Сучасні аспекти хірургічного лікування осіб похилого віку, хворих на генералізований пародонтит

Abstract

У статті наведено огляд літературних джерел та проаналізовано відомі хірургічні методики, які застосовують при комплексному лікуванні хворих на хронічний генералізований пародонтит ІІ — ІІІ ступенів тяжкості. Специфічна клінічна картина перебігу генералізованого пародонтиту в осіб похилого віку зумовлена зниженням реактивності організму, появою мікробної сенсибілізації та алергізації, поліморбідністю, зниженням активності обмінних процесів у тканинах пародонта, низькою остеогенною активністю, змінами реологічних характеристик крові, превалюванням дистрофічних процесів над запальними та «стертістю» клінічної симптоматики.

Вирішальною етіологічною ланкою в розвитку пародонтиту виступає мікробний агент як тригерний фактор патологічного процесу. При розповсюдженні запалення на глибокі відділи пародонта об'єктом ураження стає його судинна система та періодонтальна зв'язка. При цьому відбувається ряд патофізіологічних змін, що призводить до порушення демпферних функцій мікроциркуляторного русла та розвитку локальної ішемії тканин пародонта.

Велика кількість існуючих методів лікування пародонтиту відображає спроби дослідників і клініцистів вплинути на різні ланки патологічного процесу. Однак відомі схеми і технології лікування не завжди дозволяють домогтися бажаного результату та повноцінної реабілітації пацієнтів похилого віку.