Післяопераційні рубці на шкірі

Огляд літератури

Анотація

Резюме. Лікування післяопераційного рубця тісно пов’язане з етапами загоєння рани. Ведення пацієнта із плановою операцією починається з ретельного збору анамнезу, під час якого його інформують про особисті та клінічні показники, на які неможливо вплинути, наприклад, вік, етнічне походження, наявність супутніх захворювань. 

Мета дослідження – провести аналіз та узагальнення літературних джерел із вивченням сучасних відомостей про етіологічні та патофізіологічні аспекти утворення рубцевої тканини.

Матеріали і методи. У дослідженні використано аналітичний та бібліосемантичний методи. Пошук наукової інформації щодо дослідної медичної тематики проводили у базах даних пошукових систем.

Результати досліджень та їх обговорення. Утворення рубцевої тканини є фізіологічною реакцією на травму тканин й охоплює широкий спектр – від нормотрофічних рубців до атрофічних, гіпертрофічних і келоїдних. Порушення цілісності шкіри змінює клітинне середовище та може впливати на процеси каскаду загоєння ран. Коли цілісність шкіри відновлюється, механічні сили можуть впливати на ремоделювання шкіри, що призводить до ускладненого та тривалого відновлення. Механізми, за допомогою яких відбуваються ці процеси в нормальній шкірі під час загоєння ран, залишаються повністю не вивченими. При загоєнні ран може відбуватися як надмірний фіброз та патологічне рубцювання, так і сповільнене загоєння ран, що клінічно характеризується хронічними виразками, які не загоюються. Обидва варіанти аномального загоєння та відновлення ран становлять значну проблему для лікарів-хірургів. Утворення надмірного об’єму рубцевої тканини, спричинене патологічно надлишковим відкладенням колагену, є проблемою, відомою усім хірургам. Ускладнення при загоєнні ран, такі, як утворення гіпертрофічних рубців та келоїдів, можуть призвести до естетично неприйнятного результату, втрати функції, обмеження руху та/або росту тканин і несприятливих психологічних наслідків. Розвиток рубців – це тривалий процес, де формуваня та дозрівання рубцевої тканини може тривати декілька років. Тому і лікування часто є тривалим і вимагає комплексного підходу. 

Висновки. Завдяки глибшому розумінню фізіології загоєння ран і фізико-хімічних принципів утворення рубців, медична наука сприяє розробці нових стратегій лікування та профілактики патологічних рубців. Важливо бути максимально обізнаними у питанні утворення рубцевої тканини. Це дасть змогу планувати будь-яке хірургічне втручання таким чином, щоби мінімізувати або уникнути можливі ускладнення в післяопераційному періоді.