Оцінка стандартного лікування пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом

Анотація

Резюме. У статті здійснено оцінку ефективності стандартного лікування пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом. Після проведеного лікування за стандартною схемою їх повторно обстежували через 8 тижнів. У рамках дослідження використано індекс зубного нальоту (спрощений плак-тест оʼЛірі), індекс кровоточивості ВОР та заповнено пародонтальну карту. З’ясувано, що лікування хронічного генералізованого пародонтиту за стандартною схемою є ефективним способом покращення стану тканин пародонта та зменшення ризику подальшого розвитку захворювання

Мета дослідження – оцінити стандартне лікування у пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом.

Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 30 пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом, в 15 з яких було діагностовано хронічний генералізований пародонтит І–ІІ ступенів, 15 – хронічний генералізований пародонтит ІІ–ІІІ ступенів [1], яким при первинному візиті було здійснено клінічне обстеження із визначенням індексу зубного нальоту (спрощений плак-тест оʼЛірі), індексу кровоточивості ВОР та заповнення пародонтальної карти, після чого провели лікування за стандартною схемою. Пов­торне обстеження пацієнтів проводили через 8 тижнів.

Результати досліджень та їх обговорення. Під час первинного обстеження пацієнтів віком від 24 до 73 років кількістю 30 людей поділили на дві підгрупи: перша – особи з хронічним генералізованим пародонтитом І–ІІ ступенів віком 24–45 років, n=15; друга – пацієнти із хронічним генералізованим пародонтитом ІІ–ІІІ ступенів віком 45–73 роки, n=15. Середнє значення індексу зубного нальоту осіб першої підгрупи – 49,8 %, другої – 64,3 %. Серед пацієнтів першої підгрупи у середньому в 58,2 % глибина ясенної борозни була 1–3 мм, пародонтальних кишень глибиною 4–5 мм – 41,8 %, середнє значення кровоточивості при зондуванні ВОР до лікування – 40,1%. У пацієнтів другої підгрупи у середньому в 53,2 % осіб глибина ясенної борозни – 1–3 мм, пародонтальних кишень глибиною 4–5 мм – 36,6 %, кишень глибиною >6 мм – 10,3 %, середнє значення кровоточивості при зондуванні до лікування ВОР – 53,57 %. Після проведеного лікування у пацієнтів першої підгрупи середнє значення індексу зубного нальоту – 35,2 % , індексу кровоточивості ВОР – 15,9 %. У середньому в 81,2 % осіб глибина ясенної борозни була 1–3 мм, 18,9 % – пародонтальні кишені глибиною 4–5 мм. У пацієнтів другої підгрупи середнє значення індексу зубного нальоту – 53,1%, індексу кровоточивості ВОР – 36,93 %. У середньому в 66,5 % осіб глибина ясенної борозни була 1–3 мм, 29,1 % – пародонтальних кишень – глибиною 4–5 мм, кишень глибиною >6 мм – 4,4 %.

Висновки. Проведене лікування пацієнтів, які взяли участь у клінічному дослідженні, й у яких діагностовано хронічний генералізований пародонтит, згідно з стандартною схемою лікування дозволило покращити рівень індивідуальної гігієни, зменшити кровоточивість та глибину пародонтальних кишень.