ВПЛИВ ВІТАМІН D-СТАТУСУ НА РІВЕНЬ ЛЕПТИНУ ТА АДИПОНЕКТИНУ В ДІТЕЙ ІЗ НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛА ТА ОЖИРІННЯМ
DOI:
https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13729Ключові слова:
25(ОН)D, лептин, адипонектин, вітамін D, дітиАнотація
РЕЗЮМЕ. Відомо, що жирова тканина є активним ендокринним органом, який продукує ряд важливих адипоцитокінів, зокрема, адипонектин, лептин, фактор некрозу пухлин та інші. Адипокіни регулюють гомеостаз жирової маси, ліпідний та вуглеводний метаболізм, тонус кровоносних судин, а також чутливість клітин до інсуліну. Експериментальними дослідженнями показано роль вітаміну D у регуляції секреції лептину та інгібуванні адипогенезу.
Мета – визначити взаємозв’язок між рівнями лептину і адипонектину та 25(ОН)D у дітей підліткового віку з надмірною масою тіла та ожирінням.
Матеріал і методи. Обстежено 136 дітей підліткового віку з надмірною масою тіла та ожирінням та 60 осіб контрольної групи з нормальною масою тіла. Всім дітям проведено антропометричні вимірювання, біохімічні дослідження показників ліпідного та вуглеводного обмінів, визначення рівня 25(ОН)D, лептину та адипонектину в крові.
Результати та висновки. У дітей підліткового віку з надмірною масою тіла та ожирінням визначається зворотний кореляційний зв’язок між рівнем у крові 25(OH)D та лептином (r=-0,498 (p<0,001)) та прямий кореляційний зв’язок 25(OH)D з адипонектином (r = 0,592 (p<0,001)).
При дефіциті вітаміну D у підлітків з надмірною масою тіла та ожирінням встановлено прямі достовірні кореляційні зв’язки лептину з масою тіла, ІМТ, ОТ, ОС, ОТ/ОС, ОТ/зріст, та від’ємні кореляційні зв’язки адипонектину з цими ж антропометричними показниками.
Рівень адипокінів у крові підлітків з надмірною масою тіла та ожирінням та дефіцитом вітаміну D має достовірний вплив на критерії метаболічного обміну.
Посилання
Gannagé-Yared, M. H., Chedid, R., Khalife, S., Azzi, E., Zoghbi, F., & Halaby, G. (2009). Vitamin D in relation to metabolic risk factors, insulin sensitivity and adiponectin in a young Middle-Eastern population. European Journal of Endocrinology, 160(6), 965–971. DOI: 10.1530/EJE-08-0952.
Peterson, C.A., & Belenchia, A.M. (2014). Vitamin D deficiency & childhood obesity: a tale of two epidemics. Missouri Medicine, 111(1), 49-53.
Turer, C.B., Lin, H., & Flores, G. (2013). Prevalence of vitamin D deficiency among overweight and obese US children. Pediatrics, 131(1), e152–e161. DOI: 10.1542/peds. 2012-1711.
Shulhai, A-M.A., Pavlyshyn, H.A., & Shulhai, O.M. (2019). Peculiarities of the prevalence and risk factors for vitamin D deficiency in overweight and obese adolescents in Ukraine. Arch. Balk. Med. Union, 54(1), 57-63. DOI: 10.31688/ ABMU.2019.54.1.08.
Hajimohammadi, M., Shab-Bidar, S., & Neyestani, T. R. (2017). Vitamin D and serum leptin: a systematic review and meta-analysis of observational studies and randomized controlled trials. European Journal of Clinical Nutrition, 71(10), 1144-1153. DOI: 10.1038/ejcn.2016.245.
Wu, Y., Hui, Y., Liu, F., Chen, H., Liu, K., Chen, Q., He, Y., Hong, N., Yan, W., Kong, Q., & Sang, H. (2023). The Association of Serum Adipokines, Insulin Resistance and Vitamin D Status in Male Patients with Androgenetic Alopecia. Clinical, Cosmetic and Investigational Dermatology, 16, 419-427. DOI: 10.2147/CCID.S396697.
Szymczak-Pajor, I., Miazek, K., Selmi, A., Balcerczyk, A., & Śliwińska, A. (2022). The Action of Vitamin D in Adipose Tissue: Is There the Link between Vitamin D Deficiency and Adipose Tissue-Related Metabolic Disorders? International Journal of Molecular Sciences, 23(2), 956. DOI: 10.3390/ijms23020956.
Suarez-Martinez, E., Husain, K., & Ferder, L. (2014). Adiponectin expression and the cardioprotective role of the vitamin D receptor activator paricalcitol and the angiotensin converting enzyme inhibitor enalapril in ApoE-deficient mice. Therapeutic Advances in Cardiovascular Disease, 8(6), 224-236. DOI: 10.1177/1753944714542593.
Harroud, A., Manousaki, D., Butler-Laporte, G., Mitchell, R. E., Davey Smith, G., Richards, J. B., & Baranzini, S. E. (2021). The relative contributions of obesity, vitamin D, leptin, and adiponectin to multiple sclerosis risk: A Mendelian randomization mediation analysis. Multiple sclerosis (Houndmills, Basingstoke, England), 27(13), 1994-2000. DOI: 10.1177/1352458521995484.
Nikooyeh, B., & Neyestani, T. R. (2021). Can vitamin D be considered an adiponectin secretagogue? A systematic review and meta-analysis. The Journal of Steroid Biochemistry and Molecular Biology, 212, 105925. DOI: 10.1016/j.jsbmb.2021.105925.
Holick, M.F. (2017). The vitamin D deficiency pandemic: Approaches for diagnosis, treatment and prevention. Reviews in Endocrine & Metabolic Disorders, 18(2), 153-165. DOI: 10.1007/s11154-017-9424-1.
Holick, M.F., Binkley, N.C., Bischoff-Ferrari, H.A., Gordon, C.M., Hanley, D.A., Heaney, R.P., Murad, M.H., & Weaver, C.M. (2011). Evaluation, treatment, and prevention of vitamin D deficiency: an Endocrine Society clinical practice guideline. The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism, 96(7), 1911-1930. DOI: 10.1210/jc.2011-0385.
Dura-Trave, T., Gallinas-Victoriano, F., Chueca-Guindulain, M.J., & Berrade-Zubiri, S. (2017). Prevalence of hypovitaminosis D and associated factors in obese Spanish children. Nutr. Diabetes., 7(3), e248. DOI: 10.1038/nutd. 2016.50.
Reis, J.P., von Mühlen, D., Miller, E.R. 3rd, Michos, E.D., & Appel, L.J. (2009). Vitamin D status and cardiometabolic risk factors in the United States adolescent population. Pediatrics, 124(3), 371n9. DOI: 10.1542/peds. 2009-0213.
