АНАЛІЗ БЕЗПОСЕРЕДНІХ ТА ВІДДАЛЕНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ МЕТОДИК «SUBLAY» ТА TAPP ПРИ ЛІКУВАННІ ВЕНТРАЛЬНИХ ГРИЖ

Анотація

Накопиченим клінічним досвідом доведено, що техніка «sublay» дозволяє досягти більшої функціональної активності передньої черевної стінки і є методом вибору в лікуванні вентральних гриж. Використання самоклеючих сіток під час лапароскопічного дослідження трансабдомінальної преперитонеальної пластики (TAPP – Transabdominal Preperitoneal Plastic) у випадку лікування малих і середніх вентральних гриж є безпечним і ефективним, з низькими значеннями післяопераційного больового синдрому і швидким функціональним відновленням після операції, без збільшення випадків рецидивів у короткостроковій перспективі.

Метою даної роботи був аналіз безпосередніх та віддалених результатів методик «sublay» та TAPP при лікуванні вентральних гриж нижньої та серединної локалізації. Автором наголошено, що актуальним і практично значущим є пошук технічних прийомів, спрямованих на зменшення внутрішньочеревного тиску при даній методиці герніопластики.

Матеріал і методи. Робота проведена на базі хірургічного відділення Державного закладу «Спеціалізована багатопрофільна лікарня № 1 Міністерства охорони здоров’я України», кафедрі загальної хірургії Державного закладу «Дніпровський державний медичний університет Міністерства охорони здоров’я України».

Результати. Порівняння безпосередніх та віддалених результатів досліджень товщини очеревини-протез-апоневрозу показало статистично достовірну різницю (при р<0,001) при використанні різних методик. При аналізі відділених результатів були зафіксовані достовірні відмінності (при р<0,001) залежно від статі пацієнтів. Так, у чоловіків, при використанні методики «sublaу» товщина очеревини-протез-апоневрозу була більшою на 1,15 мм (на 42,43 %), порівняно з методикою ТАРР, а у жінок – на 1,16 мм (на 42,09 %) відповідно.

Висновки. Проведений аналіз безпосередніх та віддалених результатів методик «sublay» та TAPP при лікуванні вентральних гриж нижньої та серединної локалізації показав, що методика «sublay» відрізнялася травматичністю оперативного втручання, зміщенням протеза в один із боків, як наслідок його деформації. При використанні даної методики достовірно більшими були значення товщини очеревини-протез-апоневрозу – на 13,16 % та 42,40 % у ранній та віддалений післяопераційні періоди відповідно. Також при використанні методики ТАРР у віддалений період товщина достовірно зменшувалася (при р<0,0001) на 49,47 %, порівняно з безпосередніми результатами.