ДЕСТРУКТИВНИЙ УСКЛАДНЕНИЙ ОНІХОМІКОЗ ІЗ ВРОСТАННЯМ НІГТЯ: АНАЛІЗ СЕРІЇ КЛІНІЧНИХ ВИПАДКІВ, КОМПЛЕКСНЕ ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.11603/2415-8798.2017.4.8166Ключові слова:
деструктивний оніхомікоз, врослий ніготь, антимікотична терапія, хірургічне видалення.Анотація
Частими варіантами хірургічної патології нігтів є оніхокриптоз (інкарнація нігтя) та деструктивний оніхомікоз, що становлять більше половини усіх звернень за медичною допомогою при оніхеальній патології. Як відомо, серед нозологічних форм гнійно-некротичної деструктивної хронічної та комбінованої патології дистальних фаланг пальців, вростання нігтя становлять значну кількість неускладнених і ускладнених випадків.
Мета дослідження – конкретизувати оптимальну послідовність комплексного лікування, включаючи локальну та системну терапії, операційні втручання у пацієнтів із захворюваннями нігтів, ускладненими мікотичною інкарнацією.
Матеріали і методи. За п’ятирічний період (2011–2016 рр.) було діагностовано 325 випадків інкарнованого оніхомікозу. В 182 пацієнтів було підтверджено пізні рецидиви оніхокриптозу після попередніх хірургічних втручань в інших клініках. За допомогою клінічного аналізу встановлено наявність взаємозв’язків між клінічними варіантами хронічної гнійно-некротичної інфекції та комбінованих процесів на тлі коморбідності.
Результати досліджень та їх обговорення. Підтверджено, що хірургічні операції за методиками Dupuіtren, Emmert-Schmiden та інших є дуже травматичними, дисфігурують і деформують нігтьову пластину та спричиняють функціональні порушення, в 2–20 % випадків (залежно від відсутності або наявності комбінованої патології – оніхокриптозу та оніхомікозу) виникають рецидиви. У 22,58 % випадків інкарнація виникла на тлі облітеруючого ураження артерій нижніх кінцівок: атеросклерозу в 60, цукрового діабету – в 22 пацієнтів. Враховуючи ризик ускладнень у хворих із вираженою фоновою облітеруючою патологією артерій, перевагу надавали резекції ураженого нігтя. Пікову частоту спостережень трихофітних уражень клінічно підтверджено у групах пацієнтів 40–50 і 50–60 років. Уростання нігтя лівого галюкса було виявлено у 58,68 % вибірки, правого рідше – у 39,94 %, наявність вростання нігтів галюксів обох стоп – у 1,38 % субвибірки. Системну терапію ітраконазолом застосовували до операційного лікування (базової санації уражених нігтів) та в післяопераційний період. У пацієнтів з облітеруючою патологією артерій нижніх кінцівок часто виявляли комбіноване ураження: патологічне вростання мікотично уражених нігтів. Підтверджено три варіанти дерматофітоми: фронтальна (передня) центральна – до 25 % ерозування нігтя (45 випадків), субтотальна – від 25 до 70 % (без ураження росткової зони нігтя) (38 випадків), тотальна – від 70 до 90 % (з ураженням росткової зони нігтя) (інші випадки). Пізні незадовільні результати комплексного лікування деструктивного оніхомікозу, поєднаного з вростанням (виникнення компресійних рецидивів), перш за все визначаються технічними помилками операційних втручань (невідповідний вибір методу та обсягу резекції, травматичне виконання оніхектомії, неповноцінне виконання парціальної матриксетомії).
Висновки. Упровадження превентивної системної терапії ітраконазолом у процесі етапів операційного лікування (базової санації оніхеальних уражень та вогнищ мікотичної інкарнації), блокоподібної епоніхектомії як основного доступу до уражених країв нігтів є оптимальними та, на нашу думку, первинними заходами комплексного лікування, остання створює можливість розширення доступу для резекції/видалення нігтьових пластин, ревізії та санації субоніхеальних структур. Парціальна маргінальна матриксектомія звужує ніготь, попереджуючи рецидив, рекомендована в усіх випадках (за умов мікотичної інкарнації – методом діатермокоагуляції) як первинний антирецидивний захід; є фрагментом трикомпонентних хірургічних втручань, що дозволяє зменшити кількість повторних післяопераційних вростань.
Посилання
Abenavoli, F.M. & Corelli, R. (2004). Ingrown toenail treatment: a rare complication. Plast. Reconstr. Surg., 114 (1), 266.
Baran, R. & Haneke, E. (2002). Matricectomy and nail ablation. Hand. Clin., 18 (4), 693-696.
Blatiere, V. (2014). Ingrown nails or onychocryptosis. Presse Med., 43 (11), 1230-1239.
Cabete, J. & Lencastre, A. (2015). Recognizing and treating retronychia. Int J Dermatol., 54 (1), 51-52.
Chambers, D. (2015). Ingrown toenails. Aust Fam Physician, 44 (7), 438.
Chang, P. & Meaux, T. (2015). Onychogryphosis: A Report of Ten Cases. Skinmed., 13 (5), 355-359.
De Brule, M.B. (2015). Operative treatment of ingrown toenail by nail fold resection without matricectomy. J Am Podiatr Med Assoc., 105 (4), 295-301.
Elewski, B.E. & Tosti, A. (2015). Risk Factors and Comorbidities for Onychomycosis: Implications for Treatment with Topical Therapy. J Clin Aesthet Dermatol., 8 (11), 38-42.
Ferrari, J. (2015). Fungal Toenail Infections. Am Fam Physician Jul 15., 92 (2), 132-133.
Grassbaugh, J.A. & Mosca, V.S. (2007). Congenital ingrown toenail of the hallux. J Pediatr Orthop., 27 (8), 886-889.
Gupta, A.K. (2001). Ciclopirox nail lacquer topical 8% solution in the treatment of toenail onychomycosis. J. Amer. Acad. DermatoL, 43 (1), 81-95.
Heikkila, H. & Stubb, S. (1998). Long-term results of patients with onychomycosis treated with itraconazole. Acta Dermatol. Venereal., 77 (1), 70-71.
Mozena, J.D. (2002). The Mozena Classification System and treatment algorithm for ingrown hallux nails. J. Am. Podiatr. Med. Assoc., 92 (3), 131-135.
Peralta, L. & Morais, P. (2012). Great toenail deformity – case studies. Aust Fam Physician., 41 (6), 408-409.
Rusmir, A. & Salerno, A. (2011). Postoperative infection after excisional toenail matrixectomy: a retrospective clinical audit. J Am Podiatr Med Assoc., 101 (4), 316-322.
Tucker, J.R. (2015). Nail Deformities and Injuries. Prim Care., 42 (4), 677-691.
Zeichner, J.A. (2015). Onychomycosis to Fungal Superinfection: Prevention Strategies and Considerations. J Drugs Dermatol., 14 (10), 32-34.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).