептину та адипонектину в крові жінок, хворих на синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), встановити можливий взаємозв’язок між адипокінами та показниками інсулінової резистентності (ІР).
Матеріали та методи. Обстежили 45 пацієнток зі СПКЯ. Контрольну групу склали 20 здорових жінок. Вивчали рівні лептину та адипонектину, гормональні маркери гіперандрогенії та параметри інсулінової резистентності в крові жінок. Визначення гормонів та адипокінів проводили імуноаналізом ECLІA з використанням автоматичних аналізаторів та реагентів фірми «Roche Diagnostics» (Німеччина). Наявність ожиріння верифікували за індексом маси тіла (ІМТ). Стан ІР оцінювали за показником НОМА.
Результати дослідження та їх обговорення. У пацієнток зі СПКЯ спостерігається зростання концентрації лептину в крові, яка прямо пропорційно змінюється до ІМТ. Гіперлептинемія позитивно корелює з показниками ІР. У даної групи жінок наявний знижений вміст адипонектину в крові. Негативна динаміка гормону корелює із зростанням ІМТ. Рівень адипонектину в крові негативно корелює з показниками ІР у хворих зі СПКЯ.
Висновки. Гіперлептинемія та гіпоадипонектинемія, що виникають внаслідок ожиріння, ініціюють розвиток ІР, гіперінсулінемії, яка стимулює стероїдогенез в тека-клітинах яєчників, провокує дисфункцію у системі гіпоталамус – гіпофіз – яєчники та призводить до розвитку СПКЯ. Адипокіни (лептин і адипонектин) можуть служити сполучною ланкою, за допомогою якого ожиріння та ІР стають факторами розвитку СПКЯ і порушень статевої та репродуктивної функцій у жінок.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).