СТАН МІКРОЦИРКУЛЯТОРНОЇ І ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ СИСТЕМ ПРИ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ МАГІСТРАЛЬНОГО АРТЕРІАЛЬНОГО РУСЛА В УМОВАХ ХРОНІЧНОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i1.12986Ключові слова:
ендотеліальна дисфункція, мікроциркуляторне русло, реваскуляризаціяАнотація
РЕЗЮМЕ. Післяопераційні ускладнення реконструктивних оперативних втручань на магістральних судинах досягають рівня 2,7–3,2 %. Однією з причин незадовільних результатів реваскуляризації нижніх кінцівок є розвиток реперфузійно-реоксигенаційного синдрому у пацієнтів, оперованих в умовах хронічної артеріальної недостатності. Ступінь прояву, стадійність перебігу наведених явищ складно спрогнозувати перед реконструктивно-відновлювальною операцією. Вони залежать від ряду факторів, серед яких ступінь артеріальної ішемії, рівень ураження, об’єм колатерального кровообігу, стан ендотелію судин, клітинно-адаптаційного механізму. З огляду на вищенаведене доцільно запропонувати методи передопераційної підготовки, основною метою яких було б підвищення клітинних адаптаційних механізмів до звільнених радикалів кисню при раптовій оксигенізації тканин нижньої кінцівки.
Мета – вивчити стан ендотеліальної системи та мікроциркуляторного русла при реваскуляризації оклюзивного процесу магістрального артеріального русла в умовах хронічної артеріальної недостатності.
Матеріал і методи. В роботу включений 41 пацієнт із атеросклеротичною оклюзією магістральних артерій нижніх кінцівок. У 19 пацієнтів діагностовано різні варіанти атеросклеротичної оклюзії аорто-стегнового сегмента, у 22 виявлено стенотично-оклюзивний процес стегно-підколінного сегмента. Виділено дві групи пацієнтів. І група – 18 (43,90 %) хворих, передопераційна підготовка здійснювалась згідно з протоколом лікування патологічного процесу. ІІ група – 23 (56,10 %) пацієнти, яким проводилась модифікована передопераційна підготовка. Ендотеліальну дисфункцію оцінювали шляхом визначення рівня ряду маркерів, а саме: Р-селектину, Е-селектину, тканинного активатора плазміногену (t-PA), ендотеліну-1, молекул адгезії судинного ендотелію 1 типу (sVCA M-1), циркулюючих ендотеліальних клітини (ЦЕК). Рівень метаболітів оксиду азоту (NO), фактор росту ендотелію судин (VTGF) визначали імуноферментним методом із використанням аналізатора KHGO111-VTGF та реактиву Грісса-NО. Для одержання інформації про зміни капілярного кровотоку і артеріо-венулярного шунтування крові застосовували метод лазерної доплерівської флоурометрії (ЛДФ). Дослідження проводили в ділянці основи великого пальця стопи. Визначали базальний рівень перфузії тканин (ПТ), концентрацію еритроцитів (КЕ). Для оцінки результатів проводили визначення відношення ШПТ/РСТ (реґіонарний систолічний тиск) – індекс шкірного тиску (ІШТ). Індекс опору мікроциркуляторного русла (ІОМР) розраховували за формулою Хагена – Пуазеля як відношення величини перфузійного тиску до інтегральної величини перфузії шкіри.
Результати. У пацієнтів, які отримували передопераційну підготовку згідно з протоколом лікування, у ранньому поопераційному періоді встановлено достовірне підвищення показників рівня в крові ЦЕК, Ендотеліну-1 при достовірному зниженні показників вмісту Р-селектину, Е-селектину і незначному падінні рівнів NO і VEGF.
При проведенні аналізу результатів дослідження рівня ендотеліальної дисфункції у двох групах пацієнтів встановлено достовірну їх відмінність. У ІІ групі пацієнтів рівень ендотеліальної дисфункції, як на доопераційній стадії дослідження, так і в ранньому післяопераційному періоді, достовірно нижчий, ніж у І групі хворих. Останнє дозволяє стверджувати, що доопераційна підготовка препаратами, включеними у модифіковану підготовку до проведення реваскуляризації, підвищує опірність клітин до пошкоджувального впливу вільними радикалами кисню.
При дослідженні функціонального стану мікроциркуляторного русла у пацієнтів І групи встановили на доопераційному етапі низький, в межах (1,03±0,07) см/с, рівень ШКК. Останній значною мірою залежить від рівнів ПШ та КЕ, показники яких у цей період знаходились на рівні, відповідно, (18,23±2,25) пе і (16,34±4,65) ум. од. Після реваскуляризації артеріального русла спостерігається підвищення рівня ПШ на 21,1 % (p<0,05) і незначне, на 8,9 %, зростання вмісту КЕ. Останнє сприяло зростанню на 17,5 % рівня ШКК.
При порівняльному аналізі показників функціонального стану мікроциркуляторного русла у пацієнтів двох груп встановлено, що у хворих при отриманні модифікованої передопераційної підготовки, як у доопераційному, так і, особливо, у ранньому післяопераційному періоді, відбувалося значне їх зростання. Подібні зміни сприяли зростанню в 1,6 раза (р<0,05) показника насичення тканин нижньої кінцівки киснем, порівняно з показником насичення тканин киснем у пацієнтів, що отримували передопераційну підготовку згідно з протоколом лікування захворювання.
Висновки. 1. Ревакуляризація артеріального русла в умовах ХАН сприяє значному зниженню рівню ендотеліальної дисфункції та погіршенню функціональної здатності мікроциркуляторного русла.
- Модифікована передопераційна підготовка пацієнтів до проведення реваскуляризації артеріального русла в умовах ХАН дає можливість знизити рівень ендотеліальної дисфункції та покращити функціональну здатність мікроциркуляторного русла.
Посилання
Nikulnikov, P.I., Bytsay, A.N., Ratushnyuk, A.V., & Liksunov, A.V. (2013). Osobennosti khirurgicheskoy taktiki pri mnogourovnevykh okklyuzionno-stenoticheskikh porazheniyakh bedrenno-bertsovogo arterialnykh segmentov [Features of surgical tactics in multilevel occlusive-stenotic lesions of the femoral-tibial arterial segments]. Kharkívska khírurhíchna shkola – Kharkiv Surgical School, 3, 148-151 [in Russian].
Marshalov, D.V., Petrenko, A.P., & Glushach, I.A. (2008). Reperfuzionnyy sindrom: ponyatiye, opredeleniye, klassifikatsiya [Reperfusion syndrome – concept, definition, classification]. Patologiya krovoobrashcheniya i kardiokhirurgiya – Circulatory Pathology and Cardiac Surgery, 3, 67-72 [in Russian].
Carden, D.L., & Granger, D.N. (2000). Pathophysiology of ischaemia–reperfusion injury. The Journal of Pathology, 190(3), 255-266.
Kalogeris, T., Baines, C.P., Krenz, M., & Korthuis, R.J. (2012). Cell biology of ischemia/reperfusion injury. International Review of Cell and Molecular Biology, 298, 229-317.
Fraisl, P., Mazzone, M., Schmidt, T., & Carmeliet, P. (2009). Regulation of angiogenesis by oxygen and metabolism. Developmental Cell, 16(2), 167-179.
Venher, I., Kolotylo, O., Kostiv, S., Herasymiuk, N., & Rusak, O. (2019). surgical treatment of combined occlusive-stenotic lesions of extracranial arteries and aorto/iliac-femoral segment in conditions of high risk of development of reperfusion-reoxygenative complications. Georgian Medical News, 294, 7-10.
Dick, F., Li, J., Giraud, M.N., Kalka, C., Schmidli, J., & Tevaearai, H. (2008). Basic control of reperfusion effectively protects against reperfusion injury in a realistic rodent model of acute limb ischemia. Circulation, 118(19), 1920-1928.
Blaisdell, F.W. (2002). The pathophysiology of skeletal muscle ischemia and the reperfusion syndrome: a review. Cardiovascular Surgery, 10(6), 620-630.
Baines, C.P. (2011). How and when do myocytes die during ischemia and reperfusion: the late phase. Journal of Cardiovascular Pharmacology and Therapeutics, 16, (3-4), 239-243.
Ioannou, A., Dalle Lucca, J., & Tsokos, G.C. (2011). Immunopathogenesis of ischemia/reperfusion-associated tissue damage. Clinical Immunology, 141(1), 3-14.
Rodrigues, S.F., & Granger, D.N. (2010). Role of blood cells in ischaemia–reperfusion induced endothelial barrier failure. Cardiovascular research, 87(2), 291-299.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Здобутки клінічної і експериментальної медицини
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.