ВПЛИВ РІЗНИХ РЕЖИМІВ ІММОБІЛІЗАЦІЙНОГО СТРЕСУ НА ПОШКОДЖЕННЯ ОРГАНІЗМУ ВИСОКО- ТА НИЗЬКОСТІЙКИХ ДО ГІПОКСИЧНОЇ ГІПОКСІЇ САМЦІВ І САМИЦЬ ЩУРІВ

Анотація

Вступ. Постійно нас супроводжують стреси, реакція на які залежить від статі, віку, індивідуальної реактивності, стану різних систем організму.

Мета – визначити взаємозв’язок між ураженням шлунка, системою цитокінів і механізмами регуляції з боку автономної нервової системи у високо- і низькостійких до гіпоксичної гіпоксії (ВГ і НГ) щурів різної статі у відповідь на різні режими іммобілізаційного стресу.

Матеріал та методи. Досліди проведено на 144 високо- і низькостійких до гіпоксії (ВГ і НГ) самцях і самицях щурів. Перша група – контроль, друга і третя – стрес 1 і стрес 2 (одногодинна іммобілізація кожні 72 або 24 години 4 рази). У крові визначали вміст інтерлейкінів (ІЛ), фактору некрозу пухлин-альфа (ФНП-альфа). У слизовій оболонці шлунка рахували кількість крововиливів, ерозій і виразок, їх частоту та множинність. Проводили варіаційну кардіоінтервалометрію, де визначали варіаційний розмах (ВР), моду (Мо), амплітуду моди (АМо), індекс напруження (ІН). Статистичну обробку цифрових даних виконано за допомогою програм «Excel» та «STATISTICA» 6.0.

Результати. У контрольних ВГ-самців порівняно з НГ була меншою концентрація ІЛ-1бета, більшою – ІЛ-4. При стресі 1 у самців відмічено зростання ФНП-альфа, ІЛ-10. При стресі 2 у ВГ зросли ІЛ-1бета, ФНП-альфа, ІЛ-10, у НГ – збільшився ФНП-альфа. У контрольних ВГ-самиць порівняно з НГ була вища концентрація ІЛ-10. При стресі 1 у ВГ зросли ІЛ-1бета, ФНП-альфа, у НГ – ІЛ-1бета, ІЛ-4, ФНП-альфа; у ВГ були більшими ІЛ-10. При стресі 2 у ВГ збільшилися ФНП-альфа, ІЛ-6, у НГ – ІЛ-10, ФНП-альфа.

При кардіоінтервалометрії були більші показники АМо та ІН у контрольних НГ-самців. При стресі 1 зросла Мо; значення АМо та ІН залишалися вищими у НГ, а ВР – у ВГ. При стресі 2 у ВГ збільшилася Мо; у НГ зменшилися АМо та ІН, а порівняно з ВГ була меншою Мо. У контрольних НГ-самиць були більші АМо та ІН. При стресі 1 у НГ зменшилися Мо, ВР, та зріс ІН. Порівняно з ВГ у НГ самиць показники Мо, ВР були меншими, а АМо, ІН – більшими. При стресі 2 у ВГ зросла АМо; у НГ зменшилися Мо, АМо. Порівняно з ВГ у НГ-самиць Мо була меншою.

Хронічний стрес супроводжувався розвитком виразок слизової оболонки шлунка, спостерігалися суттєві відмінності показників ульцерогенезу, які залежать від статі, стійкості до гіпоксії та режиму стресу.

Висновки. В інтактних щурів найбільша активність протизапальних цитокінів відмічена у ВГ-самиць, що зберігається і при різних режимах стресу. Найбільша активація прозапальних цитокінів при стресі 1 відбулася у НГ-самиць, при стресі 2 – у ВГ-самців. Виявлено індивідуальну чутливість ВГ і НГ щурів до різних режимів стресу: при стресі 1 у самців зменшуються симпатичні впливи гуморальними каналами, у НГ-самиць – зростає симпатична регуляція гуморальними каналами, зменшується парасимпатична; при стресі 2 у ВГ-самців зменшується активність симпатичної нервової системи за рахунок гуморальних впливів, у НГ-самців – нервових, у ВГ-самиць вплив останніх збільшується, у НГ-самиць – зменшується активність симпатичної нервової системи нервовими і зростає гуморальними шляхами. У всіх групах тварин, які зазнали хронічного стресу, відмічено макроскопічні пошкодження слизової оболонки шлунка, але найбільш уразливими є НГ самиці.