СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ КІНЕЗІОТЕЙПУВАННЯ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ТРАВМАМИ КОЛІННОГО СУГЛОБА

Анотація

Вступ. Колінний суглоб є однією з найбільш вразливих анатомічних структур опорно-рухового апарату, а його травми, особливо розриви передньої і задньої хрестоподібних зв’язок, медіальної колатеральної зв’язки, призводять до значного зниження працездатності й тривалої втрати фізичної активності. Традиційні програми реабілітації включають лікувальну фізичну культуру, масаж, фізіотерапію, проте в останні роки зростає інтерес до методів кінезіотейпування як додаткового засобу оптимізації відновних процесів.

Мета роботи – проаналізувати сучасні дані щодо ефективності застосування кінезіотейпування в комплексі фізичної терапії у пацієнтів із травмами зв’язок колінного суглоба та визначити перспективи цього методу.

Основна частина. Проведено пошук та аналіз наукової літератури, присвяченої застосуванню кінезіотейпування у фізичній терапії як загалом, так і конкретно у пацієнтів із травмами зв’язок колінного суглоба. Огляд літературних даних було здійснено для узагальнення сучасних даних щодо ефективності кінезіотейпування, визначення його ролі у програмі реабілітації та окреслення перспектив подальших досліджень. Пошук проведено в міжнародних електронних базах даних: PubMed, Scopus, Web of Science, Google Scholar, а також у вітчизняних наукових журналах і збірниках матеріалів конференцій. У статті розглянуто результати клінічних досліджень, систематичних оглядів і метааналізів, під час яких вивчали роль кінезіотейпування у лікуванні ушкоджень колінного суглоба. Узагальнені дані свідчать про те, що застосування тейпів дозволяє знизити інтенсивність больового синдрому, зменшити післятравматичний або післяопераційний набряк, а також відновлює обсяг рухів. Автори деяких робіт підтверджують покращення пропріоцепції, стабільності колінного суглоба та швидше відновлення сили м’язів задньої поверхні стегна. Окрему увагу привертає психологічний ефект: використання тейпів підвищує впевненість пацієнта у виконанні рухів і зменшує страх отримання повторної травми, що сприяє активнішій участі в реабілітаційному процесі. Водночас результати досліджень не є цілком однозначними. Частина авторів праць демонструє лише короткочасний ефект кінезіотейпування або не виявляє статистично значущих відмінностей порівняно зі стандартними методами лікування. Недостатня стандартизація схем аплікацій і значна варіабельність методології також ускладнюють формування універсальних клінічних рекомендацій.

Висновки. Кінезіотейпування можна розглядати як ефективний допоміжний метод у складі комплексної фізичної терапії при травмах зв’язок колінного суглоба. Його доцільність найбільш очевидна в ранній фазі відновлення, коли необхідно швидко зменшити біль і набряк, створити умови для активної розробки рухів і підтримати психоемоційний стан пацієнта. Подальші наукові дослідження мають бути спрямовані на стандартизацію протоколів тейпування, визначення оптимальних комбінацій з іншими методами фізичної терапії та оцінку довготривалих результатів.