СЕРТРАЛІН ЯК ОБ’ЄКТ ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Анотація

Вступ. Депресія є поширеним психічним розладом і одним з основних факторів, що сприяють глобальному тягарю захворювань. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, депресія є другою провідною причиною інвалідності у світі та, за прогнозами, посяде перше місце до 2030 року. За оцінками, 4 % населення страждають від депресії – це приблизно 332 мільйони людей у світі. Фармакотерапія із застосуванням антидепресантів залишається базовим методом лікування депресивних станів незалежно від їх нозологічної форми. Вибір конкретного препарату насамперед ґрунтується на особливостях клінічної та психопатологічної структури депресивного розладу. Сертралін є одним із сучасних антидепресантів класу селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), який широко застосовується для лікування депресивних розладів, генералізованого тривожного розладу, панічно- го розладу, обсесивно-компульсивного розладу, посттравматичного стресового розладу та соціальної фобії. Препарат характеризується високою ефективністю та відносно сприятливим профілем безпеки, що зумовило його широке використання в медичній практиці як за кордоном, так і в Україні. Метою вивчення сертраліну в хіміко-токсикологічному аспекті є аналіз його фармакологічних і токсикологічних властивостей, особливостей метаболізму та механізмів розвитку побічних і токсичних ефектів, а також оцінення ризиків передозування і лікарських взаємодій. Важливим напрямом є розроблення й удосконалення методів якісного і кількісного визначення сертраліну та його метаболітів у біологічних об’єктах, що сприяє підвищенню ефективності лабораторної діагностики гострих отруєнь, контролю терапевтичних концентрацій і покращенню оцінювання токсикологічних ризиків за комбінованого застосування з іншими психоактивними речовинами. Мета роботи – систематизувати та проаналізувати сучасні підходи до ідентифікації й кількісного визначення сертраліну в різних за природою об’єктах дослідження. Висновки. Проведений огляд наукових джерел свідчить, що створення та валідація нових, а також оптимізація наявних аналітичних і біоаналітичних методів, зокрема методик ізолювання прегабаліну з різних об’єктів, залишаються актуальними завданнями хіміко-токсикологічного аналізу та фармацевтичного контролю.