Стандартизація сухого екстракту стулок квасолі за вмістом флавоноїдів
DOI:
https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681X.2018.v0.i1.8786Ключові слова:
стулки квасолі, сухий екстракт, флавоноїди, стандартизація.Анотація
Вступ. Створення нових лікарських засобів для лікування та профілактики цукрового діабету – завдання, яке набуває все більшої актуальності за умов зростання захворюваності на діабет. Відомою є цукрознижувальна дія відварів стулок квасолі. Розробка технології сухого екстракту стулок квасолі, вивчення його гіпоглікемічної дії неможливі без встановлення складу екстракту і його стандартизації.
Мета дослідження – розробка методики ідентифікації сухого екстракту стулок квасолі; розробка методики кількісного визначення флавоноїдів; напрацювання критеріїв якості екстракту.
Методи дослідження. Якісний склад флавоноїдів досліджували хроматографічними методами, кількісне визначення здійснювали спектрофотометричним методом.
Результати й обговорення. Дослідження фенольних сполук сухого екстракту стулок квасолі хроматографічними методами дозволили ідентифікувати рутин, ізокверцитрин, кислоту ферулову, а також у слідовій кількостікверцитрин. Крім зазначених фенольних сполук, екстракт у значній кількості містить: не ідентифікований флавоноїд, зона якого на тонкошаровій хроматограмі розташовується між зонами рутину і кислоти хлорогенової; дві гідроксикоричні кислоти, зони яких знаходяться нижче і вище зони кислоти феруловоїта, ймовірно, можуть бути її похідними; неідентифіковану гідроксикоричну кислоту, зона якої розташовується одразу над зоною рутину. Аналіз електронних спектрів поглинання розчину стандартного зразка рутину і випробовуваного розчину сухого екстракту за умов кількісного визначення з алюмінію хлоридом дозволив застосувати рутин як стандарт для розрахунку вмісту флавоноїдів. Вміст флавоноїдів було визначено спектрофотометричним методом, він становив 0,70–0,78 % у перерахунку на рутин і суху речовину для різних серій екстракту.
Висновки. Для ідентифікації сухого екстракту стулок квасолі активними маркерами запропоновано обрати рутин, ізокверцитрин і кислоту ферулову. Запропоновано схему хроматограми, якій повинна відповідати хроматограма випробовуваного розчину при ідентифікації сухого екстракту. Кількісним критерієм якості запропоновано вміст флавоноїдів – не менше 0,65 % у перерахунку на рутин і суху речовину.
Посилання
(2015). Derzhavna Farmakopeia Ukrainy: v 3 t. [State Pharmacopeia of Ukraine]. Kyiv: Ukrayinskyi naukovyi farmakopeinyi tsentr yakosti likarskykh zasobiv [in Ukrainian].
Kohlmünzer, S. (2007). Farmakognozja. Warszawa.
Kyznetsova, M.Yu., Makieieva, O.M., Lavrovska D.O., Tymoshenko, M.O., Sheverova, D.P., Halenova, T.I., … Ostapchenko, L.I. (2015). Effect of aqueous extract from phaseolus vulgaris pods on lipid peroxidation and antioxidant enzymes activity in the liver and kidney of diabetic rats. J. of Applied Pharmaceutical Science, 5(05). Electronic resource: ww.japsonline.com.
Fantini, N., Cabras, C., Lobina, C., Colombo, G., Gessa, G. L., Riva A. … Mauro A. M. Carai (2009). Reducing effect of a phaseolus vulgaris dry extract on food intake, body weight, and glycemia in rats. J. Agric. Food Chem., 57, 9316-9323.
Yurchenko, A., Raksha, N., & Savchuk, O. (2016). The influence of kidney beans (Phaseolus vulgaris) pods extract on obesity development. Visn. Kyyiv. Nats. un-tu im. Tarasa Shevchenka (seriya biolohiia) – Journal of Taras Shevchenko Kyiv National University, 2 (72), 86-8.
Luca, C.D., Olatunde, A., Tijjani, H., & Olisa-Enewe, I. A. (2013). Effect of aqueous extract of Phaseolus Vulgaris L. (Red Kidney Beans) on alloxan-induced diabetic wistar rats. Int. J. of Science Invention Today, 2 (4), 292-301.
Oonsivilai Ratchadaporn, Jutarat Manatwiyangkool, Anant Oonsivilai. (2011). Extraction condition of phaseolus vulgaris. International Journal of Nutrition and Food Engineering, 12 (12), 869-872.
Zou Y.P., & Chang Sam K.C. (2014). Antioxidant and proliferative properties of extract and fractions from small red bean (Phaseolus Vulgaris L.). J. Food and Nutrition, 1 (105), 11.
Kovalov, V.M., Kovalov, S.V., Demeshko, O.V., Dmytriievskyi, D.I., Kutsanian, A.S., Maloshtan, L.M. inventors; Kovalov, S.V., assignee. Sposib oderzhannia kompleksu biolohichno aktyvnykh rechovyn z hipohlikemichnoiu
diieiu UA 101850 (Patent) 2006 Jan 10 [in Ukrainian].
Tundis, R., Loizzo, M. R., Mennichini, F. (2001). Natural products as α-amylase and α-glucosidase inhibitors and their hypoglycaemic potential in the treatment of diabetes: an update. Mini-Reviews in Medical Chemistry,
(4), 315-331.
Barret, M.L., & Udani, Jay K. (2011). A proprietary alpha-amylase inhibitor from white bean (Phaseolus vulgaris): a review of clinical studies on weight loss and glycemic control. Nutrition Journal, 10 (24). doi. org:10.1186/1475-2891-10-24
Vronska, L.V. (2013). Doslidzhennia zi standartyzatsii stulok plodiv kvasoli za vmistom flavonoidiv [Study of the standardization of valves fruit bean on flavonoid content]. Farmatsevtychnyi chasopys, 4, 82-87 [in Ukrainian].
Vronska, L.V., Chubka, M.B., & Demyd, A.Ye. (2015). Development of phenolic compounds chromatographic identification in bilberry shoots. Farmatsevtychnyi chasopys, 3, 28-33.
Lin, Long-Ze, Harnly, J.M., Pastor-Corrales, M.S., & Luthria, D.L. (2014). The polyphenolic profiles of common bean (Phaseolus vulgaris L.). Food Chem., 107 (1),399-410.
Kumar Ganesan, & Baojun Xu. (2017). Polyphenolrich dry common beans (Phaseolus vulgaris L.) and their health benefits. International J. of Molecular Sciences, 18, 26. Electronic resource: www.mdpi.com/journal/ijms
