АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ТЕРАПІЯ У ХВОРИХ ІЗ ОПІКОВОЮ ТРАВМОЮ

Анотація

Вступ. Лікування опікової ранової інфекції є актуальною проблемою сучасної медицини, зокрема хірургії, комбустіології й мікробіології. Відомо, що у хворих з опіками інфекційні ускладнення становлять серйозну проблему. Інфекційні ускладнення погіршують перебіг репаративних процесів у рані. Водночас із хірургічними методами лікування, спрямованими на механічне видалення збудників з опікових ран, важливе значення має застосування антимікробних лікарських засобів у хворих із тяжкими опіками.

Мета. Визначити найбільш поширені збудники гнійно-запальних ускладнень опікових ран у хворих та їх чутливість до антибіотиків.

Методи. Дослідження проводилось у пацієнтів, що перебували на стаціонарному лікуванні у центрі термічної травми і пластичної хірургії КНП «І-е територіальне медичне об'єднання м. Львова» відокремленого підрозділу «Лікарня святого Луки» м. Львів. Забір матеріалу із ранових виділень опікових ран здійснювали за допомогою стерильного тампону. Дослідження проводили у хворих до початку застосування антибіотиків, наприкінці першого і другого тижня захворювання. Виділяли збудники, ідентифікували їх. Чутливість до антибіотиків вивчали за допомогою стандартних методів дослідження. Отримані результати піддавали аналізу, який включав пакет програм системи мікробіологічного моніторингу "WHONET 5.2" (WHO Collaborating Centre for Surveillance of Antimicrobial Resistance) та програму «Microsoft Office Exel 2007».

Результати. У результаті проведеного дослідження мазків з опікових ран виділено 240  штамів грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, які спричиняли гнійно-запальні процеси. Серед виділених збудників гнійно-запальних ускладнень опікових ран переважали грамнегативні бактерії (60,8% усіх виділених мікроорганізмів). Впродовж першого тижня захворювання у рановій поверхні частіше зустрічалися грампозитивна флора S. epidermidis та S. aureus. Після двох і трьох тижнів захворювання у більшості пацієнтів із важкою опіковою травмою з ранової поверхні висівали асоціації бактерій (66,3%) та на третьому тижні захворювання виділяли ще й гриби роду Candida spp. У грамнегативній флорі, висіяній із ранової поверхні опіків, домінували неферментуючі палички A. baumannii та P. aeruginosa. Результати аналізу чутливості мікроорганізмів, виділених від хворих із опіковою хворобою, до антибіотиків показали, що практично всі висіяні культури були полірезистентними.

Висновки. Серед виділених збудників гнійно-запальних ускладнень опікових ран переважали грамнегативні мікррорганізми, штами неферментуючих бактерій, серед грампозитивних – золотисті стафілококи. Найбільш значущі клінічні штами були високо полірезистентними до антибіотиків.