Характеристика реологічних властивостей ротової рідини у хворих на цукровий діабет, які користуються повними знімними пластинковими протезами

Анотація

Резюме. Упродовж останніх десятиліть у багатьох країнах світу спостерігається неухильний ріст захворюваності та розповсюдженості цукрового діабету (ЦД), що дозволило зарубіжним авторам кваліфікувати ці процеси як нову епідемію неінфекційного характеру XXI ст. При цьому на діабет 2 типу припадає 90 % усіх випадків діабету в світі. Одним із перших і найчастіших проявів цукрового діабету є порушення секреторної функції слинних залоз, що призводить до ксеростомії. Процеси гіпосалівації значно ускладнюють ортопедичне лікування хворих на цукровий діабет у разі повної втрати зубів.

Мета дослідження – встановити особливості змін реологічних показників ротової рідини у хворих на цукровий діабет, які користуються повними знімними пластинковими протезами (ПЗПП).

Матеріали і методи. Для виконання поставленої мети у клініці кафедри стоматології ННІПО ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» та на базі ІФ ОКЛ було обстежено 184 пацієнти: 96 осіб чоловічої статі та 73 – жіночої у віковому діапазоні від  45 до 74 років. Серед них – 104 особи з верифікованим діагнозом цукрового діабету 2 типу, які користуються повними знімними конструкціями зубних протезів (перша група); другу групу склали 80 осіб, які користуються повними знімними конструкціями, та не хворіють на цукровий діабет. Серед фізико-хімічних властивостей ротової рідини досліджували швидкість слиновиділення, в’язкість, концентрацію муцину, вміст загального білка та концентрацію водневих іонів у ротовій рідині.

Результати досліджень та їх обговорення. Показник концентрації водневих іонів у ротовій рідині  осіб першої групи був у 1,1 раза нижчим від показника другої. В’язкість ротової рідини у хворих на цукровий діабет 2 типу ((5,12±0,45) мПас) у 2 рази перевищувала аналогічне значення у пацієнтів без соматичної патології. Швидкість слиновиділення у першій групі була у 1,4 раза нижчою, ніж у другій. Концентрація муцину в ротовій рідині хворих першої групи ((4,35±0,37) г/л) була у 2,2 раза вищою, ніж у  пацієнтів групи. Вміст загального білка в ротовій рідині  осіб першої групи у 2,1 раза перевищував аналогічний показник у пацієнтів другої. Можна зауважити, що у пацієнтів із цукровим діабетом виявлено суттєві зміни усіх досліджуваних показників реологічних властивостей ротової рідини порівняно з пацієнтами без ендокринної патології. Одним із завдань нашого дослідження було вивчення динаміки фізико-хімічних властивостей ротової рідини у хворих на ЦД 2 типу та в пацієнтів, які не хворіють на цукровий діабет та не мають обтяжливої супутньої соматичної патології, залежно від терміну застосування ПЗПП. Так, у короткий термін застосування ПЗПП (1 місяць), рівень рН ротової рідини пацієнтів першої групи був нижче межі фізіологічної норми із значенням 6,10±0,61, р<0,01. У пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, які користувались ПЗПП тривалий час (1–3 роки), спостерігали зсув кислотно-лужного балансу ротової рідини в бік ацидозу. Спостерігали пряму залежність зростання в’язкості ротової рідини у пацієнтів обох груп від збільшення терміну застосування ПЗПП, проте у пацієнтів із ЦД  значення були достовірно вищими. У другій групі зниження салівації було менш інтенсивним у всі терміни спостереження. При використанні ПЗПП більше 1–3 років вміст білка у ротовій рідині пацієнтів із ЦД 2 типу був у 2 рази вищим, ніж в осіб без фонової патології.

Висновки. На підставі проведених досліджень можна зробити висновок про знижену функціональну активність слинних залоз у хворих на цукровий діабет. Підвищення в’язкості,  збільшення вмісту муцину та загального білка в ротовій рідині, зниження швидкості слиновиділення та кислотно-лужної рівноваги ротової рідини у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, які використовували ПЗПП, ймовірно зумовлювало суб’єктивні скарги хворих на сухість у порожнині рота, що створювало дискомфорт при носінні повних знімних пластинкових протезів. Простежено залежність негативної динаміки реологічних показників ротової рідини від терміну користування ПЗПП. Отримані дані дозволяють розробити лікувально-профілактичні схеми для усунення гіпосалівації та ксеростомії у пацієнтів із цукровим діабетом, які застосовують повні знімні пластинкові протези, що суттєво покращить якість життя у даної категорії хворих.