УРАЖЕННЯ НИРОК У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ
DOI:
https://doi.org/10.11603/ijmmr.2413-6077.2018.2.9870Ключові слова:
ВІЛ-інфекція, хронічна хвороба нирок, тубулоінтерстиційне ураження, гломерулярне ураження нирокАнотація
Вступ. Однією з найважливіших проблем сучасності є епідемія ВІЛ-інфекції. За 30-річну історію цієї хвороби ВІЛ уразив понад 75 мільйонів людей, з них майже 30 мільйонів дорослих і дітей померли. У найближчі десятиліття, як і раніше, вони відіграватимуть істотну роль у світових показниках передчасної смертності.
Мета роботи – встановити клінічні та лабораторні особливості ураження нирок при ВІЛ-інфекції.
Методи. Обстежено 292 хворих на ВІЛ-інфекцією, які перебували на амбулаторному спостереженні в Чернівецькому обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом. На підставі основних маркерів пошкодження нирок (персистентна протеїнурія та швидкість клубочкової фільтрації <60 мл/хв/1,73 м2) у 48 осіб діагностовано хронічну хворобу нирок, яка з великою частотою супроводжувалася порушенням функції цих органів.
Результати Встановили, що у ВІЛ-інфікованих ураження нирок найчастіше характеризується їх тубулоінтерстиційним ураженням. Водночас гломерулярне ураження нирок, що буває значно рідше, супроводжується достовірно вищим рівнем РНК ВІЛ.
Підвищення рівня протеїнурії супроводжувалося достовірно значущим порушенням функції нирок і частішим поєднанням з артеріальною гіпертензією і гематурією за відсутності достовірних відмінностей у частоті опортуністичних захворювань. Встановлено зворотну середньої сили кореляцію між рівнями протеїнурії і швидкістю клубочкової фільтрації – (r=-0,562, р<0,01), а також між рівнями протеїнурії та гемоглобіну (r=-0,596, р<0,01).
Висновки У ВІЛ-інфікованих ураження нирок найчастіше характеризується їх тубулоінтерстиційним ураженням. Водночас гломерулярне ураження нирок, що буває значно рідше, супроводжується достовірно вищим рівнем РНК ВІЛ.
Посилання
2. Piot P, Karim SS, Hecht R, Legido-Quigley H, Buse K, Stover J, Resch S, Ryckman T, Møgedal S, Dybul M, Goosby E. Defeating AIDS—advancing global health. The Lancet. 2015 Jul 11;386(9989):171-218.
3. Pokrovsky VV, Yurin OG, Kravchenko AV, Belyaeva VV, Ermak TN, Canestri VG, Shahgildyan VI, Kozyrin NV, Buravtsova VV, Narsia RS, Pokrovskaya AV. National recommendations for follow-up and treatment of patients with HIV infection. Clinical protocol. Epidemiology and infectious diseases. 2015 (6): 14. [In Russian].
4. Campos P, Ortiz A, Soto K. HIV and kidney diseases: 35 years of history and consequences. Clinical kidney journal. 2016 Oct 25:772-81. https://doi.org/10.1093/ckj/sfw104
5. Shylov EM, editor. Nephrology: guideline for postgraduate education. Moscow: Geotar Media; 2008, 696 p. [In Russian].
6. Woo KT, Chan CM. KDIGO clinical practice guidelines for bisphosphonate treatment in chronic kidney disease. Kidney international. 2011 Sep 1;80(5):553-4. https://doi.org/10.1038/ki.2011.202
7. Fine DM, Perazella MA, Lucas GM, Atta MG. Renal disease in patients with HIV infection. Drugs. 2008 May 1;68(7):963-80. http://dx.doi.org/10.2165/00003495-200868070-00006
8. Winston J, Deray G, Hawkins T, Szczech L, Wyatt C, Young B, Mayer KH. Kidney disease in patients with HIV infection and AIDS. Clinical Infectious Diseases. 2008 Dec 1;47(11):1449-57. doi: 10.1086/593099
9. Tada M, Masumoto S, Hinoshita F. Clinical remission of IgA nephropathy in an HIV-positive patient after combined treatment with tonsillectomy and steroid pulse therapy. CEN case reports. 2015 Nov 1;4(2):157-61. http://dx.doi.org/10.1007/s13730-014-0158-6
10. Wearne N, Swanepoel CR, Boulle A, Duffield MS, Rayner BL. The spectrum of renal histologies seen in HIV with outcomes, prognostic indicators and clinical correlations. Nephrology Dialysis Transplantation. 2011 Dec 26;27(11):4109-18. https://doi.org/10.1093/ndt/gfr702
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які надіслали свій рукопис до Міжнародного журналу медицини та медичних досліджень, погоджуються з такими умовами:
1. Автори зберігають авторські права та надають журналу право на першу публікацію з одночасною ліцензією Creative Commons Attribution License CC-BY-NC, яка дозволяє іншим ділитися роботою з визнанням авторства роботи та початкової публікації в цьому журналі.
2. Автори, здатні укладати окремі додаткові договірні угоди щодо неексклюзивного розповсюдження опублікованої журналом версії роботи (наприклад, опублікувати її в інституційному сховищі чи опублікувати в книзі) з підтвердженням її початкової публікації в цьому журналі.
3. Авторам дозволяється та заохочується публікувати свою роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних репозитаріях або на веб-сайті) до та під час процесу подання, оскільки це може призвести до продуктивного обміну, а також до більш раннього та більшого цитування опублікованої роботи ( Див. Вплив відкритого доступу ).
