Комплексний погляд на етіологію хронічного рецидивного афтозного стоматиту з урахуванням потенційних факторів ризику

Огляд літератури

Анотація

Резюме. Хронічний рецидивний афтозний стоматит (ХРАС) є на сьогодні одним із найпоширеніших захворювань слизової оболонки порожнини рота, що уражає від 5 до 66 % населення у різних країнах світу. Патогенез ХРАС невідомий, його вважають багатофакторним захворюванням, пов’язаним із місцевими і системних факторами, тому подальші дослідження можуть бути цінними для профілактики та лікування ХРАС.

Мета дослідження – проаналізувати дані наукових джерел літератури щодо потенційних факторів ризику, механізмів патогенезу, включаючи імунну відповідь слизових оболонок та механізми її модифікації для оптимізації діагностики та лікування ХРАС.

Матеріали і методи. Застосовано бібліосемантичний метод для з’ясування стану проблеми, вивчення аналізу результатів поперед­ніх наукових досліджень на основі джерел літератури та електронних ресурсів.

Результати досліджень та їх обговорення. Клінічні характеристики ХРАС на сьогодні чітко визначені, тим не менше, етіологія та патогенез захворювання до теперішнього часу залишаються нез’ясованими. Важливим залишається питання всебічного дослідження виникнення та рецидивування захворювання для розуміння основних патогенетичних ланок, що стане цінним для профілактики та лікування ХРАС. Повідомляється про потенційні фактори ризику виникнення ХРАС, зокрема, обтяжений сімейний анамнез, психологічний стрес, гормональні зміни, харчова алергія, дефіцит харчування, дефіцит вітамінів і мікроелементів, шлунково-кишкові розлади, деякі вірусні та бактерійні інфекції, приймання лікарських препаратів, механічні травми слизової рота. Важлива роль у дослідженнях відводиться генетично зумовленим порушенням вродженого та набутого імунітету при розвит­ку та рецидивуванні, генетичним факторам ризику, які змінюють індивідуальну сприйнятливість до ХРАС. Повідомляється, що при цьому включаються різноманітні поліморфізми ДНК, поширені в усьому геномі людини, особливо пов’язані зі змінами в метаболізмі інтерлейкінів. Ряд авторів припускає, що в генетично схильних пацієнтів вплив певних факторів ініціює каскад прозапальних цитокінів, спрямованих проти певних ділянок слизової оболонки порожнини рота, що є потужним тригером для прояву рецидиву. Модулює імунітет і таким чином впливає на прогресування захворювання кілька факторів, зокрема, на склад мікробіоти на слизовій оболонці порожнини рота. Хоча жодні окремі збудники не були переконливо доведені як збудники ХРАС, незбалансований склад мікробіоти порожнини рота може відігравати ключову роль. Повідомляється також про харчові маркери, пов’язані з дефіцитом вітамінів і мікро- та макроелементів, які частіше зустрічаються у пацієнтів із ХРАС.

Висновки. Результати опрацьованих джерел літератури показали, що ХРАС вважають багатофакторним захворюванням, проте мало відомо про механізми патогенезу та можливості впливу на основні його ланки. Тому надзвичайно важливим і вирішальним для оцінки стану пацієнтів, які страждають від ХРАС, є комплексний підхід, розробка та організація комплексних планів реабілітації.