РОЛЬ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ МЕДСЕСТЕР ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ В ПОКРАЩЕННІ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТІВ

Анотація

Вступ. Головним завданням паліативної допомоги є покращення якості життя інкурабельного хворого та членів його сім’ї завдяки комплексному підходу з метою раннього виявлення і діагностування проблем, проведення відповідних лікувальних заходів для полегшення фізичних та психологічних страждань, а також збереження людської гідності пацієнта. Збільшення в Україні числа пацієнтів з невиліковними захворюваннями зумовило гостру необхідність удосконалення підготовки фахівців з паліативної допомоги, адже це один з показників зрілості суспільства. Медсестри хоспісної допомоги повин­ні бути професійно підготовленими до надання паліативної допомоги ще на етапі додипломної освіти і мати можливість удосконалювати професійні навички на післядипломному рівні. Крім цього, постійний контакт із хворим, який умирає, часто закінчується професійним вигоранням самих медичних працівників, тому медсестри паліативних відділень повинні проходити відповідну психологічну підготовку для підвищення стресостійкості та адекватного реагування на неминучість летального кінця.

Мета роботи – проаналізувати роль медсестер у покращенні якості життя паліативних хворих і довести необхідність удосконалення та систематизації підготовки професійних вмотивованих кадрів для роботи у відділеннях паліативної допомоги, щоб запобігти синдрому емоційного вигорання.

Основна частина. Сучасна паліативна допомога висуває високі вимоги до медсестер, які повинні мати міцні знання з клінічної медицини, фармакології та психології, володіти навичками спілкування, бути чуйними і милосердними, вміти працювати в команді. На сьогодні в Україні функціонує близько 40 закладів, що надають паліативну допомогу, та планується відкриття таких центрів у кожній області України, проте це питання відкладено до завершення бойових дій на території України. У КНП «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради функціонує відділення паліативної та хоспісної допомоги, що складається з 25 ліжок для пацієнтів з різними патологіями. У штаті відділення працюють 13 молодших медсестер, 9 медсестер з освітою рівня магістра чи бакалавра та 2 лікарі. Відомо, що постійні контакт та обслуговування інкурабельних пацієнтів часто закінчуються професійним вигоранням самих медичних працівників. Вивчення даного питання за допомогою методики К. Маслач, С. Джексон показало, що майже половина ((45,5±2,5) %) опитаних медсестер мала сформований синдром емоційного вигорання, при цьому спостерігали зростання частоти його розвитку в осіб з більшим стажем роботи.

Висновки. Ключовою особою у паліативній медицині є медсестра, яка виконує такі завдання: розв’язує проблеми, які виникають у пацієнта, навчає хворого самообслуговування, а членів його сім’ї – основ догляду та надання невідкладної допомоги. Тому важлива підготовка медсестер паліативної допомоги, оскільки, крім професійних знань з медицини, їм потрібно отримати спеціальні знання, які визначаються специфікою роботи, психоемоційним навантаженням, що сприяє розвитку синдрому емоційного вигорання.