КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОМБІНОВАНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ФОТОДИНАМІЧНОЇ ТЕРАПІЇ ТА АНТИГІПОКСАНТІВ ПРИ ХІРУРГІЧНОМУ ЛІКУВАННІ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ

Анотація

Проблема відновлення тканин пародонта при хірургічному лікуванні генералізованого пародонтиту залишається актуальною через високий ризик розвитку післяопераційних ускладнень на тлі порушення мікроциркуляції та оксидативного стресу. Пошук ефективних методів корекції локальної гіпоксії та мікробної контамінації раневої поверхні є пріоритетним напрямком для забезпечення довготривалої стабілізації патологічного процесу. Мета дослідження – підвищити ефективність хірургічного лікування хворих на хронічний генералізований пародонтит ІІ ступеня шляхом впровадження у комплекс післяопераційної реабілітації фотодинамічної терапії на тлі локального застосування антигіпоксантів. Матеріали та методи. Проведено клініко-рентгенологічне обстеження та лікування 33 пацієнтів із ХГП ІІ ступеня, яким було виконано модифіковану клаптеву операцію. Пацієнти були рандомізовані на дві групи: основна (n = 21) у післяопераційному періоді отримувала аплікації гелю «Актовегін» та сеанси фотодинамічної терапії; контрольна (n = 12) – традиційне медикаментозне лікування. Ефективність лікування оцінювали за динамікою пародонтальних індексів (РМА, РВІ), втратою епітеліального прикріплення (ВЕП), рентгенологічним індексом Фукса та індексом гігієни порожнини рота OHI-S у терміни 5–7 днів, 1, 3 та 6 місяців. Статистичну обробку проводили з використанням t-критерію Стьюдента, p < 0,05. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що у пацієнтів основної групи перебіг раннього післяопераційного періоду характеризувався швидшою ліквідацією набряку та больового синдрому – у 80,95 % хворих скарги були відсутні вже на 5–7 добу. У віддалені терміни (6 місяців) в основній групі зафіксовано статистично значущу редукцію індексу РМА на 75,95 % та зменшення показника ВЕП на 48,98 % порівняно з вихідними даними, p < 0,01. Натомість у контрольній групі редукція РМА склала лише 19,36 %. Показники рентгенологічного індексу Фукса в основній групі зросли в 1,2 рази, що свідчить про стабілізацію кісткової тканини альвеолярного відростка. Висновки. Включення до протоколу лікування хронічного генералізованого пародонтиту ІІ ступеня фотодинамічної терапії та антигіпоксантів сприяє оптимізації репаративного остеогенезу та мікроциркуляції, що забезпечує стійку клінічну ремісію та збереження опорних тканин зуба у віддалені терміни спостереження.