ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ ДІАСТОЛІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ В УМОВАХ КОМОРБІДНОСТІ З ГІПЕРУРИКЕМІЄЮ

Автор(и)

  • M. V. Hrebenyk Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського
  • O. I. Kotsiuba Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського

DOI:

https://doi.org/10.11603/2415-8798.2016.3.6959

Ключові слова:

гіпертонічна хвороба, діастолічна дисфункція лівого шлуночка, гіперурикемія, лізиноприл, вальсартан.

Анотація

У пацієнтів із гіпертонічноюхворобою (ГХ) з нормо- та гіперурикемією ми провели дослідження впливу комбінованої антигіпертензивної терапії з включенням ІаПФ лізиноприлу або ара ІІ вальсартану на діастолічну дисфункцію лівого шлуночка (ДДлш). було обстежено 137 пацієнтів із Гх ІІ стадії з 2–3 ступенями АГ: 74 хворих були з безсимптомною гіперурикемією (ГУЕ) (основна група) та 63 – з нормальними показниками рівня сечової кислоти (СК) (група порівняння). було встановлено пряму кореляцію між показником ДДЛШЕ/Е’ та рівнем сечової кислоти (СК), що свідчить про те, що у пацієнтів із аГ коморбідність із ГУе частішепоєднується із порушенням діастолічної функції лш. При цьому рівень сК при псевдонормальному типі ДДЛШ був вищим, ніж при релаксаційному типі у групі контролю здорових осіб. Через 6 місяців у групі вальсартану було виявлено більш значне поліпшення ДДЛШ як в групі з нормо-, так і згіперурикемією. Порівнюючи динаміку СК після проведеного лікування, було виявлено, що вона достовірно знижувалась у групі пацієнтів, які приймали вальсартан, порівняно з групою лізиноприлу, в якій не було виявлено достовірної різниці рівня СК у динаміці лікування.

Посилання

Kovalenko V. M. stres i khvoroby systemy krovoobihu : posibnyk / V. M. Kovalenko, V. M. Kornatsʹkyy. – K., 2015. – 354 s.

Kovalʹ s. M. Porushennya purynovoho obminu u khvorykh na arterialʹnu hipertenziyu: epidemiolohichni, klinichni ta patohenetychni aspekty / s. M. Kovalʹ // Ukrayinsʹkyy kardiolohichnyy zhurnal. – 2010. – Dodatok 1. – s. 75–80.

Svyshchenko e. P. Klynycheskaya y urykozurycheskaya éffektyvnostʹ lozartana u bolʹnykh s arteryalʹnoy hypertenzyey. rezulʹtaty otkrytoho mnohotsentrovoho klynycheskoho yssledovanyya LAURA / E. P. svyshchenko, L. V. bezrodnaya, Y. M. Horbasʹ // Arterialʹnaya hypertenzyya. – № 5 (25). – 2012. – s. 7–12.

Svintsitsʹkyy A. A. Vplyv hiperurykemiyi na stan sertsevo-sudynnoyi systemy u khvorykh na arterialʹnu hipertenziyu : ohlyad literatury / a. s. svintsitsʹkyy, N. P. Kozak, M. Z. Mykychak // Praktykuyuchyy likar. – 2013. – № 4. – s. 70–72.

Choi H. K. Antihypertensive drugs and risk of incident gout among

patients with hypertension: population based case-control study / H. K. Choi, L. C. soriano, Y. Zhang // BMJ. – 2012. – Vol. 344. – P. d8190.

EULAR evidence based recommendation for the diagnosis and management of gout. Report of a task force of the standing committee for international clinical studies including therapeutics (esCIsIt) / W. Zhang, M. Doherty, e. Pascual [et al.] // Ann. Rheum. Dis. – 2006. – Vol. 65. – P. 1301–1311.

Progression of left ventricular diastolic dysfunction and risk of heart failure / G. C. Kane, B. L. Karon, D. W. Mahoney [et al.] // JAMA. – 2011. – Vol. 306. – P. 856–863.

Serum uric acid levels correlate with left ventricular ejection fraction and systolic pulmonary artery pressure in patients with heart failure / M. Pinelli, M. Bindi, F. P. Filardo [et al.] // Recenti. Prog. Med. – 2007. Vol. 98(12). – P. 619–623.

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-11-23

Як цитувати

Hrebenyk, M. V., & Kotsiuba, O. I. (2016). ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ ДІАСТОЛІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ В УМОВАХ КОМОРБІДНОСТІ З ГІПЕРУРИКЕМІЄЮ. Вісник наукових досліджень, (3). https://doi.org/10.11603/2415-8798.2016.3.6959

Номер

№ 3 (2016)

Розділ

ВНУТРІШНІ ХВОРОБИ

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Результат пошуку зображень за запитом "CC-BY logo"            
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).