ХРОНІЧНА ЦЕРЕБРАЛЬНА ВЕНОЗНА ДИСФУНКЦІЯ: ПОШИРЕНІСТЬ ТА ФАКТОРИ РИЗИКУ
DOI:
https://doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10052Ключові слова:
цереброваскулярна патологія, синдром хронічної церебральної венозної дисфункції (СХЦВД), гендерні особливості, вік хворих, артеріальний тискАнотація
На сьогодні проблема лікування та верифікації діагнозу у хворих із синдромом хронічної венозної церебральної дисфункції (СХВЦД) є одним із важливих питань прийому лікаря-невролога.
Мета – визначити частку хворих із СХЦВД у межах неврологічного амбулаторного прийому невролога та виявити основні чинники ризику патології залежно від гендерних та вікових показників.
Матеріал і методи. Загальноклінічне та клініко-неврологічне обстеження хворих амбулаторного прийому лікаря-невролога міської поліклініки за рік, виділення групи пацієнтів (95 осіб віком від 30 до 65 років) із клінічними ознаками СХЦВД з деталізацією анамнезу та визначенням ймовірних модифікованих та немодифікованих факторів ризику (ФР) появи патології. Хворі були розподілені на 3 вікові групи: 30–44, 45–60, 60–65 років та на 2 гендерні.
Результати. Оцінка кількості та характеру звернень на прийомі невролога поліклініки за 2018 рік показала, що з усієї кількості випадків цереброваскулярної патології дещо більше половини складають хворі із СХЦВД, або майже третину від усієї кількості хворих (33,8 %).
Найбільш значущою причиною, з якою загальний контингент хворих пов'язував появу СХЦВД, було статичне перевантаження, дещо меншою (всього на 2 %) – фізичне перевантаження, майже в рівних частках – черепно-мозкові травми, стрес та спадковість за материнською лінією, наступними майже рівними чинниками були спадковість за батьківською лінією та клімакс.
Спостерігаються певні достовірні гендерні відмінності щодо чинників, з якими хворі пов'язують появу СХЦВД. Статичне перевантаження для чоловіків у 2,6 раза менш значуще, ніж фізичне навантаження, тоді як у жінок – у 1,5 раза частіше, й саме його вказано як основну причину виникнення патології. У чоловіків спадковість за материнською та батьківською лініями достовірно не відрізнялась (p>0,05), тоді як у жінок лінія матері мала тенденцію до остаточної переваги (p=0,1).
Висновок. Різні вікові періоди хворих мали свої особливості щодо появи модифікованих та немодифікованих ФР: фізичне навантаження переважало у віковий період 45–59 років, статичне навантаження та легка ЧМТ – від 30 до 59 років, в цей же віковий період було виявлено негативну спадковість. У кожній віковій групі достовірна різниця між жінками та чоловіками (р<0,05) мала місце: стосовно фізичного навантаження – в 18–29 років; статичного навантаження – в 45–59; ЧМТ – в 60+; стресу – в 30–44 років. Тенденція p<0,1 стосувалася фактора «клімакс» у період 45–59 років. Перспективним є врахування модифікованих факторів ризику в розробці профілактичних заходів щодо СХЦВД.
Посилання
Berdichevskiy, M.Ya. (1989). Venoznaya distsirkulyatornaya patologiya golovnogo mozga [Venous dyscirculatory pathology of the brain]. Moscow: Meditsina [in Russian].
Shemagonov, A.V. (2007). Sindrom khronicheskoy tserebralnoy venoznoy distsirkulyatsii [Syndrome of chronic cerebral venous discirculation]. Ukrainskyi medychnyi chasopys – Ukrainian Medical Journal, 5 (61)-ÍKH-KH, 33-36 [in Russian].
Prykhodko, V.Yu., & Kashkovskyi, D.O. (2013). Syndrom khronichnoi venoznoi dystsyrkuliatsii holovnoho mozku [Syndrome of chronic venous circulation of the brain]. Kyiv: Semeynaya meditsina, 5, 65-72 [in Russian].
Kuznetsov, V.V., & Shulzhenko, D.V. (2015). Osobennosti diagnostiki i lecheniya venoznoy entsefalopatii [Features of diagnosis and treatment of venous encephalopathy]. The Journal of Neuroscience of B.M. Mankovskyi, 3, 1, 97-104 [in Russian].
