Застосування імуногістохімічних маркерів в діагностиці різних гістологічних типів плеоморфних аденом слинних залоз
DOI:
https://doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.11219Ключові слова:
пухлини слинних залоз, імуногістохімія, вірус папіломи людини, гістологічні типи плеоморфних аденомАнотація
Морфологічна верифікація пухлин, як метод діагностики, залишається вже тривалий час основним для встановлення заключного діагнозу. Точність встановлення діагнозу за різними даними складає від 80–85 % залежно від виду пухлини (доброякісна чи злоякісна) та ступеня її диференціювання. З упровадженням імуногістохімічних досліджень для заключної діагностики новоутворень, відсоток верифікації пухлин значно підвищився.
Мета дослідження – визначити особливості патогенезу різних гістологічних типів плеоморфних аденом слинних залоз шляхом застосування методів імуногістохімічної діагностики.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на матеріалі ексцизійних біопсій доброякісних новоутворень слинних залоз (плеоморфних аденом) у 28 пацієнтів. Імуногістохімічне дослідження проводили з моноклональним антитілом миші проти людини Анті-Епштейна–Барр-вірус; з моноклональним антитілом кроля проти людини p16; з моноклональним антитілом кроля проти людини ЕР (естроген); з моноклональним антитілом миші проти людини ПР (прогестерон); моноклональним антитілом Плаг 1 (ген плеоморфної аденоми № 1).
Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведених досліджень власного операційного матеріалу свідчать, що структура гістологічних типів плеоморфних аденом слинних залоз є наступною: мезенхімальний 15 (53,57 %), мезенхімально-епітеліальний – 10 (35,47 %), епітеліальний – 3 (10,71 %). Для мезенхімального та мезенхімально-епітеліального типів гістологічної будови плеоморфних аденом слинних залоз характерні подібні імуногістохімічні особливості (Plag1 – реакція позитивна в пухлинних клітинах обох гістологічних типах у 100 % випадків; HPV 16 – відповідно 73,33 та 80,0 % та EBV – відповідно у 33,33 і 30,0 % випадків). Для епітеліального типу будови плеоморфних аденом слинних залоз характерна дещо інша імуногістохімічна картина: Plag1 – реакція в пухлинних клітинах позитивна у 66,66 % випадків; HPV 16 – також у 66,66 % випадків.
Висновки. Мезенхімальний та мезенхімально-епітеліальний типи гістологічної будови плеоморфних аденом слинних залоз характеризуються більш частим ураження вірусами папіломи людини 16 типу та Епштейна–Барр.
Посилання
Malanchuk, V.O. (2011). Khirurhichna stomatolohiia ta shchelepno-lytseva khirurhiia [Surgical dentistry and maxillofacial surgery]. Кyiv: Lohos [in Ukrainian].
Enescu, A.S., Mărgăritescu, C.L., Crăiţoiu, M.M., Enescu, A., Crăiţoiu, Ş. (2013). The involvement of growth differentiation factor 5 (GDF5) and aggrecan in the epithelial-mesenchymal transition of salivary gland pleomorphic adenoma. Rom. J. Morphol. Embryol., 54 (4), 969-976.
Paches, А.I., & Tabolinovskaya, T.D. (2007). Opukholy slyunnykh zhelez [Tumors of the salivary glands]. Moscow: Prakticheskaya meditsina [in Russian].
Triantafyllou, A., Thompson, L.D.R., & Devaney, K.O. (2014). Functional histology of salivary gland pleomorphic adenoma: An appraisal. Head Neck Pathol., 9 (3), 387-404. DOI: 10.1007/s12105-014-0581-1.
Prichard, J.W. (2014). Overview of automated immunohistochemistry. Arch. Pathol. Lab. Med., 138 (12), 1578-1582. DOI: 10.5858/arpa.2014-0083-RA.
de Brito, B.S., Gaspar, N.G., & Egal, E.S. (2016). PLAG1 expression is maintained in recurrent pleomorphic adenoma. Virchows Arch., 469 (4), 477-481. DOI: 10.1007/s00428-016-1980-3.
Miah, M.S., Majumdar, S., & White, S. (2015). Human papillomavirus and salivary gland neoplasia: a p16INK4 immunohistochemical and in situ hybridization study. J. Laryngol. Otol., 129 (10), 1000-1003. DOI: 10.1017/S0022215115001851.
Aquino, G., Collina, F., & Sabatino, R. (2018). Sex hormone receptors in benign and malignant salivary gland tumors: Prognostic and predictive role. Int. J. Mol. Sci., 19 (2), pii: E399. doi: 10.3390/ijms19020399.
Ryabko, B., Stognienko, V., & Shokin, Yu. (2004). A new test for randomness and its application to some cryptographic problems. Journal of Statistical Planning and Inference, 123 (2), 365-376. Retrieved from: https://doi.org/10.1016/S0378-3758(03)00149-6.
Mori, H., & Cardiff, R.D. (2016). Methods of immunohistochemistry and immunofluorescence: Converting invisible to visible. Methods Mol. Biol., 1458, 1-12. DOI: 10.1007/978-1-4939-3801-8_1.
Lin, F., & Chen, Z. (2014). Standardization of diagnostic immunohistochemistry: Literature review and Geisinger experience. Arch. Pathol. Lab. Med., 138 (12), 1564-1577. DOI: 10.5858/arpa.2014-0074-RA.
Weinreb, I. (2013). Translocation-associated salivary gland tumors: a review and update. Adv. Anat. Pathol., 20 (6), 367-77. DOI: 10.1097/PAP.0b013e3182a92cc3.
Lin, F.C., Chen, P.L., & Tsao, T.Y. (2014). Prevalence of human papillomavirus and Epstein–Barr virus in salivary gland diseases. J. Int. Med. Res., 42 (5), 1093-10101. DOI: 14.1177/0300060514543041.
Müller-Coan, B.G., Caetano, B.F.R., Pagano, J.S., & Elgui de Oliveira D. (2018). Cancer progression goes viral: The role of oncoviruses in aggressiveness of malignancies. Trends Cancer, 4 (7), 485-498. DOI: 10.1016/j.trecan.2018.04.006.
Laane, C.J., Murr, A.H., Mhatre, A.N., Jones, K.D., & Lalwani, A.K. (2002). Role of Epstein-Barr virus and cytomegalovirus in the etiology of benign parotid tumors. Head Neck, 24 (5), 443-450. DOI: 10.1002/hed.10065.
Chen, J., Foroozesh, M., & Qin, Z. (2019). Transactivation of human endogenous retroviruses by tumor viruses and their functions in virus-associated malignancies. Oncogenesis, 8 (1), 6. DOI: 10.1038/s41389-018-0114-y.
Actis, A.B. (2005). A hypothesis to relate salivary tumors with mammary and prostate neoplasias. Bioinformation, 1(1), 12-13. PMID: 17597843.
Huskova, O.N. (2005). Morfologiya pleomorfnoy adenoma slyunnykh zhelez [The morphology of the pleomorphic adenoma of salivary glands]. Extended abstract Candidate’s thesis. St. Petersburg. Retrieved from: https://www.dissercat.com/content/morfologiya-pleomorfnoi-adenomy slyunnykh-zhelez.
